Рішення

від 14.11.2024 по справі 914/3557/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 Справа № 914/3557/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство енергетики України

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство «Гарантований покупець»

про: стягнення 113 122 077,34 грн.,

представники:

позивача: Балика А.М.,

відповідача: Денько М.В.,

третьої особи-1: не з`явився,

третьої особи-2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про стягнення 113 122 077,34 грн.

11.12.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 10.01.2024р.; викликати представників сторін у підготовче засідання.

Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

18.01.2024р. через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла заява про заміну позивача у даній справі (вх.№241/24).

24.01.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву (№2243/24).

29.01.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив (№2243/24).

05.02.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (№3243/24).

13.02.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано письмові пояснення щодо заперечень відповідача на відповідь на відзив (№4250/24).

Протокольною ухвалою від 14.02.2024р. суд, зокрема, ухвалив: визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, поновити строк і долучити відзив до матеріалів справи, продовжити строк підготовчого провадження на тридцять календарних днів, оголосити перерву до 28.02.2024р.

В підготовчому засіданні 14.02.2024р., суд постановив ухвалу відповідно до якої ухвалив замінити позивача Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на його правонаступника Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 42041573).

27.02.2024р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№791/24) про зупинення провадження у справі.

13.03.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі (вх№7165/24).

13.03.2024р. від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про повернення сплаченого судового збору, який було сплачено у більшому розмірі при поданні позовної заяви (вх.№975/24).

13.03.2024р. суд постановив ухвалу про зупинення провадження у справі №914/3557/23 до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справах №910/9351/23 та №910/11864/23.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024р. скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.03.2024р. про зупинення провадження у справі №914/3557/23, справу передано для продовження розгляду в Господарський суд Львівської області.

22.05.2024р. суд постановив ухвалу, відповідно до якої ухвалив підготовче судове засідання призначити на 05.06.2024р.

05.06.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про витребування доказів, поновлення строку на витребування доказів (№14950/24).

05.06.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано заперечення проти клопотання про витребування доказів (№15516/24).

Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 81 ГПК України).

Враховуючи висновки, що викладені у попередньому розділі, суд констатує про те, що відповідач пропустив строк на подання клопотання про витребування доказів без поважним причин. Враховуючи приписи ч. 1 ст. 81 ГПК України, суд прийшов до висновку залишити без задоволення подане відповідачем клопотання про витребування доказів.

Протокольною ухвалою від 12.06.2024р. суд, зокрема, ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на витребування доказів, клопотання про витребування доказів залишити без розгляду, оголосити перерву в судовому засіданні до 19.06.2024р.

18.06.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано додаткові пояснення у справі, у яких викладено клопотання поновити строк для подання доказів, долучити до матеріалів справи лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №5624/17.2.2/7-24 від 27.05.2024р. (№16087/24).

18.06.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх.№2386/24) про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме: Міністерства енергетики України та Державного підприємства «Гарантований покупець».

Протокольною ухвалою від 19.06.2024р. суд, зокрема, ухвалив: визнати причини пропуску строку на подання доказів поважними, долучити докази до матеріалів справи, відкласти підготовче засідання на 03.07.2024р.

19.06.2024р. у підготовчому засіданні суд постановив ухвалу відповідно до якої ухвалив залучити третіх осіб.

20.06.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано додаткові пояснення щодо виконання вимог ухвали суду від 19.06.2024р. у справі (№16375/24).

27.06.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано додаткові пояснення щодо виконання вимог ухвали суду від 19.06.2024р. у справі (№15825/24).

01.07.2024р. через систему «Електронний суд» третьою особою -2 подано пояснення у справі (№17043/24).

03.07.2024р. на адресу суду відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі (№17222/24).

У поданому клопотанні відповідачем не обгрунтувано необхідність відкладення підготовчого засідання, зокрема, у зв`язку з поданням додаткових доказів по справі або інших заяв чи клопотань, які належить розглядати у підготовчому засіданні.

З матеріалів справи слідує, що сторони реалізували свої права, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, виклавши письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи, долучивши наявні у них докази.

Заяв чи клопотань, які підлягають розгляду на стадії підготовчого провадження суду не надходило.

Протокольною ухвалою від 03.07.2024р. суд, зокрема, ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 14.08.2024р.

09.10.2024р. на адресу суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи (№24508/24).

Позиція позивача:

Позов обґрунтований тим, що в порушення умов укладеного договору №65-150-SD-21-00409 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 23.09.2021 року (та додаткових угод №6-26), відповідач свої зобов`язання щодо сплати коштів за поставлену електричну енергію належним чином не виконував, у зв`язку з чим позивачем нараховано в порядку ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року.

Позиція відповідача:

Відповідач посилався на те, що для реалізації відповідного механізму та уникнення надмірного фінансового навантаження на постачальників універсальних послуг ПСО передбачає отримання ТзОВ «Львівенергозбут» оплати вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів від ДП «Гарантовантий покупець». Кошти, отримані від ДП «Гарантований покупець» необхідні ПУП зокрема і для сплати за куповану електричну енергію (ДП «НАЕК «Енергоатом»). Однак, надходження коштів від ДП «Гарантований покупець» для оплати послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у рамках механізму виконання спеціальних обов`язків не здійснюється. Відповідно, сплата коштів за договором з АТ НАЕК «Енергоатом» за законом об`єктивно залежить від надходження оплат від ДП «Гарантований покупець».

На думку відповідача, договір №65-150-SD-21-00409 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 23.09.2021 року в частині взаєморозрахунків протирічить/суперечить вимогам наказів Міністерства енергетики України щодо розрахунків на ринку електричної енергії, оскільки з огляду на вимоги підпункту 4 пункту 5 наказу Міністерства енергетики України №132 від 21.03.2022року «Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період» у ТзОВ «Львівенергозбут» відсутні прострочені зобов`язання за куповану електричну енергію перед НАЕК «Енергоатом», а відтак підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Позиція третьої особи-1: пояснень щодо суті спору не надано.

Позиція третьої особи-2: погоджується з позовними вимогами, у поданих поясненнях, зокрема, зазначено про те, що авансування витрат ПУП було здійснено одноразово на початку функціонування механізму ПСО і жоден нормативний акт чи укладені на виконання механізму ПСО договори не передбачають авансування витрат ПУП за механізмом ПСО чи взаємозалежність оплат між АТ «НАЕК «Енергоатом», ДП «Гарантований покупець» та ПУП.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень учасників справи, суд встановив наступне:

Відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023р. №1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Постанова №1420) «Енергоатом» (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом») є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»).

Державна реєстрація АТ «НАЕК «Енергоатом» та припинення ДП «НАЕК «Енергоатом» відбулася 11.01.2024р. (відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Статут АТ «НАЕК «Енергоатом» затверджено Постановою №1420 та є додатком до неї.

Згідно з пунктом 3 постанови №1420, відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати, як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

З 11.01.2024р. АТ «НАЕК «Енергоатом» стало правонаступником усіх прав і обов`язків ДП «НАЕК «Енергоатом», а відокремлений підрозділ «Енергоатом Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом» починає функціонувати як філія «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом».

Як слідує з матеріалів справи, 23.09.2021 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - позивач за позовом, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (далі - відповідач за позовом, постачальник універсальних послуг ПУП) був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00409 (далі - договір).

Цей договір укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019р. (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021р. (пункт 1.1. договору).

Кожна cторона зобов`язана вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов`язань за цим договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, отримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації, впровадження програмного забезпечення, тощо (п.1.2 договору).

Згідно з умовами п. 2.1 договору, продавець зобов`язаний продати, а ПУП зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в Об`єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).

Згідно з положеннями п.2.2 договору, обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску продавцем та відбору ПУП електричної енергії.

Згідно з умовами розділу 3 договору періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год. першого календарного дня по 24:00 год. останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону (пункт 3.1.).

Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором, у періоді постачання дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, зазначається в аукціонному свідоцтві та у додатковій угоді для періоду постачання (п.3.3 договору).

Відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що є додатком до додаткової угоди для періоду постачання (п.3.4 договору).

Розділом 4 договору встановлено, що вартість електричної енергії визначається, як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання (п.4.2 договору).

Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання (п.4.3 договору).

Оплату за куплену електричну енергію ПУП здійснює грошовими коштами в національній валюті, що перераховуються на банківський рахунок продавця, вказаний у Розділі 13 цього договору або на інший банківський рахунок продавця, про реквізити якого продавець повідомив електронним листом з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) не менш, ніж як за 2 (два) робочі дні до дати платежу з подальшим підтвердженням цього у письмовому вигляді.

Оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати ПУП за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (п.4.6 договору).

У подальшому, у межах договору АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ТзОВ «Львівенергозбут» уклали додаткові угоди до нього №№ 6 - 26, якими фіксували необхідні обсяги електричної енергії у наступних періодах, її вартість та визначали графік попередньої оплати.

Пунктами 6 Додаткових угод №№ 6 - 26, укладених до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00409, сторони погодили період постачання, вартість та обсяг електричної енергії, а також етапи оплати, а саме:

-за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

-не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

-не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

-не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

-не пізніше 22-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.

Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди №12, сторони домовилися доповнити розділ 6 договору новим пунктом 6.5 такого змісту: на період дії в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022р.) та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов`язань за цим договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим договором та законодавством України.

Факт купівлі-продажу електричної енергії між позивачем та відповідачем підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії за період березень 2022 року - жовтень 2023 року, копії яких додано до позовної заяви.

Відповідно до роздруківки електронної інформаційної довідки АТ «Ощадбанк» №16/2-09/79346/2023 від 13.11.2023р. за період з 01.03.2022р. по 31.10.2023р., виписки по рахунку АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в АТ «Укрексімбанк» за період з 01.03.2022р. по 31.10.2023р. ТзОВ «Львівенергозбут» сплатило вартість поставленої електричної енергії. За твердженнями АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заборгованість за період поставки з 01.03.2022р. по 31.10.2023р. відсутня.

В підтвердження наявних зобов`язань та сплати вартості отриманої електричної енергії АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ТзОВ «Львівенергозбут» склали спільні акти звіряння взаємних розрахунків, в яких визначили та зафіксували певні суми заборгованості ТзОВ «Львівенергозбут» перед АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» за зобов`язаннями по договору №65-150-SD-21-00409, з урахуванням додаткових угод.

Отже, за твердженням позивача за позовом, ТзОВ «Львівенергозбут» в порушення умов договору з урахуванням додаткових угод до нього куплену електричну енергію оплатило в повному обсязі, однак починаючи з березня 2022 року з порушенням строків, визначених відповідними додатковими угодами, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією про надходження коштів на рахунки ДП «НАЕК «Енергоатом» за період з 01.03.2022р. по 31.10.2023р.

Враховуючи викладене, АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» звернулось до суду з позовом про стягнення з ТзОВ «Львівенергозбут» про стягнення 113 122 077,34 грн., з яких: 21 346 182,84 грн. - 3% річних, 91 775 894,50 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Покладення спеціальних обов`язків передбачене положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанови КМУ №483 від 05.06.2019р., якою затверджене «Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (далі - Положення №483).

Цим Положенням визначено: загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов`язки; зміст та обсяг спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії згідно з цим Положенням (далі - спеціальні обов`язки); учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки; обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки, необхідних для їх виконання; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки; територію та строк виконання спеціальних обов`язків; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки.

Згідно з пунктом 4 Положення №483, спеціальні обов`язки покладаються на таких учасників ринку електричної енергії: виробників електричної енергії; постачальників універсальних послуг; гарантованого покупця; операторів систем розподілу виключно в частині обов`язкового придбання технологічних витрат електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим Положенням; постачальника «останньої надії»; оператора системи передачі електричної енергії в частині придбання послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника «останньої надії».

Відповідно до пункту 5 Положення №483, до спеціальних обов`язків належить, зокрема:

-постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами, визначеними у додатку 3;

-надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга постачальників універсальних послуг) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за примірною формою згідно з додатком 2 і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг гарантованим покупцем;

-надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга гарантованого покупця) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками;

-придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» («бази») за період М-3, де М - розрахунковий місяць.

Згідно з вимогами пункту 7 Положення №483, виробники зобов`язані, зокрема, укласти з гарантованим покупцем договори про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (далі - договір 1); оплачувати своєчасно та у повному обсязі гарантованому покупцю вартість послуги гарантованого покупця.

Відповідно до пункту 8 Положення №483, гарантований покупець зобов`язаний зокрема укласти з виробниками договори 1 та з постачальниками універсальних послуг договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір 2); оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

Згідно з пунктом 9 Положення №483, постачальники універсальних послуг зобов`язані, зокрема, здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах за двосторонніми договорами, на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку електричної енергії в обсягах, що необхідні для постачання побутовим споживачам; укласти з гарантованим покупцем договір 2.

Виконання спеціальних обов`язків, передбачених цим Положенням, повинне забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання; джерелами фінансування витрат виробників за виконання спеціальних обов`язків є відповідна компенсація, порядок здійснення якої визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 16 Положення №483).

Отже, Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі «виробників електричної енергії», «постачальників універсальних послуг» та «гарантованого покупця», а саме шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин:

-«виробник» - «гарантований покупець» - договір про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (за формою, наведеною у додатку № 4);

-«гарантований покупець» - «постачальник універсальних послуг» - договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (за формою, наведеною у додатку № 2);

-«виробник» - ДП «НАЕК «Енергоатом» - «постачальник універсальних послуг» - договір щодо придбання за результатами проведення електронних аукціонів стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію,тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За загальними приписами ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68 частини першої статті 1).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов`язується оплатити прийняту енергію (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України), а за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 654 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що зобов`язання, які виникли між сторонами носять характер купівлі-продажу.

Як зазначалось раніше, між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ТзОВ «Львівенергозбут» укладено договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00409 від 23.09.2021 року.

ТзОВ «Львівенергозбут» визнане «постачальником універсальної послуги».

Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» - «постачальник універсальної послуги» - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги (пункт 67 частини першої статті 1), а універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина перша статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Отже, передбачений умовами договору №65-150-SD-21-00409 статус ТзОВ «Львівенергозбут» - «постачальника універсальної послуги» стосується лише прав та обов`язків сторін стосовно обов`язковості продажу електричної енергії її виробником, а тому у незалежності від наведеного статусу, ТзОВ «Львівенергозбут» виступає за договором лише покупцем електричної енергії, тобто має договірний статус покупця.

На виконання умов договору ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в період з березня 2022 року по жовтень 2023 року постачало електричну енергію відповідачу за позовом, проте останній взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманої електричної енергії не виконав, чим порушив приписи, як договірних умов, так і положень діючого законодавства.

Як слідує з роздруківки електронної інформаційної довідки АТ «Ощадбанк» №16/2-09/79346/2023 від 13.11.2023р. за період з 01.03.2022р. по 31.10.2023р., виписки по рахунку АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в АТ «Укрексімбанк» за період з 01.03.2022р. по 31.10.2023р., ТзОВ «Львівенергозбут» сплатило вартість поставленої електричної енергії з порушенням строків оплати товару.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018р. у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019р. у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №711/4010/13, від 23.06.2020р. у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020р. у справі №712/8916/17, від 22.09.2020р. у справі №918/631/19, від 09.11.2021р. у справі №320/5115/17).

З огляду на прострочення відповідачем за позовом внесення оплати придбаної електричної енергії, позивач за позовом просить стягнути 21 346 182,84 грн. - 3% річних та 91 775 894,50 грн. інфляційних втрат

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3 % річних у розмірі

21 346 182,84 грн, вважає його вірним, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат у розмірі 91 775 894,50 грн, вважає його вірним, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене вище суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути

113 122 077,34 грн., з яких: 21 346 182,84 грн. - 3% річних, 91 775 894,50 грн. інфляційних втрат.

Щодо доводів відповідача стосовно визначеного положенням про ПСО порядку розрахунків між учасниками ринку електричної енергії, на яких покладено виконання спеціальних обов`язків, який, на думку ТзОВ «Львівенергозбут», полягає у здійсненні оплати купленої електричної енергії за договором виключно за рахунок коштів, отриманих ним від іншого учасника Державного підприємства «Гарантований покупець», суд зазначає наступне.

Так, положення про ПСО встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі виробників електричної енергії, постачальників універсальних послуг та Гарантованого покупця, шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем за позовом укладено договір відповідно до норм положення про ПСО, а тому вони повинні дотримуватися положень постанови у частині встановлених для них прав та обов`язків, зокрема обов`язку АТ «НАЕК «Енергоатом», як виробника, продати електричну енергію та кореспондуючого обов`язку у ТзОВ «Львівенергозбут» купити її та оплатити.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови пункту 6 додаткових угод до договору №65-150-SD-21-00409 відповідають пункту 6 додаткової угоди примірного договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, затвердженого рішенням Аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, яке оформлене протоколом №28 від 21.09.2021р. Зокрема, за цим пунктом оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати; для кожного розрахункового місяця постачальник універсальних послуг здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:

-за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

-не пізніше 4 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

-не пізніше 10 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

-не пізніше 16 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

-не пізніше 22 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.

Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.

Отже, сторони за взаємною згодою у договорі чітко встановили строки внесення відповідачем плати за придбану електричну енергію.

При цьому, ТзОВ «Львівенергозбут» покликається на те, що у схемі договірних відносин між «виробником», «гарантованим покупцем» та «постачальником універсальних послуг» існує певна синхронність виконання ними взятих на себе грошових зобов`язань.

Відповідну синхронність ТзОВ «Львівенергозбут» вважає послідовністю дій у ланцюгу здійснення грошових розрахунків. На думку відповідача за позовом, у такому ланцюгу спочатку кошти перераховує «виробник» «гарантованому покупцю», у подальшому «гарантований покупець» кошти перераховує «постачальнику універсальних послуг» і лише потім «постачальник універсальних послуг» перераховує кошти «виробнику».

Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем за позовом не надано суду жодних доказів наявності залежності здійснення ним оплати за договором від дій інших учасників, які також виконують спеціальні обов`язки.

Договір не містить умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов`язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто, вони не містять вказівки на те, що при виконанні договірних зобов`язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків.

Постанова КМУ №483 від 05.06.2019р., затверджене нею Положення та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для «постачальників універсальних послуг», з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» зобов`язане сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2024р. у справі №918/1304/23.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача за позовом щодо залежності виконання ТзОВ «Львівенергозбут» своїх зобов`язань з оплати електричної енергії за договором від виконання Гарантованим покупцем своїх зобов`язань перед ТзОВ «Львівенрегозбут», яке в свою чергу залежить від виконання зобов`язань позивача перед Гарантованим покупцем, оскільки доводи стосовно розповсюдження на спірні правовідносини певного порядку руху коштів при виконанні зобов`язань за договором є помилковими.

Водночас, на час дії воєнного стану учасники ринку електричної енергії, на яких покладені спеціальні обов`язки, зобов`язані забезпечити виконання вимог наказу та інших нормативно-правових актів, що регулюють купівлю-продаж електричної енергії (пункт 1 Наказу Міністерства енергетики України від 21.03.2022р. №132 «Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальникам універсальних послуг в особливий період»).

За змістом наказу:

-ДП «НАЕК «Енергоатом» повинне спрямовувати кошти до ДП «Гарантований покупець» в оплату заборгованості за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за певний період та у конкретній сумі;

-ДП «Гарантований покупець» протягом одного робочого дня повинне спрямовувати постачальником універсальних послуг отримані згідно з пунктом 1 цього алгоритму кошти за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг;

-Постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу від ДП «Гарантований покупець» згідно з пунктом 2 цього алгоритму повинне спрямувати до ДП «НАЕК «Енергоатом» отриману суму коштів за куповану електричну енергію за певний період постачання у певній сумі.

У подальшому Міністерство енергетики України вносило зміни та доповнення до Наказу №132 від 21.03.2022р., а саме наказами № 173 від 09.05.2022р., № 180 від 23.05.2022р., №214 від 23.06.2022р., № 291 від 26.08.2022р., № 334 від 29.09.2022р., № 339 від 30.09.2022р., № 391 від 18.11.2022р., № 17 від 17.01.2022р., № 22 від 24.01.2023р., № 43 від 08.02.2023р., № 90 від 10.03.2023р., № 181 від 29.05.2023р., № 214 від 10.07.2023р., № 231 від 28.07.2023р., № 259 від 30.08.2023р., № 295 від 04.10.2023р., в яких передбачалися суми та об`єми розрахунків між учасниками ринку.

Таким чином, наведеними наказами визначалися суми коштів, які виділялися для здійснення розрахунків між сторонами, а також встановлювався обов`язок перерахувати ці кошти у визначені терміни (фактично негайно: постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного). Проте, ними не встановлювалися інші строки оплати за укладеними між виробником та постачальниками універсальних послуг договорами купівлі-продажу електричної енергії.

Відтак, наказами урегульовувались правовідносини щодо обов`язкового перерахування ТзОВ «Львівенергозбут» отриманих коштів від ДП «Гарантований покупець» протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу. Але, цей обов`язок не виключає його обов`язку з оплати іншої суми вартості придбаної електричної енергії у визначений договором строк, оскільки наказами не змінювалися джерела надходження коштів для оплати вартості електричної енергії та не встановлювалися умови, які б ставили у залежність сплату отриманої електричної енергії АТ «НАЕК «Енергоатом» від надходження коштів безпосередньо від ДП «Гарантований покупець».

Відтак, накази Міністерства енергетики України не змінювали строки виконання сторонами зобов`язань за договором №65-150-SD-21-00409, а тому ТзОВ «Львівенергозбут» повинно сплачувати кошти у відповідності до договірного графіку та розміру.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2024р. у справі №918/1304/23.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо дотримання ним вимог Наказів Міненерго, як підставу вважати, що ним не прострочено строків оплати, оскільки виконання ТзОВ «Львівенергозбут» приписів Наказу №132 та похідних від нього наказів Міненерго не може вважатися належним виконанням умов договору у частині оплати купленої електричної енергії та слугувати підставою для звільнення від відповідальності у вигляді сплати трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Крім того, твердження відповідача про безпідставність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат і порушення пункту 6.5 договору є хибним з огляду на те, що такі нарахування не мають характеру штрафних санкцій.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти, як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994р.; пункт 29).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку ТзОВ «Львівенергозбут» щодо оплати за поставлену електроенергію за спірний період березень 2022 року - жовтень 2023 року і позовні вимоги про стягнення 113 122 077,34 грн., з яких: 21 346 182,84 грн. - 3% річних, 91 775 894,50 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №224967 від 16.11.2024р. на суму 939 400,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У цьому випадку позивач звернувся з позовом до суду в електронній формі (через систему «Електронний суд»), а тому підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Отже, при поданні позову підлягав сплаті судовий збір у сумі 751 520,00 гривень.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки позов підлягає задоволенню, судові витрати у справі, а саме 751 520,00 грн. судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», переплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу за його клопотанням.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (місцезнаходження: Україна, 79016, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 1, ідентифікаційний код - 42092130) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (місцезнаходження: Україна, 01032, місто Київ, вул.Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код - 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (місцезнаходження: Україна, 01032, місто Київ, вул.Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код - 42041573) 113 122 077,34 грн., з яких: 21 346 182,84 грн. - 3% річних, 91 775 894,50 грн. інфляційних втрат та 751 520,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 25.11.2024р.

СуддяКороль М.Р.