Рішення

від 18.11.2024 по справі 914/170/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 Справа № 914/170/24

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лембергміт», Львівська обл., с. Старий Яричівдо відповідача:VENKON GROUP OU, Естонська Республіка, Ярвекюлапро:повернення попередньої оплати Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники сторін:від позивача:Бойчук Т.В. адвокат;від відповідача:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лембергміт» (надалі Позивач, ТОВ «Лембергміт») звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до VENKON GROUP OU (надалі Відповідач) про повернення попередньої оплати.

Ухвалою від 24.01.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 19.02.2024, зобов`язав позивача у строк до 16.02.2024 надати суду: нотаріально засвідчений переклад у трьох примірниках позовної заяви та доданих до неї документів на офіційну мову Естонської Республіки (естонську); нотаріально засвідчений переклад доданих до позовної заяви документів, які викладені іноземною мовою, на українську мову (для суду).

19.02.2024 позивачу продовжено процесуальний строк для подання перекладів документів до суду, підготовче засідання відкладено судом на 11.03.2024.

Ухвалою від 11.03.2024 суд призначив підготовчі засідання у справі на 07.10.2024, на 21.10.2024, а також на 04.11.2024, ухвалив звернутися до компетентного органу Естонської Республіки із дорученням про вручення відповідачу документів, які знаходяться у справі №914/170/24, зупинив провадження у справі до 07.10.2024.

Ухвалою від 07.10.2024 суд поновив провадження у справі, відклав підготовче засідання на 21.10.2024.

Підготовче засідання 21.10.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Крупника Р.В. на лікарняному.

Ухвалою від 23.10.2024 підготовче засідання у справі призначено на 04.11.2024.

Ухвалою від 04.11.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 18.11.2024.

У судове засідання 18.11.2024 представник позивача з`явився, подав заяву про відшкодування судових витрат (вх. №4207/24 від 13.11.2024) та клопотання про долучення доказів понесення витрат на переклад документів (вх. №27845/24 від 18.11.2024).

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 18.11.2024.

Повідомлення VENKON GROUP OU про розгляд судом справи №914/170/24.

Спір у даній справі виник щодо повернення попередньої оплати у розмірі 147`673,46 Євро, здійсненої позивачем згідно із Контрактом №VG/THLM/2206-01SDG від 01.06.2022, через невиконання відповідачем у повному обсязі зобов`язань з поставки товару.

Відповідно до пункту 10.7 Контракту №VG/THLM/2206-01SDG від 01.06.2022 спори та розбіжності не врегульовані сторонами мирним шляхом, підлягають розгляду в цивільному суді в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством країни реєстрації покупця (позивача).

Відповідач VENKON GROUP OU є нерезидентом (місцезнаходження якого згідно із матеріалами справи: Vana-Veski tee 19, Jarvekula, Rae vald Harjumaa 75304, Estonia; VAT: EE 101956956; Reg. No. 12921691). У суду відсутня інформація щодо наявності на території України офіційно зареєстрованого представництва вказаної юридичної особи.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи №914/170/24, суд ухвалою від 11.03.2024 зупинив провадження у даній справі та звернувся до компетентного органу Естонської Республіки із судовим дорученням про вручення відповідачу судових документів (позовної заяви та доданих до неї документів, ухвал суду), які було перекладено на офіційну мову Естонської Республіки.

Ухвали суду разом зі всіма документами направлено на адресу компетентного органу Естонської Республіки для подальшого їх вручення відповідачу, що підтверджується списком розсилки від 28.05.2024, списком відправлень №417 за 30.05.2024, фіскальним чеком, митною декларацією та трекінгом поштового відправлення з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» (Т.7; а.с. 135-138).

Компетентний орган Естонської Республіки виконав судове доручення та вручив 11.07.2024 відповідачу документи у справі №914/170/24, що підтверджується підписом представника відповідача на підтвердженні про вручення документів (Т.7; а.с. 146, 155), долученого до листа Міністерства юстиції Естонської Республіки №12-2/4784-4 від 04.09.2024 (Т.7; а.с. 139).

Зважаючи на це, суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд судом справи №914/170/24. Про судові засідання у даній справі відповідачу було відомо ще 11.07.2024, однак останній не скористався своїм правом взяти участь у засіданнях як особисто, так і через представника.

З огляду на викладене суд вважає за можливе розглянути справу №914/170/24 за відсутності представника VENKON GROUP OU.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено Контракт №VG/THLM/2206-01SDG від 01.06.2022, згідно із яким продавець зобов`язувався поставити і продати товар, а саме дизельне паливо, суміш пропану-бутану технічного, а покупець прийняти і оплатити вартість товару. Відповідно до умов контракту, ціна товару узгоджується телефонним або електронним зв`язком і вказується в замовленні і/або рахунку-фактурі, а датою поставки товару вважається дата, вказана у товарно-транспортній накладній.

Як стверджує позивач, на підставі виставлених відповідачем рахунків за період з 08.06.2022 по 26.10.2023 він здійснив передоплату вартості товару у загальному розмірі 2`963`521,12 Євро. Разом з цим, відповідач лише частково поставив товар на загальну суму 2`815`838,33 Євро, що вбачається зі змісту товарно-транспортних накладних за період з 17.06.2022 по 06.11.2023 та митних декларацій за період з 23.06.2022 по 08.12.2023.

Позивач вказує, що VENKON GROUP OU у повному обсязі не були виконанні зобов`язання з поставки товару згідно із оплаченим рахунком №VG-P231026-002 від 26.10.2023, а також частково згідно із оплаченим рахунком №VG-P231006-001 від 06.10.2023. Станом на дату подання позову сума невиконаного зобов`язання становить 147`673,46 Євро, що підтверджується актом звірки, підписаним продавцем.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.06.2022 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено Контракт №VG/THLM/2206-01SDG (надалі Контракт), згідно із пунктами 2.1-2.3 якого продавець зобов`язується поставити і продати товар, а саме дизельне паливо і пропан-бутанову суміш технічну, згідно з умовами контракту і міжнародними комерційними правилами Інкотермс-2020, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар (Т.1 а.с. 24-31; Т.3 а.с. 195-199).

Згідно із пунктами 5.1-5.3 Контракту ціна товару обумовлюється по телефонному або електронному зв`язку і вказується в замовленні та/або рахунку-фактурі. Ціна, зазначена в замовленні та/або рахунку-фактурі, не включає ПДВ. Сума оплати за товар округлюється до сотих.

Ціна фіксується на день замовлення товару по телефонному або електронному зв`язку і вказується в замовленні та/або рахунку-фактурі (пункт 6.1 Контракту).

Відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату товару за Договором на загальну суму 3`043`521,12 Євро (Т.1 а.с. 32-61; Т.3 а.с. 32-61, 200-229). У кожному із рахунків вказано найменування товару, що постачатиметься, його кількість та ціну.

Пунктами 7.1-7.4 Контракту передбачено, що оплата за товар проводиться в Євро. Сума оплати за товар округлюється до сотих. Оплата проводиться в терміни і на номер банківського рахунку, зазначені у виставленому попередньому рахунку та/або на рахунок з рахунка-фактури. Попередня оплата, якщо вона була погоджена заздалегідь, провадиться згідно із попереднім рахунком за кількість товару, обумовлену у додатку до цього контракту.

Позивачем проведено оплату згідно із виставленими рахунками на загальну суму 2`963`521,12 Євро, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами (Т.1 а.с. 62-94, 96).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Контракту кількість товару узгоджується сторонами на кожну партію товару, зазначену в замовленні. Узгоджена кількість товару відвантажується партіями і вважається завантаженою у кількості, зазначеній у товаротранспортній накладній.

Пунктами 8.1, 8.5, 8.6, 8.9 Контракту передбачено, що товар поставляється на умовах Інкотермс-2020, згідно з додатками до цього контракту і на підставі замовлення від покупця. Датою доставки товару вважається дата, зазначена в товаротранспортній накладній. Право власності на товар переходить від продавця до покупця після виконання умов пункту 8.1 контракту. Вантажоотримувач зобов`язаний зробити відмітку про приймання товару в графі 24 міжнародної товаротранспортної накладної (CMR), прийняти транспортну документацію і повернути продавцю протягом 7 (семи) календарних днів з дати приймання товару копію першого примірника товаротранспортної накладної з печаткою вантажоотримувача, що підтверджує отримання товару в місці доставки.

Судом встановлено, що відповідач здійснив поставку товару за Договором, а позивач прийняв такий товар. Загальна вартість поставленого товару становить 2`815`838,33 Євро. Вказане підтверджується копіями наявних у матеріалах справи товаротранспортних накладних (CMR) та митних декларацій (Т.1 а.с. 98-251; Т.2 а.с. 1-244; Т.3 а.с. 62-194, 230-362).

Станом на дату ухвалення цього рішення, відповідач не здійснив поставку оплаченого позивачем товару на суму у розмірі 147`682,79 Євро (2`963`521,12 - 2`815`838,33).

Позивач направляв відповідачу вимогу від 03.01.2024 про повернення протягом десяти календарних днів з моменту надсилання вимоги передоплати у розмірі 147`673,46 Євро (Т.1 а.с. 246-250). Однак, така залишилась без належного реагування.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено Контракт №VG/THLM/2206-01SDG від 01.06.2022, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд зазначає, що спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням відповідачем у повному обсязі обов`язку щодо поставки товару, вартість якого була оплачена позивачем на умовах передоплати.

Згідно із частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що позивач перерахував відповідачу суму у розмірі 2`963`521,12 Євро у якості передоплати вартості товару.

Згідно із частиною 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 663 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач лише частково виконав свої обов`язки щодо поставки оплаченого позивачем товару. Так, станом на дату ухвалення цього рішення відповідач поставив товар на загальну суму 2`815`838,33 Євро. Непоставленим залишився товар на суму 147`682,79 Євро (2`963`521,12 - 2`815`838,33).

У зв`язку із цим, позивач направляв на адресу відповідача вимогу від 03.01.2024 про повернення протягом десяти календарних днів з моменту надсилання вимоги суми передоплати, яка була проігнорована відповідачем.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що доказів повного чи часткового виконання свого обов`язку щодо передачі позивачу оплаченого ним товару відповідач до суду не подав, суд доходить висновку, що позивач має право вимагати, а відповідач зобов`язаний повернути йому вартість оплаченого, але не переданого товару.

Суд зазначає, що загальна сума невиконаного відповідачем зобов`язання становить 147`682,79 Євро. Разом з цим, позивач просить стягнути на його користь меншу суму, а саме у розмірі 147 673,46 Євро.

Зважаючи на це, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача 147 673,46 Євро вартості оплаченого товару є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги у іноземній валюті, суд виходить із такого.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

У спірних правовідносинах, відповідачем і боржником одночасно є нерезидент іноземна компанія, а тому на ці правовідносини поширюється спеціальне законодавство України Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (надалі Закон №959-XII), який регулює порядок розрахунків в іноземній валюті та не поширює свою дію на правовідносини щодо нарахування штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 4 Закону №959-XII експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили належать до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб`єкти цієї діяльності.

Згідно зі статтею 5 Закону №959-XII усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Статтею 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та або нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Зі змісту Договору вбачається, що валютою розрахунків між сторонами виступає Євро (пункт 7.1).

Слід зазначити, що заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у Договорі, чинне законодавство не містить. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Зважаючи на все викладене вище, враховуючи, що валютою розрахунків виступає Євро, суд доходить висновку, що сума передоплати підлягає стягненню у валюті Договору.

Висновок про можливість ухвалення судом рішення про стягнення штрафних санкцій в іноземній валюті узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах №373/2054/16-ц та №464/3790/16-ц.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц виснувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.

Таким чином, при стягненні із відповідача суми передоплати в іноземній валюті суд не визначатиме її еквівалент у гривні відповідно до офіційного курсу Національного банку України.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Лембергміт» сплатило судовий збір у розмірі 91`284,35 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №15489 від 18.01.2024 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (Т.1; а.с. 19; Т.3; а.с. 3).

При визначенні суми судового збору, позивач виходив із того, що станом на дату складання позову і сплати судового збору (18.01.2024) курс національної валюти до Євро становив 41,21 грн. за 1 Євро. Таким чином, загальна сума позовних вимог у перерахунку до гривні становила 6 085 623,29 грн. (147 673,46 х 41,21), а судовий збір дорівнював 91`284,35 грн. (6085 623,29 х 1,5/100).

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 91`284,35 грн.

Розподіляючи судові витрати у межах справи №914/170/24, суд звертає увагу на те, що відповідач у справі є нерезидентом, що виключатиме можливість виконання рішення суду в частині стягнення судового збору на території іноземної держави в національній валюті України.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про судовий збір», що за подання нерезидентами позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір може сплачуватися нерезидентами в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національного банку України на день сплати.

Оскільки Законом України «Про судовий збір» передбачено можливість сплати нерезидентами судового збору в іноземній валюті, то стягнення з нерезидента судового збору також можливе в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національного банку України на день сплати.

Такий спосіб стягнення, на переконання суду, слугуватиме ефективним способом захисту інтересів позивача у розумінні частини 1 статті 2, частини 2 статті 5 ГПК України, адже значно спростить виконання рішення суду на території іноземної держави.

Станом на дату сплати судового збору (18.01.2024), офіційний курс національної валюти до Євро становив 41,21 грн. за 1 Євро. Відтак, еквівалент сплаченого у національній валюті судового збору у валюті Договору становить 2 215,10 Євро (91`284,35/41,21).

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в іноземній валюті, яка становить 2 215,10 Євро.

Суд також зазначає, що відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Позивачем подано до суду заяву про відшкодування судових витрат (вх. №4207/24 від 13.11.2024), зі змісту якої вбачається, що він просить стягнути на його користь 100`000,00 грн. витрат за надану професійну правничу допомогу та 197`587,50 грн. у якості компенсації витрат на переклад документів.

Проаналізувавши її зміст, а також оцінивши надані позивачем докази, суд зазначає таке.

Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частиною 1 стаття 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві ТОВ «Лембергміт» вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним у зв`язку із розглядом справи, становить 20`000,00 грн.

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу визначено позивачем у розмірі 100`000,00 грн. На підтвердження їх понесення позивач у встановлений процесуальним законом строк подав до суду:

1) копію Договору про надання правової допомоги №02/01 від 02.01.2024 (Т.11; а.с.25-27), згідно із яким адвокат Бойчук Т.В. бере на себе зобов`язання надати правову допомогу (адвокатські послуги) в обсязі та на умовах, передбачених договором, а ТОВ «Лембергміт» зобов`язане оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цього Договору за правову допомогу позивач сплачує адвокату гонорар в розмірі, визначеному та прописаному у додатках до договору та/або актах виконаних робіт. За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін.

2) копію Додатку №1 від 08.11.2024 до Договору №02/01 від 02.01.2024 (Т.11; а.с. 28), у якому сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) у розмірі 100 000,00 грн. за надання адвокатом правничої допомоги, яка полягає в підготовці, складанні та поданні господарського позову про стягнення заборгованості у сумі 147 673,46 Євро, яка виникла у VENKON GROUP OU.

3) копію Акта наданих послуг від 08.11.2024 (Т.11; а.с. 29), відповідно до якого адвокат надав позивачу такі послуги: підготовка, складання та подання господарського позову про стягнення заборгованості у розмірі 147 673,46 Євро, яка виникла у VENKON GROUP OU. Вартість правових послуг становить 100 000,00 грн.

4) копію Видаткового касового ордера від 08.11.2024 (Т.11; а.с. 30), згідно із яким позивач оплатив вартість наданих йому правових послуг у розмірі 100 000,00 грн.

У матеріалах справи наявні також копії довіреності від 08.08.2024, виданої позивачем адвокату Бойчуку Т.В. для представництва його інтересів у господарських судах України, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000113 від 25.07.2014.

Приписами частин 4-6 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги на суму у розмірі 100`000,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджено документально, розмір гонорару не виходить за межі розумності, є співмірним з ціною позову та складністю справи, заперечення про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі від відповідача до суду не надходили, а позовні вимоги ТОВ «Лембергміт» задоволені у повному обсязі, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 100`000,00 грн.

У своїй постанові від 31.07.2024 у справі №921/403/22 Верховний Суд вказав, що суд може стягнути витрати на професійну правничу допомогу в іноземній валюті, якщо, зокрема, учасником спірних правовідносин є особа, не зареєстрована за законодавством України.

Враховуючи, що відповідач у даній справі є нерезидентом, а також те, що дане рішення виконуватиметься на території іноземної держави, суд вважає за правильне стягнути із відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в іноземній валюті, виходячи із курсу валют, який існував на момент фактичного понесення (оплати) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Станом на дату сплати 100`000,00 грн. (08.11.2024), офіційний курс національної валюти до Євро становив 44,5642 грн. за 1 Євро. Відтак, еквівалент понесених у національній валюті витрат на професійну правничу допомогу становить 2`243,95 Євро (100`000,00/44,5642). Саме вказана сума і підлягає стягненню із відповідача.

Що стосується витрат на переклад, то судом встановлено понесення позивачем таких судових витрат у розмірі:

- 189 287,50 грн. на переклад документів у справі, що підтверджується копіями Акту №17041 від 08.03.2024, підписаного ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та позивачем (замовник), додатком №1 від 08.03.2024 до цього акта та платіжною інструкцією №15841 від 23.02.2024 (Т.11; а.с. 31-37, 48);

- 8 300,00 грн. на переклад документів у справі, що підтверджується копіями Акту №17472 від 10.04.2024, підписаного ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та позивачем (замовник), додатком №1 від 10.04.2024 до цього акта та платіжними інструкціями №16213 від 08.04.2024 на суму 3`700,00 грн., №16373 від 23.04.2024 на суму 4`600,00 грн. (Т.11; а.с. 38-41).

Пунктом 4 частини 3 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на переклад у загальному розмірі 197`587,50 грн.

Враховуючи, що відповідач у даній справі є нерезидентом, а також те, що дане рішення виконуватиметься на території іноземної держави, суд вважає за правильне стягнути із відповідача суму витрат на переклад в іноземній валюті, виходячи із курсу валют, який існував на момент фактичного понесення (оплати) позивачем послуг із перекладу, а саме:

- станом на дату сплати 189 287,50 грн. (23.02.2024), офіційний курс національної валюти до Євро становив 41,7280 грн. за 1 Євро. Відтак, еквівалент понесених у національній валюті витрат на переклад становить 4`536,22 Євро (189 287,50/41,7280);

- станом на дати сплати 3`700,00 грн. (08.04.2024), офіційний курс національної валюти до Євро становив 42,0910 грн. за 1 Євро. Відтак, еквівалент понесених у національній валюті витрат на переклад становить 87,91 Євро (3`700,00/42,0910);

- станом на дати сплати 4`600,00 грн. (23.04.2024), офіційний курс національної валюти до Євро становив 42,3118 грн. за 1 Євро. Відтак, еквівалент понесених у національній валюті витрат на переклад становить 108,72 Євро (4`600,00/42,3118).

Таким чином, загальна сума витрат на переклад, що підлягає стягненню із відповідача у іноземній валюті, становить 4`732,85 Євро (108,72 + 87,91 + 4`536,22).

Керуючись статтями 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з VENKON GROUP OU (Vana-Veskitee 19, Jarvekula, Raevald Harjumaa 75304, Estonia; VAT: EE 101956956; Reg. No. 12921691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лембергміт» (80463, Львівська обл., с. Старий Яричів, вул. Галицька, буд. 143; код ЄДРПОУ 42059638) 147 673,46 Євро попередньої оплати, 2 215,10 Євро судового збору, 4`732,85 Євро витрат на переклад документів та 2 243,95 Євро витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2024.

СуддяКрупник Р.В.