Рішення

від 25.11.2024 по справі 1/б-294

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2024 року м. ТернопільСправа № 1/Б-294(921/582/24)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув матеріали справи

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно", 46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18

про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 143 154,43 грн

Представники сторін в судове засідання не прибули.

Згідно з ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Суть справи: В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа №1/Б-294 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" в порядку статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-XII.

11.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" в межах справи про банкрутство №1/Б-294 стосовно Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 143 154,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч вимог пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України №21-1, відповідачем фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 не сплачувались, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області в сумі 143 154,43 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15 жовтня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у цій справі на 04 листопада 2024 року о 09:05 год.

22.10.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшла заява б/н від 22.10.2024 (вх.№8019), яка сформована в системі "Електронний суд", про розгляд справи без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року відкладено судове засідання у цій справі на 25 листопада 2024 року на 09:15 год.

Представники сторін та учасники справи №1/Б-294(921/582/24) про банкрутство ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" в судове засідання 25 листопада 2024 року не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином, у встановленому законом порядку.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (вх.№8019), у якій заявник просить суд розгляд справи №1/Б-294(921/582/24) здійснювати без участі представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Отже, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасників судового процесу на судовий захист.

Частиною 1 ст. 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст. 178 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2003 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" порушено справу про банкрутство №1/Б-294 стосовно Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" в порядку статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-XII.

Ухвалою суду від 16.01.2014 у вказаній справі введено процедуру санації боржника - ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно". Строк процедури санації боржника неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою суду від 07 серпня 2024 року на шість місяців до 03 лютого 2025 року.

Оскільки у справі №1/Б-294 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" триває процедура санації боржника, відповідно п.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.01.2017 №01-06/131/17 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" Управління Пенсійного фонду України (орган виконавчої влади) може звернутися у позовному провадженні з вимогами про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про його банкрутство, до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулось 11 жовтня 2024 року із позовною заявою до Господарського суду Тернопільської області про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 143 154,43 грн (за період з 01.07.2024 по 30.09.2024), яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Поряд з цим, суд відзначає, що з 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Пунктами 1, 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема:

- Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., №31, ст. 440 із наступними змінами);

- Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №31, ст. 441).

При цьому, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу з процедур банкрутства, частину 4 ст.251 Кодексу з процедур банкрутства доповнено змістом, а саме: Установити, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Таким чином, розгляд справи за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 143 154,43 грн, провадження у якій відкрито згідно ухвали Господарського суду Тернопільської області 15 жовтня 2024 року, розглядається в межах справи про банкрутство №1/Б-294 стосовно Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно".

Згідно з п.1 ст.1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", одним із об`єктів оподаткування для платників збору, визначених пунктом 1 статті 1 вказаного Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов`язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

В силу положень статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2 вважаються у розумінні Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" внесками на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, які відповідач відповідно до цього Закону зобов`язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком №2 визначено, зокрема, підпунктами "б"-"з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Проте, відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону.

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється, зокрема, у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (надалі - Інструкція).

Згідно з п.6.1 розділу 6 Інструкції для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

- особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме проведеного позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості, розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених відповідно до частини другої "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV в частині пенсії, призначеної відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", загальний розмір фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсії, що підлягає відшкодуванню ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 становить 143 154,43 грн.

На підставі викладеного, судом встановлено, що у ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, у вказаному вище розмірі.

Склад витрат та факт їх понесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, реєстрами поштових відправлень про направлення вказаних розрахунків.

При цьому, дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з цього приводу ВАТ "Тернопільським об`єднанням "Текстерно" ні в судовому, ні в адміністративному порядку не оскаржувалися, відтак, розмір сум фактичних витрат на доставку пенсій є узгодженим і обов`язковим до сплати.

Доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі 143 154,43 грн суду не надано.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, у встановленому порядку не спростовано. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 13, 73, 74, 79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" (м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, код ЄДРПОУ 00306650) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (м. Тернопіль, майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) 143 154 (сто сорок три тисячі сто п`ятдесят чотири) грн 43 коп. заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам відповідно до положень ч. 5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Згідно ч.4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Повне рішення складено та підписано 27.11.2024.

Суддя Н.В. Охотницька