Ухвала

від 25.11.2024 по справі 926/367/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 926/367/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Студенця В.І.,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат"

на рішення Господарського суду Чернівецької області

(суддя Бутирський А.А.)

від 03.05.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Галушко Н.А., суддів - Желік М.Б., Орищин Г.В.)

від 20.08.2024

у справі за позовом Управління освіти Чернівецької міської ради

до Акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області

про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 15.07.2021 р. до договору про закупівлю за бюджетні кошти № 1 від 15.01.2021 р. та стягнення 69 401,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2024 року Управління освіти Чернівецької міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" (далі - відповідач, скаржник), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області, про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 15.07.2021 до договору про закупівлю за бюджетні кошти № 1 від 15.01.2021 (далі - договір) та стягнення з відповідача 69 401,85 грн збитків.

2. Позов обґрунтовано тим, що коливання ціни на ринку в межах 10 % при укладенні додаткової угоди № 2 від 15.07.2021 до договору, якою змінено "Найменування та кількість товару: Хліб - 57 315,09 кг, Батон - 101 650,26 кг", жодним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено, що є підставою для визнання такої угоди недійсною.

3. 03.05.2024 Господарський суд Чернівецької області ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю.

4. Рішення суду мотивовано тим, що довідка Чернівецької Торгово-промислової палати не підтверджує коливання ціни на хлібо-булочні вироби на ринку, а лише відображає інформацію щодо цін станом на певні дати. При цьому, у довідці Чернівецької торгово-промислової палати № 841 від 12.07.2021 вказано: "ціни на травень", тоді як додаткову угоду № 2 укладено 15.07.2021. Суд дійшов висновку, що коливання ціни на ринку в межах 10 % при укладенні додаткової угоди № 2 від 15.07.2021 сторонами договору не обґрунтовано та документально не підтверджено, тому порушено вимоги частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання такої угоди недійсною. Оскільки з укладенням цієї додаткової угоди позивачем недоотримано хліба та батону (активів) у період з 15.07.2021 по 31.12.2021 у кількості 4 382,14 кг та понесено зайві витрати коштів на загальну суму 69 401,85 грн, отримана відповідачем оплата у сумі 69 401,85 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 670 Цивільного кодексу України.

5. 20.08.2024 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права.

7. 07.11.2024 відповідач звернувся до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скаржник також подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення скарги без руху з огляду на таке.

9. Відповідно до частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. Строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 20.08.2024 (повний текст якої складено 28.08.2024), встановлений у частині першій статті 288 ГПК України, закінчився 17.09.2024, касаційну скаргу подано 07.11.2024, тобто з пропуском строку на 51 день.

11. За приписами частини другої статті 288 ГПК України, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

12. Повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржник отримав 28.08.2024 о 17:50 в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформованою Верховним Судом 22.11.2024, тому перебіг двадцятиденного строку, визначеного частиною другою статті 288 ГПК України, з урахуванням абзацу другого частини шостої статті 242 ГПК України, закінчився 18.09.2024, тобто касаційну скаргу подано з пропуском і цього строку (50 днів).

13. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що у встановлений законом строк Товариство не змогло подати апеляційну скаргу у зв`язку з відсутністю на підприємстві юриста, яка має відповідні знання та досвід у написанні подібних скарг, і яка в даний період перебувала у щорічній основній відпустці, що підтверджується наказом про надання відпустки № 505 від 19.08.2024. Виконання її обов`язків на період відпуски, ні на кого іншого не ставилися, у зв`язку із відсутністю в штаті підприємства ще одного юриста. Тому, Товариство вважає, що наявна поважна причина пропуску строку подачі касаційної скарги та просить поновити цей строк.

14. Згідно із пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

15. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

16. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

17. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

18. Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

19. Згідно із пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

20. Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

21. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

22. Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

23. Касаційну скаргу скаржник подав до суду касаційної інстанції 07.11.2024, тобто зі значним порушенням встановленого ГПК України строку на касаційне оскарження, зокрема, аж 51 день після винесення оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції.

24. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі обставини для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, зокрема, перебування юриста у відпустці, відсутність інших юристів у Товаристві та покладення усіх питань, пов`язаних з розглядом судової справи, лише на одного юриста, відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності скаржника, мають суб`єктивний характер, залежать від його волевиявлення та не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк. Наявність лише одного представника у Товаристві не залежить вручення постанови суду апеляційної інстанції та не впливає на обчислення строків на касаційне оскарження судових рішень.

25. При цьому, Суд враховує, що відповідно до наказу про надання відпустки № 505 від 19.08.2024 юрист Базелюк Діана Олександрівна перебувала у відпустці з 21.08.2024 по 09.09.2024 (20 календарних днів), тоді як встановлений у частині першій статті 288 ГПК України строк на касаційне оскарження закінчився 17.09.2024, а відповідно до частини другої цієї статті - 18.09.2024. Таким чином у юриста з 10.09.2024 було достатньо часу для подання касаційної скарги у встановлені строки.

26. Отже, заявник не навів достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження.

27. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку що причини, викладені у клопотанні, не є поважними та об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

28. З огляду на те, що скаржник пропустив 20-денний строк, протягом якого має право на поновлення строку, а наведені у клопотанні підстави визнані Верховним Судом неповажними, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для наведення, за наявності, інших поважних підстав пропуску встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.

29. Верховний Суд також установив, що касаційна скарга не відповідає вимогам відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, якою передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

30. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

32. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

33. Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

34. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

35. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

36. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

37. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

38. У разі, якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

39. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими, прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норми матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. У касаційній скарзі міститься цитування частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та посилання на постанову Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

40. Натомість касаційна скарга не містить зазначення передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень та відповідного їх обґрунтування.

41. Таким чином, Верховний Суд звертає увагу, що скаржника, що необхідно чітко визначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга та навести відповідне їх обґрунтування, зазначивши чітко норми права, які скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували та/або порушили, згідно з вимогами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

42. Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

43. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

44. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

45. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

46. Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

47. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

48. Відповідно до частин третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

49. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.

50. Відповідно до вимог касаційної скарги, заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9 689,60 грн, який розраховано таким чином: (3 028,00 грн (вимоги немайнового характеру) + 3 028,00 грн (вимога майнового характеру, не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб)) * 200% * 0,8.

51. До касаційної скарги скаржник не додав документи, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга також підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків у частині сплати судового збору.

52. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

53. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись нормами статей 119, 174, 234, 288, 291, пункту 5 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 у справі № 926/367/24 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- навести, за наявності, інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2024 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 у справі № 926/367/24;

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 39-41 цієї ухвали;

- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9 689,60 грн;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження Суд відмовить у відкритті касаційного провадження у справі; у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в інших частинах, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

В. Студенець