Рішення

від 22.11.2024 по справі 160/1565/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 рокуСправа №160/1565/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Тулянцевої І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий комбінат «ВДА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий комбінат «ВДА» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110000/2023/000026/2 від 23.05.2023 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000245 від 23.05.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ «Виробничий комбінат «ВДА» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Проте, на переконання ТОВ «Виробничий комбінат «ВДА», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2023/000026/2 від 23.05.2023 року, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2023/000245. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірних рішеннях зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеними ним рішеннями, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії вказаної ухвали шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 22.01.2024 року, на адресу суду 31.01.2024 року від представника позивача - адвоката Беззубкіна С.М. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено докази сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року, прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ТОВ «Виробничий комбінат «ВДА» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1565/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

21 лютого 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву ТОВ «Виробничий комбінат «ВДА», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, а також відповідну картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Крім того, у зв`язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовими особами Дніпровської митниці було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Крім того, 21 лютого 2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Дніпровської митниці надійшла заява про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий комбінат «ВДА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення було залишено без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий комбінат «ВДА» було задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі №160/1565/24 - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

08 серпня 2024 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 160/1565/24.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.08.2024 року зазначена вище справа розподілена судді Тулянцевій І.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року, прийнято до провадження позовну заяву в адміністративній справі №160/1565/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий комбінат «ВДА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи по суті з 07.10.2024 року.

22 листопада 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника позивача адвоката Беззубкіна С.М., в яких наведені обставини, що на його думку, свідчать про протиправність оскаржуваних рішень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий комбінат «ВДА» (код ЄДРПОУ 44987364) зареєстровано юридичною особою 17.02.2023 року, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань- номер запису: 1 010 351 0200 00001675, перебуває на обліку як платник податків та зборів в ГУ ДПС у Харківській області, Індустріальна ДПІ(Немишлянський район м.Харкова). Основний вид діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Між ТОВ «Виробничий комбінат «ВДА» (Покупець) та Avrasya Entegre Et Ve Tuz Urunleri San.Tic.A.S.(Туреччина, Продавець) укладено Контракт від 07.04.2023 №0704, згідно п.п. 1.1. якого Продавець продає, а Покупець оплачує та приймає Товари, найменування, кількість, якість, ціна, упаковка, терміни та інші умови поставки яких визначаються у Інвойсах до цього контракту, які є його невід`ємною частиною.

Згідно п.2.1 Контракту постачання товарів здійснюється згідно з умовами EXW - Конья, Туреччина, згідно із правилами Інкотермс - 2010, партіями, відповідно до погоджених замовлень покупця.

Оплата за кожну узгоджену партію товару здійснюється шляхом внесення 100% попередньої оплати у доларах США прямими банківськими переказами на рахунок Продавця протягом 10 днів з моменту отримання рахунку-фактури.(п. 3.1.Контракту).

Так, ТОВ "ВК "ВДА" здійснило ввезення на територію України товару, а саме: «сіль, придатна для споживання людьми: морська сіль 0 помолу не йодована у біг-бегах», придбаного у іноземного виробника товару Avrasya Entegre Et Ve Tuz за зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу від 07.04.2023 р. № 0704.

З метою митного оформлення ввищевказаних товарів, декларантом ТОВ "ВК "ВДА" 22.05.2023р. подано до Дніпровської митниці митну декларацію №23UA110130009980U1.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: сертифікат якості від 10.05.2023 р., пакувальний лист № IHR2023000000044 від 11.05.2023 р., рахунок-проформа №14042023 від 14.04.2023 р., рахунок - фактура (інвойс) № IHR2023000000044 від 11.05.2023 року; транспортна накладна CMR від 11.05.2023 року; сертифікат походження № Z0209071 від 12.05.2023 р.; прямий контракт від виробника товару Avrasya Entegre Et Ve Tuz № 070 від 07.04.2023 року; експортна декларація країни відправлення № 23341200ЕХ00177189 від 12.05.2023 року; технічний паспорт виробу (товару) № 10052023-F0; платіжна інструкція № 2JBKLN5 від 08.05.2023 року та банківський платіжний документ SWIFT від 08.05.2023 р., яка підтверджує сплату за товар; договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 4 від 11.05.2023 року, рахунок на перевезення № 610 від 19.05.2023 р., довідка про транспортно-експедиційні витрати № 4 від 11.05.2023 р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Оцінювана партія товару постачається на комерційних умовах EXW KONYA (Туреччина), разом з тим, декларантом у графі 20 ЕМД №UA500420/2022/004470 від 22.05.2023р. зазначені умови поставки FCA KONYA.

2) Згідно п. 3.1 Контракту, одночасно з поставкою товару продавець передає покупцеві оригінали товаросупровідних документів, де серед іншого зазначено і калькуляцію вартості. Даний документ декларантом не наданий.

3) Декларантом до митного оформлення товарів надано платіжна інструкція №2JBKLN5 від 08.05.2023 року та банківський платіжний документ SWIFT від 08.05.2023р. Вказані платіжні документи оформлено без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металів, а саме: відсутній підпис(и) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком.

4) В Контракті зазначений розрахунковий рахунок покупця один, а в платіжному документі SWIFT від 08.05.2023р. інший.

5) В графі 44 митної декларації країни відправлення № 22341200ЕХ00177189 від 12.05.2023 року зазначений рахунок-фактура від 11.05.2023р. №V23243160110886029141637, який до митного оформлення не наданий.

6) До митного оформлення надано довідку №4 від 11.05.2023р., рахунок № 610 від 19.05.2023р., договір-заявку №4 на перевезення вантажу від 11.05.2023р. В зазначених документах відсутні відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну території України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

7) Довідка № 4 від 11.05.2023р. містить інформацію, що транспортно-експедиційні витрати на шляху Джиханбейьлі/Конья (Туреччина)-смт. Меліоративне (Україна) складають 97200,00 грн. З огляду на ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевізником не зазначено розмір винагороди за послуги перевезення.

З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 2-3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) інші платіжні та\або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. та\або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) сертифікат якості від 27.03.2023 № 0143\2022 з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України.

Листом № 3 від 22.05.2023 року декларантом було додатково надані митному органу документи, а саме: платіжну інструкцію від 08.05.2023 №2JBKLN5, платіжний документ SWIFT від 08.05.2023 б/н, копію митної декларації країни відправлення від 12.05.2023 №23341200ЕХ00177189, довідка з банку від 22.05.2023 №230522SU14560104 щодо відкриття рахунку, рахунок-фактура від 11.05.2023 № IHR2023000000044, а також надані пояснення в яких, зокрема, було зазначено: 1) у графі 20 ЕМД зазначені умови поставки FCA KONYA, які є помилкою, оскільки в Контракті та інвойсі від 11.05.2023р зазначені умови поставки EXW KONYA (Туреччина); 2) калькуляція вартості товару жодним чином не впливає на визначення вартості товару; 3) банківські платіжні документи завірені печаткою та підписом працівника банку, за своєю формою відповідають вимогам чинного законодавства України; 4) обидва рахунки, що зазначений в Контракті та банківському платіжному документі SWIFT нал Позивачу, що підтверджується відповідною довідкою банку; 5) надано Відповідачеві роздруківку електронного інвойсу від 11.05.2023р. №V23243160110886029141637; 6) в договорі-заявці №4 на перевезення вантажу від 11.05.2023р. вказана вартість за 1 тону вантажу та загальну вартість перевезення вантажу, а також в довідці перевізника № 4 від 11.05.2023р. вказана вартість перевезення за маршрутом: Джиханбейли/Конья, Туреччина п/п Джурджулешти п/п Рені, Україна та п/п Джурджулешти п/п Рені, Україна- смт. Меліоративне, Україна; 7) ТОВ «ВК Самара» є прямим перевізником і виплата додаткових винагород на експедиційні послуги не передбачена договором-заявкою на перевезення вантажу №4 від 11.05.2023 року.

23.05.2023 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA110000/2023/000026/2, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом.

Так, у вищезазначеному рішенні митниці зазначено, що митну вартість скориговано за інформацією попередніх оформлень з урахуванням виробника товару, ввезеного за однакових комерційних умов, за поставкою від продавця, призначення та розміру партії товару, до рівня ЕМД від 21.04.2023 № UA100380/2023/605525, яка оформлена за резервним методом визначення митної вартості товарів за ціною 0,3 дол. США/кг.

В подальшому, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110130/2023/000245, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям 23.05.2023 р. рішення про коригування митної вартості № UA110000/2023/000026/2, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2023/000026/2 від 23.05.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110130/2023/000245.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо доводів відповідача, про те, що в наданої митної декларації декларантом у графі 20 ЕМД № UA 110130/2023/009980 (№23UA110130009980U9) від 22.05.2023 р. зазначені умови поставки FCA KONYA, хоча в Контракті умови поставки товару визначені як EXW KONYA (Туреччина), суд зазначити наступне.

Позивач в наданих відповідачу поясненнях вказав, що зазначені в митній декларації умови поставки FCA KONYA є технічною помилкою декларанта, оскільки в Контракті та інвойсі від 11.05.2023 р. зазначені умови поставки EXW KONYA (Туреччина). В жодному документі, що був наданий декларантом Дніпровській митниці під час проходження митного оформлення партії товару, не було зазначені умови поставки: FCA KONYA.

З огляду на зазначене, технічна помилка, яка була виявлена відповідачем в митній декларації та в подальшому мала б бути виправлена декларантом, не вплинула на правильність визначення митної вартості товару, оскільки митна декларація не відноситься до переліку документів, передбачених ст.53 МК України, на підставі яких митний орган перевіряє вірність визначення митної вартості товару.

Стосовно доводів відповідача про те, що декларантом не надана калькуляція вартості товару, слід зазначити таке.

Калькуляція вартості товару не відноситься до документів, на підставі яких визначається митна вартість товару.

Калькуляція вартості товару це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Як правило, калькуляція - це бухгалтерський розрахунок витрат у грошовому вираженні на виробництво одиниці виробу або партії виробу. Калькуляцію складає виробник товару для визначення рентабельності виробництва.

В свою чергу, калькуляція вартості товару не впливає на договірну (ринкову) ціну товару, що визначається між Продавцем та Покупцем товару. Саме, договірна ціна є визначальною для оцінки митної вартості товару, а не вартість виробництва такого товару, що може включати показники, які не враховуються при визначенні митної вартості товару.

Так, калькуляція вартості не є додатковим документом, що може підтверджувати митну вартість товару відповідно до ч.3 ст.53 МК України. Тому посилання відповідача щодо надання калькуляції витрат Продавця на партію товару є безпідставними.

Стосовно доводів відповідача про те, що декларантом надані банківські платіжні документи, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а саме - відсутній підпис платника в наданих декларантом документах.

Позивачем були надані відповідачу наступні банківські документи, що підтверджують факт оплати вартості партії товару: платіжна інструкція № 2JBKLN5 від 08.05.2023 р. та SWIFT-протокол від 08.05.2023 р., який є підтвердженням відправки SWIFT-платежу. Вказані документи сформовані АТ КБ "ПриватБанк". Ідентифікація платника є обов`язковою стадію прийняття банком платіжної інструкції на перерахування коштів такого платника. Ідентифікація позивача під час здійснення платежу 08.05.2023 р. здійснювалась через електронний застосунок Приват24 з використанням електронно-цифрового підпису позивача. На виконання інструкцій позивача, банком надані підтверджуючи документи: платіжна інструкція № 2JBKLN5 від 08.05.2023 р. та SWIFT-протокол від 08.05.2023 р., який є підтвердженням відправки SWIFT-платежу.

Зазначені банківські документи є належними доказами оплати вартості партії товару у повному обсязі.

Стосовно доводів відповідача про те, що в контракті зазначений розрахунковий рахунок покупця один, а в платіжному документі SWIFT від 08.05.2023 р. інший, а також щодо того, що за довідкою банку банківські рахунки позивача відкриті 12.04.2023 р., а в прикінцевих положеннях контракту № 0407, який укладений 07.04.2023 р., тобто раніше відкриття рахунку в банку, суд зазначає наступне.

В Контракті зазначений розподільчий рахунок позивача в гривні та доларах США, а в банківських платіжних документах зазначений поточний рахунок позивача. Всі ці рахунки належать позивачу, що підтверджується довідкою АТ КБ "ПриватБанк" від 22.05.2023 р.

Щодо дати відкриття рахунку, то позивач зазначив, що 07.04.2023 р. подані документи до АТ КБ "ПриватБанк" на відкриття банківських рахунків. Після подання документів для укладання зовнішньо-економічного контракту позивачем, банк надав відомості про майбутні банківський реквізити, у тому числі номери банківських рахунків. Фактично банківські рахунки були відкриті банком 12.04.2023 р.

Тобто відомості про банківські рахунки жодним чином не впливають на визначення митної вартості партії товару.

Стосовно доводів відповідача про те, що в графі 44 митної декларації країни відправлення № 22341200ЕХ00177189 від 12.05.2023 року зазначений рахунок-фактура від 11.05.2023 р. № V23243160110886029141637, який до митного оформлення не наданий, то суд з цього приводу зазначає наступне.

Позивач разом з листом № 3 від 22.05.2023 р. надав відповідачу роздруківку електронного інвойсу від 11.05.2023 р. № V23243160110886029141637.

Стосовно доводів відповідача про те, що в документах на перевезення товару відсутні відомості про (протяжність маршруту перевезення) у кілометрах до місця ввезення на митну території України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, а також перевізником не зазначено розмір винагороди за послугу перевезення.

Позивачем для підтвердження витрат на перевезення партії товару були надані: договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 4 від 11.05.2023 p.; рахунок на перевезення вантажу №610 від 19.05.2023 р.; довідка про транспортно-експедиційні витрати № 4 від 11.05.2023 р.

В договорі-заявці №4 на перевезення вантажу від 11.05.2023 р. вказана вартість за 1 тону вантажу, що становила 4 500 грн., та загальна вартість перевезення вантажу, що склала 97200 грн., а також в довідці перевізника № 4 від 11.05.2023 р. вказана вартість перевезення вантажу за маршрутами: Джиханбейли/Конья, Туреччина - п/п Джурджулешти - п/п Рені, Україна, яка склала 47200 грн.; п/п Джурджулешти - Рені, Україна - смт. Меліоративне, Україна, яка склала 50000 грн.

Разом з тим, на думку позивача, надана довідка про транспортні витрати № 4 від 11.05.2023 р. повністю підтверджує витрати позивача на транспортування поставлених товарів.

Тобто, з наданих позивачем документів можна визначити вартість перевезення партії товару, що повинна враховуватись при обчислені митної вартості партії товару.

З приводу виплати додаткової винагороди перевізнику за експедиційні послуги, то слід зазначити, що з наданих позивачем документів, зокрема, договору-заявці на перевезення вантажу автомобільним транспортом не передбачалось оплати перевізникові жодних додаткових винагород, у тому числі за експедиційні послуги.

Відсутність додаткових винагород пояснюється тим, як в позові зазначив позивач, що ТОВ "Виробничий комбінат "Самара" є прямим перевізником та транспортні засоби, які використовувались для перевезення партії товару, є власністю перевізника ТОВ "ВК "САМАРА". Тому, висновки відповідача з приводу додаткових винагород є безпідставними та надуманими.

З приводу доводів відповідача щодо математичної розбіжності вартості товару, що зазначена в рахунках-факту, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.3.3 Контракту, ціна на товари, продані за цим контрактом, встановлюються відповідно до проформ-інвойсів, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Продавець товару в проформі-інвойсі визначив вартість партії товару на рівні 1 148 дол.США, застосувавши математичний метод округлення суми до цілого числа.

Лише Продавець товару має право визначати ціну на нього. Сплата суми коштів за товар меншою, ніж визначив Продавець, буде вважатись частковою оплатою.

Крім того, ідповідачем використані різні товари для порівняння, зокрема: в митній декларації №23UА100380605525U9 від 21.04.2023 р. найменування товару: сіль кристалічна дрібного помолу, білого кольору, не йодована, придатна для споживання людьми, а в митній декларації позивача: сіль, придатна для споживання людьми: морська сіль 0 помолу не йодована у біг-бегах; сіль морська, не денатурована, не йодована, кристалічного білого кольору, без сірих відтінків, отримана шляхом випаровування на сонці.

Таким чином, в митній декларації, що використовувалась відповідачем при визначенні митної вартості, заявлена сіль невідомого способу видобутку та дрібного помолу, а в митній декларації позивача заявленим товаром є морська сіль, отримана шляхом природного випарювання на сонці. Походження товару, спосіб його видобутку та обробки впливають на його вартість, а тому є суттєвими при визначенні митної вартості такого товару.

Так, Порядком № 261 передбачено, що в графах 25 та 26 митної декларації зазначаються відомості щодо виду транспорту, яким здійснювалось перевезення товару, зокрема графа 25 "Вид транспорту на кордоні" та Графа 26 "Вид транспорту всередині країни".

В митній декларації № 23UА100380605525U9 від 21.04.2023 р. в графі 25 зазначені цифра - 16, а в графі 26 - 30.

В митній декларації позивача в графі 25 зазначені цифра - 16, а в графі 26 - 30.

Відповідно до Класифікатору видів транспорту цифрі 16 відповідає значення: Вантажний автомобіль на морському судні: а цифрі 30 відповідає значення: Вантажний автомобіль.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, за митною декларацією відповідача перевезення товару до кордону з Україною відбувалося морським транспортом, а всередині країни - вантажним автомобільним транспортом. В свою чергу, за митною декларацією позивача перевезення товару як до кордону з Україною, так і всередині країни здійснювалось виключно вантажним автомобільним транспортом.

Відповідно до ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

В письмових поясненнях позивач зазначив, що перевезення морським транспортом до міста Одеса в квітні 2023 р. було частково заблоковано ворожими кораблями та портова інфраструктура знаходилася під постійною загрозою руйнування внаслідок ракетних обстрілів окупантів, здійснення морських перевезень до порту Одеса було ускладнене, що беззаперечно впливало на вартість такого перевезення вантажів до порту Одеса. У зв`язку із тим, що вартість перевезення товару до порту або іншого місця ввезення на митну території України включається до митної вартості товару, невірним є порівняння відповідачем митної вартості товарів за митною декларацією № 23UА100380б05525U9 від 21.04.2023 р. з митною декларацією позивача, оскільки перевезення товару відбувалось різними видами транспорту.

Щодо відмінності співвідношення маси брутто з масою нетто (вагою товару, без будь-якої упаковки), суд зазначає на таке.

В графах 35 та 38 митної декларації, використаної відповідачем, зазначена маса товару брутто - 22 750 кг., а маса нетто - 22 000 кг. Кількість місць (графа 6 МД) - 22. Таким чином, різниця між масами складає 750 кг, що можливо є масою пакування такого товару. З урахуванням кількості місць та різниці між масами, на одне пакування припадає 34,09 кг (750/22 = 34,09 кг).

В митній декларації позивача маса брутто товару складає 22 600 кг., а маса нетто - 22500 кг. Кількість місць - 18. В описі товару (графа 31 МД) зазначено, що товару імпортується у біг-бегах. Тобто, вага одно біг-бега складала 5,56 кг.

Поряд з цим, суд зазначає, що обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.

Згідно з частинами першою, другою статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу цих норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, видно, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №815/3142/17.

Суд доходить висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК Україниі не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.

Суд зауважує, що по суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

З наданих документів видно, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

Також у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Проте в даному випадку вказаних відомостей митницею не наведено.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

Щодо аналізу цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України, суд звертає увагу на те, що наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту, за висновком суду першої інстанції, не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020.

Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів іідповідача і в цій частині.

Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, твердження відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

У постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України(у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

З таких обставин, рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA110000/2023/000026/2 від 23.05.2023 року прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні №110130/2023/000245, яка є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110130/2023/000245 зазначено такі ж причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів, як і у прийнятому рішенні про коригування митної вартості №UA110000/2023/000026/2 від 23.05.2023 року.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості №UA110000/2023/000026/2 від 23.05.2023 року через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110130/2023/000245 також підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий комбінат «ВДА» у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 6056,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий комбінат «ВДА» (місцезнаходження: вул. Танкопія, буд. 82А, м.Харків, 61091, код ЄДРПОУ 44987364) до Дніпровської митниці (місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд. 22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110000/2023/000026/2 від 23.05.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2023/000245, видану Дніпровською митницею.

Стягнути з Дніпровської митниці (місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий комбінат «ВДА» (місцезнаходження: вул. Танкопія, буд. 82А, м.Харків, 61091, код ЄДРПОУ 44987364) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства.

Суддя І.В. Тулянцева