Рішення

від 27.11.2024 по справі 260/5498/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2024 рокум. Ужгород№ 260/5498/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області, в якому просить: 1) визнати протиправним рішення в.о. міського голови Виноградівської міської ради за результатами розгляду запиту від 19.08.2024 року, викладеного у листах №02.1-24/41 від 22.08.2024 р. та №02.1-24/37 від 21.08.2024 р.; 2) зобов`язати Виноградівську міську раду провести службову перевірку за фактами виявлених порушень; 3) зобов`язати Виноградівську міську раду розглянути запит невідкладно з дотриманням Закону України «Про доступ до публічної інформації» та урахуванням думки суду, викладеної у рішенні по даній справі; 4) стягнути з Виноградівської міської ради завдану матеріальну шкоду у розмірі 87,87 грн та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 серпня 2024 року він звернувся до Виноградівської міської ради Закарпатської області із запитом щодо доступу до публічної інформації, за результатами розгляду якого відповідач обмежив його конституційні права. Так, спершу відповідач обмежив доступ до інформації, оскільки у наданих копіях відсутня частина запитуваної інформації, а далі вимагав сплатити 175,74 грн за виготовлення копій. Протиправність вказаної вимоги позивач обґрунтовує тим, що всі запитувані документи він просив надіслати в електронному вигляді, а отже запит стосувався виготовлення цифрових копій документів шляхом їх сканування. З огляду на що він був зобов`язаний сплатити не більше 0,1% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки, а саме 87,87 грн, докази чого були надіслані відповідачу.

17 вересня 2024 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому із заявленими вимогами не погоджується. Так, зазначає, що 21 серпня 2024 року позивачу було надано відповідь на надісланий 19 серпня 2024 року запит на публічну інформацію. Задоволення запиту позивача передбачало виготовлення копій у загальній кількості 39 аркушів. Беручи до уваги положення ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Виноградівська міська рада надала позивачу перші 10 сторінок запитуваних ним матеріалів безкоштовно. За отримання решти 29 сторінок позивачу необхідно було відшкодувати фактичні витрати на копіювання в сумі 175,74 грн. Розмір фактичних витрат на копіювання встановлений рішенням виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 25.02.2020 року №38. Оскільки деякі документи містили інформацію з обмеженим доступом, то для надання таких необхідно було зняти копію для видалення з них інформації з обмеженим доступом. Після сплати позивачем розрахованих витрат йому було надано запитувані документи на 29 аркушах. При цьому вважає безпідставним твердження позивача про обмеження в доступі до публічної інформації, оскільки частина із запитуваної інформації стосувалася інформації з обмеженим доступом, а тому запитуваний документ був наданий з вилученням з нього конфіденційної інформації. Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн також просить відмовити з огляду на відсутність будь-яких доказів завдання такої шкоди.

18 вересня 2024 року позивач подав відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується. Зокрема, вважає безпідставними посилання представника відповідача на конфіденційність частини інформації, оскільки він, як батько ОСОБА_2 , має право на отримання всієї інформації щодо неї. Також зазначає про неправильність проведеного відповідачем розрахунку витрат, оскільки відповідачем фактично було виготовлено 5 аркушів у вигляді копій документів і 24 аркуша цифрових копій. Отже, навіть з врахуванням наведеного відповідачем обґрунтування, вартість повинна була становити 148,47 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся до Виноградівської міської ради Закарпатської області (далі Виноградівська міська рада) із запитом щодо доступу до публічної інформації, в якому просив надати доступ до публічної інформації, а саме: копію всіх матеріалів, які будуть передані на розгляд Комісії з питань захисту прав дитини по питанню про позбавлення батьківських прав. Окрім того, просив визнати протиправною бездіяльність Служби у справах дітей, яка досі не провела бесіду з батьками ОСОБА_2 та невідкладно призначити проведення бесіди працівником Служби у справах дітей з батьками ОСОБА_2 . Відповідь на запит просив надати електронною поштою невідкладно.

За результатами розгляду зазначеного запиту листом №02.1-24/37 від 21.08.2024 Виноградівська міська рада повідомила ОСОБА_1 , що запитувані ним документи передбачають виготовлення копій у загальній кількості 39 аркушів. З огляду на що ОСОБА_1 надано копії перших 10 аркушів запитуваних матеріалів безкоштовно та проведено розрахунок витрат на копіювання 29 сторінок в сумі 175,74 грн, відповідно до рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 25.02.2020 №38. При цьому повідомлено, що після надходження коштів на рахунок міської ради, запитувач інформації зможе отримати копії документів на 29 аркушах.

22 серпня 2024 року ОСОБА_1 оплатив вартість сканування 29 аркушів згідно з запитом про доступ до публічної інформації від 19.08.2024 у сумі 87,87 грн, що підтверджується квитанцією №3515-2639-3376-2156 від 22.08.2024.

У зв`язку з наведеним листом №02.1-24/41 від 22.08.2024 Виноградівська міська рада повідомила ОСОБА_1 про необхідність доплати 87,87 грн для отримання решти 29 аркушів запитуваної інформації.

23 серпня 2024 року ОСОБА_3 додатково сплатив 87,87 грн, з огляду на що листом №02.1-24/42 від 26.08.2024 Виноградівська міська рада скерувала запитувану інформацію на 29 аркушах.

Як вбачається з наявної в матеріалах даної адміністративної справи копії наданої позивачу запитуваної інформації доступ до частини такої було обмежено шляхом ретушування, оскільки така стосувалася персональних даних 3-х осіб.

Не погоджуючись з необхідністю сплати вартості виготовлення 29 аркушів запитуваної інформації та обмеження доступу до частини наданої інформації, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регламентує Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі Закон №2939, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Публічна інформація в розумінні ч. 1 ст. 1 Закону №2939, - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч. 2 ст. 19 Закону №2939).

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону №2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Ч. 1 ст. 20 Закону №2939 встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ст. 21 Закону №2939, інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №740 затверджено Граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію (далі Граничні норми).

Так, відповідно до таких Граничних норм гранична норма витрат на копіювання або друк копій документів будь-якого формату, якщо в документах поряд з відкритою інформацією міститься інформація з обмеженим доступом, що потребує її відокремлення, приховування тощо (в тому числі двосторонній друк) становить від 0,3 до 0,5 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки. В свою чергу гранична вартість витрат на виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування становить не більше ніж 0,1 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки встановлюється на дату копіювання або друку документів).

Рішенням Виконавчого комітету Виноградівської міської ради №38 від 25.02.2020 затверджено Норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію (далі Норми витрат), згідно з якими вартість витрат на копіювання або друк копій документів будь-якого формату, якщо в документах поряд з відкритою інформацією міститься інформація з обмеженим доступом, що потребує її відокремлення, приховування тощо (в тому числі двосторонній друк) становить 0,5 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки. В свою чергу вартість витрат на виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування становить 0,1 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки встановлюється на дату копіювання або друку документів).

Судом встановлено, що розрахована Виноградівською міською радою вартість витрат на копіювання запитуваної інформації пов`язана з тим, що обсяг такої перевищує 10 аркушів, а частина документів містить конфіденційну інформацію, зокрема персональні дані третіх осіб, що потребує її приховування.

Оцінюючи таке рішення Виноградівської міської ради, як розпорядника інформації, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2939, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Згідно ст. 7 Закону №2939 конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в ч. 1 і 2 ст. 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені ч. 1 ст. 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі Закон №2297, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Так, персональні дані в розумінні ст. 2 Закону №2297 це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до ст. 5 Закону №2297, об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону №2297 використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб`єктам відносин, пов`язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб`єкта персональних даних чи відповідно до закону.

Використання персональних даних володільцем здійснюється у разі створення ним умов для захисту цих даних. Володільцю забороняється розголошувати відомості стосовно суб`єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб`єктам відносин, пов`язаних з такими даними.

Відповідно до ст. 14 Закону №2297, поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані. Сторона, якій передаються персональні дані, повинна попередньо вжити заходів щодо забезпечення вимог цього Закону.

Нормами ст. 16 Закону №2297 регламентовано порядок доступу до персональних даних. Так, зокрема, такою законодавчою нормою передбачено, що порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат.

Доступ до персональних даних третій особі не надається, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов`язання щодо забезпечення виконання вимог цього Закону або неспроможна їх забезпечити.

Суб`єкт відносин, пов`язаних з персональними даними, подає запит щодо доступу до персональних даних володільцю персональних даних.

Вищезазначене кореспондується також з нормами ч. 1 ст. 10 Закону №2939, відповідно до яких обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані:

1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Отже, законодавством України передбачений захист персональних даних фізичних осіб від доступу до таких сторонніх осіб, в тому числі в порядку доступу до публічної інформації.

Судом встановлено, що частина запитуваної ОСОБА_1 інформації місить персональні дані третіх осіб, доступ до яких захищається законодавством, та не може бути надана без дотримання встановленої процедури. З огляду на що суд вважає правомірні дії відповідача щодо знеособлення персональних даних третіх осіб у наданій на отриманий запит публічній інформації.

При цьому суд відхиляє посилання позивача на те, що він є батьком ОСОБА_2 , а тому має право на отримання всіх відомостей щодо її персональних даних, оскільки в межах спірних правовідносин ОСОБА_1 звертався до відповідача, як до розпорядника публічної інформації, з метою отримання доступу до публічної інформації, а не як батько дитини в межах вирішення питання про позбавлення батьківських прав.

Стосовно розрахованої Виноградівською міською радою суми витрат на копіювання та друк документів, що надаються за запитом на інформацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до рахунку-фактури №2 від 21.08.2024, розрахована відповідачем вартість відшкодування витрат на друк документів за надісланим ОСОБА_1 запитом становить 175,74 грн за 29 аркушів по 6,06 грн за 1 аркуш. Тобто відповідачем проведено розрахунок витрат на копіювання та друк документів з розрахунку 0,2% прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто в загальному порядку).

Разом з тим, при розрахунку вартості витрат Виноградівською міською радою не враховано те, що ОСОБА_1 просив надіслати документи на електронну пошту, що виключає необхідність виготовлення їх копій. Тому, на думку суду, відповідач мав провести розрахунок вартості відшкодування витрат для виготовлення цифрових копій документів шляхом скасування з розрахунку 0,1% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (для 27 аркушів понад 10 безкоштовних), що становить 3,03 грн за 1 аркуш.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на те, що частина запитуваної інформації містила персональні дані третіх осіб, що повинні були бути знеособлені, а тому вартість їх виготовлення становить 0,5% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З цього приводу суд зазначає, що кількість аркушів із знеособленими відомостями, відповідно до долучених відповідачем до матеріалів справи копій відповіді на запит, становить 2 аркуша із 29 (виходячи з відповіді №02.1-26/42 від 26.08.2024). З огляду на що загальний розрахунок відшкодування витрат на виготовлення копій запитуваних ОСОБА_1 документів становить: 112,09 грн (2 * 15,14 = 30,28 грн та 27 * 3,03 = 81,81 грн), тоді як відповідач зобов`язав позивача сплатити 175,74 грн.

Отже, дії відповідача щодо надмірного нарахування відшкодування витрат на виготовлення копій запитуваних ОСОБА_1 документів у сумі 63,65 грн є протиправними.

Поряд з цим, вирішуючи питання належного та ефективного способу захисту прав ОСОБА_1 крізь призму заявлених позивачем позовних вимог, суд враховую те, що листи №02.1-24/41 від 22.08.2024 №02.1-24/37 від 21.08.2024, які позивач просить скасувати, не є рішеннями в розумінні норм КАС України. Такі носять виключно інформаційний характер, якими ОСОБА_1 , як запитувачу інформації, повідомлено про необхідність відшкодування розрахованої розпорядником інформації суми витрат на копіювання та друк 29 аркушів. З огляду на зазначене, такі листи скасуванню не підлягають. Із аналогічних мотивів не підлягає скасуванню рахунок-фактура №2 від 21.08.2024. На думку суду, визнання протиправними дій Виноградівської міської ради щодо надмірного нарахування відшкодування витрат на виготовлення копій запитуваних ОСОБА_1 документів та зобов`язання компенсувати збитки у розмірі 63,65 грн буде достатнім для належного та ефективного захисту прав позивача.

Стосовно заявлених позовної вимоги про зобов`язання провести службову перевірку за фактами виявлених порушень суд зазначає наступне.

Питання наявності достатніх підстав для призначення та проведення перевірки за фактом неналежного виконання посадовими особами суб`єкта владних повноважень своїх посадових обов`язків віднесено до виключної компетенції суб`єкта їх призначення, в даному випадку Виноградівської міської ради.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії», в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

З огляду на вищезазначене суд не може надавати оцінку діям посадової особи органу місцевого самоврядування на предмет наявності підстав для призначення службової перевірки, а тому у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Окрім того, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання відповідача розглянути невідкладно запит з дотриманням Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки такий запит вже був розглянутий Виноградівською міською радою та листом №02.1-24/42 від 26.08.2024 надано позивачу запитувані документи. Разом з тим, суд не вбачає підстав для закриття провадження в частині такої позовної вимоги, а вважає за необхідне розглянути позов та відмовити у його задоволенні в цій частині по суті, оскільки незважаючи на надання запитуваної інформації, ОСОБА_1 оскаржує також повноту наданих відомостей (в частині обмеження доступу до персональних даних його доньки).

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 завданої йому моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Згідно з положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до норм ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Окрім того, ч. 1 ст. 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Однак заявляючи вимогу про стягнення з Виноградівської міської ради заподіяної йому моральної шкоди ОСОБА_1 посилається виключно на порушення звичайного графіку роботи та сну, що не може вважатися достатніми аргументами на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди. Будь-яких доказів заподіяння моральних чи фізичних страждань позивач до поданої заяви не долучив.

Отже, суд вважає, що позов в цій частині є необґрунтованим, а тому відсутні підстави для його задоволення.

За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Виноградівської міської ради Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 5, м. Виноградів, Берегівський район, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ 04053677) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Виноградівської міської ради Закарпатської області щодо надмірного нарахування розміру відшкодування витрат на виготовлення копій запитуваних ОСОБА_1 документів у сумі 63,65 грн.

3. Зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області компенсувати ОСОБА_1 збитки у розмірі 63,65 грн.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виноградівської міської ради Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 5, м. Виноградів, Берегівський район, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ 04053677) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань 484,48 коп. (Чотириста вісімдесят чотири гривні 48 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін