Рішення

від 13.11.2024 по справі 380/12547/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 рокусправа № 380/12547/24зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.

секретар судового засідання Моляща Т.В.,

за участю:

представника позивачаДудяка Р.А.,

представника відповідачаБернюги А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Групп «Черніїв-4» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос Групп «Черніїв-4» (місцезнаходження: 77460, Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Черніїв, вул. Стасюка, 4, 2, код ЄДРПОУ 40508030) (далі позивач, ТзОВ «Геліос Групп Черніїв-4») звернулось до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) (далі відповідач, Львівська митниця), в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2023/001619 від 19 грудня 2023 року, складену головним державним інспектором ВМО № 2 м/п «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16 листопада 2023 року між Firma Wanicki sp.z.o.o. (ul. Myslenickiej,19, 32-031, Mogilany, Polska) (Продавець) та ТзОВ «Геліос Групп «Черніїв-4» (Покупець), укладено Договір купівлі-продажу №АО/2023/11/02 транспортного засобу Irizar New Century, VIN-код: НОМЕР_1 , український код товару: 8702101990, вартістю 90 000 євро. 16.11.2023 продавцем виписано Рахунок-проформу 489/2023 до Договору купівлі-продажу №АО/2023/11/02 від 16.11.2023 з терміном оплати 15.12.2023. Позивач 04.11.2023 повністю розрахувався з продавцем за придбаний транспортний засіб, про що свідчить платіжна інструкція в іноземній валюті №3 від 04.12.2023 та витяг з системи міжнародних платежів SWIFT. Сторонами договору 12.12.2023 підписано Акт приймання-передачі транспортного засобу, а також оформлено рахунок-фактуру продажу FW11/I/23/12/001. В підтвердження походження товару Митна служба у м.Перемишль, Підкарпатська митно-податкова служба у м. Перемишль, Республіка Польща, видала експортеру Товариству Firma Wanicki sp.z.o.o. сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AU 0128365 від 14.12.2023, який дає ТзОВ «Геліос Групп «Черніїв-4» як імпортеру право на преференційне розмитнення товару без сплати ввізного мита.

Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у застосуванні преференції для ввізного мита на імпортований товар. З метою митного оформлення преференційного походження товару та враховуючи подані для розмитнення документи на підтвердження наявності права на преференцію, позивач правомірно зазначив у митній декларації відомості про застосування пільг зі сплати митних платежів (ввізного мита) за кодом 410, оскільки сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AU 0128365 від 14.12.2023 підтверджує, що країна походження ввезеного Товару Європейський Союз. При цьому, одного лише сумніву в достовірності сертифікату є недостатньо для прийняття митним органом рішення про відмову у митному оформленні товару із наданням преференції.

Наявність у митного органу країни імпорту обґрунтованого сумніву в достовірності документів про походження товару є лише підставою для направлення таким органом до компетентних органів країни експорту запиту про проведення відповідної перевірки на предмет підтвердження або не підтвердження походження товару, і тільки за результатами проведення такої перевірки та отриманої інформації, контролюючий орган країни імпорту вправі прийняти рішення про відмову у наданні преференції. Враховуючи викладене, просить позов задовільнити в повному обсязі.

Ухвалою від 13.06.2024 задоволено заяву про самовідвід головуючої судді Качур Р.П. у даній справі. Матеріали адміністративної справи № 380/12547/24 передано для автоматизованого розподілу (повторного розподілу) відповідно до вимог статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наслідками автоматизованого розподілу 13.06.2024 справу № 380/12547/24 передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Кузану Р.І.

Ухвалою від 17.06.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що за результатом опрацювання поданої позивачем митної декларації оформлена картка відмови про «Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з призупиненням застосування преференції до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару відповідно до норм ст. 33 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євросередземноморські преференційні правила походження, в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, та, відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищевказаних товарів до моменту отримання відповіді при здійсненні верифікації преференційного документу, від 27.06.2014.

Львівською митницею у зв`язку із виникнення сумнівів з приводу преференційного режиму товару відповідно до сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 14.12.2023 №PL/MF/AU 0128365 було прийнято рішення про скерування запиту до митних органів країни експорту про проведення перевірки цього документу, а тому, згідно з ч. 5 ст. 45 Митного кодексу України даний товар вважатиметься таким, що походить з відповідної країни з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару. У зв`язку із цим, на момент здійснення митного оформлення товару, його походження достовірно не встановлено та товар підлягав випуску митним органом у вільний обіг на митній території України лише за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України згідно з ч. 2 ст. 48 Митного кодексу України. Митницею призупинено надання преференційного режиму для товару, щодо якого здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки. Отже, враховуючи дію норм статей 31 та 32 Додатку І до Конвенції картка відмови у митному оформленні є правомірною.

Ухвалою від 13.11.2024 суддя відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Firma Wanicki sp.z.o.o. (продавець) та ТзОВ «Геліос Групп «Черніїв-4» (покупець) 16.11.2023 укладено Договір купівлі-продажу №АО/2023/11/02 транспортного засобу Irizar New Century, VIN-код: НОМЕР_1 , український код товару: 8702101990, вартістю 90 000 євро.

Продавець 16.11.2023 виписав Рахунок-проформу 489/2023 до Договору купівлі-продажу №АО/2023/11/02 від 16.11.2023 з терміном оплати до 15.12.2023.

Згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №3 від 04.12.2023 та витягом з системи міжнародних платежів SWIFT позивач 04.12.2023 оплатив повну вартість придбаного ним транспортного засобу, у зв`язку з чим між сторонами договору 12.12.2023 підписано Акт приймання-передачі транспортного засобу, а також оформлено рахунок-фактуру продажу FW11/I/23/12/001.

З метою митного оформлення товару за вказаним вище Контрактом, 19.12.2023 декларант позивача подав митну декларацію МД №23UA209180077874U4 на товар: автобус марки Irizar модель NCENTURY 1285.35, що використовувався, 2013 р.в., модельний рік 2013, дата першої реєстрації:30.12.2014, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , номер двигуна: немає даних, тип двигуна дизельний, об`ємом 9365 см. Куб., 286 Kw, колісна формула 4х2. Білого кольору. Загальна кількість місць для сидіння 57, кількість місць членів екіпажу 2. Країна виробництва Швеція (SE), виробник «IRIZAR». Призначений для використання по дорогах загального користування.

До митного оформлення декларант надав документи, зазначені у графі 44 митної декларації. А саме:

1) Рахунок-проформа (Proforma invoice) №489/2023 від 16.11.2023;

2) Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) FW11/I/23/12/001 від 12.12.2023;

3) Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) PL/MF/AU 0128365 від 14.12.2023;

4) Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 12.12.2023;

5) Банківський платіжний документ, що стосується товару 3 від 04.12.2023;

6) Калькуляція транспортних витрат 1 від 18.12.2023;

7) Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) АО/2023/11/02 від 16.11.2023;

8) Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 2 від 16.11.2023;

9) Інші некласифіковані документи інформація щодо вартості від 18.12.2023;

10) Інші некласифіковані документи інформація щодо року виготовлення від 18.12.2023;

11) Копія митної декларації країни відправлення 23PL351020E1032219 від 12.12.2023;

12) Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.017.715036-23 від 18.12.2023.

Відповідачем за результатами розгляду поданих ТзОВ «Геліос Групп «Черніїв-4» документів складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.12.2023 № UA209180/2023/001619.

Підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вказано: «Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з призупиненням застосування преференції до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару відповідно до норм ст. 33 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євросередземноморські преференційні правила походження, в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, від 27.06.2014 та, відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищевказаних товарів до моменту отримання відповіді при здійсненні верифікації преференційного документу, Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 №450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» (зі змінами), Наказ Міністерства Фінансів від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».

Листом від 08.02.2024 № 7.4-2/7.4-15-04/15/4093 Львівська митниця звернулась до Директора Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Державної митної служби України, в якому клопотала здійснити перевірку сертифікату з перевезення товарів форми EUR.1 від 14.12.2023 №PL/MF/AU 0128365 та статусу походження товарів.

Доказів надання відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

Позивач, не погоджуючись із прийнятою карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Митного Кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 318 МК України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 318 МК України митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частинами першою-третьою статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

За змістом статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (ч. 9 ст. 43 МК України).

Частиною дев`ятою статті 36 МК України передбачено, що особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода про асоціацію).

Відповідно до статті 25 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Як обумовлено статтею 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І).

Таким чином, Угода про асоціацію з ЄС передбачає обов`язок України застосовувати преференційне мито до товарів, що походять з території інших сторін.

Згідно з частиною першою статті 16 розділу V Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або UA/EU/P1/ua 14; (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Відповідно до статті 22(1) розділу V Протоколу І декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Як визначено у статті 1 Рішення підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 №1/2018 (далі - Рішення №1/2018, застосовується з 01.01.2019) Протокол І до Угоди про асоціацію замінено текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Відповідно до пункту 1 статті 15 «Загальні вимоги» Доповнення І до Конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.

Відповідно до пункту 1 статті 21 Доповнення І до Конвенції декларація про походження або декларація про походження EUR-MED, зазначена в статті 15(1)(c), може бути складена: (a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або (b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, що свідчить про країну походження товару для надання товару режиму вільної торгівлі є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ «Геліос Групп «Черніїв-4» для митного оформлення товару автобус марки Irizar модель NCENTURY 1285.35, що використовувався, 2013 р.в., модельний рік 2013, дата першої реєстрації:30.12.2014, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , подано митну декларацію МД №23UA209180077874U4 від 19.12.2023, відповідно до якої до товару застосовано преференцію за кодом « 410».

Судом встановлено, що з метою підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування ввізним митом під час митного оформлення позивач подав митному органу рахунок-фактуру (інвойс) №FW11/I/23/12/001 від 12.12.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 14.12.2023 №PL/MF/AU 0128365, який складений експортером (FIRMA WANICKI SP Z O.O., Польща). При цьому, жодних зауважень щодо форми та змісту інвойсу у Львівській митниці не виникало.

Суд зазначає, що за умови подання документів із підтвердженням преференційного походження, сумніви в оформленні таких документів не можуть бути підставою для відмови у визнанні преференційного статусу. Тобто, на імпортера не може бути покладено тягар доказування наявності в експортера правових підстав для підтвердження преференційного походження.

При прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2023/001619 від 19.12.2023 Львівська митниця вказала на наявність сумнівів щодо преференційного походження товару, не роз`яснюючи, що стало причиною для таких сумнівів.

Поряд з тим, щодо поданого позивачем до митної декларацій сертифікатів з перевезення (походження) EUR.1 від 14.12.2023 №PL/MF/AU 0128365, відповідачем жодних зауважень не висловлено.

Адже відомості, що містяться в сертифікаті з перевезення, містять відомості про країну походження товару та у розглядуваному випадку ці відомості не відрізняються від тих, які вказані експортером у рахунку-інвойсі, що саме по собі дозволяло Львівській митниці встановити дані про країну походження товарів.

Однак, у спірній картці відмови відсутні будь-які обґрунтування щодо невідповідності інформації у товаросупровідних документах, у тому числі щодо виробника чи країни походження товару.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2023/001619 від 19.12.2023 Львівська митниця вказала щодо неможливості завершення митного оформлення у зв`язку із призупиненням застосування преференційного режиму вільної торгівлі до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв`язку із не підтвердженням походження товарів митними органами країни ЄС, покликаючись на статтю 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва».

З цього приводу суд враховує таке.

Частинами першою-четвертою статті 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.

У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей (частина п`ята названої статті).

Статтею 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-МЕD, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Отже, вказані норми передбачають взаємодію договірних сторін, зокрема, ними передбачено право та спеціальний порядок перевірки достовірності та правильності інформації (у тому числі декларацій інвойсів), що міститься у відповідних документах. При цьому, наведені положення фактично передбачають презумпцію достовірності документів до тих пір, поки митні органи країни експорту за запитом митних органів країни імпорту за результатами проведеної перевірки не доведуть протилежного (за винятком ситуації, що відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів).

З матеріалів справи слідує, що Львівською митницею скеровано лист від 08.02.2024 № 7.4-2/7.4-15-04/15/4093 до Директора Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Державної митної служби України для здійснення перевірки сертифікату з перевезення товарів форми EUR.1 від 14.12.2023 №PL/MF/AU 0128365 та статусу походження товару.

Суд зауважує, що вказаний вище лист був направлений до Держмитслужби України 08.02.2024, тобто вже після оформлення відповідачем спірної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (19.12.2023).

Водночас, вирішення питання щодо країни походження товару повинне прийматися після одержання додаткових відомостей, сам факт звернення до Державної митної служби України ще не є підставою для відмови в прийнятті митних декларацій.

Також варто зазначити, що стаття 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції дає митному органу право або призупинити надання преференції, або відмовити у її наданні.

Призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера; відмова у наданні права на преференцію можлива якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

У свою чергу наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 23.04.2019 у справі № 817/4660/13-а, від 01.08.2019 у справі № 400/2924/18, від 03.03.2020 у справі № 803/1208/17.

Відповідач в обґрунтування підстав для прийняття спірної картки відмови вказує, що поданий до митного оформлення сертифікати з перевезення товару EUR.1. видано (складено) експортером, що експортував товари походження яких не підтверджено митними органами країн ЄС в попередніх випадках митного оформлення.

Суд повторно наголошує, що наявність в митного органу сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару не є підставою для відмови у його митному оформленні, а є лише підставою для проведення перевірки відповідних відомостей в порядку, встановленому законом.

Суд також зазначає, що долучений лист Державної митної служби України від 15.03.2024 № 15/15-03-01/11/1393, який містить алгоритм дій працівників митниці при проведенні перевірки документів про походження товару та на який посилається відповідач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій, не відповідає вимогам п. 4 ст. 32 Доповнення I та суперечить усталеній судовій практиці Верховного Суду.

Таким чином суд враховує, що позивач подав документи для підтвердження застосування преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із митною декларацією №23UA209180077874U4 від 19.12.2023. Водночас, Львівська митниця не обґрунтувала, у чому полягають сумніви у питанні країни походження товару, при тому, що усі документи, які подавалися для митного оформлення автобуса марки Irizar модель NCENTURY, містять інформацію про територію, з якої походить товар (Європейський Союз). Тому, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для незастосування режиму вільної торгівлі щодо вказаного товару. Митним органом не здобуто належних та допустимих доказів невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також підтвердження тієї обставини, що постачальник товарів (експортер) не підтвердив відповідності товару встановленим правилам про преференційне походження товару.

Крім того, як визначено статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Жодних умов невиконання положень МК України спірна картка відмови не містять.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими та передчасними висновки митного органу викладені в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2023/001619 від 19.12.2023 про невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про походження товару, а також підтвердження тієї обставини, що постачальник товарів (експортер) не підтвердив відповідності товару встановленим правилам про преференційне походження товару.

Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому оскаржувана карта відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2023/001619 від 19.12.2023, складена Львівською митницею, є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Щодо сплаченого позивачем судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2023/001619 від 19.12.2023.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Групп «Черніїв-4» (місцезнаходження: 77460, Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Черніїв, вул. Стасюка, 4, 2, код ЄДРПОУ 40508030) судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 18.11.2024.

СуддяР.І. Кузан