Постанова

від 27.11.2024 по справі 480/6957/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько

27 листопада 2024 р. Справа № 480/6957/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №4" Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 року по справі № 480/6957/23

за позовом керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області

до комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №4" Сумської міської ради

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

05.07.2023 року позивач, Керівник Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня № 4» Сумської міської ради (далі - КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР) привести у стан готовності захисну споруду № 68050, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 38, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 року № 579 (далі - Вимоги).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням на всій території України воєнного стану Окружною прокуратурою міста Суми здійснено вивчення стану додержання вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд), розміщених в межах території обслуговування та встановлено, що на території КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР розташована захисна споруда № 68050. Відповідно до технічного паспорту сховища № 68050, захисна споруда площею 245,9 м2, місткістю 210 осіб, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 38, перебуває у власності Сумської міської ради та експлуатується відповідачем. Зазначає, що відповідачем не вжито заходів, спрямованих на приведення захисної споруди цивільного захисту - захисної споруди № 68050 у стан, придатний для використання споруди за призначенням для захисту населення, а Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (далі ГУ ДСНС України у Сумській області) області не вжито дієвих та достатніх заходів з метою зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності з метою використання за призначенням, тому має місце факт бездіяльності уповноваженого органу на захист інтересів держави у відповідній сфері. Ураховуючи наведені обставини, обізнаності позивача про наявні порушення інтересів держави, має місце виключний випадок, а саме порушення відповідачем інтересів держави, що супроводжується неналежним здійсненням органом, уповноваженим на їх захист, цього захисту, що призводить виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави у суді.

Відзив на адміністративний позов від відповідача не надходив.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження)) адміністративний позов керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі ГУ ДСНС України у Сумській області задоволено.

Так, судовим рішенням зобов`язано КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР привести у стан готовності захисну споруду № 68050, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 38, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 року № 579.

В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про те що, у даному випадку, спеціально уповноваженим державною органом на здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту є ГУ ДСНС України у Сумській області. Невиконання відповідачем вимог чинного законодавства щодо приведення у відповідність захисної споруди № 68050, а також те, що ГУ ДСНС України у Сумській області не виконує свої обов`язки та не вживає необхідних заходів з метою зобов`язання балансоутримувача вчинити певні дії, стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Також суд зазначив, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено п.8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України та п. 9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року № 138.

Станом на початок збройної агресії проти України захисна споруда № 68050 перебувала в стані обмеженої готовності до використання за призначенням, через що не здатна забезпечити захист цивільного населення.

Так, невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення захисної споруди № 68050, що перебуває у власності Сумської міської ради до стану готовності, суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Вказав, що аналогічну правову позицію підтримав Верховний Суд у справі № 826/12192/16 (постанова від 03.10.2018 року) та у справі № 820/5164/15 (постанова від 25.07.2019 року).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із судовим рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати власника Сумську міську раду, привести у стан готовності захисну споруду № 68050 з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 року № 579.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР є балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту сховища № 68050. Разом з цим, відповідно до п. 1.6. Статуту КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР засновником, власником та органом управління майном підприємства є Сумська міська територіальна громада, в особі Сумської міської ради. Зазначає, що відповідачу є не зрозумілим яким чином КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР має виконувати оскаржуване рішення в даній справі, оскільки є балансоутримувачем укриття № 68050, а ремонт захисної споруди здійснюється за рахунок грошових коштів власника. Вказує, що КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР проводилися та проводяться, в межах можливостей, що залежать від підприємства, заходи щодо приведення у належний стан та стан готовності захисної споруди цивільного захисту сховища № 6850.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Окружної прокуратури міста Суми зазначає, що юридична особа, яка утримує на балансі захисну споруду, зобов`язана забезпечити утримання захисної споруди у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до Вимог № 579. При цьому, посилається на аналогічні правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 03.10.2018 року у справі № 826/12192/16 та від 25.07.2019 у справі № 820/5164/15.

КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР подало до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що Сумською міською радою кошти на проведення реконструкції захисної споруди цивільного захисту № 8050, виділені Управлінню капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради. Вказує, що на сьогоднішній день реконструкцію об`єкту не завершено. Також, просить суд врахувати та приєднати до матеріалів справи: копію договору №3/24 про закупівлю робіт за державні кошти від 21.03.2024; календарні графіки виконання робіт «Реконструкція захисних споруд цивільного захисту неврологічного корпусу КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР; лист Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради від 31.10.2024 № 716/09.03, фото-підтвердження. Крім того, відповідач зазначає, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування.

Згідно з пунктом третім частини першої ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до частини другої ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 20 частини першої ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з пунктом 10 частини шостої ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржується судове рішення, постановлене у справі незначної складності.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а адміністративний позов керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі: ГУ ДСНС України у Сумській області слід залишити без розгляду, з огляду на наступне.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідно до технічного паспорту сховища № 68050, захисна споруда, площею 245,9 м2, місткістю 210 осіб, а саме, підвальні приміщення неврологічного корпусу КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР розташовані за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 38 (а.с.39-47).

На підставі розпорядження Сумського міського голови від 26.09.2022 року № 280-Р комісією за участю представника Сумського районного управління ГУ ДСНС у Сумській області було проведено перевірку додержання КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР вимог законодавства у сфері цивільного захисту населення.

За результатами зазначеної перевірки складено акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 68050 від 29.09.2022 року, - станом на 29.09.2022 року сховище № 68050 оцінюється як не готове до використання за призначенням (а.с.21-26).

27.06.2023 року в.о. керівника Окружної прокуратури міста Суми до ГУ ДСНС України у Сумській області направлений запит № 51-4619 вих-23, в якому зазначено, що Окружною прокуратурою міста Суми встановлено, що відповідно до акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 29.09.2022 року, захисна споруда № 68050 не готова до використання за призначенням. З огляду на викладене, в.о. керівника Окружної прокуратури міста Суми просить проінформувати про те, чи буде ГУ ДСНС України у Сумській області ініційовано питання захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом (а.с.48-49)

ГУ ДСНС України у Сумській області у відповідь на вказаний запит, листом від 28.06.2023 року №6301/1-3251/6307 повідомило в.о. керівника Окружної прокуратури міста Суми про те, що у ГУ ДСНС України у Сумській області відсутні повноваження відносно приведення у стан готовності захисних споруд цивільного захисту населення, та відповідно не надано законного права для подачі адміністративного позову до суду (а.с.50-51)

Відповідно до пункту 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частинами третьою - п`ятою ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що ст. 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 частини першої ст. 2 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII) визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною третьою ст. 23 Закону № 1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Таким чином, положення частини третьої ст. 23 Закону № 1697-VII дають підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

При цьому, «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається; «здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною; «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 року у справі № 822/1169/17, від 13.05.2021 року у справі № 806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

Своє право на звернення до суду з цим позовом керівник Окружної прокуратури м. Суми обґрунтовує бездіяльністю ГУ ДСНС у Сумській області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання.

Тобто, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС у Сумській області. Але, з огляду на бездіяльність означеного суб`єкта, інтереси держави ним не захищаються, у зв`язку із чим саме прокурор звертається з цим позовом до суду.

Колегія суддів зазначає, що у контексті наведеного суду першої інстанції необхідно було з`ясувати, чи наділено ГУ ДСНС у Сумській області належним обсягом компетенції щоб набути повноваження позивачів у цій справі.

Відповідно до частини восьмої ст. 32 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ України) утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (частина п`ятнадцята ст. 32 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно із пунктом 3 «Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року № 138 (далі «Порядок № 138»), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку № 138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку № 138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09.07.2018 року № 579 (далі Наказ № 579).

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Наказу № 579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу № 579).

Пунктом 1 «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1052 (далі Положення № 1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно із пунктом 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до пункту 4 Положення № 1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;

- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;

- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання;

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;

- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

Законом України від 21.04.2021 року № 2228-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» із КЦЗ України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Одночасно, вказаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Тобто, на основі указаного висновується, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 ч. 2 ст. 17-1 КЦЗ України).

Таким чином, колегія суддів, на підставі аналізу зазначених норм законодавства, вважає, що КЦЗ України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Сумській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.

Тому, прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, що не має права на звернення до суду з ним.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03.08.2023 року у справі № 260/4120/22, від 11.08.2023 року у справі № 560/10015/22, від 09.09.2023 року у справі № 260/4044/22, від 21.12.2023 року у справі № 400/4238/22, від 21.02.2024 року у справі № 580/4578/22.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, частково задовольняє вимоги апеляційної скарги, - скасовує судове рішення та приймає нове про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої ст. 240 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини першої статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 240, 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 319, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 4» Сумської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 480/6957/23 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 4» Сумської міської ради про зобов`язання вчинити дії, - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц