Постанова

від 27.11.2024 по справі 380/18485/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18485/24 пров. № А/857/24353/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року (постановлену головуючим суддею Ланкевич А.З. у м. Львові) про повернення позовної заяви у справі № 380/18485/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оброшинської сільської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, а саме: невжиття належних, послідовних та своєчасних заходів для забезпечення повної ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ, про які позивач повідомляв у зверненні від 29.04.2021; не забезпечення дотримання вимог благоустрою згідно інформації зі звернення позивача від 29.04.2021; неналежне здійснення контролю додержання юридичною особою (Укрзалізниця) вимог законодавства про відходи та природоохоронного законодавства;

зобов`язати відповідача забезпечити повну ліквідацію сміттєзвалищ, про які позивач повідомляв у зверненні від 29.04.2021.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано протягом 10-ти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки шляхом подання оригіналу квитанції про сплату судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру у розмірі 1211,20 грн (або ж 968, 96 грн у разі подання процесуальних документів в електронній формі).

18.09.2024 від позивача надійшло клопотання до суду першої інстанції на виконання вимог ухвали суду від 09.09.2024 про залишення позовної заяви без руху. Обґрунтовуючи таке, посилається на відсутність коштів для сплати судового збору, оскільки за попередній календарний рік взагалі не мав доходів; крім того, зазначив, що його волонтерська та громадська діяльність є безоплатною.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позовну заяву повернуто позивачу.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору, а відтак не усунув недоліки позовної заяви.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що суд першої інстанції проігнорував доводи клопотання позивача, не надав оцінку майновому стану та не визначив, чи позивач має можливість сплатити судовий збір і чи такий збір не є перешкодою доступу до правосуддя, суд не вказав також яких доказів бракує. Вважає, що судом першої інстанції не надано оцінки поданим доказам неспроможності сплати судового збору. Скаржник зазначає, що суд не вказав жодного документу який він міг би ще здобути та надати для підтвердження неспроможності сплати збору.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції передбачену в ч. 2 ст. 312 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями цієї статті.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Форма та зміст позовної заяви, а також документи, які до неї додаються, визначені у статтях 160 та 161 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Пунктом 1 ч. 4 наведеної статті встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відтак, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. В ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Як слідує з матеріалів справи, що позивачем при звернення до суду з позовною заявою не було сплачено судовий збір, у зв`язку з чим суд першої інстанції ухвалою від 09.09.2024 позовну заяву залишив без руху та надав строк для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів такої сплати.

Так, зокрема з ухвалі від 09.09.2024 зазначено, що позивач документальних чи інших таких доказів не пред`явив, а документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 21.05.2024 року за період з I по IV квартал 2023 року вповні не ілюструє незадовільне (скрутне) майнове становище позивача.

Крім того суд зазначив, що на підтвердження заявленого клопотання позивачем подано: витяг з реєстру територіальної громади від 06.08.2024 року, згідно якого адресою місця проживання позивача є: АДРЕСА_1 ; довідку про відкриття рахунку від 10.07.2024 року; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого за позивачем нерухомого майна станом на 19.07.2024 року; лист Синельниківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області від 15.07.2024 року про те, що позивач не перебуває на обліку, як отримувач державних соціальних допомог, пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг; лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.08.2024 року про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку як отримувач пенсійних виплат; витяг з Єдиного державного реєстру транспортних засобів від 01.02.2024 року про відсутність зареєстрованих за позивачем транспортних засобів

Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору чи зменшення його розміру, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції не вбачав правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, зменшення його розміру або відстрочення сплати, виходячи з наданих ним доказів.

Тобто суд виснував, що позивач не надав до суду всіх доказів, щодо наявності у нього пільг із сплати судового збору, встановлених статтею 5 Закону України «Про судовий збір».

Однак на переконання апеляційного суду такі висновки суду першої інстанції є помилковими з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), статтею 8 якого встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.

Конституційний Суд України у рішенні «У справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв`язку з положеннями пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права №12-рп/2013 від 28.11.2013 року, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати»(підпункт 12 пункту D). Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати є майновий стан заявника. Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на позивача. При зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів для сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження неможливості сплати судового збору апелянтом, зокрема надано: відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, згідно яких за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня.

Крім цього, на підтвердження відсутності доходів позивачем також подано: документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 21.05.2024 року за період з I по IV квартал 2023 року; витяг з реєстру територіальної громади від 06.08.2024 року, згідно якого адресою місця проживання позивача є: АДРЕСА_1 ; довідку про відкриття рахунку від 10.07.2024 року; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого за позивачем нерухомого майна станом на 19.07.2024 року; лист Синельниківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області від 15.07.2024 року про те, що позивач не перебуває на обліку, як отримувач державних соціальних допомог, пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг; лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.08.2024 року про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку як отримувач пенсійних виплат; витяг з Єдиного державного реєстру транспортних засобів від 01.02.2024 року про відсутність зареєстрованих за позивачем транспортних засобів

Відтак, апеляційний суд вважає, що позивачем належними доказами доведено відсутність доходів у 2023 році.

Варто вказати, що майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні статтей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами.

Тож, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір» повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу.

Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 18.03.2021 у справі № 824/1571/19-а.

Колегія суддів поділяє доводи скаржника, що зі змісту оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції вбачається, що при винесені такої надані позивачем документи судом належним чином не проаналізовано, наведенні позивачем підстави для звільнення від сплати судового збору, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк, залишено поза увагою суддею суду першої інстанції, тоді як в ухвалі судді Львівського окружного адміністративного суду не зазначено, які документи слід подати на підтвердження неспроможності сплати судового збору позивачем.

Враховуючи зазначене вище, колегії суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про повернення позовної заяви є помилковим.

Відносно прохання апелянта здійснити тлумачення вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» то таке задоволенню не підлягає, оскільки згідно вимог КАС України до повноважень адміністративного суду не віднесено тлумачення норм тих чи інших Законів України, а лише правильність застосування їх норм до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 380/18485/24 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар