Рішення

від 19.11.2024 по справі 155/422/23

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/422/23

Провадження №2/155/22/24

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Задурської К.М.,

представників позивача - Градової О.А. , Якимчука О.М.,

відповідачів - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

представника відповідача - ОСОБА_1. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області як Органу опіки та піклування до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області як Органу опіки та піклування звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з позовом про позбавлення батьківських прав.

Орган опіки та піклування позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі в повній мірі ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та матеріальному утриманню дітей без поважних та обґрунтованих причин. Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 21.12.2021 року діти відібрані від батьків та з останніх стягнуто аліменти на їх утримання. Дітей влаштовано у прийомну сім`ю. Відповідачі надалі ухиляються від виконання батьківських обов`язків і не створили умов для повернення дітей в сім`ю: не влаштували власний побут, не покращили матеріально-побутових умов, не працевлаштувались. Життям, здоров`ям, потребами дітей не цікавляться, не провідують, мають заборгованість по аліментах. На даний час відповідачі перебувають під вартою. Така поведінка відповідачів суперечить вимогам законодавства. Позбавлення батьківських прав позивачу необхідно для захисту особистих прав та законних майнових інтересів дитини. З огляду на наведене, орган опіки та піклування просить ухвалити рішення яким позбавити відповідачів батьківських прав відносно їх дітей.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 30 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 21 лютого 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 28 березня 2024 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю із наведених у позовній заяві підстав та просили суд їх задовольнити. Посилались на те, що відповідачі не цікавляться життям дітей, не беруть участі у їх вихованні, не піклуються про їх фізичний і духовний розвиток, не виконують свого обов`язку щодо утримання дітей та створення належних умов для проживання дітей в сім`ї. Позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дітей.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судовому засідання проти позову заперечили.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні 11 липня 2024 року пояснила, що позову не визнає, заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Зазначила, що дітей в неї забрали, оскільки вона вживала алкоголь. Після відібрання дітей вона працювала на автомийці, її було звільнено у зв`язку з відкриттям відносно неї кримінального провадження. Вона з чоловіком приїжджала до дитячого закладу, де перебували діти, але їх не пустили до дітей, оскільки в той час була пандемія ковіду. Коли вона перебувала у слідчому ізоляторі, не було зв`язку, тому з дітьми не могла зв`язатись. Після прибуття з слідчого ізолятора до колонії, вона зверталась з листом до соціальної служби про надання їй номерів телефонів дітей. Соціальна служба надала їй відповідні дані, після чого вона зв`язалась з прийомною матір`ю дітей, проте, з дітьми не поспілкувалась, оскільки в цей час вони були в школі. На день народження сина та дочки вона телефонувала до прийомної матері, остання на дзвінок не відповіла. В даний час відповідачка планує піти на службу до Збройних Сил України. Вона зробить все можливе, щоб забрати своїх дітей, має намір їх виховувати, сприяти здобуття ними освіти. Остання аліментів на дітей на даний час не сплачує, оскільки не має такої можливості.

ОСОБА_2 в судовому засіданні 19 листопада 2024 року пояснив, що після виходу з виправної колонії бажає забрати дітей та виховувати. До дітей самостійно не телефонує, але дізнається про них від їхньої мами - ОСОБА_3 .

Представник відповідачів в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову. Повідомила, що ОСОБА_3 підписала контракт і на час розгляду справи в суді служить у ЗСУ. Відтак, зможе сплачувати аліменти на утримання дітей. ОСОБА_4 у виправній колонії теж працює і з його заробітку здійснюються відрахування на сплату аліментів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, представника відповідачів, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками трьох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 16.05.2016 року, серії НОМЕР_2 від 01 жовтня 2021 року та серії НОМЕР_3 (а. с. 10, 12, 14).

Як вбачається з рішення Горохівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року у справі №155/1355/21, у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відібрали їхніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав. Стягнуто з останніх аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 800 грн. на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно (а. с. 77-81).

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 20 вересня 2021 року поступили в Комунальне підприємство «Будинок дитини» (м. Луцьк) на повне державне утримання, що стверджується довідкою цієї установи № 154/10/1-23 від 16.06.2023 р. Із довідки також вбачається, що батьки відвідували дітей за період з грудня 2022 р. по березень 2022 року один раз - 31.12.2021 р.

ОСОБА_5 з 20 вересня 2021 року перебував у притулку для дітей Служби у справах дітей Волинської ОДА. Із листа цього закладу № 171 від 12.11.2021 р. вбачається, що дитину протягом двох місяців провідували його батьки: батько - 16.10.2021р., 10.11.2021 р.; мати - 09.10.2021 р., 16.10.2021 р..; бабуся - 23.09.2021 р., 10.10.2021 р., 10.11.2021 р.; тітка - 12.10.2021 р.

В подальшому, 29 грудня 2021 року, ОСОБА_5 зарахований до складу вихованців «Волинського обласного центру реабілітації дітей» як такий, що залишився без батьківського піклування. За період перебування дитини у закладі батько ОСОБА_2 та матір ОСОБА_3 не відвідували, не телефонували, не передавали подарунків, не цікавились життям дитини. Дані факти стверджуються листами даного закладу № 122, №123 від 15.06.2023 р.

Як вбачається із листа Нововолинського міського центру соціальних служб № 32/02-07 від 17.01.2023 р., 07 квітня 2022 року, відповідно до рішення виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 07.04.2022 р. № 150, малолітні діти були влаштовані у прийомну сім`ю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Із листа Служби у справах дітей Виконавчого комітету Нововолинської міської ради № 10-03-10/19 від 18.01.2023 р. також вбачається, що батьки з часу влаштування дітей у прийомну сім`ю з ними не зустрічались, участі у їх житті не приймали, з прийомними батьками не спілкувались.

Згідно листів в. о. начальника відділу С. Грушецької Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16 січня 2023 року № 22.14-24/387, від 17 січня 2023 р. № 22.14-24/415, від 17.03.2023 р. № 22.14-24/3467 та № 22.14-24/3468 заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по аліментах станом на 01 січня 2023 року становить 51066,50 грн., станом на 01.03.2023 р. - 58443,50 грн. (а. с. 23-26).

Із 24 червня 2022 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували під вартою та утримувались в ДУ «Луцький слідчий ізолятор» (лист ДУ «Луцький слідчий ізолятор» № СІ/1977/4 від 09.06.2023 р.

Вироком Горохівський районного суду Волинської області від 06 квітня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень ( ОСОБА_2 за ч.3,4 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 за ч. 1,2,3,4 ст. 185 КК України та ч.1,2 ст. 361 КК України) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, про що на запит Берестечківської міської ради повідомив Горохівський районний суд Волинської області у листі № 03-36/6/23 від 14.06.2023 р. (а. с. 87).

Згідно Акту обстеження умов проживання за підписом членів комісії Служби у справах дітей Берестечківської міської ради від 18 травня 2022 року, 17 березня 2023 року за адресою АДРЕСА_1 , умови проживання незадовільні. У будинку не прибрано, на підлозі виявлено велику кількість сміття, вхідні двері помешкання потребують заміни, будинок потребує капітального ремонту. Відсутні газопостачання, електропостачання та водопостачання. Для виховання та розвитку дітей не створені відповідні умови - відсутні спальні місця, робочі столи, шафи для одягу, іграшки (а. с. 90, 91).

Згідно характеристки Мар`янівської селищної ради від 20.01.2023 р. №29 за роки проживання в селищі Мар`янівка ОСОБА_2 на засіданні комісії виконавчого комітету селищної ради не розглядався, до адміністративної відповідальності не притягувався. Скарг від сусідів та жителів селища на останнього не поступало (а. с. 17).

Згідно характеристки Мар`янівської селищної ради від 21.03.2023 р. №98 ОСОБА_3 повагою серед жителів міста не користується, не працює, схильна до вживання спиртних напоїв. До адміністративної відповідальності не притягувалась (а. с. 19).

Згідно характеристики на засуджену ОСОБА_3 від 17.11.2023 р. (Збаражська виправна колонія) остання зарекомендувала себе посередньо: ризик вчинення повторного кримінального правопорушення - середній, ступеня виправлення «стає на шлях виправлення» не досягла. Однак, як вказано у характеристиці, на даний час має намір здобути професію.

Довідкою ВЧ НОМЕР_4 від 01 серпня 2024 року стверджується, що солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за контрактом у ВЧ НОМЕР_4 з 24 липня 2024 року.

Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області надав суду висновок, який затверджено рішенням виконавчого комітету №16 від 20 березня 2023 року, згідно з яким відповідачі ухиляються від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню малолітніх дітей. Тому орган опіки та піклування вважає, що позбавлення батьківських прав відповідачів відносно їх малолітніх дітей є доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей.

Свідок ОСОБА_10 , інспектор сектору ювенальної превенції відділу поліції Головного управління національної поліції у Волинській області в судовому засіданні показала, що сім`ю ОСОБА_11 знає, оскільки батьки перебували на обліку у службі у справах дітей Горохівської міської ради як сім`я, яка опинилась у складних життєвих обставинах. Основна причина перебування на обліку - зловживання ОСОБА_11 алкогольними напоями. Через дану обставину батьки самоусунулись від виконання батьківських обов`язків, було прийнято рішення про відібрання у них дітей. Свідку відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пройшли курс лікування від алкогольної залежності. Проте, після проходження курсу продовжили зловживати алкогольними напоями. Свідок вважає, що батьки на шлях виправлення не стали, оскільки після відібрання дітей своєї поведінки не змінили: продовжували зловживати алкогольними напоями, скоїли кримінальне правопорушення.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що за час перебування дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в його сім`ї батьки до дітей не телефонували, нічого дітям не передавали. Діти про своє минуле у сім`ї ОСОБА_11 не згадують. Коли ОСОБА_12 баба сказала, що мати з ним хоче поспілкуватись, він відмовився, сказав про свою матір, що «ви не знаєте цієї людини».

Свідок ОСОБА_13 , бабуся дітей, в судовому засіданні показала, що її син ОСОБА_2 відвідував дитину, яка перебувала в дитячому будинку. Свідок зазначила, що батьки переживали, що в них забрали дітей. Вважає, що батьки дітей можуть виправитись.

Свідок ОСОБА_14 , сестра ОСОБА_2 , показала, що її брат хороша людина, за місцем проживання характеризується позитивно. Вона бачила, як жила сім`я впродовж усього часу, як народжувались діти. Батьки дбали про дітей, належно виховували. Пізніше, почали випивати. Просили їх пролікувати. Пройшли курс лікування від алкогольної залежності. Однак, коли їм виплатили гроші на дітей, знову почали пити. Вважає, що брат в колонії змінився.

Як визначальний фактор щодо позбавлення батьківських прав орган опіки та піклування зазначає, що відповідачі в повній мірі ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та матеріальному утриманню дітей без поважних та обґрунтованих причин. Тобто, основним аргументом позивача щодо позбавлення батьківських прав відповідачів являється те, що відповідачі не беруть участі у вихованні дітей та не надають матеріальної допомоги, оскільки мають заборгованість по аліментах.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам стосовно позбавлення батьківських прав, суд зазначає наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною, однак не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Разом з тим це насамперед є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання перш за все необхідно виходити з інтересів дитини, з`ясувати та оцінити який - позитивний чи негативний наслідок для дитини матиме таке рішення.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Пленум Верховного Суду України в п. 15, 16, 18 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків

Окрім того, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду (наприклад, постанова від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18)) висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

Отже, висновок, на який посилається позивач, є лише одним з доказів у справі, носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Європейський суд з прав людини 11 липня 2017 року виніс рішення у справі «М. С. проти України», у якому визначено «інтереси дитини», їх місце у взаємовідносинах між батьками.

«При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, в найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним (справа «Мамчур проти України»).

Як випливає з правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в пункті 95 постанови від 8 квітня 2004 р. у справі «Хазе проти Німеччини», сам по собі той факт, що дитина може бути поміщена в більш сприятливе для її виховання середовище, не виправдовує примусові заходи щодо відібрання її у біологічних батьків; потрібна наявність інших обставин, які свідчать про необхідність такого втручання у право батьків на сімейне життя разом з їхньою дитиною, яке закріплене у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

За приписами ч. 1 ст. 76, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останніх батьківських прав, покладено на позивача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Проаналізувавши наданий суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів, суд зазначає, що у ньому відсутні дані про умисне ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків з утримання та виховання дітей, не наведено даних про роботу цього органу об`єктивно визначити ставлення матері та батька до дітей, не зазначено, чому саме позбавлення батьківських прав відповідачів піде на користь інтересам дітей. Висновок здебільшого ґрунтується на повідомленнях про перебування батьків під вартою та притягнення останніх до кримінальної відповідальності, а також інформації про несплату аліментів. До того ж відповідачі не були присутніми при вирішенні питання щодо позбавлення їх батьківських прав, так як перебували під вартою, письмових пояснень по суті питання не надавали та не повідомлялись органом опіки та піклування про дату та час засідання комісії з питань захисту прав дитини за місцем перебування у слідчому ізоляторі. Як зазначено у висновку, діти знаходяться в прийомній сім`ї, орган опіки та піклування вважає, що позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дітей.

При цьому, у висновку відсутнє посилання на перевірку органом опіки та піклування стану житлово-побутових умов сім`ї. У вступній частині висновку зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично проживають в АДРЕСА_2 і на виконання судового рішення від 21.12.2021 року не створили ніяких умов для повернення дітей в сім`ю, не покращили матеріально-побутових умов проживання. Водночас, перевірка стану житлово-побутових умов здійснювалась позивачем за адресою АДРЕСА_1 (тобто адресою місця реєстрації ОСОБА_3 та дітей, а не фактичного місця проживання сім`ї в смт. Мар`янівка), про що органом опіки та піклування долучено до матеріалів справи Акти обстеження умов проживання від 18 травня 2022 року та 17 березня 2023 року .

В судовому засіданні з показів ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_14 встановлено, що сім`я фактично проживала в смт. Мар`янівка - за місцем реєстрації ОСОБА_15 , інколи провідувала матір ОСОБА_3 в смт. Берестечко. Даний факт встановлено також у судовому рішенні №155/1355/21 від 21.12.2021 р., в описовій частині якого зазначено, що «Актом обстеження умов проживання від 14.09.2021 року у будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , умови проживання задовільні. Помешкання потребує наведення порядку. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: в спальні є двохповерхове ліжко, ліжечко - коляска, двоспальне ліжко, шафа. Достатньо одягу, іграшок, є книжки, олівці, зошити, розмальовки»; «Відповідачі повідомили, що мають намір проживати в АДРЕСА_3 , де створені придатні умови для проживання з дітьми». Водночас, у даній справі Акти обстеження умов проживання складені за місцем реєстрації ОСОБА_3 , де умови проживання незадовільні, відсутні газопостачання, електропостачання та водопостачання.

З огляду на те, що Акти обстежень умов проживання складені не за фактичним місцем проживання сім`ї, суд не приймає їх до уваги як належний доказ стану житлово-побутових умов сім`ї.

З наведених вище підстав, суд не бере до уваги висновок органу опіки і піклування, оскільки він складений при неповному з`ясуванні усіх обставин, є недостатньо мотивованим та суперечить інтересам дітей.

Під час розгляду справи не знайшли підтвердження винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які б свідчили про злісне ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню малолітніх дітей і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України.

В ході розгляду справи відповідачі пояснили, що заперечують проти позбавлення їх батьківських прав, вони бажають налагодити стосунки з дітьми, погасити заборгованість по аліментах, створити належні умови для виховання своїх дітей.

Матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача батьківських прав, достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як осіб, що становлять реальну загрозу для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку. Позивачем не надані суду допустимі і беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками відповідачами. Заборгованість по аліментах сама по собі не може бути підставою для позбавлення матері чи батька батьківських прав. Неможливість відповідачів брати активну участь у вихованні дітей, приділяти їм належну увагу, матеріально забезпечувати обумовлена здебільшого об`єктивними обставинам, зокрема, перебуванням відповідачів в місцях позбавлення волі. Суд звертає увагу на незначний часовий проміжок між відібранням дітей від батьків (судове рішення про відібрання дітей ухвалено 21.12.2021 р.) та взяттям відповідачів під варту (24.06.2022 р.), який становив шість місяців. Неспроможними суд вважає доводи представника позивача про доцільність позбавлення матері та батька батьківських прав, так як батьки не спілкуються з дітьми з часу перебування останніх у прийомній сім`ї. Матеріалами справи встановлено, що батьки після відібрання дітей провідували їх у будинку дитини, у притулку для дітей. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 неодноразово наголошувала, що у неї була відсутня інформація про місце перебування дітей, вона хоче спілкуватись з дітьми, просила контакти прийомних батьків і спілкувалась з прийомною мамою.

Суд звертає увагу, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батьків, так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. При цьому, факт заперечення відповідачами позовних вимог про позбавлення батьківських прав свідчить про наявність у них бажання піклуватись про дітей.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, так як поведінка відповідачів і бажання змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків свідчать про небайдужість останніх до долі своїх дітей і намагання виправитися.

Також суд зауважує, що сімейні відносини мають складний характер і сім`я може переживати як найкращі, так і найгірші часи. За обставинами даної справи суд не може зробити остаточний висновок, що сім`ю ОСОБА_11 неможливо врятувати і батьки не стануть на шлях виправлення. Суд може позбавити батьків батьківських прав лише за умови, що вони становлять реальну загрозу для благополуччя дітей. У даній справі такі ризики позивачем не доведені. Простої бездіяльності з боку батьків недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити їх батьківських прав. Особливо в ситуації, коли батьки наполегливо вказують, що хочуть відновити та розвивати стосунки зі своїми дітьми. З метою захисту інтересів дітей очевидно, що дітям краще залишатись в прийомній сім`ї, з якою у них склався відповідний зв`язок. Втім, цього не достатньо, щоб позбавити батьків будь-якого спілкування з дітьми і можливості такого спілкування в майбутньому.

У позовній заяві позивач не посилається на факти домашнього насилля, жорстокого поводження з дітьми або засудження батьків за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дітей, підтверджених належними доказами. Судом не встановлено фактів алкогольної чи наркотичної залежності у відповідачів на час розгляду справи. Із показів свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та пояснень позивача вбачається, що батьки пройшли курс лікування від алкогольної залежності. Відповідачка ОСОБА_3 з липня 2024 року несе службу у ЗСУ.

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. Однак, на думку суду, у розглядуваній ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним. Позбавлення відповідачів батьківських прав не спрямоване на забезпечення реальних інтересів дітей. Перебування дітей у прийомній сім`ї, де їм створені належні умови для їх життя та розвитку, не може бути підставою для позбавлення батьків батьківських прав.

Батьківські права засновані на спорідненості з дитиною, тому в найкращих інтересах дитини зберегти їх зв`язки з сім`єю.

Таким чином, аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку у співвідношенні із діючим законодавством, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, з урахуванням обставин справи та ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7, 164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дітей, для виховання яких необхідна участь батьків, суд дійшов висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідачів батьківських прав, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 150, 155, 164, 165, 180, 181 СК України, ст. 4, 13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Виконавчого комітету Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області як Органу опіки та піклування до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Виконавчий комітет Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області (м. Берестечко, вул. Шевченка,2, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ 04051262);

відповідач-1: ОСОБА_3 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 );

відповідач -2: ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 );

Повне судове рішення складено 27 листопада 2024 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.