Ухвала

від 27.11.2024 по справі 280/7366/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа №280/7366/23

адміністративне провадження №К/990/43452/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року у справі №280/7366/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Південно-Східне міжрегіональнего управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Південно-Східне міжрегіональное управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1346/к від 23 серпня 2023 року "Про звільнення" ОСОБА_1 з посади Начальника Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді Начальника Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з 23 серпня 2023 року;

- зобов`язати Міністерство юстиції України увільнити ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків Начальника Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на час проходження військової служби на період від 27 червня 2023 року із збереженням посади та місця роботи.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року, позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1346/к від 23 серпня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції з у Запорізькій області та поновити його на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з 24 серпня 2023.

Зобов`язано Міністерство юстиції України увільнити ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків начальника Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з 27 червня 2023 року на час проходження військової служби із збереженням посади та місця роботи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із такими рішеннями суду, Міністерство юстиції України звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 13 листопада 2024 року через підсистему "Електронний суд".

Скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року у справі №280/7366/23 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову.

Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підстави звернення до Суду покликається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, скаржник посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 119 КЗпП у подібних правовідносинах, зокрема, щодо зарахування особи до лав Збройних сил України, але фактичного не проходження військової служби та невиконання обов`язків військовослужбовця.

За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т. і.), а також зазначення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Проте, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник, вказавши норму права, яку на його думку, суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, водночас не обґрунтував належним чином, у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Таким чином, скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції в частині посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 2) докази надсилання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року у справі №280/7366/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Південно-Східне міжрегіональнего управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишити без руху.

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

..........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду