Вирок
від 27.11.2024 по справі 295/12953/24
БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/12953/24

Категорія 227

1-кп/295/967/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024060400002429 від 02.08.2024 року на підставі обвинувального акту відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, непрацюючого, який має на утриманні неповнолітню дитину 2010 року народження, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

01.08.2024 близько 21 год. 30 хв. водій ОСОБА_6 керував технічно справним автомобілем марки Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався ним по проїзній частині проспекту Миру зі сторони вул. Козацька в напрямку проспекту Незалежності в м. Житомирі.

Рухаючись поблизу буд. № 15 по проспекту Миру у вказаний день, час та зазначеним транспортним засобом, водій ОСОБА_6 в порушення вимог пунктів 2.3.б), 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_4 , якого він об`єктивно спроможний був виявити, внаслідок чого передньою правою частиною автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на останнього, який перетинав проїзну частину проспекту Миру зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу поза межами пішохідного переходу.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми у вигляді закритої черепно-мозкової травми, геморагічного забою правої потиличної ділянки, лівої скроневої ділянки (наявність крововиливу під твердою мозковою оболонкою), переломів тім`яно-скроневої ділянки з переходом на основу черепа справа, основи черепа зліва, лівої основної пазухи; закритої травми грудної клітки, забою обох легень; закритої травми черевної порожнини, підкапсульної гематоми печінки; перелому поперечного відростку 5-го поперекового хребця справа; розриву правого крижово-здухвинного з`єднання та лобкового симфізу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2.3.б), 12.3 ПДР України знаходиться у причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Кримінальна відповідальність за вчинене передбачена ч.2 ст.286 КК України, за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вказував, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину визнав повністю. Пояснював, що не оспорює фактичних обставин правопорушення, які встановлені на досудовому слідстві. Також пояснив, що 01.08.2024 о 21:30 год., керуючи транспортним засобом Renault номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині пр. Миру зі сторони вул. Козацької, проявив безпечність та неуважність до дорожньої обстановки, його засліпили автомобілі зустрічного руху та при виникненні небезпеки для руху, не зменшив швидкість та допустив наїзд на пішохода, який переходив дорогу по пішохідного переходу, який внаслідок ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження. У вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати, частково відшкодував заподіяну матеріальну шкоду, про що надав розписку потерпілого. Попросив пробачення у потерпілого в приміщенні суду.

Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 01.08.2024р. переходив дорогу по пр.Миру і його збив автомобіль, після чого він прокинувся вже в лікарні а багато чого не пам`ятає. Підтвердив, що йому частково компенсував обвинувачений заподіяну матеріальну шкоду в сумі 11 523,00 грн.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав повністю, обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції не має та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та потерпілого, і письмових матеріалів, що характеризують його особу.

Таким чином, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, при встановлених судом фактичних обставинах, поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України.

Призначаючи міру покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 , відповідно до ст.12 КК України, вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, одружений, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину 2010 року народження, добровільно частково відшкодував матеріальну шкоду, за місцем проживання характеризується позитивно, перебуває на обліку у лікаря з діагнозом: «Цукровий діабет І типу». На обліку у спеціалізованих медичних установах не перебуває. Вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро каявся, добровільно частково відшкодував матеріальну шкоду.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст.67 КК України судом не встановлено.

Згідно досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , складеної Богунським районним відділом Філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області, дослідивши інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, а також низький рівень ймовірності вчинення повторного правопорушення, а також низький рівень небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливе та ОСОБА_6 не становить значної небезпеки для суспільства.

За таких даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, які пом`якшують та відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, досудової доповіді органу пробації, а також з врахуванням сукупності всіх обставин, які характеризують особу винного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону з випробуванням виходячи з такого.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Так, згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до вимог ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Таким чином, вирішення судом питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання ґрунтується на наведених вище вимогах.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 є можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами з встановленням іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам та особі винного.

Натомість судом не встановлено обставин, які свідчили б про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.

Процесуальні витрати на проведення судових експертиз складають 10223 грн. 28 коп. та підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбуття призначеного основного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, в період іспитового строку покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати на проведення судових експертиз в розмірі 10223 грн. 28 коп.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 12.08.2024 на автомобіль марки «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН», скасувати.

Речові докази:

оптичний DVD-R диск - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

автомобіль марки «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 - повернути володільцю ОСОБА_6 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1

СудБогунський районний суд м. Житомира
Дата ухвалення рішення27.11.2024
Оприлюднено29.11.2024
Номер документу123345047
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Судовий реєстр по справі —295/12953/24

Вирок від 27.11.2024

Кримінальне

Богунський районний суд м. Житомира

Кузнецов Д. В.

Ухвала від 25.11.2024

Кримінальне

Богунський районний суд м. Житомира

Кузнецов Д. В.

Ухвала від 01.10.2024

Кримінальне

Богунський районний суд м. Житомира

Кузнецов Д. В.

Ухвала від 30.08.2024

Кримінальне

Богунський районний суд м. Житомира

Кузнецов Д. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні