Рішення

від 11.11.2024 по справі 537/4265/16-ц

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/3/2024

Справа № 537/4265/16-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2024 у м. Кременчуці Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Фадєєвої С.О., з участю секретарів судових засідань Посмітної О.М., Скічко Н.В., Дормантової Л.В., Супруненко О.О., Яворської А.Г., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в режимі відеоконференції цивільну справу № 537/4265/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 30.08.2016 звернувся до суду з позовом, де просив встановити юридичний факт проживання однією сім`єю з лютого 2003 року без державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; визнати об`єктом спільної власності подружжя земельну ділянку площею 0,1221 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:1074 за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль «Toyota Highlander JTEE НОМЕР_8», д.н.з. НОМЕР_1 , та визнати за ним право власності на частину вказаного майна.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2016 цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 надійшла у провадження судді Сьорі С.І., 01.09.2016 у справі відкрито провадження. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.01.2017 задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази.

13.02.2017 відповідач ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_5 . Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.02.2017 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на нерухоме майно, позови об`єднано в одне провадження.

03.03.2017, 19.04.2017 позивачем ОСОБА_5 були подані уточнені позовні заяви, які по суті є заявами про збільшення розміру позовних вимог, де позивач просив встановити юридичний факт проживання однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку площею 0,1221 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:1074, за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль «Toyota Highlander JTEE», НОМЕР_8, д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль «Toyota Avensis», кузов НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , одноквартирний будинок по АДРЕСА_10, земельну ділянку за цією ж адресою та просив визнати за ним право власності на частину вказаного майна. Також просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь частину вартості автомобіля «Toyota Highlander JTEE», НОМЕР_8, д.н.з. НОМЕР_1 , та частину вартості автомобіля «Toyota Avensis», кузов НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , та врахувати при розподілі зобов`язання перед ПАТ «Дельта Банк», обсяг яких на дату розгляду справи слід витребувати від третьої особи. Вказані заяви прийняті судом до розгляду.

У зв`язку із звільненням головуючого судді Сьорі С.І. цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності у порядку автоматизованого розподілу передана у провадження судді Фадєєвої С.О. та ухвалою від 30.04.2020 прийнята до провадження.

02.04.2021 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_5 залишено без руху, надано строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків. У встановлений судом строк ОСОБА_5 сплатив судовий збір та усунув недоліки позовної заяви, які перешкоджали подальшому розгляду. Остаточно у позові просив встановити юридичний факт проживання однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 01.02.2023 по 15.08.2016; визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку площею 0,1221 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:1074, за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль «Toyota Highlander JTEE», НОМЕР_8, д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль «Toyota Avensis», кузов НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , одноквартирний будинок по АДРЕСА_10, земельну ділянку за цією ж адресою та просив визнати за ним право власності на частину вказаного майна. Також просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь частину вартості автомобіля «Toyota Highlander JTEE», НОМЕР_8, д.н.з. НОМЕР_1 , та частину вартості автомобіля «Toyota Avensis», кузов НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , та врахувати при розподілі зобов`язання перед ПАТ «Дельта Банк», обсяг яких на дату розгляду справи слід витребувати від третьої особи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.07.2021, яку залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 17.11.2021 та постановою Верховного Суду від 04.12.2022, позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності залишено без розгляду.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.07.2022 постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки після усунення позивачем недоліків позову судом встановлено, що ціна позову перевищує двісті п"ядесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і розгляд спору по суті не розпочато. 04.08.2022 відповідачем ОСОБА_3 подано суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 про визнання майна об"єктом спільної сумісної власності сторін та поділ майна. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.08.2022 позови об"єднано в одне провадження. 08.09.2022 ухвалою суду задоволено частково клопотання представника позивача ОСОБА_5 адвоката Гонтара В.М. про допит свідків, залучення до участі в справі третьої особи. Цією ж ухвалою призначено у справі автотоварознавчу експертизу, закрито підготовче провадження та на час проведення експертизи провадження у справі зупинено. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.09.2023 поновлено провадження у справі. Ухвалою від 29.11.2023 у задоволенні клопотання представника позивача про прийняття до розгляду уточненої позовної заяви відмовлено.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.03.2024 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Вотінцева Є.Г. та залишено без розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання майна об"єктом спільної власності та визнання права власності.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 адвокат Гонтар В.М. позовні вимоги підтримав. Просив суд визнати юридичний факт проживання однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у період з 01.02.2003 року до 15.08.2016; визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку площею 0,1221 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:1074, за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль «Toyota Highlander JTEE», НОМЕР_8, д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль «Toyota Avensis», кузов НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , одноквартирний будинок по АДРЕСА_10, земельну ділянку за цією ж адресою та просив визнати за позивачем право власності на частину вказаного майна. Також просив стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача частину вартості автомобіля «Toyota Highlander JTEE», д.н.з. НОМЕР_1 , та частину вартості автомобіля «Toyota Avensis», номерний знак НОМЕР_3 , та врахувати при розподілі зобов`язання перед ПАТ «Дельта Банк». На обґрунтування вимог вказав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у 2003 році вирішили створити сім`ю та почали з цією метою мешкати разом. Внаслідок фактичних шлюбних відносин у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб вони не реєстрували, оскільки робили сімейні заощадження для розвитку сімейного бізнесу, проживали разом, спільно вели побут. У сторін був спільний бюджет, кожен вкладав у сім`ю плоди своєї праці, кожен мав сімейні права та обов`язки. У шлюбі жоден з них не перебував. Зазначив, що відповідачка ОСОБА_3 , звертаючись досуду із зустрічними позовами, не заперечувала факту спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 протягом строку, вказаного у позові, вважала майно, придбане у цей період, спільною сумісною власністю. У 15.08.2016 року сім`я розпалася. За час спільного сумісного проживання та перебування у фактичних шлюбних відносинах на ім.»я відповідача за рахунок сімейних заощаджень, які сформовано із спільно заощаджених коштів та плодів спільної праці, було придбано земельну ділянку площею 0,1221 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:1074, за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль «Toyota Highlander JTEE», д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль «Toyota Avensis», номерний знак НОМЕР_3 , одноквартирний будинок по АДРЕСА_3 , земельну ділянку за цією ж адресою. Вважає, що вказане майно є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а тому слід визнати за ОСОБА_5 право власності на частину цього майна. Транспортні засоби без згоди позивача були незаконно реалізовані ОСОБА_3 , тому з неї на користь позивача слід стягнути частину їх вартості.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Вотінцев Є.Г. у судовому засіданні позовних вимог ОСОБА_5 не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. На обґрунтування своєї позиції вказав, що позивачем не надано доказів на підтвердження фактичних шлюбних відносин між сторонами. Лише факт спільної реєстрації місця проживання чи народження дітей, як і свідчення свідків не є безумовною підставою для підтвердження існування сім`ї. Будь-яких документів, квитанцій, довідок, договорів на підтвердження факту проживання однією сім`єю позивачем не надано. Вказав, що між позивачем і відповідачем не було сімейних відносин, у них був роздільний бюджет та доходи, чи працювала його довірителька у вказаний позивачем період та чи мала доходи, представнику невідомо. Зазначив, що сторони проживали окремо, але за якими адресами вказати не може. ОСОБА_3 мала партнерські відносини і з іншими чоловіками. Сторони періодично зустрічалися, мали партнерські відносини у народженні дітей, сімейних відносин не мали, спільного сумісного майна не мали, тому і відсутні підстави для задоволення позову.

Представник третьої особи ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженоїособи Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб на здiйснення лiквiдацiї АТ"Дельта Банк" до судового засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 № 760/20948/16-ц зроблено висновок, що у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

Згідно з правовою позицією у справі № 523/14489/15-ц від 23.01.2024Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. Велика Палата ВС вказала, що обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Отже, вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи. З цих підстав суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання факту проживання однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу у період з 01.01.2004 року до 15.08.2016 задоволенню не підлягають. КпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу, СК України набрав чинності із 01 січня 2004 року, а отже факт проживання однією сім`єю до 01 січня 2004 року не має правового значення при вирішенні заявленого спору, а тому ці вимоги також не підлягають задоволенню.

Разом з цим суд вважає, що стороною позивача доведено проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у період з січня 2005 року по серпень 2016 року, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно ч.2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч.4 цієї статті). В силу ч.1 ст.. 14, ч.1 ст. 15 СК України сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц, № у ЄДРСР 83000767).

Допитаний судом як свідокза його клопотанням позивач ОСОБА_5 суду показав, що він з ОСОБА_3 приблизно з 2000-х років, точно рік не пам"ятає, по серпень 2016 року перебував у фактичних шлюбних відносинах. До цих відносин він був одружений, але дружина померла у 1999 році. З ОСОБА_3 він познайомився на роботі приблизно у 2001 році, через деякий час почали проживати разом. Будь-яких інших відносин, як на е вказує представник відповідача, ОСОБА_3 не мала, оскільки увесь час вони проводили разом. Спочатку (один рік) вони, як окрема сім`я, проживали разом із батьками ОСОБА_3 , потім переїхали проживати у квартиру АДРЕСА_4 . У 2007 році у них народився перший син, а 26.06.2009 - другий син. І він, і відповідач ОСОБА_3 , і їх спільні діти, і його донька від першого шлюбу проживали, як одна сім`я, та всі були зареєстровані за однією адресою. Він, ОСОБА_5 , працював, був власником двох будівельних компаній і мав інший бізнес. ОСОБА_3 протягом спільного проживання не працювала, інколи допомагала вести бухгалтерію. По господарству їй допомагала помічниця. Сім`єю вони кожного року їздили на відпочинок. Між ними склалися взаємні права та обов`язки: він забезпечував сім`ю фінансово, організовував відпочинок, щоденно відвозив та забирав дітей із школи та гуртків, ОСОБА_3 займалася вихованням дітей. Вони жили дружно, були усім забезпечені, постійно були разом. Бюджет у них був спільний, він заробляв кошти, витрачали разом на потреби сім`ї, вона грошових доходів не мала. Вказане у позові майно придбавалося за кошти, зароблені ним в інтересах сім`ї, тому оформлювалося на ОСОБА_3 , оскільки він планував жити з нею однією сім`єю усе життя. Земельні ділянки придбавалися для ведення бізнесу. Автомобіль «ToyotaAvensis» він придбавав для себе, потім, коли придбав «ToyotaHighlanderJTEE», автомобіль «ToyotaAvensis» віддав у користування ОСОБА_3 , інколи вона користувалася « ОСОБА_8 ». Обидва транспортні засоби були оформлені на відповідачку. Вказані автомобілі після припинення сімейних відносин у 2016 році ОСОБА_3 реалізувала, а кошти використала на придбання квартири, яку оформила на батька. Право власності на будинок по АДРЕСА_3 оформлено на нього, але він також придбавався у інтересах сім`ї, цей будинок та земельна ділянка перебувають у іпотеці. У 2016 році їхні відносини погіршилися, ОСОБА_3 15.08.2016 раптово разом з дітьми переїхала проживати у зйомну квартиру, через рік переїхала у м. Київ.

Допитаний судом свідок ОСОБА_9 суду показав, що з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 він знайомий приблизно з 2002-2003 року. Він та сторони є кумами, він хрещений батько сина ОСОБА_5 і ОСОБА_3 . Спільно, як одна сім`я, позивач та відповідач почали проживати приблизно з 2004 року, їхньому союзу були притаманні усі ознаки сім`ї, вони жили дружно та не сварилися, вважали себе чоловіком та дружиною. ОСОБА_3 займалася дітьми і облаштовувала побут, ОСОБА_5 займався фінансовим забезпеченням сім`ї та бізнесом. Він досить часто відвідував їх, приходив у гості на АДРЕСА_5 , дружили сім`ями, усі свята вони проводили разом, разом сім`ями їздили відпочивати з 20006 по 2015 роки. Він сприймав ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , як чоловіка та дружину, жили, як звичайна сім`я. Знає, що сімейний бюджет - це кошти, які заробляв ОСОБА_5 , дізнався це від сторін у процесі спілкування. ОСОБА_3 , здається, не працювала, кожного разу, коли він приходив, вона була вдома. Пам`ятає, як ОСОБА_5 подарував ОСОБА_3 автомобіль «Toyota Avensis», а через деякий час подарував їй «Toyota Highlander». Про обидві події йому говорили як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_3 . На транспортному засобі «Toyota Avensis» їздила відповідачка, а на «Toyota Highlander» їздили і ОСОБА_3 і ОСОБА_5 . Після того, як відносини у сторін погіршилися, ці автомобілі пропали, він сам брав участь у їх пошукух, але пізніше ОСОБА_3 підтвердила, що автомобілі забрала вона. Приблизно у 2016 році ОСОБА_3 почала проживати окремо, між нею та ОСОБА_5 почалися сварки.

Допитаний як свідок ОСОБА_10 суду показав, що ОСОБА_5 був другим чоловіком ОСОБА_11 , матері його дружини. На момент його знайомства з ОСОБА_5 , приблизно у 2004році, ОСОБА_11 вже померла, а останній зустрічався з ОСОБА_3 . З січня 2005 року сторони, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 почали проживати разом, як подружжя, у батьків ОСОБА_3 по АДРЕСА_6 . Дату він пам`ятає чітко, оскільки у цей час якраз доробив ремонт у своїй квартирі. Він, ОСОБА_10 , проживав з дружиною у квартирі АДРЕСА_1 до грудня 2006 року, після чого переїхали на власну квартиру, а у квартиру АДРЕСА_7 переїхали проживати ОСОБА_5 з ОСОБА_3 . Побутом і зароблянням грошей у сім`ї займався ОСОБА_5 , а ОСОБА_3 займалася сімейним побутом, вони були повноцінною сім`єю, подорожували, їздили на відпочинок, у них народилися діти. Він бачився із ОСОБА_12 та ОСОБА_3 на сімейних святах, не раз був у них вдома, разом вони їздили відпочивати на море. Знає також, що автомобіль «Toyota Highlander» ОСОБА_5 купував, як подарунок ОСОБА_3 за народження дитини. Коли це точно було він не пам`ятає, можливо, у 2011-2012 роках, пам`ятає, що купувалося авто у Києві. На цьому автомобілі їздила ОСОБА_3 , ОСОБА_5 їздив на автомобілі «Toyota Avensis». Приблизно у 2016 році на святкуванні Дня народження спільного знайомого від ОСОБА_5 він дізнався, що ОСОБА_3 раптово забрала речі і пішла від нього.

Отже, допитані судом свідки підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю сторін не пізніше січня 2005 року по серпень 2016 року. Інший часовий період (з 01.01.2004 по 31.12.2004) спільного проживання сторін як подружжя не підтверджується сукупністю доказів та не має значення для вирішення справи, оскільки не охоплюється періодом придбання спірного майна.

Крім показань свідків факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зсічня 2005 року по серпень 2016 року підтверджується іншими доказами у їх сукупності, що досліджені судом. Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 з 25.07.1997 по 07.11.1999 року перебував у шлюбі з ОСОБА_11 , що підтверджується копією його паспорта громадянина України з штампом про одруження та копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.09.2009, з якого вбачається, що він прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 дружини. Інших документів суду на підтвердження перебування позивача у шлюбі не надано. Згідно копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 з 13.10.1998 року зареєстрований як проживаючий за адресою АДРЕСА_8 . З 2006 року станом на 01.09.2016 ОСОБА_3 зареєстрована за цією ж адресою, що вбачається з відомостей відділу ведення Реєстру територіальної громади Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради за № 2013/01-39. Відомостей про перебування у зареєстрованому щлюбі ОСОБА_3 у період, зазначений у позові, матеріали справи не містять. Вказана квартира, де зареєстровані, як проживаючі, позивач та відповідач, та де за свідченням свідків фактично проживали сторони з грудня 2006 по серпень 2016, набута позивачем ОСОБА_5 в порядку спадкування, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.09.2009. Доказів проживання відповідачки у іншому житлі, як на це вказує представник відповідача, суду не надано.

Згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_4 у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_13 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача з відповідачем народився син ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_5 . Народження дітей з розривом у тривалий проміжок часу у сукупності з іншими доказами у справі, спільним проживанням, також, на думку суду, свідчить про наявність між сторонами довготривалих сімейних відносин.

Відповідач ОСОБА_3 будь-якими належними доказами не довела наявності у неї доходу протягом січня 2005 року - серпня 2016 року, позивач ОСОБА_5 у вказаний період був СПД ФО, засновником та кінцевим бенефіціарним власником кількох підприємств, що вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте доказів наявності доходів суду теж не надав. Відсутність письмових доказів на підтвердження спільного бюджету сторона позивача пояснює тим, що всі суттєві фінансові розрахунки здійснювалися саме ОСОБА_5 .

Разом з цим суд погоджується із позицією представника позивача, що процесуальна поведінка сторони відповідача у справі є суперечливою, оскільки відповідач ОСОБА_3 протягом тривалого часу розгляду справи своїми процесуальними діями визнавала факт спільного проживання з відповідачем ОСОБА_5 однією сім"єю без реєстрації шлюбу у вказаний позивачем період, не оспорювала набуття майна, вказаного позивачем у позові у спільну сумісну власність, а потім змінила своє рішення та відмовилася від визнання, чим повелася суперечливо.

Об`єднана палата ВС у постанові від 04.11.2024 у справі № 532/1550/23 підкреслила, що: "... слід розмежовувати матеріальну та процесуальну добру совість як за сферою застосування, так і наслідками. Матеріальна добра совість регулюється, зокрема, пунктом 6 статті 3 ЦК України, а процесуальна, зокрема, статтею 44 ЦПК України. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України). Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження, несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для «безцеремонної процесуальної гри». Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів (див., постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24))".

13.01.2017 та 13.02.2017 ОСОБА_3 подавалися суду клопотання про накладення арешту на майно, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_5 , посилаючись на те, що позивач приховав від неї інше майно, яке входить до предмета спору і яке вона вважає спільним сумісним майном. 13.02.2017 відповідачем поданозустрічну позовну заяву, де вона, не заперечуючи факту спільного проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , просила визнати об"єктом права спільної сумісної власності і інше майно та визнати за нею, ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частину цього майна.Згідно долученої до зустрічного позову ОСОБА_3 інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об"єктів нерухомого майна, сформованої станом на 07.08.2016 право власності на вказане майно, яке ОСОБА_3 вважала спільним сумісним майном її та ОСОБА_5 , реєструвалося за ОСОБА_5 протягом 2005 -2014 років. Крім цього, 04.08.2022 відповідачем ОСОБА_3 повторно подано суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 про визнання майна об"єктом спільної сумісної власності сторін та поділ майна. У судовому засіданні 30.01.2024 представник відповідача висловлював позицію, за якою відповідач не визнає факту спільного проживання без реєстрації шлюбу з позивачем, але при цьому, якщо суд прийде до іншого переконання, просив задовольнити зустрічний позов. У подальшому зустрічні позовні заяви ОСОБА_3 за клопотанням її представника судом були залишені без розгляду.

Крім цього суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року (справа №917/1307/18) розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьомусторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує, оскільки за такого підходу втрачає сенс концепція змагальності (концепція негативного доказу).Відповідачем ОСОБА_3 не надано будь-яких доказів на спростування обставин, на які посилався позивач.

На підставі досліджених доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як чоловік та дружина, оскільки впродовж указаного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Отже, суд вважає доведеним факт спільного проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у період з січня 2005 року по серпень 2016 року, оскільки докази, надані на підтвердження такої обставини, є вірогідними, а доказів на спростування цього факту стороною відповідача не надано, тобто висновок про існування стверджуваної позивачем обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З копії договору купівлі-продажу від 27.01.2014, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ліньковою І.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 223, вбачається, що ОСОБА_3 придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Право власності на нерухоме майно було належним чином зареєстроване 27.01.2014, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. та зареєстрованого у реєстрі за № 12854, ОСОБА_3 придбала земельну ділянку площею 0,1220 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , кадастровий номер - 2611092001:22:002:1074. Земельна ділянка належним чином зареєстрована, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об"єктів нерухомого майна.

Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об"єктів нерухомого майна підтверджено, що за ОСОБА_3 протягом січня 2005 - серпня 2016 зареєстроване наступне майно: земельна ділянка площею 0,1221 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:1074, за адресою: Івано-Франківська область, с. Паляниця (на підставідоговору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2011), квартиру АДРЕСА_2 (з 27.01.2014 на підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2014). Право власності на одноквартирний будинок по АДРЕСА_3 (з 31.07.2007 на підставі договору купівлі-продажуВЕР № 360259) та земельну ділянку за цією ж адресою (з 31.07.2007 на підставі договору купівлі-продажу ВЕР № 360259)зареєстровано за ОСОБА_5 .

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України). Згідно з ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності (ч.1 ст.69 СК).У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст. 70 СК України).

Оскільки вказане майно, а саме земельна ділянка площею 0,1221 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:1074, за адресою: АДРЕСА_2 , одноквартирний будинок по АДРЕСА_3 та земельна ділянка за цією ж адресою набуті у період спільного проживання однією сім"єю сторін без реєстрації шлюбу, це майно є спільним сумісним майном сторін тапідлягає поділу між ними у рівних частках. За змістомпозовнихвимог позивач звернувся до суду з вимогамисаме про поділспільногосумісного майна шляхом визнання за ним права власності на частину цього майна та стягнення компенсації з відповідача, а тому окрема вимога визнати об`єктом спільноїсумісноївласності певне майно є неефективним способом захисту і у її задоволенні слід відмовити.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_5 про визнання спільним сумісним майном транспортних засобів та врахування при поділі зобов`язань перед ПАТ «Дельта Банк». Судом неодноразово роз"яснювався сторонам обов"язок довести кожну обставину, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У підготовчому судовому засіданні судом повторно роз"яснено цей обов"язок та наслідки вчинення чи невчинення відповідних процесуальних дій. Представниками сторін було підтверджено, що ними подано усі докази та повідомлено про всі обставини, які мають значення для справи. Окрім того, щодо вимог про врахування зобов`язань вказувалося в ухвалі суду від 02.04.2021, якою позовна заява ОСОБА_5 була залишена без руху. Позивач у позовній заяві вказував, що під іпотекою в ПАТ «Дельта Банк» перебуває лише майно, вказане у зустрічному позові ОСОБА_3 та вважав, що у разі визнання за нею права власності на частину майна, яке перебуває у іпотеці, до неї має перейти частина зобов`язань по погашенню боргу перед кредитором. Про наявність будь-яких зобов`язань, пов`язаних із майном, яке є предметом позову ОСОБА_5 не зазначав. У підготовчому судовому засіданні сторонам роз`яснювалося право клопотати про витребування доказів шляхом подання окремого клопотання відповідно до вимог ч.2 ст. 84 ЦПК України, відповідних клопотаньпро витребування доказів на підтвердження існування грошових зобов"язань сторін перед ПАТ "Дельта Банк" суду не заявлялися.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об"єктів нерухомого майна вбачається, що ПАТ "Дельта Банк" є іпотекодержателем за договором іпотеки 07/20/101/07-НВ, виданим 13.07.2007, де предметом є земельна ділянка АДРЕСА_3 , власником якої зареєстрований ОСОБА_5 . Строк виконання основного зобов"язання - 12.07.2017, розмір основного зобов"язання - 90000 доларів США. Вказаного договору сторони не надали та не клопотали про його витребування, як і не надали та не клопотали про витребування доказів наявності та розміру заборгованості. Судом залучено як третю особуПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб. Отже, будь-яких доказів на підтвердження наявності та розміру заборгованості перед банківською установою за кредтними договорами суду не надано, що позбавляє можливості суд при поділі майна врахувати кредитні зобов`язання.

Що стосується позовних вимог про визнання спільним сумісним майном транспортних засобів, суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки сторонами не надано будь-яких доказів, які б дозволили суду встановити час набуття цих автомобілів у власність відповідача. Ухвалою від 13.01.2017 було задоволено клопотання сторони позивача та зобов"язано МРЕВ ДАІ м. Кременчука УМВС України в Полтавській області, транспортний сервісний центр 5342 надати суду інформацію про те, які транспортні засоби були зареєстровані за відповідачем ОСОБА_3 станом на 30.08.2016, зобов"язано Реєстраційну службу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради надати суду інформацію про нерухоме майно, зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 станом на 30.08.2016.

На виконання ухвали суду ТСЦ № 5342 за вих. № 256 від 25.01.2017 повідомив суд, що станом на 30.08.2016 за ОСОБА_3 зареєстровані транспортні засоби :автомобіль «Toyota Highlander JTEE», д.н.з. НОМЕР_1 , 10.09.2016 знятий з обліку для реалізації; автомобіль «Toyota Avensis», номерний знак НОМЕР_3 , 09.09.2016 перереєстрований на нового власника. Будь-яких інших належних документів, які б дозволяли встановити час набуття у власність цих транспортних засобів, суду не надано, хоча сторонам роз`яснювався обов`язок довести кожну обставину, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також наслідки не вчинення відповідних дій.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 7842,85 грн. сплаченого судового збору. Також слід стягнути з позивача ОСОБА_5 2422,40 грн. недоплаченого судового збору за дві вимоги немайнового характеру, у задоволенні яких йому відмовлено, оскільки позивачем судовий збір у повному обсязі сплачено за вимоги матеріального характеру.

Позивачем також сплачено 6691,44 грн. витрат на проведення судової експертизи, проте судом до уваги експертиза при винесені рішення не бралася, а тому ці витрати розполіду не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2,4,12,76-81,89,137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 )про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності та стягнення коштів.

Поділити спільне сумісне майно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , визнавши за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в рівних частках, по частці за кожним, право власності на наступне майно: земельну ділянку площею 0,1221 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:1074, за адресою: АДРЕСА_2 ; одноквартирний будинок АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 628 кв.м., що становить 0,0628 га, кадастровий номер 5310436100: 08:005:0440, за адресою : АДРЕСА_3 .

У задоволенні інших вимог ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 2422,40 грн. судового збору на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 7842,85 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повний текст рішення складено22.11.2024