Ухвала

від 25.11.2024 по справі 752/24461/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/24461/24

Провадження № 2/752/8277/24

У Х В А Л А

ІМЕ Н Е М У К Р А Ї Н И

/ про залишення позовної заяви без руху /

25 листопада 2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Машкевич К.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління житлово- комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві військової адміністрації, Голосіївської районної в місті Києві військової адміністрації, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. про визнання права на завершення процедури приватизації та проведення відповідних дій по приватизації квартири,-

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління житлово- комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві військової адміністрації, Голосіївської районної в місті Києві військової адміністрації, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. про визнання права на завершення процедури приватизації та проведення відповідних дій по приватизації квартири.

18 листопада 2024 року вказану позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Машкевич К.В.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вона не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Проте, всупереч ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено повністю ім`я та по-батькові третьої особи, а саме приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. та відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача, відповідачів та третьої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».

Платником судового збору виступає особа (фізична або юридична), яка звертається до суду (ст.2 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Положеннями п.п.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, та складає 1 211,20 грн.

Пільги щодо сплати судового збору, визначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивача вважає себе звільненим від сплати судового збору згідно п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Так, згідно долученої до позовної заяви копії посвідчення, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року (справа №545/1149/17) зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Статтею 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їхнім соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг, наданих учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 цього Закону.

Однак спори щодо правовідносин, пов`язаних з визнанням права на завершення приватизації (в порядку спадкування) та права на одерження свідоцтва про право власності, не стосуються порядку, обсягу соціальних гарантій чи соціального і правового захисту ветеранів війни.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону слід враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав такої особи з урахуванням положень статей 12, 22 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 / провадження № 11-795заі19 /, в постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 240/934/20 / провадження №К/9901/19352/20 / та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 / провадження № 14-730цс19 /.

У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).

Відповідно до практики Європейського суду обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії «Тіннеллі та сини, Лтд. та ін.» , «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства», Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72).

При цьому, ЄСПЛ в якості «законної мети» визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі «Станков проти Болгарії» (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57).

Верховний Суд у справі № 761/12145/17 / провадження № 61-11495ск19 /40 зазначив, що чинне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або надання відстрочки (розстрочки) його сплати.

Однак, такі повноваження не є необмеженими.

Від судів вимагається вказувати вагомі підстави відмови у задоволенні відповідних заяв (клопотань), оскільки відсутність обґрунтування, так само як і безпідставна відмова, може стати перешкодою в реалізації права на доступ до суду, гарантованого у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України покладається, на заінтересовану сторону, тобто в даному випадку на позивача.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що є учасником бойових дій та долучає копію посвідчення серії НОМЕР_1 .

Аналіз п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону «Про судовий збір» в сукупності з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством, саме через набуття такого статусу.

Але статус учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати судового збору в усіх спорах.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Отже, на виконання ухвали суду, позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 1 211,20 грн. на рахунок: отримувач коштів ГУК у м.Києві/Голосіїв.р-н/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України Код банку отримувача (МФО)899998Рахунок отримувача UA488999980313131206000026002 Код класифікації доходів бюджету 22030101 Призначення платежу*;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Голосіївський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа) та надати підтвердження цього.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху, позивачу необхідно в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління житлово- комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві військової адміністрації, Голосіївської районної в місті Києві військової адміністрації, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. про визнання права на завершення процедури приватизації та проведення відповідних дій по приватизації квартири - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя