Ухвала

від 09.12.2024 по справі 752/24461/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/24461/24

Провадження № 2-з/752/303/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Машкевич К.В.

за участю секретаря- Тертій К.Б.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління житлово- комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. про визнання права на завершення процедури приватизації та проведення відповідних дій по приватизації квартири, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом та просить визнати за ним право на завершення приватизації та право на одержання на його ім`я свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 09 грудня 2024 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

Разом з позовом до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач, з метою забезпечення позову, просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

Посилається в заяві на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув його брат ОСОБА_3 , який за життя в 2021 році звернувся до Відділу приватизації житлового фонду Управління житлово- комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_3 , наймачем якої він був відповідно до ордера на жиле приміщення серії Б №019051 від 19 жовтня 2017 року, виданого на підставі розпорядження Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації від 19 жовтня 2017 року №727.

Відділом приватизації житлового фонду Управління житлово- комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації листом № 085/26-191 від 06 квітня 2021 на заяву ОСОБА_3 повідомлено, що в поданих ним документах відсутня довідка про використання/невикористання права на приватизацію житла за попереднім місцем реєстрації в АДРЕСА_4 .

Повідомлено також, що після надання вказаної довідки Відділ приватизації повторно розгляне його звернення щодо видачі свідоцтва про право власності на квартиру.

В 2022 році ОСОБА_3 був мобілізований до Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув.

Таким чином, ОСОБА_3 за життя розпочав процедуру приватизації квартири, проте у зв`язку із смертю не встиг її завершити та провести державну реєстрацію права власності, тобто право на продовження приватизації квартири перейшло до його спадкоємців.

За його заявою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. 03 травня 2024 року заведено спадкову справу № 72393788 у спадковому реєстрі (номер у нотаріуса) 21/2024.

Оскільки приватизація вказаної квартири не завершена в частині видачі правовстановлюючого документа, постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 жовтня 2024 року № 186/02-31 йому відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру.

Відповідно довідки № 85/02-14 від 03 травня 2024 року, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю., спадкоємцем, який прийняв спадщину станом на 03 квітня 2024 року є він, тобто брат спадкодавця.

В листопаді 2024 року до нього звернувся керівник домоуправління по місцю знаходження квартири АДРЕСА_2 та повідомив, що йому телефонували з Київської міської державної адміністрації та повідомили, що мають намір відчужити квартиру третім особам.

Таким чином, наявні ризики позбавлення його можливості користування, володіння, розпорядження належним ОСОБА_2 в майбутньому спадковим майном.

Враховуючи викладене, вважає, що є вірогідніть відчудження спірного майна, що може призвести до неможливості відновлення його прав та суттєво утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, просить задовольнити заяву.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб , а також забороною вчиняти певні дії.

При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч.10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що незастосування даних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22, як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Предметом спору в справі позивач має на меті захистити своє право на спадкування нерухомого майна після смерті брата, яким був розпочатий процес приватизації спірної квартири, однак ним не був закінчений та не отримано свідоцтво про право власності у зв`язку із смертю.

З урахуванням позиції Верховного Суду в даній справі суд вважає, що намір уповноважених державних органів розпорядитися квартирою, яка на даний час має статус комунальної власності, об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача з огляду на те, що в разі видачі ордера на неї, виходячи з предмету позову, право позивача не буде захищено та спонукатиме останнього до ініціювання нових судових спорів.

Відповідно до ч.ч.4 - 8 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Так, предметом спору сторін є квартира за адресою: АДРЕСА_3 , яка є комунальною власністю Територіальної громади м.Києва.

Необхідність звернення позивача до суду з заявою про забезпечення позову викликана довденою до його відома інформацією про намір провести її розподіл та видати ордер на неї.

Відповідно до ч.ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Враховуючи викладене вище, характер спору, що виник, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть привести до утруднення виконання можливого рішення суду, суд приходить до висновку про задоволення заяви.

В той же час, з урахуванням підстав та предмету спору, суд вважає, що належним способом забезпечення позову в даному випадку буде заборона Голосіївській районній в м.Києві державній адміністарції видавати ордер на право заселення квартири АДРЕСА_2 до вирішення спору по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154, 157 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити частково.

Заборонити Голосіївській районній в м.Києві державні адміністрації видавати ордер на право заселення в жиле приміщення, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач 1: Управління житлово- комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37414262, адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, 17-Б.

Відповідач 2: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, ЄДРПОУ 37414262, адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, 17-Б.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Олена Юріївна, адреса: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 10, оф. 10.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Суддя: К.В.Машкевич