Рішення

від 27.11.2024 по справі 760/29809/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/3370/24

Справа № 760/29809/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» /далі - КП «Київтеплоенерго»/ (код ЄДРПОУ: 40538421; адреса: 01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53; e-mail: energozbut@kte.kmda.gov.ua) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

02.11.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 20.10.2021, за підписом директора позивача - Лопатіна К.О. , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 14 620,62 грн;

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 26 775,09 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 5 379,38 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 073,10 грн;

- витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн;

- судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 270,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15.11.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10.09.2024 задоволено клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним, замінено первісного відповідача ( ОСОБА_3 ) на належного - ОСОБА_1 .

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Доводи позову

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.

При цьому, позивачем зауважується, що відповідач від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

Як стверджується у позові, відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, у зв`язку з чим, станом на 01.08.2021 у останнього утворилася заборгованість в загальній сумі 9 452,48 грн, яка складається з:

- заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 5 379,38 грн;

- заборгованості за спожиті послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 073,10 грн;

Крім того, у позові вказується, що позивач на підставі договору № 602-18 від 11.10.2018 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ПАТ «Київенерго» та комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 41 395,71 грн.

За таких обставин, позивач просить суд захистити його порушені права та інтереси, ухваливши рішення про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до наданої відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 778728 від 10.09.2024, відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 170).

За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.

Згідно з п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження, а також ухвалу про прийняття справи до розгляду новим складом суду. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 185).

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи, 23.09.2024 суд зробив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади (а.с. 182; https://sl.ki.court.gov.ua/sud2609/gromadyanam/111/1671503/), а також направляв ухвали суду на адресу знаходження нерухомого майна (повернута відділом поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній», а.с. 184).

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за місцем реєстрації відповідача та місцем знаходження нерухомого майна, а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 10.04.2018 за № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку з чим, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснює з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Як вбачається з відповіді КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-6817 (И-2023) від 22.05.2023 (а.с. 104-166) квартира за адресою: АДРЕСА_3 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.05.2008 (а.с. 166-168).

На а.с. 195-206 міститься відповіді №№ 929572, 929688 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.11.2024, з яких не вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 та/або ОСОБА_3 .

08.08.2008 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб (копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 08.08.2008, актовий запис № 1143) /а.с. 151/.

В матеріалах справи наявна копія шлюбного договору від 04.04.2012 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Некриловим К.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 2904 (а.с. 150).

Відповідно до п. 3 шлюбного договору від 04.04.2012 особистою приватною власністю кожного із подружжя є:

а) квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 належить чоловіку;

б) квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 належить дружині (а.с. 150).

Згідно з п. 4 шлюбного договору від 04.04.2012 своєю особистою власністю кожен із подружжя володіє, користується і розпоряджається на власний розсуд, вчиняє будь-які дії щодо свого майна, не узгоджуючи питання зі чоловіком дружиною (а.с. 150).

Відповідно до ч. 5 ст. 95 Сімейного кодексу України за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Разом з тим, у клопотанні про заміну неналежного відповідача, за підписом ОСОБА_1 (а.с.157-158), яке надійшло до суду 18.05.2023, самим відповідачем, зокрема, зазначено, що адресою проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 (а.с. 158).

11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору (а.с. 135-136).

Відповідно до п. 1.3 Договору, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які без виключень та обмежень, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору цесії (а.с. 135).

В матеріалах справи містяться витяги з додатків №№ 1, 2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, з яких вбачається що до Переліку споживачів послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також зобов`язань, право вимоги яких відступається, включено особовий рахунок НОМЕР_3 , який обліковується на ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_3 , із заборгованістю з послуги централізованого опалення - 16 987,56 грн та послуги гарячого водопостачання - 26 775,09 грн (а.с. 96, 97).

Таким чином, позивач набув право вимоги по заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води та прийняв право вимоги будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги по квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивачем підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085) (а.с. 138).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за період 01.05.2018-31.07.2021 за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою споживача: АДРЕСА_3 , опалювальна площа: 66, кількість прописаних: 3, діючий тариф ЦО: 38,500, ПГВ 97,890 (а.с. 94) вбачається, що загальна заборгованість відповідача становить 9 452,48 грн, та складається з:

- 5 379,38 грн - сума заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення;

- 4 073,10 грн - сума заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води.

Зі змісту долученого позивачем розрахунку заборгованості за період 01.11.2018-31.07.2021 за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою споживача: АДРЕСА_3 , опалювальна площа: 66, кількість прописаних: 3, діючий тариф ЦО: 31,550, ПГВ 80,620 (а.с. 95) вбачається, що заборгованість відповідача за послуги централізованого постачання гарячої води становить 41 395,71 грн.

Також, до матеріалів справи долучено копії: відомості споживача теплоспоживання за адресою: АДРЕСА_5 , особовий рахунок НОМЕР_4 за періоди з 18.02.2021 по 23.03.2021 (а.с. 99-100), з 21.01.2021 по 17.02.2021 (а.с. 101), з 25.12.2020 по 20.01.2021 (а.с. 102), з 27.10.2020 по 23.11.2020 (а.с. 103), з 27.10.2020 по 23.11.2020 (а.с. 104), з 24.03.2020 по 14.04.2020 (а.с. 106), з 20.02.2020 по 23.03.2020 (а.с. 107-108), з 20.01.2020 по 19.02.2020 (а.с. 109), з 22.11.2019 по 16.12.2019 (а.с. 111), з 01.11.2019 по 21.11.2019 (а.с. 112), з 30.01.2019 по 20.02.2019 (а.с. 114); відомості реєстрації параметрів теплоспоживання з адресою АДРЕСА_5 , від 22.01.2020 (а.с. 110), від 28.03.2019 (а.с. 113), від 31.01.2019 (а.с. 115), від 21.12.2018 (а.с. 116), 26.10.2018 (а.с. 117); корінців нарядів від 12.04.2021, 29.10.2020, 05.04.2020, 25.10.2019, 06.04.2019, 20.10.2018 щодо включення/відключення абонента за адресою: АДРЕСА_5 на початку опалювального сезону/вкінці опалювального сезону (а.с. 119-124); акту № 1102101128 від 27.10.2005 про прийняття теплового вузла обліку за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 126-127); актів № 110310/0651 від 07.08.2018, № 19/2254 від 16.09.2019, про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи в опалювальний період за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 128-131); акту № 20/2571 від 21.05.2020 перевірки стану вузла обліку теплової енергії (а.с. 132).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За змістом ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками право відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з управління побутовими відходами - адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені ст.ст. 7, 8 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Зі свого боку, виконавець комунальної послуги, зокрема, зобов`язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором (п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, чинних на період спірний правовідносин (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та постанови № 830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На підтвердження заборгованості за спожиті відповідачем до 01.05.2018 послуги, позивач надав копію договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», за умовами якого останній прийняв право вимоги до відповідача щодо виконання зобов`язань з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води, та додатки №№ 1, 2 до цього договору, згідно з якими відступлено право вимоги відносно відповідача за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання надані за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі 41 395,71 грн.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору цесії кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору цесії.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.ст. 156, 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг (див. постанову Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15).

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18.05.2020 у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 14-280цс18.

Як зазначено у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1192ц15 та № 6-1706ц15, підведення централізованого опалення до точки розподілу свідчить про виконання послуг постачальником. При самовільному відключенні від центрального теплопостачання, споживач не звільняється від оплати центрального теплопостачання в повному розмірі.

На підтвердження надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в будинок за адресою: АДРЕСА_3 , позивачем надано Акт готовності вузла комерційного обліку споживача до роботи, корінці нарядів про включення та відключення будинку, відомості спожитої теплової енергії.

Наведене свідчить про те, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в квартирі АДРЕСА_7 , період виникнення заборгованості надавались в повному обсязі, відтак позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати спожитих послуг.

При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до позивача із заявами з приводу неправомірного нарахування йому заборгованості, без врахування показників лічильників, встановлених у його квартирі.

Доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідач в ході судового розгляду справи не надав, як і не надав допустимих доказів належного виконання ним зобов`язань по сплаті за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, долучені до матеріалів справи розрахунки заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 , детально відображають нарахування, оплату, споживання, діючий тариф, а тому є належними та допустимими, відповідають нормам ст.ст. 76-81, 95 ЦПК України та доводять споживання відповідачем таких послуг у вказаному обсязі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач набув право вимоги заборгованості до відповідача за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Судом встановлено, що згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача складає: за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення - 14 620,62 грн, за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води - 26 775,09 грн, за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого опалення - 5 379,38 грн, за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води - 4 073,10 грн (а.с. 6-7).

Суд зазначає, що відповідач доводів позивача про вказану заборгованість не спростував, контррозрахунок заборгованості та доказів сплати заборгованості не подав, факт ненадання позивачем відповідних послуг, або відмови від отримання таких послуг - не довів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 270,00 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви (а.с. 64).

В частині вимог про стягнення з відповідача витрат пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при підготовці справи до судового розгляду вчинялися дії пов`язані із отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на майно щодо власника квартири за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 4).

Відповідно до квитанції від 16.08.2021 № 4386638931653416 позивачем у зв`язку із отриманням інформації з реєстру було понесено витрати у розмірі 33,00 грн (а.с. 5), при цьому сума до сплати складає 30,00 грн, а 3,00 грн - комісія.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 523/12032/18 (провадження № 61-6898св22): «банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування. З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що стягненню на користь позивачки підлягають виключно судові витрати без врахування комісії, оскільки банк було обрано нею самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов`язковим до сплати. Комісію за обслуговування було стягнуто обраним позивачем банком за надання йому банківської послуги».

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати пов`язані із підготовкою справи до судового розгляду у розмірі 30,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ: 40538421; 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5):

-14 620,62 грн (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять гривень шістдесят дві копійки) заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення;

-26 775,09 грн (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень дев`ять копійок) заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення;

-5 379,38 грн (п`ять тисяч триста сімдесят дев`ять гривень тридцять вісім копійок) заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого опалення;

- 4 073,10 грн (чотири тисячі сімдесят три гривні десять копійок) заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води;

-2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору;

-30,00 грн (тридцять гривень) витрат пов`язаних із підготовкою справи до судового розгляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України)

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич