Рішення

від 29.10.2024 по справі 761/7380/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/7380/23

Провадження № 2/761/2089/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Дем`янчук С.Р.,

позивачів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

представника позивачів ОСОБА_3 ,

відповідачки ОСОБА_4 ,

представника відповідачки ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про визнання недійсною довіреності, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року позивачі інтереси яких представлені адвокатом звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив: 1) визнати недійсною довіреність, посвідчену ОСОБА_7 , секретарем Попівської сільської ради народних депутатів Онуфріївського району Кіровоградської області 28.01.2000 по реєстру за №10; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08.02.2000, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердесом О.В., реєстраційний №452, в частині продажу частини квартири по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ; 3) скасувати державну реєстрацію права власності на частини квартири по АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 , проведену 14.09.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левченко Є.В., шляхом внесення змін у запис про державну реєстрацію права власності, а саме: частку власності зазначити «1/2» замість «1/1».

Позов обґрунтовують тим, що позивач ОСОБА_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_9 придбали по частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Белугіною В.Л.. Зазначає, що в даній квартирі проживав батько позивача, який зловживав спиртними напоями та вів аморальний спосіб життя, у зв`язку з чим позивач спілкувався дуже рідко з батьком і то тільки по телефону, потім за борги йому відключили телефон і їх спілкування взагалі припинилося. Вказує, що після смерті матері позивача він намагався розшукати батька за адресою його останнього проживання, тобто у квартирі АДРЕСА_2 . Однак, квартира була зачинена, а позивач дізнався, що батько там вже не проживає. У 2019 року Шевченківським УП ГУНП у м. Києві було відкрито кримінальне провадження № 12019100100002412 за ч. 2 ст. 190 КК України, з матеріалів якого він дізнався, що його батько ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у геріатричному пансіонаті в смт. Онуфріївка Кіровоградської області. Зазначає, що постановою від 12.03.2020 року кримінальне провадження № 12019100100002412 було закрите, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Крім того, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.03.2019 року позивачу стало відомо, що власницею квартири АДРЕСА_2 , в якій проживав батько позивача і яка належала їм по частині, є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Левченко Є.В., за реєстровим № 3489, продавцем за цим договором була ОСОБА_10 .. Зазначає, що вказаних осіб він не знає і він ніколи не укладав з ними будь-яких договорів, належну йому частину квартири він ніколи не продавав, будь-яких доручень на такі дії нікому не надавав, не дарував. У зв`язку з чим позивач вимушений був звернутися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, яка на разі розглядається судом. Однак, при ознайомленні з матеріалами вказаної справи позивач дізнався, що квартира АДРЕСА_2 перепродавалась декілька разів, а саме: 08.02.2000 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Бердесом О.В. вказана квартира була продана ОСОБА_6 , де продавцем за вказаним договором був ОСОБА_9 , який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_1 по довіреності, посвідченої ОСОБА_7 , секретарем Попівської сільської ради народних депутатів Онуфріївського району Кіровоградської області 28.01.2000 по реєстру за № 10; 20.08.2003 року за договором купівлі-продажу право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_11 - 4/5 частин та ОСОБА_12 - 1/5 частина; 18.04.2005 року право власності на квартиру перейшло за договором купівлі-продажу до ОСОБА_10 ; 19.08.2010 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_10 продала квартиру ОСОБА_4 , яка володіє нею до теперішнього часу. Позивач наголошує, що ніколи не давав своєму батьку чи будь-якій іншій особі довіреність на право розпорядження належною йому частиною квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки позивач не їздив у 2000 році до смт. Онуфріївка Кіровоградської області, ніколи не був у Попівській сільській раді народних депутатів Онуфріївського району Кіровоградської області, про довіреність, посвідчену секретарем Попівської сільської ради народних депутатів Онуфріївського району Кіровоградської області Ковган Н.А. від 28.01.2000 року дізнався з матеріалів цивільної справи № 761/38/22, яка перебуває на розгляді Шевченківського районного суду м. Києва. Крім того, позивач ОСОБА_1 з 01.10.1993 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , а тому придбана у 1995 році частина квартири АДРЕСА_2 , є спільною сумісною власністю подружжя. Вказує, що позивач ОСОБА_2 згоди на продаж чи будь-яке розпорядження спільним майном подружжя, а саме частиною квартири АДРЕСА_2 , не давала, нотаріально не посвідчувала, зв`язку з чим позивачі вимушені звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2019 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Кондратенко О.О..

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2019 вказану позовну заяву залишено без руху, надавши позивачам строк для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків, які були усунені 07.05.2019.

Ухвалою судді від 13.05.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження (суддя Кондратенко О.О.).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В..

Ухвалою судді від 07.03.2023 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк на усунення вказаних в ухвалі суду недоліків, які були усунені.

Ухвалою судді від 24.04.2023 відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.

11.08.2023 представником відповідачки-2 ОСОБА_4 - адвокатом Полєтаєвим І.О. подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем ОСОБА_1 на підтвердження права власності на спірну квартиру надано лише копію договору купівлі-продажу від 15.12.1995 року, який був укладений між ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , який діяв від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_14 та ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , який посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Белігуною В.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 7а-4947. В подальшому, вказана квартира декілька разів перепродавалась. Зазначає, що відповідачка ОСОБА_4 є законною власницею квартири АДРЕСА_2 , її права підтверджуються дійсними та не скасованими документами, право власності на квартиру було набуто нею у встановленому законом порядку із дотриманням діючої на той час процедури, а її речове право на квартиру зареєстроване у встановленому законом порядку. Вказує, що вказана квартира є єдиним житлом відповідачки та єдиним місцем її проживання, інших квартир або нерухомого майна проживання вона не має.

24.10.2023 року представником позивачів було подано відповідь на відзив відповідача-2.

Протокольною ухвалою суду від 31.05.2024 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі та їх представник у судовому засіданні підтримали позов з підстав, зазначених в ньому, просили задовольнити та ухвалити відповідне рішення, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач-1 у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, причину неявки до суду не повідомила.

Відповідач-2 та її представник у судовому засіданні заперечили проти позову, просили відмовити у його задоволенні та ухвалити відповідне рішення.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом установлено, що 01.10.1993 у м. Київ Палаці реєстрації шлюбів та новонароджених був зареєстрований шлюб між позивачами в даній справі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 .

15.12.1995 між ОСОБА_15 , який діяв від свого імені та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_16 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Белугіною В.Л., зареєстрований в реєстрі за № 7а-4947. Відповідно до даного договору останніми була придбана в рівних частинах квартира АДРЕСА_2 .

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 08.02.2000, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бердесом О.В., ОСОБА_9 , який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_1 , на підставі довіреності за реєстровим № 10, посвідченої секретарем Попівської сільської ради народних депутатів Онуфріївського району Кіровоградської області 28.01.2000 ОСОБА_7 , продав, а ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_2 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що згоди як подружжя на продаж частки даної квартири, яка була їх спільною з ОСОБА_1 сумісною власністю, вона не давала.

В подальшому, право власності на вказану квартиру перейшло до ОСОБА_11 (4/5 частини) та ОСОБА_12 (1/5 частини), на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Глушко Л.В. 20.08.2003 року та зареєстровано в реєстрі за № 3418.

18.04.2005 року право власності на вказану квартиру перейшло до ОСОБА_10 , на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Сень-Силкою І.В.18.04.2005 року, за реєстровим №535, яка 19.08.2010 року продала квартиру ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Струковою О.В. 19.08.2010 року, зареєстровано в реєстрі за №3489.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно 11.06.2021 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Онуфріївського районного управління юстиції у Кіровоградській області.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.02.2023 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Левченко Є.В. 19.08.2010 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що 18.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до керівника Київської міської прокуратури № 10 з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Листом Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 10 Кучера В. від 20.02.2019 року № 29-р-19 повідомлено позивача ОСОБА_1 про те, що його звернення щодо можливого вчинення кримінального правопорушення та інших питань направлено до Шевченківського УП ГУНП в м. Києві.

Постановою старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в місті Києві від 12.03.2020 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019100100002412 від 12.03.2019, закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 цього Кодексу, та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Згідно висновку експерта Експертно-дослідної служби України за № 990/05/2023 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_1 від 19.05.2023 року підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у рядку «Подпись» на лицьовій стороні технічної копії довіреності від імені ОСОБА_1 від 28.01.2000, посвідченої секретарем Попівської сільської ради народних депутатів Онуфріївського району Кіровоградської області Ковган Н.А., зареєстрованої в реєстрі за № 10, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою наслідуванням підпису ОСОБА_1 . Даний висновок в судовому засіданні спростовано не було.

Крім того, з показань ОСОБА_2 , які вона надала в судовому засіданні, слідує, що в період видачі спірної довіреності ОСОБА_1 не виїжджав за межі м. Києва, не залишав її одну, оскільки вона була вагітною на той час. В квартирі АДРЕСА_2 з моменту її придбання проживали вони з ОСОБА_1 та батько останнього- ОСОБА_9 . Оскільки останній зловживав спиртними напоями, то вони переїхали проживати за іншою адресою, а ОСОБА_9 залишився проживати в даній квартирі. Намірів продавати спірну квартиру вони не мали, оскільки вважали, що вона буде належати доньці.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виниклі правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР в редакції 08.10.1999 та ЗУ «Про нотаріат» в редакції 28.04.1998.

Цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Частиною 1 статті 62 вказаного Кодексу унормовано, що угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов`язки особи, яку представляють.

Довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч.1 ст.64 ЦК УРСР).

Статтею 65 ЦК УРСР передбачено, що довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених у цьому Кодексі, та інших випадків, коли спеціальними правилами допущена інша форма довіреності. До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються: 1) довіреності військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів; 2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з`єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з`єднань, установ і закладів; 3) довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі. Довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів, пов`язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, грошей з ощадних кас, а також на одержання кореспонденції, в тому числі грошової і посилкової, може бути посвідчена організацією, в якій довіритель працює або навчається, житлово-екслуатаційною організацією за місцем його проживання, а також адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні.

Статтею 43 ЗУ «Про нотаріат» унормовано, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

У письмовій формі укладаються, зокрема, угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають (ч.ч.1,2 ст.44 ЦК УРСР).

Недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі, що визначено ч.1 ст.45 ЦК УРСР.

У відповідності до ч.1 ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

У статті 48 ЦК УРСР вказано, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Таким чином, при укладанні договору необхідна, зокрема, наявність таких умов, як волевиявлення сторiн; дотримання встановленої законом форми договору.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 не видавав ОСОБА_9 та не підписував довіреність щодо розпорядження належної йому частки квартири.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити також на наступне.

Відповідно до п.13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Мінюсту №22/5 від 25.08.1994 нотаріально посвідчувані заповіти, довіреності, заяви та інші документи підписуються у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо заповіт, довіреність, заява чи інший документ підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів до охорони спадкового майна; 2) накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії: 1) посвідчують заповіти; 2) посвідчують доручення; 3) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 4) засвідчують справжність підпису на документах. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.

Проте у частині 1,7 статті 40 вказаного Закону встановлено, що нотаріально посвідчених документів прирівнюються: заповіти громадян, як перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів посвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів; заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, посвідчені капітанами цих суден; заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших подібних до них експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій; заповіти та доручення військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів; заповіти та доручення військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з?єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, - також заповіти та доручення робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з?єднань, установ і закладів; заповіти та доручення осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі. Посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, зазначеними у цій статті, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що норми ЦК УРСР мають вищу силу над законами і всі закони не можуть суперечити Кодексу, а повинні містити норми, які відповідають нормам Кодексу, то норми ЦК УРСР вищі за норми Закону «Про нотаріат». Враховуючи, що в ст. 65 Цивільного кодексу УРСР не зазначено довіреностей, посвідчених посадовими особами виконкомів сільрад, в переліку довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, слідує висновок, що довіреність на розпорядження, зокрема, відчуження нерухомого майна за договором купівлі-продажу, який підлягає нотаріальному посвідченню, також має бути нотаріально посвідчена. І таке посвідчення довіреності має здійснити саме нотаріус або особи, перелічені в ст. 65 ЦК УРСР.

Отже, виходячи з вищевикладеного, а також з урахуванням того, що на території Онуфріївського району Кіровоградської області станом на 2000 рік діяла державна нотаріальна контора, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довіреність на вчинення правочину, який підлягає нотаріально посвідченню, в тому числі договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири, не могла бути посвідчена секретарем Попівської сільської ради народних депутатів Онуфріївського району Кіровоградської області і не може бути прирівняна до нотаріально посвідченої довіреності на відчуження нерухомого майна. За таких обставин довіреність, посвідчена з перевищенням посадових обов?язків, а також така, що не прирівняна до нотаріально посвідченої для здійснення розпорядження нерухомим майном, є недійсною і, як наслідок, правочин щодо розпорядження нерухомістю, укладений на підставі такої непосвідченої нотаріально довіреності, є недійсним.

Крім того, відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім?ю (в редакції, яка діяла на час спірних відносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Статтею 23 КпШС передбачено, що майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов?язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_2 згоди на продаж чи будь-яке інше розпорядження спільним майном подружжя, а саме 1/2 частиною квартири по АДРЕСА_1 , не давала, письмово її не оформлювала, нотаріально не посвідчувала. Отже, за відсутності письмової згоди другого з подружжя спірний договір купівлі-продажу квартири від 08.02.2000 року в частині продажу 1/2 частини квартири, що належить ОСОБА_1 , є недійсним.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом (ч.ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні правові підстави для визнання недійсними довіреності від 28.01.2000 та частково договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.02.2000, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу від 08.02.2000 року в частині продажу належної ОСОБА_1 частини квартири підлягає визнанню недійсним, то покупець за цим договором - відповідач-1 ОСОБА_6 не набула прав власника частини квартири та не мала повноважень на її подальший продаж.

Судом встановлено, належна ОСОБА_1 1/2 частина квартири зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левченко Є.В., реєстраційний номер майна: 31496089, номер запису: 7579 в книзі: д.524-112, рішення про державну реєстрацію від 14.09.2010.

Верховний Суд у постанові від 17.08.2022 у справі N?725/2609/20 зауважив, що враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.

Належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі N? 645/3067/19, від 17.08.2022 N? 450/441/19, від 22.08.2022 у справі N? 597/977/21).

Отже, оскільки підстава для проведення державної реєстрації права власності на 1/2 частину квартири по АДРЕСА_1 є недійсною, то і державна реєстрація права власності за ОСОБА_17 в частині реєстрації за нею права власності на 1/2 частину вказаної квартири підлягає скасуванню шляхом внесення змін у запис про державну реєстрацію права власності, а саме: частку власності необхідно зазначити «1/2» замість «1/1».

Щодо строку позовної давності суд зазначає на наступне.

Пунктом 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, визначено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред?явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР та ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна норма міститься і в ст. 261 К України.

Частиною першою статті 80 ЦК УРСР визначено, що закінчення строку позовної давності до пред?явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (частина 2 статті 80 ЦК УРСР, аналогічна норма - у ч. 5 ст. 267 ЦК України).

ОСОБА_1 зазначено, що про наявність довіреності від 28.01.2000 року та договору купівлі-продажу від 08.02.2000 року він дізнався та ознайомився з текстом договору лише після ознайомлення 12.01.2023 з матеріалами справи N?761/38/22, в яких був лист КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 14.11.2022 з наданням копій договорів купівлі-продажу спірної квартири. Доказів щодо зворотного суду не надано.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, позов був поданий до суду 28.02.2023, а тому строк позовної давності в даному разі застосуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2-5, 11-13, 141, 258, 259, 263, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про визнання недійсною довіреності, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності задовольнити.

Визнати недійсною довіреність, посвідчену ОСОБА_7 , секретарем Попівської сільської ради народних депутатів Онуфріївського району Кіровоградської області 28.01.2000 по реєстру за №10.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08.02.2000, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердесом Олександром Васильовичем, реєстраційний №452, в частині продажу частини квартири по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності на частини квартири по АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 , проведену 14.09.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левченко Є.В., шляхом внесення змін у запис про державну реєстрацію права власності, а саме: частку власності зазначити «1/2» замість «1/1».

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.В. Сіромашенко