Судовий наказ

від 21.11.2024 по справі 206/3614/24

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/3614/24

Провадження № 2/206/1408/24

ОКРЕМА УХВАЛА

21.11.2024 Самарський районний суд міста Дніпропетровськ

в складі: головуючого судді Плінської А.В.

при секретарі Білій О.А.

з участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 розглянувши в позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 ,треті особи:Органопікита піклуванняЛівобережноїадміністраціїДніпровської міськоїради,Департаментадміністративнихпослуг тадозвільнихпроцедур Дніпровськоїміськоїради провизначеннямісцяпроживання неповнолітнього,встановленняпіклування ,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про визначення місця проживання ОСОБА_2 із бабою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та просили встановити піклування ОСОБА_1 над ОСОБА_2 . На обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що мати ОСОБА_6 ОСОБА_7 померла, а батько проживає окремо, так як шлюб між подружжям ОСОБА_8 було розірвано. Відповідач не піклується про сина, жодної участі в утриманні та вихованні хлопця не приймає. ОСОБА_2 знаходиться повністю на утриманні та вихованні баби, тож просили задовольнити позов.

В судовому засіданні позивачі та їх представник вимоги позову підтримали.

Відповідач та його представник заперечили щодо задоволення позовних вимог та в ході судового розгляду суду стало відомо, що відповідач покинув межі країни, а представник подав заяву про подальший розгляд справи за його відсутності.

Судом витребувано інформацію з Головного Центру спеціальної інформації державної прикордонної служби України у формі довідки шляхом надання відповіді на питання:

-вкажіть дату останнього перетину кордону із України ОСОБА_4 , громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ?

Як слідує з відповіді останніх від 19 вересня 2024 року, ОСОБА_4 виїхав з України 28 липня 2024 року та назад не повертався.

26 вересня 2024 року, не маючи засобів до існування, ОСОБА_2 звернувся до органів Пенсійного фонду України щодо призначення йому пенсії по втраті годувальника за померлу матір ОСОБА_7 , в чому йому було відмовлено рішенням від 15 жовтня 2024 року. Підставою відмови слугувало те, що заява має подаватись законним представником (батьками, усиновителями, батьками вихователями, прийомними батьками, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органами піки та піклування), які виконують функції опікунів чи піклувальників. Таких ОСОБА_2 не має, так як мати померла, а батько залишив сина батьківського піклування, покинувши країну на тривалий термін в невідомому напрямку.

6 листопада 2024 року до суду надійшла заява представника Управління служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про відсутність законних підстав для надання до суду висновку органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлення піклування над ним та призначення піклувальником ОСОБА_1 . У вказаній заяві зазначено, що питання щодо предмету спору 30 жовтня 2024 року розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Лівобережній адміністрації Дніпровської міської ради в присутності неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зазначили, що чинним законодавством не передбачено надання до суду висновку органу опіки та піклування щодо вирішення спору про визначення місця проживання дитини, яка досягла 14 років. Крім того, відсутні докази того, що неповнолітній ОСОБА_2 є дитиною сиротою або дитиною позбавленою батьківського піклування та перебуває на відповідному обліку, як то вимагають норми постанови КМУ від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини». Єдиним законним представником неповнолітнього є батько.

В судовому засіданні як ОСОБА_1 , так і її представник повідомили, що звертались неодноразово до третьої особи щодо призначення піклування із посиланням на те, що мати дитини померла, а батько покинув країну та долею сина не цікавиться, аліменти не сплачує, але рішення органом опіки та піклування не прийнято, натомість ознайомились вже в суді із заявою про відсутність підстав для надання висновку щодо предмету спору. Вважають, що таким чином порушуються конституційні права дитини, адже вона залишилась без батьківського піклування, а орган, який має опікуватись дітьми в таких складних життєвих обставинах, самоусунувся від виконання своїх безпосередніх обов`язків. Бабуся та онук проживають разом на незначну пенсію ОСОБА_9 , оформити пенсію не взмозі, ОСОБА_1 не працює, так як є пенсіонеркою. Будь-які питання щодо онука вирішити не взмозі, так її не призначають піклувальником, а батьків не має.

Відповідно до вимог частини другоїстатті 16 Закону України «Про охорону дитинства»батьки не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов`язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

Частиною п`ятоюстатті 19 СК Українивизначено що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В силуст. 243 СК Україниопіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбаченихЦивільним кодексом України.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ст. 55 ЦК України).

Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов`язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування (ст. 57 ЦК України).

Згідно ізст. 56 ЦК Україниорганами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 К України).

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ст. 59 ЦК України).

Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другоюстатті 60 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що, підставою встановлення піклування над неповнолітніми особами є статус сироти або факт, що ці особи позбавлені батьківського піклування. За загальним правилом встановлення опіки та піклування належить до компетенції органів опіки та піклування.

Випадки встановлення опіки та піклування відносно дітей в судовому порядку визначені наступним чином.

Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування (частини 3, 4ст. 60 ЦК України).

В силу положень ст. ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, визначений законом.

Серед способів захисту цивільних і сімейних прав, визначенихЦК УкраїнитаСК України, такий спосіб захисту як звернення з позовом про призначення опіки та піклування не передбачений.

З наведеного можна зробити висновок, що питання встановлення опіки та піклування вирішуються судом лише у випадках, коли під час розгляду інших спорів виявляється, що їх наслідком є залишення дітей без батьківського піклування, і лише за поданням органу опіки та піклування.

Визначення статусу дитини такою, що позбавлена батьківського піклування, чітко регламентується законом.

Згідно ізст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавленого батьківського піклування»діти,позбавлені батьківськогопіклування,- діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території Україниабо в зоні проведення антитерористичної операції,та безпритульні діти.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

В силуст. 5 цього Законуза умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітейзобов`язана протягом двох місяцівпідготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.

В силу частин 1, 2ст. 11 Законуорганами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Органи опіки та піклування забезпечують, серед іншого, вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей (ч. 1 ст. 12 Закону).

Служба у справах дітей забезпечує створення і ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (ч. 1 ст. 13 Закону).

Згідно положень Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866(далі - Порядок), надання дитині статусу позбавленої батьківського піклування та взяття її на відповідний облік передує низка заходів уповноважених органів, пов`язаних із встановлених певних фактів: проведення обстеження умов перебування дитини, стану здоров`я та з`ясування обставин, за яких дитина залишилась без батьківського піклування.

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що служба у справах дітей або виконавчий орган сільської, селищної ради, до яких надійшло повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, повинні з`ясувати місце знаходження дитини, її вік, відомості про батьків або осіб, які їх замінюють, обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування, прізвище, ім`я, по батькові та адресу особи, від якої надійшло повідомлення, та отримати іншу інформацію, що має істотне значення.

Зокрема, в п. 24 цього Порядку статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям: 1) батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; 2) які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; 3) батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду; 4) батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану; 5) батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;6) батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду; 7) батьки яких під час здійснення кримінального провадження тримаються під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду); 8) батьки яких знаходяться у розшуку органами Національної поліції, пов`язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів Національної поліції про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження; 9) у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ; 10) підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС;11) батьки яких не виконують свої обов`язки з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку із перебуванням батьків на тимчасово окупованій території або в районі проведення антитерористичної операції, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей за формою згідно здодатком 11;12) розлученим із сім`єю, визнаним біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, відповідно доЗакону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»(за наявності письмової інформації територіального органу ДМС про розшук батьків або інших законних представників і відсутність відомостей про їх місцезнаходження).

Таким чином, надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, - чітко регламентований державою процес з визначенням органів та посадових осіб, уповноважених на його здійснення. Суди до таких уповноважених органів не включені.

Більш того, лише надання такого статусу у відповідному порядку є підставою для початку процедури призначення дитині опікуна (піклувальника) та визначення осіб, на яких можливо покладення таких повноважень.

Будучи учасником справи, орган опіки та піклування самоусунувся від долі ОСОБА_2 , мати якого померла, а місцезнаходження батька невідоме. Хоча відповідно до чинного законодавства мали б з`ясовувати де знаходиться батько, чому не виконує батьківські обов`язки та у разі необхідності розпочати процедуру надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьоюстатті 5 СК Українипередбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах, повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Отже орган опіки і піклування у цій справі неналежним чином не виконував приписи законодавства щодо участі в житті дитини фактично позбавленої батьківського піклування.

Подібна пасивна поведінка органів опіки і піклування призводить до несприятливих наслідків для прав й інтересів дітей.

Національна соціальна сервісна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, захисту прав дітей, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та за дотриманням прав дітей.

Суд у випадках і в порядку, встановленихстаттею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

У частині першійстатті 262 ЦПК Українипередбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення закону, а також причини та умови, які цьому сприяли.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлення під час розгляду справи порушень норм матеріального або процесуального права, встановлення і необхідність усунення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що наявні підстави для постановлення у справі, що розглядається, окремої ухвали стосовно органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, а також повідомлення Національної соціальної сервісної служби України про виявлені недоліки. Крім того про вказане слід повідомити Лівобережну окружну прокуратуру м. Дніпро.

Керуючись статтею260 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Звернути увагу Національної соціальної сервісної служби на системні проблеми, пов`язані з пасивною поведінкою органів опіки та піклування щодо залишення неповнолітньої дитини, яка фактично позбавлена батьківського піклування внаслідок смерті матері, та виїзду за межі країни батька на невизначений період, не встановлення його місцезнаходження, зокрема Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування.

Звернути увагу органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради на необхідність належного виконання обов`язків органу опіки та піклування у випадках залишення дитини без батьківського піклування.

Копію ухвали надіслати до Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра на предмет з`ясування наявності в діях (бездіяльності) посадових осіб Лівобережної адміністраціїДніпровської міськоїради ознак кримінального правопорушення.

Встановити двохмісячний строк для надання відповіді та вжиття заходів для усунення зазначених недоліків.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується протягом 15 днів.

Суддя А.В. Плінська