Ухвала

від 22.11.2024 по справі 643/205/17

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/205/17

Провадження № 4-с/643/35/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2024

22 листопада 2024 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Мовчан К.О.,

скаржника ОСОБА_1 ,

представника скаржника ОСОБА_2 ,

представника стягувача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Панасенка Павла Петровича, стягувач: ОСОБА_4 на дії державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смолки Григорія Андрійовича,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просить поновити строк на оскарження постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 по виконавчому провадженню №7269400344; визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Салтівськийй ВДВС ку м. Харкові СМУМЮ) Смолка Г.А. про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 року по виконавчому провадженню №72694003 та визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ Смолка Г.А. про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 року по виконавчому провадженню №72694003.

Доводискарги мотивованітим,що в провадженніСалтівського ВДВСм.Харкова СМУМЮзнаходиться виконавчепровадження №72694003у відношенніборжника ОСОБА_1 13.12.2023 державним виконавцем вказаного ДВС Смолка Г.А. за виконавчим провадженням №72694003 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами та постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у правівиїзду замежі України. Вказані постанови,на думкускаржника,винесені незаконноі підлягаютьскасуванню знаступних підстав.Так, 04.04.2009між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб,від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька- ОСОБА_5 . Протягом сумісногосімейного життябули гармонійнівідносини,але виникалиі суперечки,в томучислі.Так,після черговоїсуперечки,у 2017 ОСОБА_4 подала досуду заявупро стягненняаліментів з ОСОБА_1 на їїкористь наутримання малолітньоїдитини ОСОБА_5 28.03.2017рішенням Московськогорайонного судум.Харкова з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліментиу розмірі1/4з усіхвидів заробіткущомісячно,але неменше,ніж 30%прожиткового мінімумудля дитинивідповідного віку,на утримання ОСОБА_5 ,до їїповноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 включно,починаючи з12.01.2017. Але,у зв`язкуз тим,що всірозбіжності міжподружжям булиподолані тау 2017році, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подовжене сімейнесумісне життя,спільне веденнягосподарства таведення спільногосімейного бюджету,через що ОСОБА_4 не отримувалаі непред`являла довиконання виконавчийлист простягнення з ОСОБА_1 аліментів наутримання дитини. ОСОБА_1 утримував дитинуі цебуло тає нормоюдля нього.Сторони велиспільне господарство,разом виховувалидитину,разом проживалита спільновідпочивали. Після початкуповномасштабного вторгненнярф натериторію Україниу лютому2022року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з донькоюразом ховалисяспочатку впідвалі сусідньогобудинку АДРЕСА_1 ,потім вприміщення ЖЕКу АДРЕСА_2 ,та деякийчас сім`ямешкала разомв квартирі,яка належитьбрату ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .В травні2022 ОСОБА_1 за місцемсвоєї уAT«ОТРБАНК» запропоновановідправити членівйого родини,а саме,дружину тадитину дом. Будапештза рахунокБанку.При цьому, ОСОБА_4 разом здонькою виїхалидо м.Будапешт,а потім,у зв`язкуз закінченнямфінансування Банкомпроживання,подружжя прийнятесумісне рішенняпро переїздматері здонькою доНімеччини. Під часвиїзду ОСОБА_4 за кордонз донькою, ОСОБА_1 переданосвою банківськукартку доньці- ОСОБА_5 .Дана карткавикористовувалася донькоюв Німеччині,про щосвідчить виписказ рахунку.Грошові коштина данукартку перераховувалися ОСОБА_1 .У квітні-травні2023 ОСОБА_1 зміг з`їздитив гостідо донькита дружинив Німеччинута провівз нимичас.В травні2023подружжя посварилисяі вирішилипроживати окремо.В травні2023року ОСОБА_4 звернулася досуду ззаявою пророзірвання шлюбу. 27.07.2023 ОСОБА_4 отримала уМосковському районномусуді м.Харкова виконавчийлист №643/205/17про стягненняз ОСОБА_1 на своюкористь аліментіву вказаномувище розміруна утриманнядоньки. 05.09.2023 ОСОБА_4 звернулася доСалтівського ВДВСу м.Харкові СМУМЮіз заявоюпро примусовевиконання виконавчоголиста №643/205/17від 27.07.2023. 13.09.2023державним виконавцемСмолка Г.А.на підставівиконавчого листа№ 643/205/17,виданого 27.07.2023, винесенопостанову провідкриття виконавчогопровадження №72694003,та нарахованозаборгованість зааліментами з12.01.2017у сумі588370грн.Не погодившисьіз зазначеноюзаборгованістю зааліментами,оскільки весьцей часвін утримувавдитину, ОСОБА_1 21.11.2023звернувся доМосковського районногосуду м. Харковаз позовноюзаявою до ОСОБА_4 про звільненнявід сплатизаборгованості зааліментами тасудом відкритопровадження.13.12.2023державним виконавцемСмолка Г.А.за виконавчимпровадженням винесенопостанову провстановлення тимчасовогообмеження боржника ОСОБА_1 у правікерування транспортнимизасобами тапостанову провстановлення тимчасовогообмеження боржника ОСОБА_1 у правівиїзду замежі України. Копії вказанихпостанов державнимвиконавцем 13.12.2023направлено боржнику ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4 ,за якоюостанній непроживає з26.04.2021року. 07.12.2023державним виконавцемвинесено постановупро зверненнястягнення назаробітну плату,пенсію,стипендію таінші доходиборжника ОСОБА_1 . ОСОБА_1 працює з02.05.2019в АТ«ОТП БАНК»,обіймає посадустаршого експерта. AT«ОТП БАНК»з грудня2023щомісяця утримуєіз заробітноїплати ОСОБА_1 аліменти згідновиконавчого провадження№72694003,АТ «ОТПБАНК» щомісяцянадсилає виконавцюзвіт проздійснені відрахуванняіз заробітноїплати ОСОБА_1 .Тому ОСОБА_1 не ухилявсявід сплатиаліментів надитину. Заборгованість зісплати аліментіввиникла нез виниборжника ОСОБА_1 ,а черезпред`явленнявиконавчого документапро стягненняаліментів з12.01.2017до примусовоговиконання 05.09.2023 ічерез несвоєчаснезвернення 07.122023стягнення назаробітну платуборжника. Крім того,відповідно доч.4ст.11ЗУ «Провиконавче провадження»строк обчисленнязаборгованості зісплати аліментівдля застосуванняпередбачених Закономзаходів, обчислюєтьсяз дняпред`явленнявиконавчого документадо примусовоговиконання.Вказані постановидержавним виконавцем ОСОБА_6 винесені незаконнота підлягаютьскасуванню. Крім того,скаржник зазначає,що є інвалідом2групи,систематично походитьстаціонарне лікування,з 04.03.2024 проходитьіндивідуальну програмуреабілітації інваліда. Обмеження державнимвиконавцем ФілоненкаС.М.у правікерування транспортнимзасобом створюєостанньому труднощіу пересуванніз урахуваннямстану йогоздоров`я,чим суттєвопорушує йогоправа.Обмеження державнимвиконавцем ФілоненкаС.М.у правівиїзду замежі Українипорушує йогоправа наотримання лікуваннята реабілітаціюяк інвалідаза кордономУкраїни,а такожза кордономУкраїни,порушує йогоправа научасть увихованні дитинита особистебезперешкодне спілкуванняз останньою,яка перебуваєза кордономУкраїни. Скаржник також при заявлені вимоги про поновлення строків на оскарження дій державного виконавця посилається на те, що копії постановипро встановленнятимчасового обмеженняборжника управі керуваннятранспортними засобамивід 13.12.2023та постановипро встановленнятимчасового обмеженняборжника управі виїздуза межіУкраїни від13.12.2023державний виконавецьСмолка Г.А.13.12.2023направив боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 . При цьомудокази направленнякопії зазначенихпостанов рекомендованимпоштовим відправленняму матеріалахвиконавчого провадження відсутні. Разом з тим, у квітні 2021 ОСОБА_1 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 , та з 26.04.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . З 24.02.2023 ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 . Натомість, усі документи за виконавчим провадженням №72694003 ОСОБА_1 державним виконавцем ОСОБА_6 надсилалися за колишньою адресою,у зв`язкуз чимборжник зповажних причинне міготримувати зазначенідокументи.Копії постановиоскаржуваних постанов ОСОБА_1 не отримувавта небув обізнанийпро їхвинесення. 12.06.2024 боржник ОСОБА_1 в особі свого представника ознайомився із матеріалами виконавчого провадження №72694003 та з оскаржуваними постановами. Боржником ОСОБА_1 пропущене строк на оскарження цих постанов з поважних, не залежних від нього причин, тому ОСОБА_1 має право на поновлення пропущеного строку на їх оскарження.

Салтівський ВДВС м. Харкова СМУМЮ правом надання відзиву, заперечень або пояснень щодо доводів та вимог скарги, не скористався.

Від представникастягувача ОСОБА_4 адвокатаТокаренко Х.О.02.09.2024надійшли заперечення,із змістуяких вбачається,що із заявленими вимогами боржника стягувач не погоджується, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню. Так, скарга не відповідає вимогам ЦПК України, т.я. скарга на постанову державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові СМУМЮ Смолки Г.А. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 по виконавчому провадженню №72694003 підписана представником стягувача адвокатом Панасенко П.П. відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. Так, скарга представника божника адвоката Панасенко П.П. від 25.06.2024 не містить відомостей щодо наявності або відсутності у адвоката Панасенко П.П. електронного кабінету у підсистемі Електронний суд. У зв`язку з відсутністю у скарзі на зазначені постанови державного виконавця від 13.12.2023, поданої адвокатом Панасенко П.П. в інтересах боржника ОСОБА_1 відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, зазначену скаргу слід залишити без розгляду. Також подані до суду матеріали скарги на постанови державного виконавця, всупереч вимогам п.2 ч.2 ст.183ЦПК України, не містять доказів надіслання (надання) скарги стягувачу за виконавчим провадженням. Крім того, боржником пропущене процесуальний строк на оскарження постанов. Представник скаржника посилається, що ОСОБА_1 не отримував та не був обізнаний про винесення щодо нього постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 13.12.2023. Проте, дані відомості не відповідають дійсності, оскільки 21.11.2023 представником ОСОБА_1 адвокатом Мірошніченко А.М. було подано до Московського районного суду м. Харкова позовну заяву про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів. За даною позовною заявою відкрито провадження у справі №643/12277/23, та здійснюється розгляд справи. У зазначеній позовній заяві, представник боржника зазначає, що в жовтні 2023 позивач через додаток «Дія» отримує інформацію про відкриття виконавчого провадження відносно нього за виконавчим листом про стягнення аліментів та заборгованості з 2017 року, з додатком до позову копій постанови про відкриття провадження від 13.09.2023 ВП 72694003 з ідентифікатором доступу. Таким чином, ОСОБА_1 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу до АС ВП ще у жовтні 2023 року, відтак був обізнаний про примусе виконання рішення суду щодо нього та мав вільний доступ до АС ВП. Також, 21.11.2023 представником ОСОБА_1 у справі №643/12277/23 подано до суду клопотання про зупинення виконавчих дій, в якому зазначено, що в рамках виконавчого провадження, державним виконавцем накладені арешти на особисте майно боржника тощо. 28.11.2023 боржник ОСОБА_1 звернувся до начальника Салтівського відділу ДВС у м. Харкові з особисто написаною заявою щодо видачі розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у рамках ВП 72694003, а 04.12.2023 представником ОСОБА_1 у справі №643/12277/23 подано до суду заяву про усунення недоліків, згідно змісту наголошеної заяви представник боржника зазначав про необхідність отримання розрахунку заборгованості за ВП №72694003 в органах державної виконавчої служби. 13.12.2023 представником ОСОБА_1 у справі №643/12277/23 подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та розрахунок заборгованості за ВП №72694003 у вигляді фотокопії, що свідчить про ознайомлення боржника ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження №72694003. 13.12.2023 представником ОСОБА_1 у справі №643/12277/23 подано до суду клопотання про зупинення виконавчих дій, де зазначено, що 07.12.2023, як стало відомо через додаток «Дія» позивачу державним виконавцем був нарахований штраф за несплату заборгованості. 19.12.2023 державним виконавцем здійснено виклик боржника ОСОБА_1 до державного виконавця 04.01.2024 о 14:00 щодо сплати боргу за виконавчим провадженням №72694003, 06.02.2024 представником ОСОБА_1 у справі №643/12277/23 подано до суду додаткові пояснення у справі у яких зазначено, що відкрите виконавче провадження позивач дізнався з додатку «Дія…». Одним з додатків до наголошених пояснень долучено постанову про зміну доповнення реєстраційних даних від 26.12.2023, що в свою чергу свідчить про наявність у ОСОБА_1 доступу до матеріалів виконавчого провадження №72694003 та обізнаність боржника та його представника про хід виконання виконавчого провадження. 02.04.2024 боржником ОСОБА_1 особисто написано заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 02.04.2024 в рамках ВП №72694003. Більш того, у боржника є представник адвокат Мірошніченко А.М., яка також має вільний доступ до виконавчого провадження №72694003 у АС ВП. Також представник стягувача зазначає, що боржник ОСОБА_1 тривалий час, а саме з 06.11.2007 по 16.10.2013 працював державним виконавцем у Київському ВДВС ХМУЮ МЮУ, добре обізнаний як про роботу АС ВП так і про необхідність своєчасно слідкувати за станом власного виконавчого провадження, а відтак твердження представника боржника адвоката Панасенко П.П. про нібито не обізнаність боржника про постанови винесені в рамках виконавчого провадження №72694003 не відповідає дійсності та вводить суд в оману. Щодо міцся проживання боржника, останні при отриманні постанови про відкриття виконавчого провадження №72694003 від 13.9.2023 у застосунку «Дія» був зобов`язаний самостійно повідомити державному виконавцю своє фактичне місце проживання та звернутись з відповідною заявою. Проте, жодних дій направлених на повідомлення державному виконавцю свого фактичного місця проживання боржником виконано не було. Далі, рішення Московського районного суду м. Харкова від 23.03.2017 про стягнення аліментів боржником оскаржено не було, а тому є обов`язковим для виконання ним. А відтак твердження боржника щодо відсутності у нього обов`язку з виконання вказаного рішення до відкриття державним виконавцем виконавчого провадження №72694003 є безпідставними, необґрунтованими та свідчить про свідоме ухиляння боржника від виконання наголошеного рішення суду та утримання власної дитини. Додатково також представник стягувача повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які ОСОБА_4 понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної заяви становить 5000грн, та складається витрат на правову допомогу (даний розмір витрат на правову допомогу, є орієнтовним та залежить від часу роботи адвоката і остаточно може бути визначений лише після завершення розгляду справи) понесених ОСОБА_4 згідно договору від 13.12.2023 № 33/2023, укладеного з адвокатом Токаренко Х.О.

02.10.2024 представник стягувача ОСОБА_3 подала до суду заперечення аналогічного змісту запереченням, поданим 02.09.2024, додавши, що 01.10.2024 нею завдяки підсистемі АС ВП стало відомо про те, що боржником ОСОБА_1 направлено до Московського районного суду м. Харкова уточнену заяву про поновлення строку на оскарження постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 по виконавчому провадженню №72694003. З заявленими доводами боржника стягувач не погоджується, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими що не заслуговують на увагу суду з наступних підстав, оскільки представником боржника адвокатом Панасенко П.П. вже було подано до Московського районного суду м. Харкова клопотання про поновлення строку на оскарження наголошених постанов від 25.06.2024 разом з скаргою від 25.06.2024. Втім, до заяви (уточненої) про поновлення строку не додано жодного процесуального документу щодо якого боржник бажає поновити процесуальний строк. Наголошені дії боржника свідчать про зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами.

В судовому засіданні скаржник та його представник підтримали обставини, викладені у скарзі, просили вимоги скарги задовольнити у повному обсязі.

Представник Салтівського відділу державної виконавчої служби м. Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, будучи належним чином та своєчасно повідомленим про день, час та місце розгляду скарги, будь-яких заяв про поважні причини своєї відсутності або про слухання скарги за його відсутністю не надав.

Суд, вивчивши доводи скарги, надані докази в їх сукупності, дослідивши копії наданих матеріалів виконавчого провадження №72694003, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі з усіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, починаючи з 12.01.2017.

Виконавчий лист №643/205/17 виданий 27.07.2023.

01.09.2023 представником стягувача ОСОБА_4 адвокатом Токаренко Х.О. подано заяву до Московського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м.Харків) про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ Смолка Г.А. 13.09.2023 відкрито виконавче провадження №72694003, копія якої направлена боржнику ОСОБА_1

13.09.2023 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних втрат виконавчого провадження.

18.10.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

20.10.2023 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

06.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

07.12.2023 державним виконавцем повідомлено про винесено відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.

07.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладання штрафу.

07.12.2023 державним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

13.12.2023 держаним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника праві керування транспортними засобами.

13.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та ополощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

13.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

13.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

21.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

26.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних за заявою представника стягувача.

08.02.2024 та 04.04.2024 державним виконавцем складено довідки про наявність заборгованості зі слати аліментів та про неотримання аліментів.

19.06.2024 державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.

Державним виконавцем зроблений розрахунок заборгованості по аліментам за ОСОБА_1 , яка станом на 01.08.2024 складає 878320,53грн.

Такі обставини вбачаються із наданих Салтівським ВДВС у м. Харкові СМУМЮ копій матеріалів виконавчого провадження (т.1 а.с.107-150).

Скаржник просить суд поновити строк оскарження постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 по ВП №72694003, оскільки вказані постанови державним виконавцем направлялись ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 , що вбачається із супровідного листа. Докази про направлення рекомендованим поштовим відправленням у матеріалах виконавчого провадження відсутні. ОСОБА_1 з квітня 2021 зняти з реєстрації за адресою: АДРЕСА_6 та 26.04.2023 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , а з 24.02.2023 зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 . Між тим, усі документи за виконавчим провадженням державним виконавцем направлялися за колишньою адресою: АДРЕСА_6 . ОСОБА_1 в особі представника 12.04.2024 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, зокрема, із оскарженими постановами, а тому вважає, що строк на оскарження постанов пропущений з поважних та незалежних від боржника причин.

Згідно ч.1ст. 449 ЦПКскаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до ч. 2ст. 449 ЦПК Українипропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною 2ст. 126 ЦПК Українипередбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом із тим, згідно роз`яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року N 6, відповідно достатті 385 ЦПКскаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормамистатті 385 ЦПК. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущене строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущене строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначенихЦивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року, заява N 15123/03.

У рішенні в справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява N 23436/03 ЄСПЛ зазначено: "Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).

Впостанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі N 755/8494/16-цвказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_11 проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41рішення у справі "Пономарьов проти України"(Заява N 3236/03).

Впостанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 320/7888/16-цвказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що не оспорюється скаржником та на чому наполягає представник стягувача, про те, що ОСОБА_1 відомо про примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів. Між тим, про наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 по ВП №72694003, стало відомо лише після ознайомлення представником ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження 12.06.2024.

Із матеріалів справи, наданих копії матеріалів виконавчого провадження, вбачається, що державним виконавцем направлялись вказані вище постанови боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 , яка зазначена у виконавчому документі та у супровідних листах, наданих скаржником. У наданих Салтівським ВДВС копій матеріалів виконавчого провадження, взагалі відсутні будь-які докази відправлення боржнику виконавчих документів.

Частиною 5 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Проте, встановлено, що ОСОБА_1 з квітням 2021 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_6 та 26.04.2023 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , а з 24.02.2023 зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.15-20).

Державний виконавець не скористався правом отримати відомості про наявну реєстрацію боржника ОСОБА_1 у Реєстрі територіальної громади м. Харкова, а тому усі документи за виконавчим провадженням державним виконавцем, в тому числі оскаржувані постанови, направлялися за колишньою адресою: АДРЕСА_6 .

Далі, ОСОБА_1 в особі представника 12.04.2024 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, зокрема, із оскаржуваними постановами.

Системний аналіз положень пункту 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція), частини п`ятої статті 26, частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що на виконавця покладено обов`язок не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження, а також надіслати копії постанов про відкриття виконавчого провадження його сторонам рекомендованим поштовим відправленням. Особливістю рекомендованих поштових відправлень є те, що у відправника такого поштового відправлення є можливість підтвердити не лише факт відправлення поштового повідомлення, але й відстежити його подальший рух, підтвердити факт вручення такого відправлення адресату, ідентифікувати особу-отримувача, а також дату та час вручення. Доводи скаржника про те, що на підтвердження відкриття виконавчого провадження копії постанов було направлено сторонам виконавчого провадження простою кореспонденцією, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки положеннями частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено інший порядок направлення копій постанов про відкриття виконавчого провадження та не передбачено процедури надання інформації про порушення виконавчого провадження стягувачу чи боржнику в телефонному режимі чи простим поштовим відправленням. Верховний Суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виконання рішення не є належним повідомленням стягувача про відкриття виконавчого провадження та про вчинені виконавцем у виконавчому провадженні дії. Виконання рішення суду в цьому випадку не звільняє виконавця від обов`язку надавати сторонам виконавчого провадження інформацію про вчинені у такому виконавчому проваджені дії відповідно до положень статті 28 Закону України "Про виконавче провадження". Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено не обов`язок сторони виконавчого провадження, а її право використовувати автоматизовану систему виконавчого провадження для відстежування стану виконавчого провадження, що не звільняє судового виконавця від вчинення належних дій під час здійснення виконавчого провадження. Колегія суддів КГС ВС звертає увагу на фактичну неможливість у цьому випадку використання скаржником автоматизованої системи виконавчого провадження з огляду на таке. За пунктом 2 розділу VI Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Мін`юсту України від 05.08.2016 № 2432/5, сторони виконавчого провадження можуть отримати доступ до Автоматизованої системи виконавчих проваджень за допомогою ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України. Однак відсутність у сторони виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження фактично позбавляє її доступу до такої системи та можливості формування узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, визначення дати їх прийняття (вчинення), а також можливості дистанційного доступу до документів виконавчого провадження. Не направлення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з відповідним ідентифікатором доступу порушує право сторони (стягувача) на доступ до інформації, наявної в автоматизованій системі виконавчих проваджень, яке передбачене частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". Задовольняючи скаргу, Північний апеляційний господарський суд виходив з того, що скаржнику на момент звернення не було відомо про хід виконавчого провадження, винесені постанови, не встановлено осіб державних виконавців, які здійснювали виконання рішення третейського суду за відповідними наказами, а ухвала в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця приймалася з урахуванням встановлених обставин справи та прохальної частини скарги позивача скаржника. Зважаючи на те, що в такому випадку скаржник не ставив питання про притягнення до відповідальності окремо ідентифікованих осіб, а лише просив підтвердити наявність протиправної поведінки у бездіяльності державного виконавця (як представника органу ДВС), визначення подальших наслідків такої протиправної бездіяльності обох судових виконавців повинно здійснюватися з урахуванням положень статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", статті 12 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". З огляду на зазначене, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, ухвалу апеляційного суду без змін. Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 15.10.2020 у справі № 873/26/20 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92384871. Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 14.09.2020 у справі № 904/1202/15.

Докази про направлення рекомендованим поштовим відправленням у матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Далі, п.2.12.2. Інструкції передбачено ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, яке здійснюється в приміщенні органу ДВС та у присутності державного виконавця, про що у виконавчому провадженні робиться відмітка із зазначенням дати ознайомлення та особи, яка ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження.

Так, у т.1 а.с.51 міститься заява представника ОСОБА_1 адвоката Панасенка П.П. про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №72694003 від 12.06.2024. Зворотнього судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п.1-4 ч.9 ст.71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у встановленому ЗУ «Про виконавче провадження» порядку. Відсутність доказів направлення виконавцем постанов, зокрема, боржнику, свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. За наведених обставин, а також за відсутністю обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати Автоматизовану систему виконавчих проваджень та доказів направлення виконавцем постанови скаржнику (боржнику) , колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання наведених скаржником причин пропуску процесуального строку поважними та залишення скарги без розгляду.

Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові по справі №910/22695/13 від 11.01.2019.

Харківським апеляційним судом у поставні по справі №641/11195/13 від 13.06.2024 надано такі висновки щодо застосування норм права: «Водночас, така обізнаність не виникає з дати винесення постанови виконавця до автоматизованої системи виконавчих проваджень, адже, як правильно зазначив апелянт, з посиланням на постанови Верховного суду від 09.10.2019 та від 11.10.2019 у справі 3910/22695/13, - у учасника виконавчого провадження немає обов`язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень.».

Далі, представник стягувача посилається і на той факт, в обґрунтування своїх заперечень стосовно поновлення строків на оскарження вищезазначених постанов державного виконавця від 13.12.2023, що боржник мав можливість через додаток «ДІЯ» отримати інформацію про виконавче провадження.

У т.2 на а.с.12 міститься скриншот повідомлення через додаток «ДІЯ» про завершене виконавче провадження, оригінал повідомлення оглянутий в судовому засіданні.

Представник стягувача посилається на подання боржником ОСОБА_1 до Салтівського ДВС у м. Харкові СМУМЮ особистої заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 02.04.2024, додавши копію заяви ОСОБА_1 від 02.04.2024 про ознайомлення останнього з матеріалами виконавчого провадження №72694003 (т.1 а.с.220).

Між тим, із копій наданих матеріалів виконавчого провадження №72694003 ані заяви ОСОБА_1 , ані розписки про ознайомлення останнього з матеріалами вказано ВП не міститься.

Відтак, дійти обґрунтованого висновку, що боржник ОСОБА_1 був ознайомлений у вказаний період часу з матеріалами виконавчого провадження, не можливо.

Крімтого,представник стягувачазазначає,що ОСОБА_1 звернувся 14.12.2023до Московськогорайонного судум.Харкова з позовноюзаявою до ОСОБА_4 про звільненнявід сплатизаборгованості заліментів.Інтерсекси ОСОБА_1 по цивільнійсправі представляємадвокат МирошниченкоА.М.,яка маєвільний доступдо матеріаліввиконавчого провадження,АСВП,а тому,на думкупредставника стягувача,має повідомляти ОСОБА_1 про виконавчідії тощо. Такожборжник ОСОБА_1 тривалий час,а самез 06.11.2007по 16.10.2013працював державнимвиконавцем уКиївському ВДВСХМУЮ МЮУ, а тому має досвід щодо проведення виконавчих дій.

Отже, аналізуючи вищевикладене, враховуючи судову практику, суд дійшов висновку, що належним та допустимим доказом того, що скаржник ознайомився з матеріалами викоанвчого провадження, а саме, дізнався про наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 по ВП №72694003, лише після ознайомлення представником ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження 12.06.2024, тому звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця у встановлений законом строк, оскільки скаржником доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду із вказаною скаргою, а тому у суду є підстави для поновлення строку на оскарження зазначених постанов в розумінні положень ст. 449 ЦПК України.

Аналогічні висновки зазначені у постанові по справі №642/1197/23 від 12.07.2023 Харківського апеляційного суду.

Повертаючись до висновків Верховного Суду, вбачається, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 зазначено висновок про те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Далі, відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» визначений перелік зобов`язань виконавця при здійснені заходів примусового виконання рішень.

Згідно з ч.1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Тому боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені Законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені Законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Судом при вирішенні питання про поновлення строку звернення ОСОБА_7 зі скаргою встановлено, що дії державного виконавця при примусовому виконані виконавчого листа №643/205/17 не відповідають положенням ЗУ «Про виконавче провадження», в частині здійснення належних та необхідних заходів щодо повідомлення боржника про виконавчі дії, зокрема, про винесення оскаржуваних постанов.

Згідно з ч.І ст.2 ЗУ «Про виконавче провадження виконавче», у редакції 02.06.2016, провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату боржника унормований приписами ст.ст.68-70 ЗУ «Про виконавче провадження».

Так, 07.12.2023 державним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів (ч.1 ст.68 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.І ст.69 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Таким чином, із наведених норм закону вбачається, що у разі прийняття державним виконавцем рішення про звернення стягнення на заробітну плату боржника та недоведеності існування у заявника інших джерел доходів, обов`язок із виконання відповідного рішення державного виконавця (а відтак, і відповідного рішення суду) покладений виключно на роботодавця боржника як найманого працівника.

Далі, згідно з ч.4 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувану і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувана; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

За правилами ч.6 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Такими положеннями спеціальної норми права підтверджено вище окреслене загальне правило про те, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про звернення стягнення на заробітну плату боржника та недоведеності існування у заявника інших джерел доходів, обов`язок із виконання відповідного рішення державного виконавця, відтак відповідного рішення суду, покладений виключно на роботодавця боржника як найманого працівника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює з 02.05.2019 в АТ «ОТП БАНК» , який з грудня 2023 щомісяця утримує із заробітної плати ОСОБА_1 аліменти згідно виконавчого провадження №72694003 та щомісяця надсилає виконавцю звіт про здійснені відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 що підтверджується довідкою AT «ОТП БАНК» від 3.05.2024, звітом про здійснення відрахування із заробітної плати (т.1 а.с.44-51).

Отже, встановлене судом, що викладене вище не свідчить об`єктивно про те, що ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів на дитину.

Із тексту оскаржуваних постанов не вбачається мотивів їх прийняття в частині наявності вини боржника ОСОБА_1 у виникненні боргу з виплати аліментів.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду та у праві керування транспортними засобами не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом певного строку, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент винесення державним виконавцем постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження (що відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним в узагальненні судової практики щодо розгляду подань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року).

Таким чином, право державного виконавця на встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та у праві керування транспортними засобами виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Крім того, встановлено, що пред`явлення виконавчого листа про стягнення аліментів за рішенням суду від 12.01.2017 до виконання стягувачем відбулося 05.09.2023, внаслідок чого станом на прийняття оскаржуваних рішень державним виконавцем, виникла заборгованість зі сплати аліментів в такому розмірі 700343,75грн.

Відповідно до ч. 4 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених п.п. 1-4 ч.9, ч. 14 ст. 71 цього Закону обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Відповідно доположень ч.9ст.71ЗУ «Провиконавче провадження» занаявності заборгованостізі сплатиаліментів,сукупний розмірякої перевищуєсуму відповіднихплатежів зачотири місяці,державний виконавецьвиносить вмотивованіпостанови: 1) про встановленнятимчасового обмеженняборжника управі виїздуза межіУкраїни -до погашеннязаборгованості зісплати аліментіву повномуобсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Отже, юридичне значення має подія початку перебігу згаданого у цій нормі закону строку у 4 місяця.

Таким чином,положення ч.4ст.11ЗУ «Провиконавче провадження»цілком кореспондуютьположенням абз.Зч.14ст.71цього Закону,відтак строк у 4 місяця слід обчислювати від календарної дати пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 за виконавчим провадженням №72694003 державним виконавцем Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ Смолки Г.А. є такими, що винесені необґрунтовано, як так, що не відповідають ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, суду надано з боку скаржника такі документи, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, систематично проходить стаціонарне лікування, з 04.03.2024 проходить індивідуальну програму реабілітації інваліда ( т.1 а.с. 52-60).

Далі, судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Відповідно до ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

У справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Обмеження державним виконавцем ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України порушує його права на отримання лікування та реабілітацію як інваліда за кордоном України, а також порушує його права, передбачені ст.ст. 150-155 СК України, на участь у вихованні дитини та особисте безперешкодне спілкування з дитиною, яка перебуває за кордоном, що не оспорюються сторонами по справі.

Аналізуючи вищевикладене, положення Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи, судову практику, встановлені судом обставини, дослідженні надані сторонами докази, при тому, що з боку особи, дії якої оскаржуються не надано будь-яких доказів у підтвердження правомірності своїх дій при примусовому виконанні виконавчого листа №643/205/17 від 27.07.2023 у виконавчому провадженні №72694003, суд вважає доводи скаржника обґрунтованими, належним чином доведеними, а тому у суду є підстави для задоволення вимог скарги у повному обсязі.

Доводи сторони стягувача судом прийняти до уваги, проаналізовані та на підставі досліджених доказів, судової практики, суд дійшов висновку, що такі ствердження не знайшли свого переконливого підтвердження, а тому не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 83, 258-261, 263-265, 447-451 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Задовольнити скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Панасенка Павла Петровича, стягувач: ОСОБА_4 на дії державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смолки Григорія Андрійовича.

Поновити строк на оскарження постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду з межі України від 13.12.2023 за виконавчим провадженням №72694003.

Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смолки Григорія Андрійовича про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 за виконавчим провадженням №72694003.

Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смолки Григорія Андрійовича про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 за виконавчим провадженням №72694003.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня її проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Московський районний суд м. Харкова.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст ухвали виготовлений 27.11.2024

Суддя О.О. Сугачова