Постанова

від 27.11.2024 по справі 185/9462/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3546/24 Справа № 185/9462/23 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Халаджи О.В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро», третя особа Виконавчий комітет Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою (суддя першої інстанції Шаповалова І.С. ),

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро», третя особа Виконавчий комітет Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, в якому просила:

Усунути перешкоди в користуванні належними, ОСОБА_1 земельними ділянками, площею 5,3013 га (кадастровий номер 1223584000:01:060:0012) та площею 2 га (кадастровий номер 1223584000:01:001:0308), які знаходяться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, зобов`язати Відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» зобов`язавши повернути їх ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 46-03/21 від 01.04.2021 р., укладеного між ОСОБА_1 (та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Семенюк Яною Володимирівною, 27.04.2021 р., номер запису про інше речове право: 41758010, підставою внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57930155 від 29.04.2021 р.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 119-06/21 від 02.11.2021 р., укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Деркач Світланою Василівною, 17.12.2021 р., номер запису про інше речове право: 45805770, підставою внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62448811 від 21.12.2021 р.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро», третя особа Виконавчий комітет Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено у повному обсязі.

6 грудня 2023 року представником ТОВ «Максимал-Агро» Євдокимовою Ю.В. була подана заяву про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2024 року у задоволенні заяви представника ТОВ «Максимал-Агро» Євдокимової Ю.В., про перегляд заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року відмовлено.

Євдокимова Ю.В. , оскаржила заочне рішення у загальному порядку та в апеляційній скарзі зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Мотивує скаргу тим, що договір оренди земельної ділянки № 46-03/21 від 01.04.2021 року укладено з врахуванням всіх істотних вимог та дотриманням всіх необхідних вимог зазначеного договору та чинного законодавства України. Воля орендодавця була направлена на реалізацію прав та виконання обов`язків за договором оренди земельної ділянки. Відповідач належним чином виконує умови спірного договору оренди земельної ділянки, сплачує орендну плату, а позивач її приймає.

Зазначає, що в супереч принципу добросовісності , позивачка належним чином приймала орендну плату за земельну ділянку за 2021-2022 року, а вже у 2023 році стала вважати, що договір неукладений.

Представник ТОВ «Максимал-Агро» Євдокимова Ю.В. просила заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Від представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 , надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона вказує, що позивачка як власник земельних ділянок не підписувала ні договору оренди № 46-03/21 від 01.04.2021 р. ні договору оренди № 119-06/21 від 02.11.2021 р., повноважень на це у встановленому законом порядку іншій особі не надавала, із умовами договорів ознайомлена не була, примірника договорів не отримувала, участі у державній реєстрації договорів не приймала та нікого не уповноважувала на їх реєстрацію. Підпис у договорах оренди землі № 46-03/21 від 01.04.2021 р. та № 119-06/21 від 02.11.2021 р. за орендодавця у графі реквізити сторін є підробленим.

ОСОБА_4 просила заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року залишити без змін.

Від третьої особи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельних ділянок площею 5,3013 га та 2 га, які призначені для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва. Перша земельна ділянка має кадастровий номер 122358400:01:060:0012, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЕ № 145196, видавник Павлоградська райдержадміністрація від 22.08.2007 р. Друга земельна ділянка має кадастровий номер 122358400:01:001:0308 належить Позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія номер ЯГ№554335 виданий Павлоградською районною державною адміністрацією від 09.02.2007 р. Земельні ділянки розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного об`єкта нерухомого майна відображається інформація, що земельна ділянка кадастровий номер 122358400:01:060:0012 площею 5,3013 га, що розташована на території Кочережківської сільської ради перебуває в оренді ТОВ «Максимал - Агро» на підставі договору оренди землі № 46-03/21 від 01.04.2021 р.,

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного об`єкта нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 122358400:01:001:0308 площею 2 га, що розташована на території Кочережківської сільської ради перебуває в оренді ТОВ «Максимал - Агро» на підставі договору оренди землі № 119-06/21 від 02.11.2021 р.

Оригіналів договорів оренди земельної ділянки сторони не надали.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимог є обґрунтованими, оскільки позивачка спірний договір оренди земельної ділянки з відповідачем ТОВ «Максмал-Агро» не укладала.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є, те, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що діяла на момент укладення договорів оренди землі та оспорених договорів, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду 05 червня 2024 року за клопотання ТОВ «Максимал-Агро» було призначено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро», третя особа Виконавчий комітет Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, судову-почеркознавчу експертизу.

18 липня 2024 року до апеляційного суду від судового експерта Саівіної О.І. надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, а саме вільних зразків підпису і почерку ОСОБА_1 за 2019-2023 року, що можуть знаходитись у різних за цільовим призначенням документах.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2024 року поновлено апеляційне провадження.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року клопотання судового експерта Дніпро НДІСЕ Савіної Олени Іванівни про надання додаткових матеріалів було задоволено та надано вільні зразки підпису ОСОБА_1 .

16 вересня 2024 року до апеляційного суду від експертної установи повернулась цивільна справа з неможливістю проведення експертизи, через відсутність попередньої оплати відповідно до рахунку №479 від 15.07.2024 року

Оскільки, відповідач не сплатив виконав покладений на нього обов`язок щодо сплати експертизи, яка б підтвердила чи спростувала послання позивачки щодо не підписання спірних договорів, колегія суддів дійшла висновку, щодо визнання факту відсутності укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 122358400:01:001:0308 та 122358400:01:060:0012.

Великою Палатою Верховного Суду від 16 червня 2020 року ухвалено постанову у справі № 145/2047/16-ц, в якій Велика Палата Верховного Суду висловила думку про необхідність відступлення від наведеного вище висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, із тих мотивів, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено (не підписано)), не підлягає визнанню недійсним. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, позаяк цей спосіб захисту є неефективним. Натомість ефективним способом захисту права, в контексті фактичних обставин справи № 145/2047/16-ц є усунення перешкод у користуванні належним власнику майном, тобто негаторний позов.

Таким чином, зі змісту вказаної правової позиції Великої Палати Верховного Суду убачається, що залежно від фактичних обставин справи, належними способами захисту прав власника майна, що є предметом неукладеного (непідписаного) договору, слід розглядати звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні належним йому майном або про повернення такого майна як безпідставно набутого.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростовано, факт неукладення спірного договору оренди, відомості про який були внесені до державного реєстру.

Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доводи апеляційної скарги про те, що умови договору оренди земельної ділянки були узгоджені між сторонами та підписано самим позивачем, а тому суд першої інстанції на вказане не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять оспорюваного договору і відповідачем на вимогу суду першої інстанції такий договір не надавався.

Аргументи скаржника про те, що у даній справі відсутній висновок почеркознавчої експертизи, а тому не можливо встановити факт щодо непідписання позивачем договору оренди земельної ділянки, є безпідставними, оскільки відмова відповідача у надані оригіналу договору оренди земельної ділянки перешкоджає проведенню судової почеркознавчої експертизи та позбавляє суд можливості встановити достовірність підпису позивача на договорі оренди земельної ділянки, оскільки саме відповідачем не було надано оригінал договору оренди земельної ділянки на вимогу суду й матеріали справи, як такого не містять.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані відповідачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів перевірила доводи апеляційних скарг на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін

Керуючись статтями 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» залишити без задоволення.

Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта

Повний текст судового рішення складено 27 листопада 2024 року.

Головуючий-суддя О. В. Халаджи