Постанова

від 27.11.2024 по справі 175/2070/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7328/24 Справа № 175/2070/23 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА», ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову зазначив, що 23.07.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 сталася ДТП за участі автомобілів марки «Lexus» д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та марки «KIA» д/н НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 (наразі призвіще змінено на ОСОБА_1 ). Відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №317171 від 23.07.2022 року за ст.124 КУпАП, який був направлений до суду.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 провадження по справі про адміністративне правопорушення №175/2247/2 відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

При розгляді вищезазначеної справи було призначено судову автотехнічну експертизу. Згідно висновку експерта № СЕ-19/104-22/36952-ІТ від 13.12.2022 року саме невиконання ОСОБА_1 вимог п.10.11 ПДР України знаходиться у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Оскільки страховиком було відмовлено здійснити виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 , незважаючи на те, що з його боку були вжиті всі заходи передбачені законом для сприяння страховику у встановлені обставини, зокрема було надано постанову суду та висновки експертиз, позивач був змушений звернутися до суду.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 134 171, 00 грн

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 15 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на залучення експерта в розмірі 4300 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 67 403, 29 грн. Вирішити питання стосовно судових витрат.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 134 171, 00 грн

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 000,00 грн

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 67 403, 29 грн

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 684, 71 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 391, 50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА», ОСОБА_1 звернулися до суду з апеляційними скаргами.

В обґрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Просить рішення суду в частині стягнення з ПАТ «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову до ПАТ «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 сталася ДТП за участі автомобілів марки «Lexus» д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та марки «KIA» д/н НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 (наразі прізвище змінено на ОСОБА_1 ). Відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №317171 від 23.07.2022 року за ст.124 КУпАП, який був направлений до суду.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 провадження по справі про адміністративне правопорушення №175/2247/2 відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

З висновку експерта № СЕ-19/104-22/36952-ІТ від 13.12.2022 року вбачається, що місце зіткнення автомобілів розташоване на перетині проїзних частин між місцями для паркування транспортних засобів. При цьому, до місця зіткнення автомобіль «КІA» наближався ліворуч відносно напрямку руху автомобіля «Lexus». На підставі наведеної дорожньої обстановки, яка передувала даній пригоді, експерт прийшов до висновку, що, з технічної точки зору, учасники пригоди повинні були діяти наступним чином: водій ОСОБА_1 відповідно до вимог п.10.11 Правил дорожнього руху; водій ОСОБА_2 відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, в яких сказано: п.10.11 «У разі коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку»; п.12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу…»

Відповідно до змісту п.10.11 Правил дорожнього руху, водій автомобіля «КІА» повинна була дати дорогу автомобілю «Lexus», тобто, не змушувати водія ОСОБА_2 зменшувати швидкість чи маневрувати.

Так, експерт дійшов наступного висновку: 1. З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, учасники пригоди повинні були діяти: - водій ОСОБА_1 (до заміжжя ОСОБА_4 ) відповідно до вимог п. 10.11 ПДР; - водій ОСОБА_2 відповідно до п.12.3 ПДР. 2. Водій ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці, діяла не у відповідності вимогам п.10.11 ПДР, які знаходяться в причинному зв`язку з даною пригодою. За мотивами викладеними в дослідницькій частині, прийти до висновку по даному питанню відносно водія ОСОБА_2 не надається можливим. 3. Водій ОСОБА_1 мала технічну можливість не допустити даної пригоди. По причині відсутності вихідних даних, прийти до висновку по даному питанню відносно водія ОСОБА_2 не надається можливим.

На момент ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ПАТ «НАСК`ОРАНТА», що підтверджується полісом №205736971.

Відповідно до висновку експерта №2509/22 товарознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіль «Lexus GX460» д/н НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 201 575,12 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин колісного транспортного засобу автомобіль «Lexus GX460» д/н НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 76 902,18 грн. без урахування складової частини П.Д.В. складає 67403,29 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу автомобіль «Lexus GX460» д/н НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 76 902,18 грн.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з встановлення неправомірності дій водія ОСОБА_1 , яка встановлена в мотивувальній частині постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 по справі № 175/2247/22 та висновку експерта№ СЕ-19/104-22/36952-ІТ від 13.12.2022 року, що призвели до скоєння ДТП та пошкодження транспортного засобу «Lexus GX460», цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у ПАТ «НАСК`ОРАНТА».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною першою та другою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Такі правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц.

У постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц (провадження № 61-20728св19), від 18 березня 2020 року в справі № 328/2750/18 (провадження № 61-13747св19), від 29 квітня 2020 року в справі № 638/1557/18 (провадження 61-3954св19), від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 (провадження № 61-12514св21) зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, з посиланнями на положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України, що відсутність постанови суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності, як і постанова суду про відсутність в діях водія складу відповідного адміністративного правопорушення, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, а також, що ОСОБА_1 не вчиняла адміністративне правопорушення, протокол щодо порушення нею ПДР не складався, постанов про її притягнення до адміністративної відповідальності або про відсутність складу адміністративного правопорушення не виносилось.

ОСОБА_1 не було надано належних доказів щодо відсутності її вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а відтак презумпції її вини в деліктних правовідносинах не спростовано.

На момент ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ПАТ «НАСК`ОРАНТА», що підтверджується полісом №205736971.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до приписів статей 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV у разі страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю майну третьої особи.

Згідно п. 37.1.4 ст. 37 Закону 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» на користь позивача завдану в наслідок ДТП матеріальну шкоду.

Щодо стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди, як і погоджується з присудженою судом сумою моральної шкоди 5 000 грн., яку суд визначив, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначений розмір відшкодування моральної шкоди є не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб позивача, і не призведе до його безпідставного збагачення, що узгоджується з п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

Колегія суддів також враховує, що апеляційні скарги не містить аргументів проти висновків суду першої інстанції в частині визначення такого самого розміру моральної шкоди 5000 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтами судовий збір за подання апеляційних скарг поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА», ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя

Судді