Постанова

від 27.11.2024 по справі 175/2070/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7412/24 Справа № 175/2070/23 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» на додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 134 171, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 67 403, 29 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 684, 71 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 391, 50 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

17 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду, ПАТ «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Перевіривши законність рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Задовольняючи про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були понесені і документально підтверджені витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 19000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: Договір про надання правової допомоги від 17.04.2023 року, додаток до Договору від 17.04.2023 року, інформаційне повідомлення про зарахування коштів № @2PL436602, копію акту прийому-передачі надання послуг від 17.04.2023 року, детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 18.04.2024 року, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 2641 від 17.09.2012 року.

Таким чином, позивачем підтверджено розмір витрат на оплату послуг адвокату під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Враховуючи, що витрати на професійну правничу допомогу в присудженому судом першої інстанції розмірі є співмірними зі складністю цієї справи, надані адвокатами послуги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, тому відсутні правові підстави для стягнення усієї заявленої суми судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: