Постанова

від 12.11.2024 по справі 385/766/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2024 року м. Кропивницький

справа № 385/766/24

провадження № 22-ц/4809/1356/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Дуковський О.Л., Чельник О.І.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової І.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач - Фермерського господарства «Олена»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про визнання відсутнім права оренди відносно земельної ділянки за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Олена» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2024 року (суддя Панасюк І. В.).

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов

ОСОБА_1 звернувся до з позовом до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовом, відповідно до якого просив:

- визнати відсутнім права оренди у Фермерського господарства «Олена» (далі ФГ «Олена»), що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення № 65624465 від 30.11.2022 державного реєстратора Благовіщенської міської ради Кіровоградської області Корсун В.С., яким до запису про інше речове право 40166298 від 15.01.2021 внесено зміни на підставі Додаткової угоди від 22.11.2022 до Договору оренди земельної ділянки, відносно земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:02:000:0183, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2271699735211, що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ФГ «Олена» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3521110100:02:000:0183, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2271699735211, площею 3,0099 га, що розташована: Кіровоградська область, Гайворонський район, Гайворонська міська рада.

Заявлено, що крім судового збору, позивачем понесені витрати на правову допомогу у сумі 31500,00 грн, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що 06.01.2012 між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» укладено Договір оренди земельної ділянки № 183, кадастровий номер 3521110100:02:000:0183, що розташована на території Гайворонської міської ради Гайворонського району Кіровоградської області, площею 3,01 га (надалі - Договір оренди), строком на 10 років. 30.11.2012 проведено державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки. Дія Договору оренди припинилась 30.11.2022 через сплив строку оренди земельної ділянки.

Зазначається, що у грудні 2022 року позивачу стало відомо що до запису про речове право 40166298 від 15.01.2022 державним реєстратором внесено зміни на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.11.2022 про державну реєстрацію права оренди на підставі Додаткової угоди від 22.11.2022 до Договору оренди земельної ділянки, відносно земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:02:000:0183, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2271699735211.

Згідно Додаткової угоди від 22.11.2022 до Договору оренди земельної ділянки №0183 строк оренди склав 20 років (до 30.11.2032).

Стверджує, що Додаткову угоду від 22.11.2022, на підставі якої продовжено строк дії Договору оренди, позивач не підписував та не укладав.

У відзивіна позовнузаяву ФГ «Олена» просило відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Додаткова угода від 22.11.2022 є чинною, ніким не скасована та не доведено, що така угода не укладалась. Вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу не обґрунтована належним чином (а.с. 48-51).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено; визнано відсутнім право оренди у ФГ «Олена», що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення № 65624465 від 30.11.2022 державного реєстратора Благовіщенської міської ради Кіровоградської області Корсун В.С., яким до запису про інше речове право 40166298 від 15.01.2021 внесено зміни на підставі Додаткової угоди від 22.11.2022 до Договору оренди земельної ділянки, відносно земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:02:000:0183, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2271699735211, що належить на праві власності ОСОБА_1 ; зобов`язано ФГ «Олена» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3521110100:02:000:0183, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2271699735211, площею 3,0099 га, що розташована: Кіровоградська область, Гайворонський район, Гайворонська міська рада; стягнуто з ФГ «Олена» на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та 20000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у справі №385/280/23 суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які є преюдиційними для даної справи, щодо ненадання відповідачем оригіналу спірного договору, а також відсутності оригіналу цього договору в матеріалах справи, що унеможливлювало проведення судової почеркознавчої експертизи, а тому дійшли висновку про те, що відповідач не спростував доводи позивача про відсутність його волевиявлення на укладання спірного договору щодо земельної ділянки. За викладеного, позивач довів належними та допустимими доказами те, що спірну додаткову угоду не підписував.

Враховуючи наведені обставини та посилаючись на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 щодо способу захисту порушеного права, виснував, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судових витрат суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача - адвоката Остащенко О. М. та стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді. Зазначене, на переконання суду першої інстанції, відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2024 року, ФГ «Олена» оскаржило його в апеляційному порядку. Згідно з поданою апеляційною скаргою просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування мотивів оскарження вказує, що судом першої інстанції не враховано, що у разі, якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається. Не взято до уваги судом також те, що дії позивача, який 22.11.2022 підписав з відповідачем додаткову угоду, а у подальшому звернувся з позовом у даній справі, суперечать його попередній поведінці та є недобросовісними.

Вважає, що позивачем не доведено факт непідписання ним додаткової угоди.

Вказує, що ухваливши рішення у даній справі, суд першої інстанції порушує права відповідача, оскільки значною мірою позбавляє останнього того, на що він розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було встановлено дійсності та необхідності стягнення витрат у сумі 20000,00 грн.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2024 року апеляційну скаргу ФГ «Олена» залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного суду від 10 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ФГ «Олена»; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановленого строку позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2024 року залишити без змін. Наголошує, що суд першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів зробив висновок про неукладеність додаткової угоди. Відповідач дійсно використовує належну позивачу земельну ділянку, але поза волею власника та без достатніх на це підстав. Позивач плати за оренду земельної ділянки не отримує, що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами. Зазначає, що відповідач просить відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, не підтверджуючи належними доказами свої власні суб`єктивні переконання. Також вказує, що орієнтовний розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 39 000,00 грн, які просить стягнути з відповідача на свою користь (а.с. 124-128).

18 вересня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в суді апеляційної інстанції на 12 листопада 2024 року, про що апеляційним судом постановлено відповідну ухвалу.

Сторони належним чином повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи.

У судовому засіданні 12 листопада 2024 року представники сторін, які брали участь у засіданні суду у режимі відеоконференції, підтримали свої правові позиції: позивач просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, відповідач рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступного.

Обставини справи, встановлені судами

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 10.07.2023 у справі № 385/280/23 позов ОСОБА_1 до ФГ «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі задоволено; зобов`язано ФГ «Олена» усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:02:000:0183, площею 3,0099 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди № б/н від 22.11.2022 до договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» 30.11.2012, зареєстрованої 15.11.2021, номер запису про інше речове право № 40166298.

Відповідно до постанови Кропивницького апеляційного суду від 16.04.2024 у справі № 385/280/23 апеляційну скаргу ФГ «Олена» задоволено; рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 10.07.2023 скасовано; ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

При цьому, висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у справі № 385/280/23 суд апеляційної інстанції дійшов з підстав неправильного обрання позивачем способу захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, у даній справі не підлягають доказуванню встановлені судами у справі № 385/280/23 наступні преюдиційні обставини.

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку cерії КР №035808 від 20.05.2002, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,01 га. Земельна ділянка № НОМЕР_1 розташована на території Гайворонської міської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки 3521110100:02:000:0183.

06.01.2012 між ОСОБА_1 та ФГ "Олена» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Договір зареєстровано в книзі 4 відділу Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2012. Об`єкт оренди - земельна ділянка № НОМЕР_1 , загальною площею 3,01 гектара ріллі, кадастровий номер якої 3521110100:02:000:0 183.

22.11.2022 між ОСОБА_1 та ФГ "Олена» укладено додаткову угоду Договору оренди земельної ділянки № 183 від 06.01.2012. Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди - договір оренди укладено строком на 20 років з дати укладання цього Договору та діє до 30.11.2032.

Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,0099 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0183. Номер запису про інше речове право: 40166298 дата та час державної реєстрації - 15.01.2021; підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: 32389276, виданий 15.01.2021, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 ; додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 22.11.2022, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 . Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56203526 від 19.01.2021, Гайворонська районна державна адміністрація, Кіровоградська область. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки.

У справі № 385/280/23 та у даній справі ОСОБА_1 стверджував, що спірну додаткову угоду до договору він не підписував, підпис у ній вчинено іншою особою.

Як у справі № 385/280/23, так і у даній справі представником ФГ «Олена» повідомлено суд про відсутність у відповідача оригіналу додаткової угоди від 22.11.2022, укладеної із позивачем, у зв`язку з її втратою.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4-5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України відповідає у повній мірі.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Спірні правовідносини виникли на підставі договору оренди землі, дія якого продовжена додатковою угодою, укладеність якої не визнається позивачем.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають усилу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі у письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК Україниі відповідно до статті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України«Про оренду землі»- договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України«Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У постанові від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першоїстатті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 зробив висновок про те, що «належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено факт непідписання ним спірної додаткової угоди.

Оскільки відповідач повідомив суд про відсутність у нього спірної додаткової угоди через її втрату, суди позбавлені можливості призначити у справі відповідну експертизу. Хибною є позиція відповідача, щодо не проведення експертизи у даній справі, однак експертизи призначається у разі наявності об`єкта дослідження, який попередньо вивчається судом і впевнюється за наслідком огляду та пояснень власника землі, що підпис не його. Надати примірник додаткової угоди об`єктивно ОСОБА_1 не взмозі, бо його позов і ґрунтується саме на неукладанні додаткової угоди.

Не є підставним пояснення представника відповідача щодо тривалості орендних відносин, так як дія договору закінчилася у листопаді 2022р (реєстрація листопад 2012р), а вже у лютому, після попереднього з`ясування підстав перебування і неповернення землі відповідачем, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою, попередня справа № 385/280/23, у задоволенні позову в якій було відмовлено з підстав обрання способу захисту, постанова Кропивницького апеляційного суду від 16.04.2024р. З позовом у даній справі звернення відбулося у травні 2024р. Тобто пояснення представника відповідача щодо продовження орендних відносин не ґрунтуються на об`єктивних обставинах спору.

Інших доводів і доказів на спростування твердження позивача про непідписання ним додаткової угоди до договору оренди землі та яким судом першої інстанції не була надана належна правова оцінка відповідачем не наведено та надано не було.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на час розгляду справи спірна земельна ділянка була повернута позивачу. Натомість, відповідач не заперчує факту використання належної позивачу земельної ділянки, докази сплати орендної плати за яку у справі відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження наявними у справі матеріалами та не спростовують відповідних підставних та правомірних висновків місцевого суду, а тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Судові витрати

Пунктом 12 ч. 3ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За положеннямич.ч.1,3ст.133ЦПК України судовівитрати складаютьсяз судовогозбору тавитрат,пов`язаних зрозглядом справи. Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать,зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції у цій справі поніс судові витрати в розмірі 2422,40 грн зі сплати судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31500,00 грн.

Ухвалюючи судове рішення у даній справі, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, виходячи з критеріїв реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Зазначаючи, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було встановлено дійсності та необхідності стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн, відповідач не обґрунтував належним чином такі свої доводи та не надав до суду апеляційної інстанції доказів, які б їх підтверджували.

За викладеного, заперечення відповідача щодо покладення на нього обов`язку з часткового відшкодування понесених позивачем у суді першої інстанції витрат на правову допомогу є його суб`єктивною думкою та не заслуговують на увагу колегії суддів.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Олена» залишити без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2024 року,- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..

Повний текст складено 25 листопада 2024р

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О.Л.Дуковський

О. І. Чельник