Рішення

від 27.11.2024 по справі 546/460/24

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/460/24

номер провадження 2/546/282/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретарки судового засідання Гудзенко С.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , представника відповідачки ОСОБА_4 , представниці третьої особи ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кобрись Олександр Миколайович, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,-

установив:

У червні 2024 року до суду звернувся представник позивача з вищезазначеним позовом. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що сторони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітній ОСОБА_6 постійно проживає разом зі своїм батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою та актом. Його вихованням та піклуванням займається батько ОСОБА_1 , який забезпечує належний догляд та виховання, супроводження у разі потреби до лікарняних закладів на медичні огляди, забезпечує відвідування закладів освіти, навчальних гуртків, спортивних секцій, репетиторів, тощо. Згідно письмових підтверджень свідків, інформації з навчального закладу, довідок, ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні сина, на прийом до лікаря з сином не з`являється, не цікавиться шкільним життям сина. Також у позові зазначено, що відповідачка не здійснює належного догляду відносно дитини, не забезпечує необхідного виховання та утримання, а також не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, що в свою чергу свідчить про умисне ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітнього сина ОСОБА_6 .

Ухвалою судді від 17 червня 2024 року у справі відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 30 липня 2024 року.

30 липня 2024 року ухвалою суду справу призначено до судового розгляду по суті на 28 серпня 2024 року. За клопотанням представника третьої особи судове засідання було відкладене на 30 вересня 2024 року.

27 вересня 2024 року до суду від відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив на позов у якому відповідачка зазначила, що вона не перебуває у зареєстрованому шлюбі з позивачем та за домовленістю з ОСОБА_1 з вересня 2015 року ОСОБА_6 проживає у позивача. ОСОБА_3 спілкується з сином ОСОБА_6 по телефону, відвідує його за місцем тимчасового проживання у позивача, приймає участь в утриманні, вихованні сина та підготовки його до самостійного життя. Тобто зв`язок із сином вона підтримує, матеріальну допомогу надає, належним чином виконує свої батьківські обов`язки. На обґрунтування своєї позиції відповідачка посилалася на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України», де зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання. Крім того відповідачка посилалася на постанову Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц, у якій зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України та вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Посилаючись на вищезазначені обставини, ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав (а. с. 91 - 92).

У зв`язку з неможливістю проведення судового засідання 30 вересня 2024 року з технічних причин, що підтверджується актом Решетилівського районного суду Полтавської області (а. с. 95), судове засідання було відкладене на 07 листопада 2024 року.

02 жовтня 2024 року до суду від представник позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що до відзиву не додано жодного доказу на підтвердження викладених у відзиві обставин. Відповідач вказує, що приймає участь в утриманні, вихованні та підготовці до самостійного життя, підтримує та надає матеріальну допомогу, належним чином виконує батьківські обов`язки, однак відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006, заінтересованій стороні слід обґрунтовувати в суді свої витрати документальним обґрунтуванням витрат, наприклад якщо дитина навчається на платній формі слід долучити довідки з начального закладу про розмір оплати за навчання чи копію договору, квитанції на проїзні документи, канцелярські витрати та витрати на проживання (квитанції з гуртожитку чи орендованого житла) та інші витрати. Докази на підтвердження зазначеної обставини надаються суду заінтересованою стороною. Відповідач не надала жодного доказу (чеку, квитанції) про оплату навчальних гуртків, відвідування лікаря, репетиторів, надання матеріальної допомоги сину та доказу її участі у вихованні сина, натомість додані до позовної заяви докази свідчать про те, що вихованням та піклуванням сина займається батько ОСОБА_1 . Докази, які містяться в матеріали справи свідчать про факт тривалого нехтування відповідача своїми батьківськими обов`язками, свідомого ухилення від піклування про фізичний і духовний розвиток свого сина, його виховання, соціальні зв`язки між дитиною і відповідачем втрачені. Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його сина відповідатиме якнайкращим інтересам дитини (а. с. 111).

У судовому засіданні 07 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 зазначив, що їх спільний з відповідачкою син ОСОБА_6 проживає з ним з 4 років. Відповідачка не приділяє належної уваги дитині. Куди б він не звернувся, без дозволу матері жодної проблеми, пов`язаної з дитиною, йому вирішити не вдається, відпочити дитина не може без згоди матері. У сина ОСОБА_6 бажання спілкуватися з матір`ю немає, хоча він ніколи цього не забороняв. Мати дитині не дає нічого. Тому просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 позов із викладених у ньому підстав підтримав та просив його задовольнити, додав, що висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим та не відповідає інтересам дитини.

Відповідачка ОСОБА_3 у задоволенні позову просила відмовити, оскільки з сином вона спілкувалася. Він часто приїжджав до неї та її дітей в гості, а інколи вона приїжджала до нього. Однак з червня 2024 року позивач заборонив сину спілкуватися з нею. Вона по мірі можливості надавала сину матеріальну допомогу.

Представник відповідачки ОСОБА_7 , посилаючись на викладені у відзиві обставини, просив у задоволенні позову відмовити.

Представниця третьої особи ОСОБА_5 у судовому засіданні 27 листопада 2024 року підтримала поданий органом опіки та піклування та зазначила, що позбавлення батьківських прав відповідачки у даний час є передчасним та суперечить інтересам дитини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Згідно з копією Витягу з реєстру територіальної громади від 09 травня 2023 року, місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Малолітній ОСОБА_6 не зареєстрований, але фактично проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 за адерсою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки, виданої 03 березня 2023 року Виконавчим комітетом Решетилівської міської ради (а.с. 12). Вказана обставина підтверджується, зокрема: копією акту № 01.3-21/4 від 08 березня 2023 року, складеного комісією у складі: діловодом ОСОБА_8 , сусідів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 13).

Згідно копії довідки, виданої 16 березня 2023 року Покровським опорним закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, ОСОБА_6 проживає разом з батьком та бабусею у с. Лучки. Батько ОСОБА_1 створює умови для навчання, розвитку та виховання сина ОСОБА_11 (а.с. 11). Також, згідно копії довідки, виданої 06 травня 2024 року Покровським опорним закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, ОСОБА_6 проживає разом з батьком та бабусею у с. Лучки. Батько ОСОБА_1 створює умови для навчання, розвитку та виховання сина ОСОБА_11 , підтримує спілкування з класним керівником, цікавиться успіхами у навчанні та поведінкою сина в школі. Інформацією про участь матері у вихованні ОСОБА_6 не володіють (а.с. 5).

Позивач ОСОБА_1 здійснює оплату за репетиторські послуги з індивідуальних занять сина з англійської мови, цікавиться його успіхами та підтримує контакт з репетитором на постійній основі, що підтверджується довідкою, виданою репетитором 20 травня 2024 року (а.с. 6).

30 вересня 2024 року до суду надійшов висновок Виконавчого комітету Решетилівської міської ради, як органу опіки і піклування, затверджений рішенням Виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 13 вересня 2024 року № 157 щодо недоцільності позбавлення батьківських прав громадянки відносно її дитини (а. с. 108 - 110). Згідно вказаного висновку, ОСОБА_3 зареєстрована та проживає у власному будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Вона є матір`ю дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Молодші діти проживають з матір`ю, перебувають на її повному утриманні, оскільки вона є матір`ю - одиначкою відносно молодших дітей. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 16.08.2024 умови проживання задовільні, на подвір`ї та в будинку чисто, прибрано, на ліжках чиста постіль. Є запас продуктів харчування, ведеться підсобне господарство та обробляється земельна ділянка. Старший син проживає разом з батьком ОСОБА_1 та бабусею. Батько підтримує спілкування з класним керівником, цікавиться успіхами у навчанні та поведінкою сина у школі. Інформацією про участь матері у вихованні сина ОСОБА_6 навчальний заклад не володіє. Сім`я ОСОБА_3 не перебуває на обліку Центру надання соціальних послуг Решетилівської міської ради як така, що потрапила в складні життєві обставини, діти на обліку служби у справах дітей виконавчого комітету Решетилівської міської ради не перебувають. Питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_6 було розглянуте на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради (далі - Комісія) 28 серпня 2024 року. Батько дитини ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_3 не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться життям сина, а ОСОБА_1 , як батько, обмежений у своїх правах та не може без дозволу матері поїхати з сином за кордон. Мати дитини ОСОБА_3 заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав відносно старшого сина ОСОБА_6 . Вона повідомила, що після того як сімейні відносини з ОСОБА_1 не склалися, він забрав сина жити до себе. під час спільного проживання були випадки домашнього фізичного та морального насильства відносно неї від ОСОБА_1 . Мати постійно спілкувалася з сином, але з травня 2024 року батько дитини категорично заборонив йому відвідувати матір та молодших. Членами Комісії не встановлено вагомих підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_6 на даний час питання про позбавлення батьківських прав є передчасним, оскільки в діях матері прослідковується заінтересованість в збереженні родинних відносин зі своїм сином. У зв`язку із вищезазначеним, виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її сина ОСОБА_6 .

Також, у судовому засіданні 07 листопада 2024 року були допитані в якості свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_16 , яка є тіткою позивача ОСОБА_1 , суду повідомила, що вона є сусідкою позивача, за чотирнадцять років відповідачку ОСОБА_3 вона жодного разу не бачила біля будинку ОСОБА_1 . Тобто відносини у них як у чужих людей.

Свідок ОСОБА_10 , суду повідомила, що проживає в с. Лучки 16 років та бачила, що дитина ( ОСОБА_6 ) виросла з батьком та бабусею. Матері за час проживання вона не бачила. На запитання відповіла, що сім`ю позивача вона може охарактеризувати як нормальну, про зловживання ним спиртними напоями їй нічого не відомо.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК (2947-14). Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язкам.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини(параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛвід 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява№ 2091/13).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої вказаної статті СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Посилання сторони позивача на те, що ОСОБА_6 впродовж близько чотирнадцяти років проживає разом із батьком не є підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків судом установлено не було і позивачем не доведено.

При цьому не було установлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Даного твердження не було спростовано і показаннями свідків, які зазначили лише, що не бачили матір за місцем проживання дитини. Однак такі показання у жодному разі не можуть однозначно свідчити про небажання ОСОБА_3 брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 .

Відповідачка заперечувала вимоги позивача та зазначала, що цікавиться життям свого сина ОСОБА_6 та бажає в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, що вказує на її зацікавленість у збереженні зв`язків із своїм сином. Крім того ту обставину, що ОСОБА_6 неодноразово відвідував матір за її місцем проживання позивач не заперечував. Факт заперечення відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав свідчить про її інтерес до дитини і бажання брати участь у її вихованні.

Також у судовому засіданні позивач зазначив, що він пропонував відповідачці вирішити вказане питання, однак вона відмовилася. Після цього, зі слів відповідачки, позивач заборонив сину її відвідувати. Дане твердження позивач заперечував.

Незважаючи на те, що дані обставини не були підтверджені належними доказами, суд відмічає, що між сторонами існують неприязні відносини. Однак особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення одного з них батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Таким чином суд вважає, що відповідачка ОСОБА_3 , яка крім ОСОБА_6 , є матір`ю чотирьох дітей, що певною мірою також свідчить про існування об`єктивних перешкод для більш повноцінної реалізації нею своїх батьківських обов`язків, не є особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з матір`ю сімейних відносин не відповідатиме інтересам малолітнього сина ОСОБА_6 .

Натомість необґрунтоване та передчасне позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Суд погоджується із висновком Виконавчого комітету Решетилівської міської ради як органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки він складений з урахуванням усіх конкретних обставин справи та у повній мір відповідає інтересам дитини.

З огляду на це посилання представника позивача на те, що висновок органу опіки є необґрунтованими та суперечить інтересам дитини суд не приймає.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Тобто при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

У судовому засіданні 27 листопада 2024 року суд за участі представників сторін та представника органу опіки та піклування заслухав думку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що він проживає з батьком з трьох чи чотирьох років, який повністю забезпечує його всім необхідним. Із матір`ю ОСОБА_3 у нього стосунки нормальні, розмовляють по телефону близько двох разів на місяць. Під час розмов мати цікавиться його справами вдома та у школі. Раніше їздив до неї у гості, а з червня 2024 року припинив. Причину цьому пояснити не зміг. На запитання повідомив, що батько не забороняв йому цього. Проти позбавлення матері батьківських прав не заперечував, зазначивши, що це необхідно йому для можливого виїзду за кордон.

Заслухавши думку дитини, суд звертає увагу, що ОСОБА_6 не виказував про своє бажання щодо позбавлення матері батьківських прав, а лише зазначив, що не заперечує проти цього. При цьому крім можливості виїзду за кордон інших причин для позбавлення батьківських прав ним наведено не було.

Суд вважає, що озвучена думка дитини не може бути єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18.

Таким чином, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази в їх взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд покладає понесені судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 155, 164-166, 169, 180, 182, 183, 191, 430 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», п. 15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 6, 34, 35 ЦК України, ст. ст. 4, 11-13, 76-81, 83, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кобрись Олександр Миколайович, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивачки - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник відповідачки - ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_6 .

Третя особа - Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 14, м. Решетилівка Полтавської області, 38400, ЄДРПОУ 04382895.

Представниця третьої особи - ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_7 .

Повне рішення складено 28 листопада 2024 року.

Суддя Ю.В. Зіненко