Рішення
від 28.11.2024 по справі 299/5405/24
ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Справа № 299/5405/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови комісії з припинення ДП «Радгосп-Завод «Виноградівський» Бадзелюка Петра Петровича, про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом припинення права постійного користування земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Голови комісії з припинення ДП «Радгосп-Завод «Виноградівський» ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Витягом про Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно №384879210 від 28.06.2024 року доводиться, що на підставі ухвали суду, «Про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство», серія та номер справи №6/64 виданий Господарським судом Закарпатської області 20.12.2012 року - будинок та комплекс будівель включаючи - Сторожову будку загальною площею (кв.м): 18; Підземне виносховище загальною площею (кв.м): 1027.9; Цех переробки загальною площею (кв.м): 590.8; Тансформаторна, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 - належить позивачу по справі ОСОБА_1 .

Для оформлення права на земельну ділянку під зазначеним комплексом будівель та отримання необхідної інформації Позивач звернувся до адвоката Бойка Богдана Богдановича.

Після чого було зроблено Витяг про Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно №384879582 від 28.06.2024 року (далі Витяг №384879582) відповідно до якого з`ясувалося що земельна ділянка кадастровим номером 2121210100:07:010:0388 площею 0.9171 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на праві постійного користування земельною ділянкою належить відповідачу ДП «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія І-ЗК №001377 від 23 січня 1995 року. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2942900221212. Номер запису про інше речове право: 55183901.

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань від 11.07.2024 року за кодом 108664307717, то станом на 11.07.2024 рік ДП «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»» (Код ЄДРПОУ: 00413765) перебуває в стані припинення, головою комісії з припинення та ліквідації є ОСОБА_2 .

Згідно інформації Експлікації земельних угідь у Витягу з Державного земельного кадастру земельної ділянки від 11.07.2024 р. №НВ-9943579832024 на земельну ділянку кадастровим номером 2121210100:07:010:0388, площею 0.0781 га., знаходиться нерухоме майно, яке як наведено належить на праві приватної власності позивачу по справі.

У зв`язку з наведеним, адвокатом Бойко Б.Б був поданий адвокатський запит вих. №106-24 від 29.07.2024 року до Голови комісії з припинення/ліквідації ДП «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»», щодо надання інформації, чи знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2121210100:07:010:0388, за адресою Закарпатська область, Берегівський район Виноградівська міська рада, що належить Державному Підприємству «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»» (Код ЄДРПОУ: 00413765) на праві постійного користування, нерухоме майно, що перебуває у власності ДП «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»» (Код ЄДРПОУ: 00413765).

07.08.2024 року надійшла відповідь від Голови комісії з припинення/ліквідації ДП «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»» від 07.08.2024 року на адвокатський запит вих. №106-2, з якої вбачається, що нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 2121210100:07:010:0388, а саме будинок та комплекс будівель включаючи - Сторожову будку загальною площею (кв.м): 18, Підземне вино сховище загальною площею (кв.м): 1027.9, Цех переробки загальною площею (кв.м): 590.8 та Тансформаторна - вибуло з власності підприємства на підставі ухвали суду «Про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство», серія та номер справи №6/64 виданий Господарським судом Закарпатської області 20.12.2012 року. Іншого нерухомого майна що знаходиться на даній ділянці у підприємства немає.

Можливість використання та оформлення земельної ділянки під власним комплексом будівель, які належить Позивачу на праві власності є необхідною умовою реалізації власником свого права на користування і розпорядження даним майном.

Безпідставна реєстрація права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2121210100:07:010:0388, площею 0.9171 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення ІХ сесії ХХІ скликання Виноградівської міської ради народних депутатів від 29 вересня 1992 року та Державного акту на право постійного користування землею серія І-ЗК №001377 від 23 січня 1995 року за ДП Радгосп-завод Виноградівський» порушує право Позивача, яке передбачене ст. 120 Земельного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

У Постанові від 04.12.2018 року (Справа № 910/18560/16) (провадження № 12- 143гс18) Велика Палата Верховного Суду робить висновки, про те, що правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися.

Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права.

За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди.

Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. (пункти 8.3, 8.4, 8.5).

При цьому у п.8.11 зазначеної Постанови, Велика Палата Верховного суду вказує, що враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 наводиться правий висновок, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. (пункти 51, 52). При цьому ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна (пункт 49).

У зв`язку з цим просить припинити право постійного користування Державного Підприємства «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»» Код ЄДРПОУ: 00413765 на земельну ділянку з кадастровим номером 2121210100:07:010:0388, загальною площею 0.9181 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та скасувати державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування Державного Підприємства «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ» Код ЄДРПОУ: 00413765) номер запису 55183901 на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Представник позивача адвокат Бойко Б.Б. подав до суду додаткові пояснення згідно яких зазначив наступне.

Щодо територіальної підсудності.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до частин сьомої, п`ятнадцятої статті 28 ЦПК України позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за місцем знаходження їх майна.

Статтею 30 ЦПК України визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності.

Так, за змістом частин першої та восьмої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

У справі, що розглядається, предметом позову є такі позовні вимоги: припинити право постійного користування Державного Підприємства «РАДГОСПЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ» Код ЄДРПОУ: 00413765 на земельну ділянку з кадастровим номером 2121210100:07:010:0388, загальною площею 0.9181 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та скасувати державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування Державного Підприємства «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»» Код ЄДРПОУ: 00413765) номер запису 55183901 на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, то територіальна підсудність цієї справи має визначається за правилами частин першої і восьмої статті 30 ЦПК України, за місцезнаходженням майна земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:07:010:0388, загальною площею 0.9181 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

Щодо юрисдикції спору.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Як зазначено у висновку Великої Палати Верховного Суду у постановах від 3 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19) критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних індивідуальних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, те, що суб`єктний склад такого спору включає, як правило, фізичну особу, яка є стороною цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин (стаття 19 ЦПК України).

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18, викладено такі правові висновки: «Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору, зокрема є: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.».

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18.

Отже, у цій справі про припинення права постійного користування земельною ділянкою та скасування запису про державну реєстрацію, з урахуванням суб`єктного складу сторін та характеру спору, спір є цивільно-правовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, цивільні суди мають юрисдикцію розглядати спори, що виникають з цивільних, земельних, трудових та інших правовідносин, крім тих, що підлягають розгляду в порядку іншого судочинства. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, якщо спір стосується нерухомого майна і сторони є фізичними чи юридичними особами, не пов`язаними безпосередньо з підприємницькою діяльністю, такий спір розглядається у порядку цивільного судочинства.

Як зазначено у висновку Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2023 року у справі №922/1138/22: «7.33.3. Подібний спір міг би вирішуватися в порядку господарського судочинства, зокрема у разі, якби ФОП ОСОБА_3 звертався з позовом про захист його прав, пов`язаних із фактичним здійсненням господарської діяльності, а не можливою перспективою такої діяльності у майбутньому.

7.33.4. Колегія суддів зауважує, що фізична особа, будучи власником будь-якого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності. Однак, для встановлення факту використання такого майна з порушенням здійснення господарської, зокрема підприємницької діяльності, потрібно довести, що спір виник саме у зв`язку із використанням такого майна для ведення господарської діяльності саме фізичною-особою підприємцем. А відтак, відхиляються посилання скаржника, що законодавство України не виділяє фізичну особу - підприємця як суб`єкта права приватної власності (пункт 3.2.1. даної Постанови)».

Таким чином, даний спір належить до цивільної юрисдикції і підлягає розгляду в рамках цивільного процесу.

Додатково просить суд розглянути справу без участі сторони позивача та його представника з врахуванням даних пояснень. Позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. Представник позивача адвокат Бойко Б.Б. подав до суду клопотання про розгляд справи без їх участі. Вимоги позову підтримує та просить такі задоволити (а.с.73-74).

Представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду клопотання, згідно якого просить суд розглянути справу без участі відповідача та його представника. Обставини викладені в позовній заяві визнать (а.с.58-59).

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, , суд, прийшов до наступного висновку.

Загальними засадами дизпозитивності цивільного судочинства встановленими ст.13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Згідно із ч. 4 статті 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 статті 78 ЦПК України).

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що Витягом про Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно №384879210 від 28.06.2024 року доводиться, що на підставі ухвали суду, «Про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство», серія та номер справи №6/64 виданий Господарським судом Закарпатської області 20.12.2012 року - будинок та комплекс будівель включаючи - Сторожову будку загальною площею (кв.м): 18; Підземне виносховище загальною площею (кв.м): 1027.9; Цех переробки загальною площею (кв.м): 590.8; Тансформаторна, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 - належить позивачу по справі ОСОБА_1 (а.с. 24-25).

Згідно Витягу про Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно №384879582 від 28.06.2024 року (далі Витяг №384879582) відповідно до якого з`ясувалося що земельна ділянка кадастровим номером 2121210100:07:010:0388 площею 0.9171 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на праві постійного користування земельною ділянкою належить відповідачу ДП «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія І-ЗК №001377 від 23 січня 1995 року. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2942900221212. Номер запису про інше речове право: 55183901 (а.с.22-23).

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань від 11.07.2024 року за кодом 108664307717, то станом на 11.07.2024 рік ДП «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»» (Код ЄДРПОУ: 00413765) перебуває в стані припинення, головою комісії з припинення та ліквідації є ОСОБА_2 (а.с.30-38).

Згідно інформації Експлікації земельних угідь у Витягу з Державного земельного кадастру земельної ділянки від 11.07.2024 р. №НВ-9943579832024 на земельну ділянку кадастровим номером 2121210100:07:010:0388, площею 0.0781 га., знаходиться нерухоме майно, яке як наведено належить на праві приватної власності позивачу по справі (а.с.39-48).

У зв`язку з наведеним, адвокатом Бойко Б.Б був поданий адвокатський запит вих. №106-24 від 29.07.2024 року до Голови комісії з припинення/ліквідації ДП «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»», щодо надання інформації, чи знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2121210100:07:010:0388, за адресою Закарпатська область, Берегівський район Виноградівська міська рада, що належить Державному Підприємству «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»» (Код ЄДРПОУ: 00413765) на праві постійного користування, нерухоме майно, що перебуває у власності ДП «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»» (Код ЄДРПОУ: 00413765) (а.с.51).

07.08.2024 року надійшла відповідь від Голови комісії з припинення/ліквідації ДП «РАДГОСП-ЗАВОД «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ»» від 07.08.2024 року на адвокатський запит вих. №106-2, з якої вбачається, що нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 2121210100:07:010:0388, а саме будинок та комплекс будівель включаючи - Сторожову будку загальною площею (кв.м): 18, Підземне вино сховище загальною площею (кв.м): 1027.9, Цех переробки загальною площею (кв.м): 590.8 та Тансформаторна - вибуло з власності підприємства на підставі ухвали суду «Про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство», серія та номер справи №6/64 виданий Господарським судом Закарпатської області 20.12.2012 року. Іншого нерухомого майна що знаходиться на даній ділянці у підприємства немає (а.с.52).