Ухвала

від 21.11.2024 по справі 700/281/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/530/24 Справа № 700/281/24 Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_8 на ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 09 травня 2024 року,

ВСТАНОВИЛА

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою, що оскаржується, було задоволено клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_9 у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 , згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №132 від 22.03.2024 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, близько 02 год., точного часу встановити не вдалося, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись в будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_10 , не розуміючи своїх дій, не усвідомлюючи їх наслідків, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з останнім, які виникли під час спільного вживання алкогольних напоїв, взяв предмет, що володіє колото різаними властивостями та має гостру колючо-ріжучу кромку, наніс ним близько 15 ударів по тулубу ОСОБА_10 , а також наніс декілька ударів кулаками по обличчю останнього, внаслідок чого спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких та легких тілесних ушкоджень, які в сукупності стали наслідком гострої крововтрати, що стало причиною настання смерті останнього.

Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 просить скасувати вищевказану ухвалу, призначити повторну психіатричну експертизу та призначити ОСОБА_9 більш суворе покарання.

Приводить доводи щодо необґрунтованості ухвали суду першої інстанції та помилкового діагнозу ОСОБА_9 зазначеного у висновку судово-психіатричної експертизи №132 від 22.03.2024. Стверджує, що тривале зловживання алкоголем ОСОБА_9 сприяло встановленню неправильного висновку експерта.

У судове засідання потерпілі, явка яких у судове засідання не є обов`язковою, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, не з`явилися, що відповідно до ч. 4 ст. 405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не перешкоджає проведенню розгляду. Потерпілий ОСОБА_11 надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Позиції учасників судового провадження.

Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані захисник, прокурор, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, захисника, перевіривши та обговоривши викладені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів переходить до таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 92 Кримінального кодексу України (далі - КК) примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КК госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічного хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.

Ухвала суду у справі про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам кримінального процесуального закону і крім вирішення питань, передбачених ст.513 КПК, повинна містити в собі як формулювання суспільно небезпечного діяння, визнаного судом установленим, так і посилання на перевірені в судовому засіданні докази, якими суд обґрунтовує свої висновки і мотиви прийнятого ним рішення по суті, що також передбачено п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та лікування».

Згідно з вимогами п.п.1,2 ч.1 ст.513 КПК, під час постановлення судом ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру він зобов`язаний з`ясувати чи мало місце суспільно небезпечне діяння, чи вчинено суспільно небезпечне діяння (кримінальне правопорушення) особою.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

З системного аналізу наведених вище норм КПК вбачається, що при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного характеру суд, у кожному випадку, зобов`язаний встановити факт вчинення суспільно небезпечного діяння (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення), вчинення його тією особою щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру та дослідити надані сторонами та наявні у справі докази із надання їм юридичної оцінки відповідно до ст.ст.94, 84-89 КПК.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру в повній мірі дотримався цих вимог закону.

Висновки суду про доведеність вчинення ОСОБА_9 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.115 КК - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які досліджені в судовому засіданні і в їх сукупності та взаємозв`язку, яким дана правильна юридична оцінка.

Свідок ОСОБА_11 , у суді першої інстанції прояснив, що загиблий був його рідним братом. В січні 2024 року приблизно в десятих числах, точно не пам`ятає, прийшов до нього додому ОСОБА_9 і сказав, що вони з потерпілим пили і коли він прокинувся, ОСОБА_10 був неживий. Вказав, що сліди з будинку були тільки ОСОБА_9 , коли він виходив, ніяких інших слідів не було.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 12.01.2024 проведеного за участі понятих з використанням відеозйомки було оглянуто територію будинковолодіння за вищевказаною адресою, будинок та труп ОСОБА_10 .

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №05-9-02/16 від 13.01.2024 причиною смерті ОСОБА_10 є гостра крововтрата, внаслідок колото-різаного поранення серця. Всі колото-різані рани на тілі виникли від дії якогось знаряддя, що володіє властивостями плаского колюче-ріжучого та має гостру ріжучу кромку (лезо) та обух шириною близько 0,5-1,5 мм. Між отриманими ушкодженнями, які спричинили смерть та настанням смерті мається прямий причинний зв`язок. При судово-токсикологічній експертизі в крові трупа ОСОБА_10 виявлено етиловий спирт в кількості 2,98 проміле, що відносно живих осіб відповідає сильному ступеню алкогольного сп`яніння.

Згідно з висновком експерта №05-1-08/108 від 26.03.2024 кров потерпілого ОСОБА_10 відноситься до групи крові А(ІІ) в ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, за ізосерологічною системою АВО, крові підозрюваного ОСОБА_9 відноситься до групи крові О(І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, за ізосерологічною системою АВО. Антигени А і Н, виявлені на слідах крові людини на штанах камуфльованих (об`єкт №19), можуть походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н або за рахунок змішування груп крові А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В та 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Походження крові від потерпілого ОСОБА_10 не виключається. Домішка крові підозрюваного ОСОБА_9 не виключається.

Згідно з висновком експерта №05-1-08/109 від 26.03.2024 кров потерпілого ОСОБА_10 відноситься до групи крові А(ІІ) в ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, за ізосерологічною системою АВО, крові підозрюваного ОСОБА_9 відноситься до групи крові О(І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, за ізосерологічною системою АВО. Кров людини знайдена в слідах на змиві з дивану (об`єкт №2), може походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н або за рахунок змішування груп крові А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В та 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Походження крові від потерпілого ОСОБА_10 не виключається. Домішка крові підозрюваного ОСОБА_9 не виключається. Антигена А і Н, виявлені в слідах крові людини на шкарпетці (об`єкт №1), на вирізі з наволочки (об`єкт №3), можуть походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н або за рахунок змішування груп крові А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В та 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Походження крові від потерпілого ОСОБА_10 не виключається. Домішка крові підозрюваного ОСОБА_9 не виключається.

У матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких можливо встановити спричинення потерпілому, встановлених у нього тілесних ушкоджень при інших обставинах.

Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння від 12.01.2024 ОСОБА_9 перебував в стані алкогольного сп`яніння 1,73‰.

Відповідно до висновку експерта №05-9-02/16 від 13.01.2024 ОСОБА_9 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу в умовах суворого нагляду.

Відповідно до висновку судової психолого-психіатричної експертизи №132 від 22.03.2024 у ОСОБА_9 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення виявлено прояви хворобливого стану психіки у формі психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю І стадії з глибокою деградацією, вираженими інтелектуально-мнестичними, емоційно-вольовими розладами та хронічної форми алкогольного галюцинозу у вигляді елементарних слухових галюцинацій (F-10,73 за міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), через що він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Також експертами зазначено, що на теперішній час у ОСОБА_9 виявляються прояви іншого хворобливого стану психіки у формі психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю ІІІ стадії з глибокою деградацією, вираженими інтелектуально-мнестичними, емоційно-вольовими розладами та хронічної форми алкогольного галюцинозу у вигляді елементарних слухових галюцинацій через що ОСОБА_9 не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, не може правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, не може самостійно приймати участь при проведенні слідчий дій і при розгляді справи в суді, і за своїм психічним станом через відмічені в клінічній картині прояви алкогольної деградації, інтелектуально-мнестичні, емоційно вольові розлади, дисфоричності і некритичності він потребує поміщення у спеціальний лікувальний заклад з надання психіатричної допомоги з метою обов`язкового лікування та запобігання вчинення суспільно-небезпечних дій.

Суд першої інстанції, належним чином проаналізувавши вказаний висновок обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення до медичного закладу із суворим типом нагляду, з чим погоджується апеляційний суд.

Колегія суддів вважає, що висновок зазначеної експертизи відповідає вимогам статей 101 та 102 КПК, оскільки вони містять докладний опис проведених експертною комісією досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені перед ним. Це експертне дослідження проведене кваліфікованими та досвідченими експертами, на підставі наданих їм матеріалів.

Апеляційним судом не встановлено підстав вважати висновок експертної комісії необґрунтованими чи такими, що суперечать іншим матеріалам кримінального провадження або викликають інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Сукупність вказаних доказів доводять поза розумним сумнівом, що мало місце суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.115 КК, що було вчинене ОСОБА_9 , котрий перебував у стані неосудності.

Висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_9 скоїв суспільно-небезпечне діяння у стані неосудності є правильними з огляду на прояви іншого хворобливого стану психіки у формі психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю ІІІ стадії з глибокою деградацією, вираженими інтелектуально-мнестичними, емоційно-вольовими розладами та хронічної форми алкогольного галюцинозу у вигляді елементарних слухових галюцинацій через що ОСОБА_9 не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, не може правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, не може самостійно приймати участь при проведенні слідчий дій і при розгляді справи в суді, тому суд обґрунтовано відповідно до вимог ч. 2 ст. 513 КПК застосував примусові заходи медичного характеру.

Згідно з ч.5 ст.94 КПК суд правильно визначив вид примусового заходу у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 про необхідність призначення більш суворого покарання є хибними.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, оскільки воно ухвалено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 513 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 залишити без задоволення, ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 09 травня 2024 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а іншими особами - в той самий строк з моменту вручення їм ухвали суду.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4