Ухвала

від 27.11.2024 по справі 501/2041/24

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 27.11.2024

Справа № 501/2041/24

2/501/1173/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2

третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

предмет та підстави позову: про визначення місця проживання дитини,

та зустрічного позову ОСОБА_2

до

відповідача: ОСОБА_1

третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

предмет тапідстави позову: про визначення місця проживання дитини

учасники справи не з`явились

постановив ухвалу про наступне та

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Іллічівського міського суду Одеської області перебуває вказана цивільна справа.

Представник позивача 05.09.2024 надав до канцелярії суду клопотання про призначення судової психологічної експертизи.

Клопотання мотивоване тим, що для всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, зокрема психологічного стану дитини, її емоційної прив`язаності до кожного з батьків, рівня комфорту, безпеки та сприятливих умов для розвитку дитини, тощо, слід призначити дану експертизу в розрізі питань, наведених у самому клопотанні (а.с.58-59).

Сторони були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з`явились.

Неявка сторін по справі, не є перешкодою у розгляді клопотання про призначення експертизи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши клопотання, перевіривши письмові матеріали, суд керується наступним.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовуекспертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається з положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частин 1,3 статті 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права, у відповідності до Постанови Пленуму ВСУ №8 від 30.05.97 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», неприпустимо призначати експертизу у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Визначення питань, які ставляться перед експертом, повинно здійснюватись з урахуванням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень і атестованих експертних методик, у яких зазначаються питання, на вирішення яких спрямовані ці методики та реєстр яких ведеться Міністерством юстиції України.

Питання мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об`єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.

Неприпустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Відповідно до ч.3 ст.103ЦПКУкраїни при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такою згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експерту установу визначає суд.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визначення місця проживання дитини.

Між тим, звертаючись до суду з даним клопотанням, заявником не наведено належного обґрунтування необхідності та об`єктивної неможливості вирішення справи без спеціальних знань і сфері іншій ніж право, без яких неможливо встановити відповідні обставини справи, які мають значення ухвалення об`єктивного рішення по суті заявлених вимог.

Суд звертає увагу, що заявником не надано до суду доказів, що дитина має проблеми психологічного або психічного характеру, її перебування на обліку чи спостереження у лікаря-психолога або лікаря-психіатра та докази особливостей (відхилень) психоемоційного стану дитини також в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в справі приймає участі орган опіки та піклування, який зобов`язаний надати суду висновок щодо місця проживання дитини, обов`язковість якого у даній категорії позовів передбачена законодавством (ст.19 СК України) та при виготовленні якого повинен встановлювати дані, що входять до предмета доказування у справі.

Також, суд звертає увагу, що сторона позивача не була позбавлена можливості провести експертизу за її власним замовленням в порядку ст.106 ЦПК України.

При цьому, навіть у разі відмови батька дитини (відповідача по справі) взяти участь у такій експертизі, позивач мала отримати необхідні для неї відповіді експерта в частині відносин мати - дитина.

Проте позивач наданим їй процесуальним Законом правом не скористалася і тому за встановлених у справі обставин, а також відсутності у клопотанні про призначення судово-психологічної експертизи належного обґрунтування необхідності та об`єктивної неможливості вирішення справи без спеціальних знань і сфері іншій ніж право, задоволення такого клопотання призводить до штучного затягування процесу, при цьому як наголошує ЄСПЛ: право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п.1 ст.6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п п.52, 53, 57 та ін.).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про призначення судової психологічної експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.81,103,105,258,260 ЦПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про призначення по даній цивільній справі судової психологогічної експертизи відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко