Рішення

від 20.11.2024 по справі 522/19713/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

20.11.24

Справа № 522/19713/19

Провадження № 2/522/2550/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Тетькової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» та ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування з чужого незаконного володіння приміщення горища, загальною площею 498,00 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 21632099, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позивачі просять: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , приміщення горища, загальною площею 498,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь співвласників будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на приміщення горища, загальною площею 498,0кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір дарування від 19 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П., зареєстрований в реєстрі за № 354, реєстрований номер майна 21632099.

За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Чернявській Л.М.

21 листопада 2019 року позов залишений без руху, а 25 листопада 2019 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Також, до суду надійшла заява про зміну позивача у справі та позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» до ОСОБА_1 , публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ще 20 червня 2016 року був прийнятий на баланс ОСББ «Грецька 45», тому просять замінити позивачу справі, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залучити у справі в якості третіх осіб на боці позивача, що не заявляють самостійних вимог..

Позивач просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , приміщення горища, загальною площею 498,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45»; Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на приміщення горища, загальною площею 498,0кв.м., реєстрований номер майна 21632099,щознаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір дарування від 19 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П., зареєстрований в реєстрі за № 354.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що приміщення горища є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно ст. 382 ЦК України; частини другою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та іншого чинного законодавства України Приміщення горища можуть перебувати тільки у спільній сумісній власності власників квартир у багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та не можуть перебувати у приватній власності фізичних або юридичних осіб.

Разом з цим, незважаючи на встановлені вище заборони рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2007 року у справі № 2-9436/2007 Приміщення горища протиправно вибуло з володіння співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на дату подання позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» Постановою Одеського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 2-9436/2007 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2007 року у справі № 2-9436/2007 було скасовано та правові підстави виникнення права приватної власності на Приміщення горища відпали;

Ухвалою суду від 26 листопада 2019 року відкрито провадження по справі, встановлено загальний порядок розгляду справи.

Ухвалою суду від 25 травня 2020 року залучено до участі у справі замість АТ «Укрсоцбанк» його правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Ухвалою суду від 27 липня 2020 року витребувано із Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», поверховий план будівлі та інвентарну справу, реєстраційну книгу прав на нерухоме майно, (також горища), будівлі що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою суду від 23 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до слухання по суті.

Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року зупинено провадження у справі № 522/19713/19 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_2 , за участю третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності до набрання законної сили судового рішення по справі № 2-5418/2008 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2008 року по цивільній справі N 2-5418/2008 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання права власності.

Ухвалою суду від 11 червня 2024 року поновлено провадження по справі.

В судовому засіданні 09 серпня 2024 року протокольною ухвалою замінено назву Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», судом досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.

03 вересня 2024 року від представника Позивача та ОСОБА_4 до суду надійшла письмова промова у судових дебатах.

03 вересня 2024 року від представника Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» до суду надійшли пояснення у судові дебати.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про поновлення пропущеного строку подання заяви про об`єднання в одне провадження відмовлено.

У задоволенні заяви представника відповідача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» адвоката Борщенко К.С. про об`єднання в одне провадження цивільної справи № 522/19713/19 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» та ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності та цивільної справи № 522/16682/19 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» до ОСОБА_10 , Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.

В судовому засіданні 28 листопада 2024 року протокольною ухвалою суду залишено без розгляду заяву представника АТ «СЕНС БАНК» про призначення експертизи.

Представник Позивача та ОСОБА_4 пощовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник АТ «СЕНС БАНК» заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на Приміщення горища зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. від 19 березня 2008 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності у ОСОБА_2 на Приміщення горища є договір дарування, р№ 354, посвідчений 19 березня 2008 року Левенець Т.П. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

30 листопада 2007 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-9436/2007 було задоволено позов ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про визнання права власності на Приміщення горища.

19 березня 2008 року ОСОБА_2 отримала у дар Приміщення горища на підставі договору дарування, посвідченого 19 березня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 354.

19 березня 2008 року ОСОБА_2 здійснила реєстрацію за собою права власності на Приміщення горища в електронному реєстрі Комунального підприємства «ОДЕСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРІЗАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ОБ`ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ» (номер запису: 178 в книзі: 75-неж147; реєстраційний номер: 21632099).

04 серпня 2008 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) щодо Приміщення горища було укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений 04 серпня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2607. При цьому ОСОБА_1 не вчинив дії з реєстрації за собою права власності на Приміщення горища в електронному реєстрі Комунального підприємства «ОДЕСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРІЗАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ОБ`ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ».

04 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» щодо Приміщення горища було укладено Іпотечний договір, посвідчений 04 серпня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2611. За зазначеним вище іпотечним договором ОСОБА_1 виступив іпотекодавцем щодо Приміщення горища та прийняв на себе зобов`язання на протязі подальших 30 календарних днів здійснити реєстрацію за собою права власності на Приміщення горища в електронному реєстрі Комунального підприємства «ОДЕСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРІЗАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ОБ`ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ» та разом із Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» здійснити реєстрацію обтяжень Приміщення горища у електронних реєстрах Комунального підприємства «ОДЕСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРІЗАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ОБ`ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ». Проте такі дії з боку ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» вчинені не були.

01 серпня 2019 року Одеський апеляційний суд виніс у справі № 2-9436/2007 постанову якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2007 року у справі № 2-9436/2007 задовольнив повністю, а саме рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2007 року у справі № 2-9436/2007 скасоване у позові ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про визнання права власності на Приміщення горища відмовлено

16 травня 2024 року Одеський апеляційний суд виніс у справі № 2-9436/2007 постанову якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2007 року у справі № 2-9436/2007 задовольнив повністю, а саме рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2007 року у справі № 2-9436/2007 скасоване у позові ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про визнання права власності на Приміщення горища відмовлено.

На дату розгляду справи постанова Одеського апеляційного суду у справі № 2-9436/2007 набрала законної сили та будь-якою особою не оскаржувалася.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» звертаючись до суду просило витребувати Приміщення горища із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .

Позивач посилається на вимоги ст.ст. 387, 388 ЦК України, згідно яких власник у будь-якому разі має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Таким чином, основним предметом доказування у цій справі є те, що ОСОБА_1 незаконно (без відповідної правової підстави) володіє Приміщенням горища; Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» є законним представником власників Приміщення горища, а Приміщення горища вибуло з володіння власників Приміщення горища не з їх волі.

Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Загальні положення про право власності викладені у главі 23 ЦК України.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першоюстатті 321 ЦК Українивстановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 368 ЦК України спільна власністьдвох абобільше осіббез визначеннячасток кожногоз ниху правівласності єспільною сумісноювласністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до допоміжних належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року N 76, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 серпня 2009 року за N 927/11207, допоміжні приміщення житлового будинку призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування населення.

За статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок визначено як житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Таким чином, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. (див: постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі N 598/175/15-ц, провадження N 14-363цс19; постанови Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі N 914/843/17, від 08 квітня 2020 року у справі N 915/1096/18).

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року N 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2024 року у справі № 2-9436/2007, розглянутої за участю Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» була належно встановлена обставина приналежності Приміщення горища до складу допоміжних приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У цій справі з боку її учасників приналежність Приміщення горища до складу допоміжних приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 з боку відповідачів у справі спростована не була.

Таким чином судом встановлено, що Приміщення горища є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно ст. 382 ЦК України може перебувати виключно у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 (співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 ).

Як було зазначено вище, згідно норм чинного законодавства України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України).

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Саме власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина першастатті 388 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужогонезаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі N 752/13695/18 (провадження N 61-6415св19).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужогонезаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі N 466/8649/16-ц(провадження N 14-93цс20).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужогонезаконного володінняє таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужогонезаконного володіннясуд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна знезаконного володінняособи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужогонезаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див.постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16(провадження N 14-208цс18).

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цьогомайна, алевподальшому скасованого, вважається таким, щовибулозволодіння власника позайоговолею.

Упостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від15травня 2019року усправі N522/7636/14-ц(провадженняN14-636цс18)вказано,що зазмістомстатті 388ЦК Українимайно,яке вибулоз володіннявласника напідставі рішеннясуду,ухваленого щодоцього майна,але надаліскасованого,вважається таким,що вибулоз володіннявласника позайого волею.Саме такийвисновок викладенийу постановіВерховного СудуУкраїни від24червня 2015року (провадженняN6-251цс15).Цей висновоктакож бувнеодноразово підтриманийВеликою ПалатоюВерховного Суду,зокрема упостановах від05грудня 2018року (провадженняN14-247цс18та N 14-179цс18), та Верховним Судом у постановах від 15 березня 2023 року у справі N 203/4579/17, від 01 березня 2023 року у справі N 367/3799/17.

Згідно ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного є юридичною особою, створеною власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Одними з основних обов`язків об`єднання співвласників багатоквартирного будинку згідно ст. 18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» є забезпечення дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю; припинення дій третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками; представлення інтересів співвласників відповідно до наданих повноважень у відносинах з третіми особами.

Судом встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» є юридичною особою, створеною співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 для забезпечення і захисту їхніх прав.

Таким чином, суд вважає, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» пред`явило позов у цій справі з метою захисту прав співвласників багатоквартирного будинку на володіння Приміщеннями горища, як місцями загального користування (допоміжними приміщеннями), які призначені для обслуговування багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично перебувають у власності ОСОБА_1 та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .

Як було зазначене вище судом встановлено, що Приміщення горища є приміщеннями загального користування (допоміжними приміщеннями), які призначені для обслуговування багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а отже є спільним майном багатоквартирного будинку

Відповідно до частин першої та другоїстатті 369 ЦК Україниспіввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Приміщення горища вибуло із власності співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 поза їх волею на підставі скасованого рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2007 року у справі № 2-9436/2007.

Суд зазначає, що задоволення вимоги про витребування Приміщення горища на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» призведе до виникнення права приватної власності на Приміщення горища за Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45», як юридичної особи, що також буде порушенням прав співвласників багатоквартирного будинку на Приміщення горища, як допоміжне приміщення.

Звідси суд вважає за можливим частково задовольнити позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» та витребувати Приміщення горища з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 в особі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45».

Щодо визначення ОСОБА_1 належним відповідачем у справі в частині вимог про витребування Приміщень горища з чужого незаконного володіння то суд зазначає, що нова редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» набрала чинності лише 01 січня 2013 року. До 01 січня 2013 року право власності на нерухоме майно виникало з моменту реєстрації договору купівлі-продажу, незалежно від здійснення державної реєстрації права в подальшому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 в контексті встановлення моменту переходу права власності на нерухоме майно до покупця до 01 січня 2023 року наступні висновки:

1. Норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо визначення умов та моменту виникнення права власності у набувача нерухомого майна за відповідним правочином, а тому, мають пріоритет у застосуванні.

2. До спірних правовідносин, які виникли щодо придбаного до 01 січня 2013 року нерухомого майна, підлягають застосуванню саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення правовідносин), які визначають умови та момент виникнення права власності в набувача нерухомого майна за відповідним правочином, а також містять правило щодо обов`язкової реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

3. Особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину відповідно до норм статей 334,657 ЦК України, набула титул власника майна. У свою чергу необхідність реєстрації права на нерухоме майно (на момент виникнення спірних правовідносин - до 01 січня 2013 року) не впливала на виникнення в покупця нерухомості прав власника на це майно.

Таким чином, до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами ч.4ст.334ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.

Відтак за обставин справи саме ОСОБА_1 , яка до 01 січня 2013 року придбав Приміщення горища за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, став власником Приміщення горища з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу (04 серпня 2008 року) .

Та відповідно саме ОСОБА_1 є титульним власником Приміщення горища який володіє Приміщенням горища без достатніх правових підстав та Приміщення горища необхідно витребувати з чужого незаконного володіння саме у ОСОБА_1 .

Другою похідною вимогою позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» є вимога про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на Приміщення горища.

У випадку поєднання в одному позові декілька позовних вимог суд має визначити, яку мету переслідує позивач, і застосувати належні норми права, зокрема, задовольняючи такий позов частково.

Зазначений підхід узгоджується з принципом jura novit curia («суд знає закони»), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі N 487/10128/14-ц(пункти 83, 144), від 25 червня 2019 року у справі N 924/1473/15 (пункт 7.43), від 04 вересня 2019 року у справі N 265/6582/16-ц (пункт 44), від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (пункт 101), від 04 грудня 2019 року у справі N 917/1739/17 (пункт 84), від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (пункт 8.1), від 08 червня 2021 року у справі N 662/397/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі N 904/5726/19 (пункт 6.56-6.58), від 07 вересня 2022 року (пункт 10.76), від 18 січня 2023 року у справі N 488/2807/17 (пункт 103)).

Суд зазначає, що задоволення основної вимоги позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» про витребування Приміщення горища у ОСОБА_1 на користь співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 в особі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» не призведе до державної реєстрації за співвласниками багатоквартирного будинку права спільної сумісної власності на Приміщення горища оскільки згідно ст. 27-3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 30 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 під час державної реєстрації права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку відомості про власника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зазначаються.

Таким чином, за результатами розгляду справи виникне ситуація при якій титульним власником Приміщення горища будуть співвласники багатоквартирного будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але одночасно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишиться запис про приналежність Приміщення горища на праві приватної власності ОСОБА_2 , що напряму буде порушувати права співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та вводити в оману третіх осіб щодо приналежності Приміщення горища.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно дост. 11 зазначеного Законудержавний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У ч. 2ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час подання позову Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45») було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, змін до них та їх скасування. Зокрема, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасовується.

Однак, згідно ізЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 3ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостоїстатті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень ч. 2ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, на даний час способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) та численних постановах Верховного Суду (від 23 червня 2020 року в справі N 906/516/19; від 20 серпня 2020 року в справі N 916/2464/19, тощо).

Таким рішенням, за обставин справи, є рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. від 19 березня 2008 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на Приміщення горища (підстава виникнення права власності: договір дарування, р№ 354, 19.03.2008, Левенець Т.П. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу).

З метою захисту порушених прав співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає за необхідне скасувати вищезазначене рішення державного реєстратора, оскільки вказана реєстрація перешкоджає співвласникам багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в реалізації їх прав, із одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на Приміщення горища.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу. Надання доказів на підтвердження доводів і обставини, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, при цьому суд, за відповідним клопотанням сторони, може зобов`язати позивача надати певні докази, якщо це необхідно для забезпечення об`єктивного розгляду справи, і ненадання їх за вимогою суду або не реагування на вимогу суду є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або вираховування кожного доказу (групи доказів).

Суд, враховуючи принцип процесуальної рівності сторін і, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2), при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)

За змістом положень частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як серед іншого, висновками експертів.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близький за змістом правовий висновок викладений упостановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі N 910/18036/17, від 18 листопада 2019 року у справі N 902/761/18, від 10 жовтня 2023 року у справі N 924/1018/22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

У разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача (пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача у справі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» слід стягнути документально підтверджені витрати на сплату судового збору в загальному розмірі 1536,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 81, 141, 158, 247, 258, 264-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» та ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) приміщення горища, загальною площею 498,00 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 21632099, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь співвласників багатоквартирного будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в особі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» (код ЄДРПОУ: 40679543).

Скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. від 19 березня 2008 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на приміщення горища, загальною площею 498,00 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 21632099, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності: договір дарування, р№ 354, 19.03.2008, Левенець Т.П. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу) із одночасним припиненням речових прав ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на зазначене вище нерухоме майно.

У задоволенні решти позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» (код ЄДРПОУ: 40679543) у рівних частках судовий збір, сплачений Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ГРЕЦЬКА 45» (код ЄДРПОУ: 40679543) за подання позовної заяви у загальному розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок)

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 листопада 2024 року.

Суддя Чернявська Л.М.