Рішення

від 27.11.2024 по справі 180/1516/24

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/1516/24

2/180/615/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.,

з секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 черезсвого представника адвокатаЧепурнова ВіталіяІвановича звернувсядо Марганецькогоміського судуДніпропетровської областізпозовом доАкціонерного товариства«Марганецький гірничо-збагачувальнийкомбінат» (далі АТ«Марганецький ГЗК»)про визнаннянедійсним договорупро добровільневідшкодування моральноїшкоди,стягнення моральноїшкоди,заподіяної ушкодженнямздоров`я,внаслідок виконаннятрудових обов`язків.Позов обґрунтованотим,що з 2003 року позивач перебував у трудових відносинах із АТ «Марганецький ГЗК». Має загальний стаж роботи 21 рік 02 місяці 16 днів, за професією 15 років 07 місяців 14 днів. Внаслідок перебування в трудових відносинах з відповідачем, ОСОБА_1 захворів на професійні захворювання. Звільнився з підприємства за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. Незважаючи на наявні рекомендації щодо доцільності направлення ОСОБА_1 на обласний МСЕК, представники АТ «Марганецький ГЗК» повідомили позивачу, що вони будуть сприяти в направлені на МСЕК лише за умови укладання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди. Представник АТ «Марганецький ГЗК» запросив позивача до себе та запропонував написати заяву на добровільне відшкодування моральної шкоди, на визначену відповідачем суму, без жодного обговорення її розміру. ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що він не може потрапити на МСЕК, і розуміючи, що саме від АТ «Марганецький ГЗК» залежить його допуск до МСЕК та подальше визначення розміру відсотку втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності і як наслідок отримання регресних виплат від держави, вимушений був погодиться на умови договору, визначені відповідачем. 12.09.2023 року ОСОБА_1 було запрошено в АТ «Марганецький ГЗК», де він підписав договір про добровільне відшкодування моральної шкоди в сумі 12422,37 гривень. На час підписання вказаного договору ОСОБА_1 витратив значні кошти на лікування і, розуміючи, що подальше зволікання з направленням на МСЕК призведе до ще більших витрат, був вимушений погодиться на умови, запропоновані колишнім роботодавцем. Зазначений вище договір з підприємством він підписав під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.

29.09.2023 року було затверджено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4, яким встановлено у ОСОБА_1 хронічні професійні захворювання у вигляді: радикулопатія попереко-крижова L5, S1 з вираженим порушенням біомеханки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з периферичним ангіодистонічнимсиндромом, двобічним плечолопатковим періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А, легенева недостатність першого-другого ступеня; двобічна хронічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким ступенем зниження слуху) за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Оглядом МСЕК позивачу встановлено 65% втрати працездатності та третя група інвалідності. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежної організації праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання. З вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратив своє здоров`я. У зв`язку з хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.

Просить суд визнати недійсним договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений 12.09.2023 року між головою правління АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як такий, що вчинено під впливом тяжких для нього обставин, на вкрай невигідних умовах, з порушенням вимог статті 639 Цивільного кодексу України; стягнути з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків, у розмірі 170000,00 гривень; стягнути з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 15000 гривень та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 25.07.2024 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 23.09.2024 року відмовлено Акціонерному товариству «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» в задоволенні клопотанняпро перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

06.08.2024 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що відповідно договору про добровільне відшкодування моральної шкоди від 12.09.2023 року АТ «Марганецький ГЗК» сплатило ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок грошового відшкодування моральної шкоди, зумовленої втратою здоров`я, внаслідок виявлених захворювань. Відповідно до договору при виконанні АТ «Марганецький ГЗК» усіх зобов`язань моральна шкода, пов`язана з втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань позивача внаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», вважається відшкодованою у повному обсязі. Крім того, після початку бойових дій на території України підприємство працює під постійними обстрілами, порушилась логістика поставок, значна кількість працівників виїхала з міста чи призвана на військову службу. З листопада 2023 року підприємство взагалі не працює, фінансовий стан погіршився, тому було прийнято рішення про добровільну сплату моральної шкоди. Також позивачем не надано доказів витрат на правову допомогу.

19.09.2024 року позивач надав суду відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З наданих сторонами доказів вбачається, що ОСОБА_1 з 2003 року працював на підприємстві відповідача; 17.03.2023 року звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с.9-12).

12.09.2023 року між АТ «Марганецький ГЗК» та ОСОБА_1 укладено у простій письмовій формі договір, за умовами якого сторони погодили добровільне відшкодування відповідачем моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», на наступних умовах, зокрема:

1) ОСОБА_1 моральну шкоду від втрати здоров`я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах наАТ «МарганецькийГЗК»,оцінює в розмірі12422,37 грн.;

2) моральна шкода, яка завдана ОСОБА_1 унаслідок роботи у шкідливих умовах наАТ «Марганецький ГЗК», за цим договором відшкодовується одноразово (а.с.20).

Згідно пункту 4 вказаного вище договору, АТ «Марганецький ГЗК» в строк до 20.09.2023 року сплачує ОСОБА_1 в рахунок грошового відшкодування моральної шкоди за цим договором, грошові кошти в сумі, яка залишається до виплати після утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставками 18 відсотків та 1,5 відсотка, з передбаченої у цьому договорі суми розміру моральної шкоди, яка зазначена в пункті 1 цього договору, а саме:10000,00грн, шляхом безготівкового перерахування вищезазначеної суми на рахунок, відкритий на його ім`я у AT «Банк Кредит Дніпро».

У пункті 5 вказаного вище договору зазначено, що при виконання відповідачем усіх своїх зобов`язань за цим договором моральна шкода, пов`язана з втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань позивача, внаслідок роботи у шкідливих умовах наАТ «Марганецький ГЗК», вважається відшкодованою у повному обсязі.

На виконання умов зазначеного договору 20.09.2023 року відповідач перерахував ОСОБА_1 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, що підтверджується платіжною інструкцією.

28.09.2023 року складено акт за формою П-4 про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння). Відповідно до вказаного акту П-4 ОСОБА_1 працював в умовах впливу шкідливих факторів 05років 11місяців 06днів,має такий діагноз: радикулопатія попереко-крижова L5, S1 з вираженим порушенням біомеханки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з периферичним ангіодистонічнимсиндромом, двобічним плечолопатковим періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А, легенева недостатність першого-другого ступеня; двобічна хронічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким ступенем зниження слуху) за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Професійні захворювання виникли в наслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища, недосконалість технології видобутку руди, хімічні речовини, шум, важкість праці, вібрація (а.с.22-24).

Первинним оглядом МСЕК 07.12.2023 року ОСОБА_1 було визначено третю групу інвалідності з 20.11.2023 року, 65% втрати професійної працездатності: 30% радикулопатія, 20% по вібраційній хворобі, 10% ХОЗЛ, 5% туговухість (а.с.25-26).

Вирішуючи спір щодо вимоги про визнання недійсним та розірвання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладеного 12.09.2023 року між головою правління АТ «Марганецький ГЗК» ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як такого, що вчинено під впливом тяжких для останнього обставин і на вкрай невигідних умовах, з порушенням вимог статті 639 Цивільного кодексу України, суд приходить до такого.

Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна сукупність умов: а) наявність тяжкої обставини, що «змусила» особу вчинити правочин; б) те, що цей правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

У постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 року у справі № 6-551цс16 зроблено висновок, що тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оспорює правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

В постанові від 25.07.2018 у справі № 487/7703/15-ц Верховний Суд зазначив, що для того, щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні. Отже, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

Судом встановлено,що узв`язку ізнеобхідністю лікуванняхвороб,позивач знаходивсяна стаціонарномулікуванні з01.08.2023року по14.08.2023року (а.с.13-14),з 23.08.2023року по05.09.2023року (а.с.16-17).Згідно випискиз медичноїкарти ОСОБА_1 від 05.09.2023року,тобто,перед укладенням оспорюваного договору від12.09.2023 року, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні із симптомами загострення численних хронічних професійних захворювань, мав вкрай погане загальне самопочуття: скаржився на біль в шийному і п/кр від.хребта, з іррадіацією в ліву ногу, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, на біль і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, задишку при фіз.навантаженні, кашель з слизьовим мокротинням, хрипи у грудях, зниження слуху. Виписаний з Інституту медицини праці з незначним поліпшенням. Статико-динамічні порушення без змін. Тобто, позивач потребував лікування, грошових коштів у зв`язку з перебуванням у стаціонарі, вживанням, зокрема, лікарських препаратів.

Крім того, на час укладення оспорюваного договору, позивач був звільнений з роботи; у той же час група інвалідності, відсоток втрати працездатності йому визначені не були, що обмежувало позивача у отриманні коштів у зв`язку із втратою здоров`я.

Вказані обставини змусили позивача під впливом тяжких для нього обставин до укладення з відповідачем оспорюваного договору на вкрай невигідних для нього умовах, а саме сума відшкодування моральної шкоди була вказана у несправедливому, вкрай невигідному для позивача розмірі 12422,37 грн, з якої, до того ж, підлягали відрахуванню податки та інші обов`язкові платежі.

Тобто, до виплати роботодавцем позивачу належало 10000 грн. Така сума, на думку суду, не є співмірною із глибиною, характером, тривалістю моральних страждань позивача через втрату здоров`я на виробництві, враховуючи, що у повній мірі здоров`я позивача відновленню не підлягає.

Зазначена в договорі сума моральної шкоди не відповідає вимогам розумності і справедливості.

Крім того, при вирішенні позовної вимог про визнання недійсним оспорюваного договору суд звертає увагу на доводи позивача та його представника, що ініціатором укладення цього договору був відповідач; саме працівник відповідача підготував текст осопрюваного договору, виклав у ньому усі умови та вказав розмір моральної шкоди; розмір моральної шкоди попередньо з позивачем не узгоджувався, не обговорювався.

За ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Чисельні позови працівників та колишніх працівників АТ «Маганецький ГЗК» до суду з приводу визнання недійсним договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладеного під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, свідчать про те, що відповідач, якому достемно відомо, що суди оцінюють спричинену моральну шкоду на порядок більше, розробив типовий договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, в якому встановлював вигідний саме для себе розмір моральної шкоди. Цей розмір не обговорювався з працівником / колишнім працівником. Останній ставився перед вибором: підписувати чи не підписувати договір, складений АТ «Марганецький ГЗК».

Відповідач запропонував позивачу підписати договір, в якому зазначена сума морального відшкодування в розмірі 10000 грн., на що позивач, будучи в залежному положенні від відповідача, вимушений був погодитись.

З огляду на викладене вище, суд вважає доведеним, що договір про відшкодування моральної шкоди від 12.09.2023 року був укладений між сторонами під впливом збігу тяжких для позивача обставини і на вкрай невигідних для нього умовах. Тоді як для відповідача умови договору є вигідними, оскільки визначають відшкодування моральної шкоди в значно нижчому розмірі, ніж це робить суд.

У зв`язку з цим, суд приходить до переконання про наявність підстав для визнання недійсним вказаного договору, укладеногоміж ОСОБА_1 та АТ «Марганецький ГЗК».

Доводи відповідача про складне фінансове становище підприємства не спростовують правильність висновків суду про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд приходить до такого.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримав професійне захворювання на виробництві, і йому встановлено втрату професійної працездатності та третю групу інвалідності у зв`язку з професійними захворюваннями. Внаслідок професійних захворювань позивач морально і фізично страждає через погіршення здоров`я, потребу в лікуванні, через вимушені зміни способу життя, втрату професійної працездатності, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Вказані обставини підтверджені належними доказами.

Відповідач не заперечує того, що з його вини позивачу спричинено ушкодження його здоров`я, та що у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Також, суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Крім того, судом взято до уваги складне фінансове положення підприємства, перебування підприємства у простої. Разом з тим,суд наголошує, що наведені факти не звільняють у повній мірі відповідача від відшкодування моральної шкоди позивачу та не виправдовують укладення з позивачем договору про виплату позивачу моральної шкоди у значно заниженому, вкрай несправедливому розмірі.

З огляду на викладене вище, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності 65%, третю групу інвалідності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність лікування, щорічної реабілітації, тривалий період роботи на підприємстві відповідача, а також грошове відшкодування відповідачем моральної шкоди розмірі 12422,37 грн. згідно договору про добровільне відшкодування моральної шкоди від 12.09.2023 року, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 120 000 грн. з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн. На підтвердження витрат надано договір про правову допомогу від 12.07.2024 року, укладений між адвокатом Чепурновим В.І. та ОСОБА_1 ; квитанцію № 117823 від 12.07.2024 року на 15000 гривень.

Згідно з актом виконаних робіт від 17.07.2024 року загальна вартість виконаних робіт становить 15000,00 грн.: складання позовної заяви 7000 грн.

Частиною 3 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Суд вважає не доведеними витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн., оскільки вони є завищеними, а вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Також, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача судовий збір.

Керуючись ст.ст.12, 13,77,80,263-268, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений 12.09.2023 року між головою правління АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як такий, що вчинено під впливом тяжких для останнього обставин і на вкрай невигідних умовах, з порушенням вимог статті 639 Цивільного кодексу України.

Стягнути з Акціонерного товариства«Марганецький гірничо-збагачувальнийкомбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень, з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності, 62, код ЄДРПОУ 00190911.

Дата складення повного тексту судового рішення 27.11.2024 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна