Постанова

від 27.11.2024 по справі 645/5243/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 645/5243/24

провадження № 22ц/818/3889/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю секретаря Львової С.А.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Київська міська рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2024 року в складі судді Федорова О.В.

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада звернувся до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, в якій просив встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: м. Київ, Київська область, України, є двоюрідним братом ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2024 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

На вказану ухвалу судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу судді скасувати, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не зазначено який саме спір та між ким може виникнути. Зазначив, що відсутні спадкоємці, які б бажали оформити право на спадщину. Вказав, що у постанові про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом зазначено, що він не пред`явив документи, які є доказом родинних відносин зі спадкодавцем. Посилався на те, що іншим чином він не може підтвердити цей факт, оскільки актові записи про народження/смерті складені на території рф, а наразі всі дипломатичні відносини з нею припинені.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу судді скасувати.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту родинних відносин пов`язане з наступним вирішенням спору про право щодо спадкування нерухомого майна, тому вказана вимога підлягає вирішенню виключно у порядку позовного провадження.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у вересні 2024 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада звернувся до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, в якій просив встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: м. Київ, Київська область, України, є двоюрідним братом ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з даною заявою ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його двоюрідний брат ОСОБА_2 та на підставі його заяви державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Шульгою С.В. була заведена спадкова справа № 69374696.

Зазначив, що після смерті двоюрідного брата залишилось майно, а саме квартира АДРЕСА_1 .

Вказав, що він звертався до Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, однак йому було відмовлено у видачі дублікатів свідоцтв про народження батька померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сестри батька (його мати) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки актові записи про народження всіх осіб складені на території рф, а у зв`язку з військовою агресією будь-які дипломатичні відносини припинені та неможливо отримати інформацію щодо народження осіб.

Посилався на те, що інших спадкоємців немає, єдиний спадкоємець, який виявив бажання та має право на спадкування після смерті свого двоюрідного брата він, який входить до п`ятої черги спадкування.

Постановою від 13 червня 2024 року державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Шульгою С.В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Зі змісту вказаної постанови вбачається, що заявнику відмовлено у зв`язку з тим, що він не пред`явив документи, які є доказом родинних відносин зі спадкодавцем та не надав заповіт (а.с.7).

Відповідно до положень частини першої та другоїстатті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Відповідно до частини першоїстатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частинами третьою, четвертою, шостоїстатті 294 ЦПК Українипередбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Пунктом 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18).

Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі №302/991/19.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що факт родинних відносин між ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки в цьому випадку існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають нормам права, які підлягають застосуванню.

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).

Так, суд першої інстанції не встановив і в оскаржуваному судовому рішенні не зазначив, хто є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював факт родинних відносин та право ОСОБА_1 на прийняття спадщини. Тобто суд не встановив коло спадкоємців, а також між ким існує спір, адже існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Необхідність встановлення факту родинних відносин для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана суто з неможливістю встановлення факту родинних відносин між заявником та спадкодавцем з відповідних державних реєстрів.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатисяу порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений. Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21, від 20 грудня 2023 року у справі № 761/16555/23, від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23 (провадження № 61-15775св23).

Також, колегія суддів зазначає, що положення статті 1277 ЦК України, яка регулює відумерлість спадщини і при певних обставинах перехід спадщини у власність територіальної громади, у даному випадку наразі є недоцільним, оскільки це стосується випадку, коли взагалі відсутні спадкоємці або відмовилися від прийняття (частина перша). У цій справі спадкоємиць є, він відносяться до п`ятої черги спадкоємців за законом. При цьому територіальна громада в особі Київської міської ради залучена до участі у справі та наразі матеріали справи не містять її заяв про наявність у неї претензій до спадкового майна.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22).

Отже, висновки суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений.

Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у відкритті провадження у справі є передчасною, за таких обставин відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.

Керуючись ст.ст.367, 368,ст.374, п.4 ч.1 ст.376, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 27 листопада 2024 року.