Ухвала

від 25.11.2024 по справі 638/16970/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/16970/24 (1-кс/638/3478/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/1341/24 Суддя доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

підозрюваної - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12024221200001709 від 14.08.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу.

Також цією ж ухвалою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 09 грудня 2024 року у межах кримінального провадження № 12024221200001709 від 14.08.2024 року.

В апеляційнійскарзі підозрювана ОСОБА_6 просила ухвалу слідчого судді суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою змінити запобіжний захід на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог підозрювана посилалася на те, що обвинувачення їй не пред`явлено, а лише повідомлено про підозру. Вважає, що ризики, зазначені у клопотанні прокурора не підтверджуються будь-якими доказами, тобто є надуманими. Вказувала, що вона раніше не судима, має позитивні характеристики, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштована, має міцні соціальні зв`язки, на її утриманні перебуває її літня матір. Також вказувала на незадовільний стан свого здоров`я, що, на її думку, унеможливлює її тримання під вартою. Вважала, що в цьому провадженні існує стримуючий для неї фактор, а саме те, що на все її майно накладено арешт.

19.11.2024 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява прокурора ОСОБА_7 , який просив розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора, а також заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Поряд з цим, 25.11.2024 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_8 , в якій він просив розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_6 без його участі.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 не заперечувала щодо проведення розгляду її апеляційної скарги без участі захисника та прокурора.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі захисника та прокурора.

Заслухавши доповідьголовуючого судді,доводи ОСОБА_6 ,яка підтрималасвою апеляційнускаргу тапросила їїзадовольнити,колегія суддів,дослідивши матеріалипровадження,перевіривши ухвалу,у відповідностіз нормамист.404КПК України,дійшла висновкупро те,що апеляційнускаргу належитьзалишити беззадоволення, знаступних підстав.

З матеріалів провадження вбачається, що Харківським РУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024221200001709 від 14.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.п. 6, 1 ч.2 ст. 115 КК України.

09.09.2024 року ОСОБА_6 затримана в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.п. 6, 1 ч.2 ст. 115 КК України.

01.11.2024 року до Дзержинського районного суду надійшло клопотання слідчого про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обгартовувала своє клопотання існуванням ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також посилалась на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.п. 6, 1 ч.2 ст. 115 КК України.

Продовжуючи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_6 , слідчий суддя суду першої інстанції встановив доведеним наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтованість підозри, яка була вручена ОСОБА_9 Встановив, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваної з метою забезпечення кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо існування ризиків передбачених п.п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваної переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що обумовлюється суворістю передбаченого покарання. Також з метою укриття чи введення орган досудового розслідування в оману підозрювана може знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Поряд з цим існує ймовірність того, що підозрювана може незаконно впливати на свідків у цьому провадженні.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваною переховуватися від органу досудового розслідування або суду, впливати на свідків, знищити, сховати чи спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального провадження а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй злочину може вдатися до відповідних дій.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.п. 6, 11 ч.2 ст. 115 КК України, який є особливо тяжким злочином, відповідно до ст. 12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 15 років до довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_6 раніше не судима, офіційно працевлаштована, розлучена, утриманців не має, має місце реєстрації та постійного проживання.

Наявність всієї сукупності вищенаведених відомостей об`єктивно свідчить про існування ризиків, що встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо існування встановлених ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; впливати на свідків; знищити, сховати чи спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Належить врахувати, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи факт можливості притягнення її до кримінальної відповідальності , а також можливості призначення їй покарання у виді позбавлення волі на значний строк, а тому вона може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, що може призвести до порушення строків досудового розслідування або судового розгляду.

Крім того, доводи в апеляційній скарзі про наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв`язків - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_6 не зменшилися та не перестали існувати на час розгляду апеляційної скарги захисника.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченій, а саме вчинення особливо тяжкого злочину, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права життя та здоров`я населення, яке, відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.

Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченої під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваної та обставин кримінального провадження, які слідчий вважав доведеними.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень підозрюваної щодо не доведеності ризиків та не зазначення обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об`єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків щодо переховування від суду, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити, що сторона захисту не позбавлена процесуальної можливості оскаржити підозру, яка була пред`явлена ОСОБА_6 в порядку, визначеному п.10 ч.1 ст. 303 КПК України.

Крім того, ОСОБА_6 посилалась на незадовільний стан свого здоров`я.

Натомість, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити, що наявність захворювань, які унеможливлюють перебування підозрюваного в умовах СІЗО повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, щодо проведення якої підозрюваний має процесуальне право заявляти клопотання слідчому.

Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє суд апеляційної інстанції процесуальної можливості враховувати зазначені доводи, без їх підтвердження певними висновками експертів, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення»медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.Порядок надання ув`язнениммедичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їхмедичного персоналу та проведеннямедичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

Належить роз`яснити, що сторона захисту не позбавлена процесуальної можливості звернутись із клопотанням про проведення судово-медичної експертизи з метою встановлення хворіб, які перешкоджають утриманню під вартою.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваною її процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків у цьому кримінальному провадженні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності на цій стадії досудового розслідування жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2024 року - залишити без змін.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_6 про процесуальне право заявляти клопотання про проведення судово-медичної експертизи, щодо встановлення хворіб, які перешкоджають подальшому утриманню під вартою.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді :