Рішення

від 27.11.2024 по справі 158/3477/24

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/3477/24

Провадження № 2-а/0158/133/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Поліщук С.В.,

при секретарі Квач Н.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Крупінської Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в режимі відеоконференцзв`язку справу за адміністративним позовом громадянина російської федерації ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Крупінська Наталія Леонідівна до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства,-

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2024р. позивач по справі громадянин російської федерації ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Крупінська Н.Л. звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до Зіньківського сектору Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач по справі ОСОБА_1 є громадянином російської федерації та прибув до України 05.03.2014р., перетнувши державний кордон через пункт пропуску «Щорс» за паспортним документом №47 12 392227 з метою здійснення постійного стороннього догляду за своєю бабою, яка проживає в с. Вирішальне, Миргородського району Полтавської області. Проживаючи у вказаному селі позивач по справі не мав фізичної можливості отримати дозвіл на легалізацію свого проживання на території України, а через повномасштабне вторгнення та розрив дипломатичних відносин з російською федерацією, на думку позивача, стало взагалі не можливим. 26 вересня 2024р. Зіньківським сектором Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області відносно позивача по справі громадянина російської федерації ОСОБА_1 було прийнято рішення про його примусове видворення з України як іноземця, з яким категорично не погоджується позивач по справі, оскільки таке рішення ставить під небезпеку життя його близьких родичів баби, за якою він здійснював постійний догляд. Позивач по справі вважає, що причини його перебування в Україні є поважними та не несуть небезпеки для інтересів держави Україна чи інтересів будь яких інших осіб. Наміру повертатись до російської федерації немає.

Вважає, що рішення Зіньківського сектору Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області від 26.09.2024р. про його примусове видворення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.11.2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за окремою категорією термінових справ. Визначено відповідачу п`ятиденний строк для надання відзиву на позовну заяву.

19 листопада 2024р. представник відповідача по справі подав до суду відзив на позовну заяву, у якому щодо задоволення позову заперечує. Зазначає, що позивач по справі громадянин російської федерації ОСОБА_1 з 2014 року проживає на території України без передбачених чинним законодавством підстав та жодних дій щодо своєї легалізації та оформлення документів на право перебування в Україні не вживав, до підрозділів Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту не звертався. Позивача по справі ОСОБА_1 12.01.2022 року Гадяцьким відділом УДМС у Полтавській області було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 2040 грн., який на даний час не сплачено. Крім того 12 січня 2022р. Гадяцьким відділом УДМС у Полтавській області було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано останнього покинути територію України у термін до 22.01.2022р. З вищевказаним рішенням позивач по справі ОСОБА_1 був ознайомлений, однак у термін, передбачений для добровільного виконання рішення про примусове повернення не виконав, територію України не покинув. За невиконання вказаного рішення 26.09.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 5100 грн., який також не сплачено позивачем. У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 26.09.2024р. 3іньківським сектором УДМС у Полтавській області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить в задоволенні позову відмовити.

25 листопада 2024р. представником позивача по справі ОСОБА_2 адвокатом Крупінською Н.Л. до суду подано відповідь на відзив у якій представник позивача по справі обставини наведені у відзиві на позовну заяву вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.11.2024р. за клопотанням представника позивача, замінено у даній адміністративній справі первісного відповідача Зіньківський сектор Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області належним відповідачем Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області.

В судовому засіданні позивач по справі ОСОБА_1 позов підтримав з підстав викладених у ньому, не заперечив обставин, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того доповнив, що до затримання проживав із цивільною дружиною у сусідньому від його тітки похилого віку селі. Не бажає повертатись до російської федерації. Дозволу на тимчасове проживання на території України не має. До компетентних органів із заявою по питанню легалізації свого проживання на території України не звертався. Вказує, що у його паспорті громадянської належності безпідставно уповноваженою особою міграційної служби проставлено відмітку про заборону в`їзду в Україну, з чим не згідний та просить суд скасувати дану заборону.

Представник позивача по справі адвокат Крупінська Н.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав наведених у позові та відповіді на відзив. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви, просив розгляд даної адміністративної справи проводити у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин..

При цьому відповідно до ч.1 цієї ж статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 , є громадянином російської федерації, його ідентифіковано та підставі паспорта громадянина рф № НОМЕР_1 від 04.12.2012р. (а.с. 8).

26.09.2024р. 3іньківським сектором УДМС у Полтавській області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з України як іноземця або особи без громадянства (а.с. 20).

З вищезазначеного рішення вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 прибув до України 05.03.2014р., перетнувши державний кордон через пункт пропуску «Щорс» за паспортним документом громадянина російської федерації № НОМЕР_1 до своєї рідної тітки ОСОБА_3 .

Крім того з даного рішення вбачається, що 12.01.2022 року Гадяцьким відділом УДМС у Полтавській області позивача по справі ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 2040 грн., який на даний час не сплачено, а також цього ж числа Гадяцьким відділом УДМС у Полтавській області було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано останнього покинути територію України у термін до 22.01.2022р. З вищевказаним рішенням позивач по справі ОСОБА_1 був ознайомлений та зобов`язався його виконати у строк до 22.01.2022р., проте, у вказаний термін рішення не виконав, територію України не покинув. Даний факт підтверджується інформацією, отриманою з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан».

26.09.2024 року працівниками Зіньківського сектору управління ДМС у Полтавській області за адресою м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 40 Полтавської області було виявлено позивача по справі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є уродженцем м. Мурманськ та громадянином російської федерації, який проживає без документів на право проживання в Україні та ухиляється від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.

За невиконання рішення Гадяцького відділу про примусове повернення до країни походження або третьої країни у термін, передбачений для добровільного виконання рішення про примусове повернення 26.09.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 5100 грн., який сплачено не було.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на території України порушуючи міграційне законодавство України, жодних дій щодо своєї легалізації та оформлення документів на право перебування в Україні не вчиняв, до підрозділів Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту не звертався, що й не заперечив позивач в судовому засіданні.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд зазначає наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI. Даний Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.

Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

- де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

- де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

- де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

- де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Згідно з Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за №806/21119, контроль за дотриманням іноземцями та особами без громадянства вимог законодавства здійснюють в межах своєї компетенції територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, до повноважень яких віднесено прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворенні за межі України з підстав та в порядку, що визначені статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Разом з тим, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого відповідними Указами Президента України, у зв`язку із повномасштабною збройною агресією зі сторони російської федерації.

У позовній заяві позивач посилається на наявність обставин, передбачених ст. 31 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», про неможливість його видворення, проте жодних доказів на підтвердження своїх доводів суду не надав та не посилався на наявність даних обставин і в судовому засіданні.

Наведені позивачем обставини щодо його перебування на території України, такі як необхідність здійснення постійного стороннього догляду за близькою (родичом) особою не є законною підставою для перебування на території України та не мають значення для правильного вирішення даного спору, а тому суд оцінює їх критично, оскільки за час перебування на території України з 2014 року та станом на час звернення до суду з даним позовом позивач по справі ОСОБА_1 до підрозділів ДМС України у Волинській області та інших областей України щодо легалізації свого перебування на території України не звертався.

Крім цього, варто наголосити, що факт проживання позивача протягом тривалого періоду часу на території України, наявність у нього близьких родичів (тітки, баби), жодним чином не дає підстав для недотримання позивачем вимог чинного законодавства України в сфері міграції, що також вбачається із правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 522/14416/18, від 23.01.2020 року у справі 343/2242/16, від 10.10.2019 року у справі № 340/2910/18 та від 12.08.2020 року у справі № 755/14023/17.

Статтею 8 КАС України закріплено принцип верховенства права та зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, практика якого є обов`язковою для застосування судами при вирішенні спорів у відповідності до вимог Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, станом на дату винесення оскаржуваного рішення (26.09.2024 року) жодних правових підстав для перебування позивача в Україні не існувало, останній на вказану дату знаходився на території України з порушенням вимог чинного міграційного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Зі змісту наведеної норми слідує, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто, обов`язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Подібний висновок про застосування норм права викладено у Постанові Верховного Суду від 28.02.2019 року у справі № 754/2198/17.

Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього, що й вбачається з матеріалів даної адміністративної справи (а.с. 49).

Оскільки позивачем порушено законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, останній проживав на території України після закінчення встановленого терміну його перебування, рішення про примусове повернення до країни походження чи третьої країни не виконане, що ним не заперечується, а також враховуючи відсутність обмежень і заборон на примусове видворення позивача, передбачених положеннями ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд приходить до висновку, що рішення Зіньківського сектору Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області від 26.09.2024р. про примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 є правомірним та прийняте згідно вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 288, 293 КАС України, суд, на підставі Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»,-

У Х В А Л И В

В задоволенні адміністративного позову громадянина російської федерації ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Крупінська Наталія Леонідівна до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце тимчасового перебування АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Крупінська Наталія Леонідівна, діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №017/02.2/10873 від 29.10.2024р.;

відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, юридична адреса: м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 63, код ЄДРПОУ: 37829297.

Повний текст рішення складено 28 листопада 2024 року.

Суддя Ківерцівського районного

суду Волинської області Поліщук С.В.