Рішення

від 25.09.2024 по справі 932/2987/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №932/2987/21

Провадження № 2/932/480/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Куцевола В.В.

при секретарі Рибалці В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», Акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АСПРО», треті особи акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно, припинення права та поновлення права, визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_2 , в якій останній просив суд:

-скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АСПРО» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений 27.11.2020, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., на підставі договору купівлі-продажу №2387 від 27.11.2020 на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 , та припинити речові права за АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АСПРО» на квартиру АДРЕСА_1 , з поновленням речового права (права власності) за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.11.2020 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за номером 2387, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АСПРО» щодо придбання права вимоги за кредитним договором №858157-ФЛ від 24.07.2008 та договором іпотеки №858157-ФЛ3 від 24.07.2008, з моменту його укладення;

-вирішити питання розподілу судового збору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що 24.07.2008 між ним та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір №858157-ФЛ і з метою забезпечення належного виконання якого, того ж дня, між тими ж сторонами, було укладено договір іпотеки №858157-ФЛ3, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 .

30.04.2020, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», на підставі договору купівлі-продажу укладеного з АТ КБ «Надра» від 19.04.2020 набуло право вимоги за кредитним договором.

27.11.2020, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», на підставі договору купівлі-продажу передало АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АСПРО» квартиру АДРЕСА_1 .

Оскільки на час вчинення оскаржуваних дій була відсутня письмова згода іпотекодавця на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки та відсутній факт повідомлення боржника про усунення порушень і намір звернути стягнення на предмет іпотеки, а також з огляду на наявність мораторію щодо стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті яке використовується як місце постійного проживання й враховуючи відсутність у набувача за договором купівлі-продажу кредитного портфелю права на придбання права відступної вимоги до фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачем ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») було надано відзив, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими вимогами. Так, останнім зазначено, що договір купівлі-продажу кредитного портфелю є правомірним та не є по своїй суті договором факторингу а є договором цесії у зв`язку з чим на нього не розповсюджуються обмеження зазначені позивачем. Також вказано про те, що дія мораторію не розповсюджується на задоволення вимог іпотекодержателя, що відбулась у порядку ст.38 ЗУ «Про іпотеку». Крім того вказано про відсутність підстав для скасування державної реєстрації, оскільки дії реєстратора відбулись з чітким дотриманням вимог Законодавства.

Третьою особою надано письмові пояснення, доводи викладені в яких зводяться до незгоди з заявленими позовними вимогами. Так, останнім зазначено про відсутність порушеного права позивача, а також відповідність вимогам законодавства оскаржуваних правочинів.

Відповідачем ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») було надано додаткові письмові пояснення в яких зазначено, що товариство реалізувало своє право у відповідності до вимог ст.38 ЗУ «Про іпотеку», яка передбачає повідомлення іпотекодавця про намір укласти договір, а не отримання від нього згоди. Також зазначено, що на момент вчинення оскаржуваних правочинів, в квартирі не було зареєстровано будь-яких осіб.

Іншими особами не надано відзиву та письмових пояснень.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 15.04.2021, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю приписам ЦПК України.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 15.04.2021, забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом заборони АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АСПРО» вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам нерухомого майна, яким є квартира АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 23.04.2021, у зв`язку з усуненням недоліків зазначених в ухвалі від 15.04.2021, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 26.05.2021, клопотання АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АСПРО» про зустрічне забезпечення, залишено без задоволення.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.06.2021, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28.01.2022, за клопотанням представника позивача витребувано докази.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.09.2023, за клопотанням клопотання представника позивача, витребувано докази.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05.02.2024, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У судове засідання представник відповідача ТОВ «ВІН ФІНАНС» не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання, не з`явились та про причину неявки суд не повідомили.

У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно копії кредитного договору №858157ФЛ від 24.07.2008, сторонами якого є ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 184790,28 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі встановленому договором та з кінцевим строком повернення до 12.07.2028. Цільове використання кредиту проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 24.07.2008 щодо придбання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії договору іпотеки №858157/ФЛ-3 від 24.07.2008, сторонами якого є ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , сторони дійшли згоди про укладення вказаного договору з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №858157/ФЛ від 24.07.2008. Предметом іпотеки стала квартира АДРЕСА_1 . У вказаному договорі (стаття 3) зазначено, що іпотекодавець має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов`язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане. Також договором визначено (стаття 4 «Задоволення вимог іпотекодержателя»), що іпотеко держатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині, у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або якщо гарантії та заперечення, надані іпотеко держателю, не відповідають дійсності. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку»; права іпотеко держателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому статтею 38 ЗУ «Про іпотеку»; іпотекодержатль має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки у межах передбачених п.5.3 цього договору.

Згідно копії протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-03-06-000038-b від 31.03.2020, переможцем електронного аукціону з придбання кредитного портфелю, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що забезпечені іпотекою стало ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».

Відповідно до результатів електронного аукціону №UA-EA-2020-03-06-000038-b, 19.04.2020 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення прав вимоги №GL3N216867, за яким останнє набуло право вимоги до боржника за кредитним договором №858157ФЛ та іпотекодовця за договором іпотеки №№858157/ФЛ-3 .

Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 30.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. було ухвалено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52114210 на підставі чого було внесено зміни у розділ «відомості про суб`єктів (актуальна інформація про державну реєстрацію іпотек)». Зазначено: іпотеко держатель - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», іпотекодавець - ОСОБА_3 , підстава державної реєстрації договір іпотеки виданий 24.07.2008 серія та номер 1899.

Відповідно докопії договорукупівлі-продажунерухомого майнавід 27.11.2020,ТОВ «ФК«Довіра таГарантія» діючивідповідно дост.38ЗУ «Проіпотеку»,продав,а АТ«Закритий недиверсифікованийвенчурний корпоративнийінвестиційний фонд«АСПРО» купивнерухоме майнорозташоване заадресою: АДРЕСА_3 . У вказаному договорі зазначено, що право продавця на продаж квартири належить йому як іпотеко держателю на підставі договору іпотеки та договору про відступлення прав вимоги.

Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , 27.11.2020 зареєстровано за АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АСПРО». Рішення про державну реєстрацію №55411305 від 30.11.2020.

Відповідно до копії відповіді заступника начальника Відділу обліку проживання фізичних осіб Управління у сфері Державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ОСОБА_4 від 17.03.2021, станом на 17.03.2021 за адресою: АДРЕСА_3 , відсутні зареєстровані особи.

Згідно копії наказу №55-к від 25.07.2024, з 25.07.2024 перейменовано ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Частиною першою статті 1 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.36 ЗУ "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.37 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Визначена у частині 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц).

Наведені норми спрямовані на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника потрібно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення (аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 дійшла висновку про те, що недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця є доведення до його відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання (постанова ВС/КЦС від 17.01.2024 прийнята за результатами розгляду справи № 204/8137/21).

Крім того, ВП/ВС в указаній постанові зазначала, що належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку. Належними доказами на підтвердження факту виконання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" ВП/ВС вважала копії повідомлень, адресованих боржнику й іпотекодавцю, та квитанцій про відправлення цих повідомлень вищевказаним особам (пункт 42 зазначеної постанови).

Частинами 1,2,5 статті 38 ЗУ «Про іпотеку» визначено, якщо рішеннясуду абодоговір прозадоволення вимогіпотекодержателя (відповіднезастереження віпотечному договорі)передбачає правоіпотекодержателя напродаж предметаіпотеки будь-якійособі-покупцеві,іпотекодержатель зобов`язанийза 30днів доукладення договорукупівлі-продажуписьмово повідомитиіпотекодавця тавсіх осіб,які маютьзареєстровані увстановленому закономпорядку правачи вимогина предметіпотеки,про свійнамір укластицей договір.У разіневиконання цієїумови іпотекодержательнесе відповідальністьперед такимиособами завідшкодування завданихзбитків. Протягомтридцятиденного строкуз дняотримання такогоповідомлення особа,яка маєзареєстровані правачи вимогина предметіпотеки,вправі письмовоповідомити іпотекодержателяпро свійнамір купитипредмет іпотеки.З дняотримання іпотекодержателемцього повідомленнявказана особанабуває переважнеправо напридбання предметаіпотеки уіпотекодержателя.Якщо такихповідомлень надійшлодекілька,право напридбання предметаіпотеки уіпотекодержателя належитьособі,яка маєвищий пріоритетсвоїх зареєстрованихправ чивимог. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Згідно ч.ч.1-4 ст.12, ч.ч.1-6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачу на виконання приписів ст.ст.35, 38 ЗУ «Про іпотеку» та отримання ним або ухилення від отримання вимоги про усунення порушень і про намір укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна (предмета іпотеки), продавець ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», не мав права, без дотримання вказаного вище механізму, на відчуження квартири.

Згідно висновку викладеного у постанові ВС/КЦС від 03.02.2021 прийнятій за результатами розгляду справи №278/3367/19-ц, ненаправлення вимоги згідно із частиною першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки, оскільки вказаний закон встановлює пріоритетність дотримання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» перед виконанням частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Також суд акцентує увагу, що право іпотекодержателя на застосування застереження, передбаченого статтею 5 Іпотечного договору, в розрізі реалізації іпотечного майна, не є абсолютним, оскільки приписами вказаної статті, за обраним іпотекодержателем механізмом, встановлено необхідність дотримання вимог ст.38 ЗУ «Про іпотеку», яка передбачає обов`язкове направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень. Тобто таке повідомлення фактично і є способом погодження істотних умов застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статей16,203,215ЦКУкраїни для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Відповідно достатті 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У пунктах 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Згідно з положеннями частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданійпослузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п`ята статті 216 ЦК України).

З огляду на те, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», не мав права, без дотримання вказаного вище механізму, на відчуження квартири, договір купівлі-продажу, укладений іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження про продаж предмета іпотеки, без повідомлення іпотеко держателя/боржника підлягає визнанню недійсним, з підстав викладених вище.

Між іншим судом враховано, що на вищезазначені зобов`язання не розповсюджуються обмеження встановлені ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки позивачем не надано доказів того, що квартира АДРЕСА_4 була єдиним його житлом, а реєстрація в ньому, щодо повнолітніх осіб, була унеможливлена приписами договору іпотеки.

Реституція застосовується саме у спорах про визнання правочинів недійсними або нікчемними і полягає у поновленні порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою порушене право особи, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

У справі, що переглядається, вимога про застосування реституції полягає у скасуванні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (предмет іпотеки), який відчуженоТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» із порушенням вимог закону.

Оскільки первинно ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був іпотекодержателем (кредитором), а позивач - іпотекодавцем, державна реєстрація права власності на квартиру за АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АСПРО» унеможливлює регулювання іпотеко держателем та іпотекодавцем правовідносин, які можуть виникнути з підстав встановлених ЗУ «Про іпотеку», а отже, існує необхідність привести сторони у попередній стан, який існував до укладення оспореного договору купівлі-продажу.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, прийнятого у зв`язку із укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу.

При цьому, суд зазначає, що ним не порушуються вимоги Закону щодо диспозитивності цивільного процесу та відсутній факт виходу за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивач просить: «…скасувати державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АСПРО», а отже, враховуючиаксіому цивільного судочинстваjura novit curia - «суд знає закон», суд дійшов висновку про застосування реституції у цій справі шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономпарьової Д.В. щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, з огляду на те, що саме таке рішення суду є ефективним способом захисту порушених прав і забезпечить повернення сторін у цій справі та сторін оспорюваного правочину до попереднього стану.

Вимога позивача про поновлення його речового права, не підлягає задоволенню оскільки охоплюється застосованим вище механізмом реституції.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1816,00 грн. належить стягнути з ТОВ «ВІН ФІНАНС», оскільки саме дії останнього стали передумовою для звернення позивача з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», Акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АСПРО», треті особи акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно, припинення права та поновлення права, визнання договору купівлі-продажу недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.11.2020 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за номером 2387, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та Гарантія» та акціонерним товариством «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АСПРО» щодо придбання квартири АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни про державну реєстрацію №55411305 від 30.11.2020 щодо державної реєстрації права власності наквартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АСПРО» на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2020.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239, адреса: м.Київ, вул.авіаконструктора І.Сікорського, 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суд.

Суддя В.В. Куцевол

25 вересня 2024 року