Рішення

від 28.11.2024 по справі 363/3703/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"28" листопада 2024 р. Справа № 363/3703/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

28 листопада 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Ходасевич Д.К., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката - Опришко Е.В., представника третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Бабич А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгорода в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка подана представником позивача - адвокатом Опришко Е.В. до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї та Орган опіки і піклування Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, про визначення місця проживання дитини з батьком,-

ВСТАНОВИВ:

24.07.2024 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просив суд визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 . Так, в обґрунтування позову зазначено, що 24.11.2007 року між позивачем та відповідачкою було зареєстровано шлюб, від якого сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя у сторін розпочалось при наявності всіх критеріїв сім`ї: почуття любові, поваги, дружби та взаємодопомоги. Разом сторони проживали до 29.02.2024 року, підтримували подружні відносини, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет. Позивач постійно дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, піклувався про побудову сімейних відносин, утверджував в сім`ї повагу до дітей та матері та розраховував на зобов`язання дружини теж утверджувати в сім`ї повагу дітей до себе, як до батька. За фінансової допомоги свого батька, позивач збудував будинок в с. Катюжанка Вишгородського р-ну Київській області, де він з дружиною та дітьми проживав до 29.02.2024 року. На сьогоднішній день діти зареєстровані у вищезазначеному будинку. Весь період часу перебування у шлюбу позивач працював та отримував достойну заробітну плату, всі забаганки своїх членів сім`ї виконував по мірі своїх можливостей, сім`я жила в достатку. Діти сторін навчалися в Катюжанському опорному ліцеї, 29.02.2024 року відповідачка забрала доньку і виїхала проживати за межі с. Катюжанки, повідомивши, що їде до м. Києва працевлаштовуватись в дитячий садок помічником вихователя. Перед тим, як змінити місце проживання відповідачка повідомила позивача, що має намір з ним розлучитися і забирає доньку з собою, а сина забере пізніше. 20.06.2024 року рішенням Вишгородського районного суду шлюб між сторонами розірвано та змінено прізвище відповідачки на дошлюбне - « ОСОБА_5 ». Після розірвання шлюбу спільний син сторін - ОСОБА_3 залишився проживати разом з позивачем, у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де створено всі умови для проживання, виховання, навчання та дозвілля дитини. У зв`язку з чим, позивач і просить суд визначити місце проживання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.08.2024 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у вказаній цивільній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, який зобов`язано надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку, крім того, повідомлялась через офіційний портал «Судова влада України» веб-сторінку Вишгородського районного суду Київської області, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи, що позивач, його представник та представник третьої особи не заперечували щодо розгляду справи за відсутності відповідачки, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

28.11.2024 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Представник позивача зазначила, що визначення місця проживання сина разом з позивачем, йому необхідно для вирішення в майбутньому правових питань, пов`язаних з розподілом майна тощо.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , показав суду, що на теперішній час йому виповнилося 16 років, дійсно він постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьком. До лютого 2024 року він мешкав за цією адресою разом з батьком, матір`ю та сестрою, а потім матір і сестра поїхали мешкати до м. Києва, а він залишився з батьком і, це його свідомий вибір, матір пропонувала йому мешкати разом з нею, але він відмовився, оскільки батько піклується про нього, в будинку створені всі умови для проживання.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Бабич А.С. в судовому засіданні, щодо позовник вимог пояснила наступне, оскільки із фактичних обставин справи стало відомо, що син сторін по справі Кирил, якому вже виповнилося 16 років проживає разом з батьком в АДРЕСА_1 і, згідно норм ст. 160 СК України, він самостійно приймає рішення з ким йому мешкати, крім того, відповідачка по справі не заперечувала проти того, щоб син мешкав з батьком, про що надала Службі відповідну заяву, а відтак просила вирішити цю справу на розсуд суду.

Представник Органу опіки і піклування Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області в судове засідання не з`явився, при цьому в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства - кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

У рішенні від 12.03.2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 4 та ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, передбачено ст. 13 ЦПК України.

Стаття 81 ЦПК України наголошує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року за №11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Стаття 76 ЦПК України зазначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування, випливає зі змісту ст. 77 цього Кодексу.

Вислухавши позивача, його представника та представника третьої особу, а також сина сторін по справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду цієї справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку:

Так, судом встановлено, що 24.11.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області зареєстровано шлюб, про що 24.11.2007 року в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за №354 та видане відповідне свідоцтво. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 » (а.с. 17).

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 18).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20.06.2024 року у справі за №363/1287/24 - розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 24.11.2007 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис за №353, а також змінено ОСОБА_10 прізвище на дошлюбне - « ОСОБА_5 » (а.с. 20).

Як зазначає позивач після розірвання шлюбу, спільний син сторін - ОСОБА_3 залишився проживати разом з позивачем.

Так, з довідки за №64, що видана 21.03.2024 року директором Катюжанського опорного ліцею Димерської селищної ради М. Микитчиком, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працює в Катюжанському опорному ліцеї Димерської селищної ради вчителем інформатики з навантаженням повної тарифної ставки в розмірі 9 000 грн. 42 коп. з 23.10.2023 року по даний час, згідно наказу за №58 від 18.10.2023 року (а.с. 24).

Згідно характеристики вчителя інформатики Катюжанського опорного ліцею Димерської селищної ради ОСОБА_1 , 1983 року народження, ОСОБА_1 має повну вищу освіту. Закінчив Національний авіаційний університет за спеціальністю «Комп`ютерні мережі та системи» та Європейський університет за спеціальністю «Менеджмент». У Катюжанському опорному ліцеї ОСОБА_1 працює на посаді вчителя інформатики з 23.10.2023 року. Вчитель постійно працює над вдосконаленням свого фахового рівня, завжди готовий до навчання та підвищення кваліфікації. За час, що ОСОБА_1 працює в ліцеї, підвищив кваліфікацію обсягом 120 год. Активно переймає досвід вчителів інформатики, постійно консультується з проблем організації освітнього процесу у досвідчених педагогів ліцею. ОСОБА_1 демонструє сумлінне ставлення до справи, пунктуальність. До уроків він готується відповідально. Вміє визначити мету і завдання уроків та відповідно до них обирає форми організації навчання, намагається досягти свідомого засвоєння учнями навчального матеріалу, сформувати інтерес до інформатики. На навчальних заняттях значну увагу приділяє ознайомленню учнів з місцем і роллю інформаційно-комунікаційних технологій у сучасному виробництві, науці, повсякденному житті, їх підготовці до раціонального використанні комп`ютерних засобів при розв`язуванні задач, пов`язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням, передаванням. Розвиває в учнів уміння самостійно опановувати та раціонально використовувати програмні засоби різного призначення. Взаємовідносини з колективом у ОСОБА_1 склалися хороші. Ввічливий, толерантний, коректний. До порад, настанов адміністрації ліцею ставиться з розумінням, відразу ж враховує в роботі. Відзначається високою комунікабельністю, відповідальністю та цілеспрямованістю. Не було конфліктних ситуацій з колегами чи керівництвом (а.с. 25).

Згідно акту обстеження умов проживання від 22.03.2024 року: в.о. начальника та спеціалістом ССАС Димерської селищної ради, а також старостою Катюжанського старостинського округу, на підставі заяви громадян, було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що житло розміщено на 1, 2 поверсі 2-х поверхового будинку, складається з 10 кімнат. Умови проживання задовільні. Приватний будинок зі всіма зручностями, електро-, газо- та водопостачанням та водовідченням, кімнати облаштовані необхідними меблями та технікою, санвузлом, сантехнікою. Для дітей є окремі кімнати, створені робочі місця, місця для проведення дозвілля та відпочинку. За цією адресою проживають і мають постійне місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (батько) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син). Взаємовідносини між батьком і сином доброзичливі, батько здатен виконувати батьківські обов`язки (а.с. 22-23).

Згідно побутової характеристики за №196/22-23 від 25.03.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Одружений. У шлюбі має двох дітей. На даний час працює вчителем інформатики у Катюжанському опорному ліцеї. За період проживання зарекомендував себе з позитивної сторони, врівноважений, відповідальний, спиртними напоями не зловживає. В конфліктних ситуаціях з сусідами не помічений. Бере активну участь у громадському житті села. За період проживання скарг та заяв на нього не надходило (а.с. 21).

З витягу за №420/03-14 від 26.06.2024 року вбачається, що в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 19).

Згідно акту обстеження умов проживання від 27.09.2024 року: спеціалістом І категорії ССДС Димерської селищної ради та інспектором СЮП ВП, на підставі звернення, було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що житло розміщено на 1, 2 поверсі 2-х поверхового будинку, складається з 10 кімнат. Умови проживання задовільні. В будинку великі, просторі, охайні кімнати, оснащені необхідною побутовою технікою та сантехнікою. Діти мають окремі кімнати оснащені місцями для розвитку та навчання. В сім`ї панує тиша та позитивна атмосфера, взаємовідносини між батьком та сином щирі та побудовані на довірі (а.с. 68-69).

З висновку служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який затверджено рішенням виконавчого комітету Димерської селищної ради від 23.09.2024 року за №1113 слідує, що враховуючи той факт, що Кирилу виповнилось 16 років, а також, що мати ОСОБА_2 не заперечує щодо проживання сина з батьком, що вбачається з її заяви до служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради від 10.09.2024 року, з метою захисту інтересів та прав дитини, Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради вважає за доцільне у питанні щодо визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , врахувати безпосередньо думку дитини та покластися на розсуд суду (а.с. 75-76, 118-119).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів зокрема і щодо, місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

На виконання вимог ст. 19 СК України - Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради надала суду висновок про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який затверджено рішенням виконавчого комітету Димерської селищної ради від 23.09.2024 року за №1113, в якому зазначено, що оскільки Кирилу виповнилось 16 років, а також його матір - ОСОБА_2 не заперечує, щодо його проживання з батьком, що вбачається з її заяви, поданої до служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради від 10.09.2024 року, з метою захисту інтересів та прав дитини, Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради вважає за доцільне у питанні щодо визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , врахувати безпосередньо думку дитини та покластися на розсуд суду

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 29 ЦК України - фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів), або одного з них, з ким вона проживає, опікуна, або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в суді висловив своє бажання і надалі проживати разом із батьком - позивачем по справі, з яким він проживає вже протягом тривалого строку.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» - кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частинами 6, 8 ст. 7 СК України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

В силу положень ст. 141 СК України - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Стаття 155 СК України наголошує, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 171 СК України - дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Аналогічні положення закріплені у ст. 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі за №402/428/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, син сторін по справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час подання позову - 24.07.2024 року досяг 16-річного віку.

У постанові Верховного Суду від 17.05.2023 року у справі за №351/611/21 зазначено, що у разі спору, місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися ч. 3 ст. 160 СК України та положеннями ч. 2 ст. 29 ЦК України.

Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства дитина у віці 14-ти років може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині. Наведене також узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25.01.2018 року у справі за №537/5119/15-ц, від 28.01.2021 року у справі за №753/6498/15, від 28.09.2022 року у справі за №686/18140/21.

Дитина має право жити з батьками, має право на гармонійний розвиток в належних умовах. Батьки зобов`язані забезпечити дитині відповідні умови. В залежності від віку дитини спочатку місце проживання визначається законом з батьками, потім за їх спільною згодою. Після досягнення дитиною десятирічного віку вже враховується її думка щодо місця проживання з батьками які живуть окремо. За відсутності згоди, щодо визначення місця проживання дитини до чотирнадцяти років спір може бути вирішений судом. Після досягнення чотирнадцяти років дитина самостійно визначає місце проживання і у цьому випадку законом не визначено вирішення спору між батьками у судовому порядку.

Син сторін по справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висловив своє бажання мешкати разом з батьком - позивачем.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. Тобто, відповідно до ЦПК України - обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. При цьому порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ - п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" та п. 75 рішення від 05.04.2005 року у справі "Афанасьєв проти України", судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, враховуючи те, що на час розгляду справи дитині сторін виповнилось 16 років, суд не має підстав для визначення її місця проживання з кимось з батьків, оскільки право обирати таке місце самостійно надано дитині законом і будь-яке втручання у реалізацію такого права є неприпустимим. А відтак, установивши, що законом не передбачено можливості визначення місця проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, з одним із батьків, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі ст. ст. 7, 160, 161 СК України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї та Орган опіки і піклування Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вишгородського районного суду Київської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ: 44055588, адреса: 07330, Київська обл., Вишгородський р-н, с-ще Димер, вул. Соборна, 19.

Третя особа: Орган опіки і піклування Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ: 04359488, адреса: 07330, Київська обл., Вишгородський р-н, с-ще Димер, вул. Соборна, 19.

Головуюча суддя О.П. Дьоміна