Рішення

від 20.11.2024 по справі 143/685/24

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/685/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року м. Погребище

Погребищенський районнийсуд Вінницькоїобласті в складі:

головуючого судді Бойка А.В.,

з участю секретаря Шуваріної В. А.,

представника позивача адвоката Скалецького О. О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Погребище цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Погребищенської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

Встановив:

В провадженні Погребищенського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за вище вказаною позовною заявою, в якій позивач ОСОБА_2 просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , два місяці після набрання рішенням суду законної сили.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку, що належить на праві власності останньому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 665805, виданого Погребищенською райдержадміністрацією 15.02.2007.

Позивач є єдиним спадкоємцем за законом померлого, однак у визначений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звернувся, оскільки не знав про наявність у власності батька земельної ділянки, так як його батьки розлучилися ще до його народження та він з матір`ю проживав спочатку в Шаргородському районі Вінницької області, а згодом у Херсонській області.

Введення з 18.03.2020 карантину з метою запобігання поширення на території України коронавірусної інфекції, а в послідуючому введення з 24.02.2022 в дію воєнного стану позбавили його можливості дізнатися про наявність спадкового майна та своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Також перешкодою у прийнятті спадщини послугувало те, що він проживає на великій відстані від місцезнаходження спадкового майна і приїзд для подачі заяви особисто до нотаріального органу створили для нього істотні труднощі.

Відтак у теперішній час він не має можливості прийняти спадщину померлого батька через пропуск вказаного строку.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 01.08.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 17).

01.08.2024 із Погребищенської державної нотаріальної контори була витребувана для огляду в судовому засіданні спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).

13.08.2024 до суду із Погребищенської державної нотаріальної контори надійшла відповідь, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася, будь-яка інформація про наявність чи відсутність спадкоємців відсутня (а.с. 21, 22).

04.10.2024 судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті (а.с. 29).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Скалецький О.О. підтримав позов з викладених у позовній заяві підстав та просив задовольнити. Також пояснив, що введення у березні 2020 року карантину з метою запобігання поширення на території України коронавірусної інфекції, а в послідуючому введення у лютому 2022 року в дію воєнного стану позбавили позивача ОСОБА_2 можливості дізнатися про наявність спадкового майна та своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Представник відповідача Погребищенської міської ради начальник відділу правового забезпечення Андрійчук В.В. щодо задоволення позовних вимог позивача покладався на розсуд суду, зауваживши, що судом має бути належним чином оцінена поважність причин пропуску позивачем строку звернення із заявою про прийняття спадщини.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (а.с. 8).

Згідно довідки вих. № 2-255 від 09.08.2021, виданої виконкомом Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області, вбачається, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 1,7225 га, що розташована на території Андрушівської сільської ради, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 665805, виданого Погребищенською районною державною адміністрацією 15.02.2007 (а.с. 12).

Позивач ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 09.10.1995 (а.с. 9).

Відповідно до відповіді Погребищенської державної нотаріальної контори від 06.08.2024 № 535/01-16 згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа після смерті ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася, будь-яка інформація про наявність чи відсутність спадкоємців відсутня (а.с. 21, 22).

Отже, за обставинами цієї справи позивач є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 за законом як спадкоємець першої черги.

Активні дії щодо прийняття спадщини позивач почав вчиняти після спливу шестимісячного строку, звернувшись у липні 2024 року до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, тобто більше ніж через чотири роки після відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способом цього права може бути визнання права.

Змістомстатей 1216, 1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) ч.ч. 1, 2 ст. 1220ЦПК України.

За правиламистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість судом встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотрималася та після відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першоїстатті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно з частиною третьоюстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 26.09.2012 в справі № 6-85цс12, від 04.11.2015 в справі № 6-1486цс15 і підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.02.2018 в справі № 318/1037/15, від 21.10.2019 в справі № 662/1724/18, від 24.01.2020 в справі № 192/1663/17.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеногостаттею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.

У постановах від 11.07.2018 в справі №381/4482/16-ц (провадження №61-12844св18) та від 11.112020 в справі № 750/262/20 (провадження №61-14038св20) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі №369/6254/19-ц зазначено, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі №720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19.

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку, та доведення поважності причин пропуску строку.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів в підтвердження об`єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 .

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а на підставі статті 1272 ЦК України звернувся до суду із позовом, про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, мотивуючи це тим, що про наявність спадкового майна йому відомо не було, а також існували труднощі для звернення до нотаріального органу особисто у зв`язку з неможливістю приїзду до нотаріальної контори через істотні труднощі, що пов`язані з віддаленістю спадкового майна від його місця проживання.

Однак, позивач, знаючи про смерть батька, будучи спадкоємцем першої черги спадкування за законом, який не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та маючи на меті реалізувати свої спадкові права, мав обов`язок звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк як спадкоємець першої черги за законом.

Разом з тим, суд вважає, що позивач ОСОБА_2 не був позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права з часу відкриття спадщини, адже, заява про прийняття спадщини могла бути подана ним за допомогою засобів поштового чи електронного зв`язку, а також через орган місцевого самоврядування.

Доказів, які б свідчили про наявність об`єктивної перешкоди для подання такої заяви, позивачем не надано.

Крім того, запровадження карантинних обмежень у березні 2020 року, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), також не свідчать на об`єктивну неможливість позивача подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини (п. 113 Постанови ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Необізнаність позивача щодо наявності спадкового майна, строку та порядку прийняття спадщини також не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, в зв`язку з чим у даному випадку відсутні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Таким чином, на думку суду, не звернення з вказаних причин до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини понад чотири роки після смерті батька у визначений законом строк, а саме з 20.05.2020 по 20.11.2020, не можна розцінити як поважні причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини у розумінніст. 1272 ЦК України.

Відповідно дост.12ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.

В ч. 1ст.13ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 81 цього Кодексуі несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причинне свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку (зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 №431/5782/17).

Встановивши, що підстави, на які посилається сторона позивача, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, враховуючи тривалість пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, а також, беручи до уваги встановлені обставини, суд вважає, що позивач, та його представник, не довели існування об`єктивних перешкод для прийняття ОСОБА_2 спадщини, а отже, не довели, що пропуск строку для прийняття спадщини відбувся з поважних причин, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 293 ЦПК України, суд

Вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Погребищенської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 28.11.2024.

Суддя