Постанова

від 27.11.2024 по справі 712/6345/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1870/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/6345/24 Категорія: 304070000 Троян Т. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 03.10.2024 (повний текст складено 03.10.2024, суддя в суді першої інстанції Троян Т.Є.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Черкасигаз Збут» про стягнення коштів переплати за постачання природного газу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду у травні 2024 року з даним позовом, яким просив стягнути з відповідача на свою користь переплату за природний газ в сумі 5870,16 грн., мотивуючи про те, що за період 2021 - 2022 років ним було здійснено оплату за природній газ на рахунок ТОВ «Черкасигаз Збут», внаслідок чого виникла переплата в розмірі 5870,16 грн. Внаслідок зміни постачальника природного газу з 01.05.2022 переплата за природний газ на суму 5870,16 грн. не була реалізована по призначенню. Таким чином на його особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому відповідачем, утворилась переплата коштів, яка має бути стягнута на користь споживача.

РішеннямСоснівського районного суду міста Черкаси від 03.10.2024 позовні вимоги задоволено у повному обсязі з посиланням на обґрунтованість доводів позивача про наявність переплати коштів на рахунку споживача, яка виникла внаслідок не повідомлення останнього про зміну постачальника відповідних послуг з постачання природного газу.

На вказане рішення відповідачем 05.11.2024 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вказано на те, що платником за квитанціями, наданими позивачем у підтвердження здійсненої переплати, є інша особа, яка не мала зобов`язань з оплати відповідних послуг, чого не врахував суд у справі, вирішуючи спір на користь позивача. Кошти переплати можуть бути повернуті лише споживачу, яким їх платник ОСОБА_2 не являється за особовим рахунком позивача. Помилково перераховані кошти мають бути повернуті лише платнику, що вбачається з положень Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.

Суд помилково послався на приписи ст. 1214 ЦК України та не застосував положення ст. 1212 ЦК України щодо повернення безпідставно одержаного майна.

Позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду не обґрунтував яке саме право споживача порушено у відповідності до ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Неповідомлення відповідачем про зміну постачальника мало місце на підставі наказу Міністерства енергетики України № 198 від 08.06.2022 «Про постачання природного газу побутовим споживачам». Зміна постачальника виникла внаслідок особливостей державного регулювання надання послуг з постачання природного газу побутовим споживачам, обумовлених обставинами, визначеними у вищевказаному наказі.

Оскільки з 01.05.2022 послуги з постачання природного газу позивачу надаються іншим постачальник, з огляду на положення п.15 розділу ІІІ Правил постачання саме новий постачальник зобов`язаний був повідомити позивача про дату, з якої постачальник здійснює постачання природного газу.

Позивач безпідставно не сплачував судовий збір у справі, адже положення ЗУ «Про захист прав споживачів» до правовідносин сторін застосовані бути не можуть.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

За правилами ч.1ст.369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості в розмірі 5870,16 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч.1,2ст.367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим .Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що позивач був споживачем природного газу, який постачав відповідач за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до Наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.06.2022 за № 637/37973, зобов`язано ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснювати з 01.05.2022 постачання природного газу побутовим споживачам на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам на базовій річній пропозиції.

Відповідно до наданих квитанцій за період 2021 - 2022 років позивачем було здійснено оплату в ПриватБанк на рахунки отримувача ТОВ «Черкасигаз Збут», в сумі більшій, ніж фактичне споживання природнього газу, про що свідчать відповідні квитанції в матеріалах справи.

Платником у вказаних квитанціях зазначено ОСОБА_2 , який здійснює оплату послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 (а.с.8-13).

Позивача про зміну постачальника природного газу не було повідомлено, у зв`язку з чим у нього станом на травень 2022 року утворилася переплата відповідачу, який не здійснював постачання газу, в сумі 5870,16 грн., що підтверджується копією рахунку на оплату за спожитий газ по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Указані фактичні обставини при апеляційному перегляді справи скаржником під сумнів не ставляться.

Позивач зазначає, що сплачена ним сума коштів не була реалізована відповідачем по призначенню, що обумовило звернення з цим позовом до суду.

Правовідносини сторін, що виникли на підставі викладених вище фактичних обставин, регламентуються такими правовим нормами.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.

За змістом ст.ст. 67-68, 162 ЖК України наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

Аналогічні приписи містить і ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

При цьому згідно приписів ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» власник приміщення - це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, зареєстроване в установленому законом порядку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що діяльність з транспортування, розподілу та постачання природного газу підлягає ліцензуванню.

ТОВ «ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ» здійснює діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії, виданої постановою Національної комісії, відповідно до постанови НКРЕКП № 838 від 29.06.2017.

Наказом Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.06.2022 за № 637/37973, зобов`язано ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснювати з 01.05.2022 постачання природного газу побутовим споживачам на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам на базової річної пропозиції.

Відтак відповідач ТОВ «ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ» з 01.05.2022 здійснює лише обчислення, тобто математичні розрахунки з наданими числовими значеннями об`єму спожитого газу, а тому сплачені кошти на рахунок відповідача за об`єм, який фактично не поставлений, є такими, що отримані безпідставно, так як відповідні послуги відповідачем фактично надані не були природній газ вказаним постачальником не постачався.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно висновків ВС у постанові від 06.02.2020 у справі 910/13271/18 зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

А якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Така правова позиція викладена у постанові ВС від 22.03.2023 у справі №592/12956/21.

З аналізу встановлених при розгляді цієї справи фактичних обставин та вищенаведених норм законодавства вбачається, що відповідач ТОВ «ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ» з 01.05.2022 згідно Наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам» припинило надавати позивачу послуги з постачання природного газу за його особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Однак за цим рахунком мала місце оплата таких послуг, які фактично надано не було, на суму, заявлену до стягнення у цій справі.

Крім того, відповідач фактично припинив бути виконавцем послуг за договором з постачання природного газу.

Відтак правова підстава для оплати позивачем наданих послуг саме відповідачу відсутня, отже відповідні кошти переплати мають бути повернуті власнику, про що вірно вказав суд першої інстанції, вирішуючи спір у справі.

Такі висновки суду скаржником у поданій апеляційній скарзі по суті не спростовуються.

При цьому апеляційний суд не погоджується з посиланнями скаржника на те, що фактичним платником коштів переплати за послуги з постачання природного газу є особа, відмінна від позивача, адже спірні кошти внесено саме по рахунку позивача, який і має право ними розпоряджатися, а правовідносини між позивачем, як власником особового рахунку, та особою, яка фактично здійснювала оплату послуг по рахунку, не впливають на факт наявності безпідставної переплати коштів на користь відповідача.

Підстави того, чому інша особа оплачувала комунальні послуги за рахунком позивача, на чому наголошує скаржник, не стосуються наявності саме у особи, на чиє ім`я відкрито відповідний особовий рахунок, права очікувати використання спірних коштів на оплату відповідних комунальних послуг за цим рахунком.

Відтак відповідні апеляційні аргументи правового значення для вирішення спору у справі не мають.

Не можна погодитися з посиланнями скаржника на те, що позивач при зверненні до суду не обґрунтував яке саме право споживача порушено у відповідності до ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», адже з матеріалів справи вбачається, що право позивача було порушено внаслідок зміни у правовідносинах з ним щодо надання послуг з постачання природного газу особи виконавця (газопостачальної організації) без повідомлення споживача, що фактично призвело до безпідставної оплати відповідних послуг на рахунок попереднього виконавця, який припинив їх надавати.

Вказівка скаржника на те, що саме новий постачальник зобов`язаний був повідомити позивача про дату, з якої він здійснює постачання природного газу, не спростовує існування факту оплати позивачем на користь відповідача послуг, які ним фактично не надавалися.

Посилання скаржника на те, що позивач безпідставно не сплачував судовий збір у справі, адже положення ЗУ «Про захист прав споживачів» до правовідносин сторін застосовані бути не можуть, слід відхилити з тих підстав, що вказані обставини на правильність вирішення спору у справі не впливають, а питання про розподіл судових витрат може бути вирішене у порядку ст. 141 ЦПК України при прийнятті рішення щодо позовних вимог.

Одночасно апеляційний суд погоджується з аргументами скаржника про те, що суд першої інстанції помилково послався на приписи ст. 1214 ЦК України та не застосував положення ст. 1212 ЦК України щодо повернення безпідставно одержаного майна, адже спірні правовідносини не регламентуються нормами ст. 1214 ЦК України про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання, що в цій справі не мало місця.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 03.10.2024 у даній справі слід змінити у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. ст. 1212, 1214 ЦК України), виключивши з його мотивувальної частини посилання на приписи ст. 1214 ЦК України.

Отже подана відповідачем апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу, так як рішення суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог змін не зазнало.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 03.10.2024 у даній справі змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на приписи ст. 1214 ЦК України.

У решті рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 03.10.2024 у даній справі залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 27.11.2024.

Суддя-доповідач

Судді