Рішення

від 14.11.2024 по справі 946/999/23

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/999/23

Провадження № 2/946/670/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Баннікової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Клопот М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивував тим, що 27.09.2011 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, подружнє життя не склалось, і рішенням суду від 30.05.2016 р. шлюб між сторонами було розірвано. Проте, фактичне сумісне проживання вони припинили з січня 2015 року та мешкали за різними адресами. Весь час дитина проживає з позивачем, а пізніше - з позивачем та її чоловіком у другому шлюбі, укладеному ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , якого дитина сприймає як за батька. З 2015 року біологічний батько дитини самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини. Жодного разу з січня 2015 р. по вересень 2015 р. не провідав дитину, не надав матеріальної допомоги на її утримання, У позові та додаткових поясненнях від 26.03.2024 року представник позивача зазначив, що з січня 2015 року відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини, яка народилась з вродженою патологією головного мозку та іншими захворюваннями. Так, звернувшись у 2015 р. через деякий час до органу опіки та піклування із заявою щодо надання висновку про встановлення участі у вихованні з донькою, ОСОБА_2 на саме засідання комісії з питань захисту прав дитини не з`явився, хоча і був повідомлений належним чином. Після отримання вказаного висновку відповідач практично кілька разів відвідав доньку, а вже з весни 2016 року, тобто майже з часу розірвання шлюбу судом, перестав навіть зрідка бачитись з дитиною, приймати участь у її вихованні та надавати матеріальну допомогу на її утримання. Після того, як відповідач вступив у другий шлюб, від якого у нього народилось двоє дітей, він окрім того, що перестав бачитися з донькою, перестав також і надавати матеріальну допомогу, внаслідок чого позивач була змушена звернутись до суду з заявою про стягнення аліментів, які були присуджені у розмірі частки від доходу. Фактично аліменти з нього стягуються на теперішній час у розмірі 2151,00 грн. щомісячно, що є явно недостатньо для дитини, яка до того ж є інвалідом з дитинства з діагнозом вроджена патологія головного мозку, епілепсія, але він ніколи не сплачував додаткових витрат на її лікування. Навіть ці незначні грошові кошти відповідачем виплачувалися нерегулярно та з тривалими затримками. По причині заборгованості по аліментам у сумі 12263,25 грн. ОСОБА_2 , 21.02.2018 року, було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Постановами від 11.08.2020 року відповідачу знову накладалися обмеження у праві виїзду за межі України, у праві керування ТЗ, у праві полювання та користування зброєю за заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 01.08.2020 року становила 20877,50 грн. Тоді ж, ОСОБА_2 , був внесений до Єдиного реєстру боржників. 13.11.2020 року державним виконавцем був здійснений виклик ОСОБА_2 для складання адміністративного протоколу за ознаками ч.3 ст.183-1 КУпАП. Згідно розрахунку заборгованості по аліментам станом на 01.03.2021 року заборгованість становила 30789,50 грн. Тільки після подання позову до суду, у лютому 2023 року, відповідачем була погашена заборгованість, про що свідчить постанова про зняття арешту з майна від 26.06.2023 року. Безперечним фактом безвідповідального ставлення відповідача до своєї дитини є факт звернення його до суду із зустрічним позовом при розгляді позову про стягнення аліментів, про оспорювання батьківства та виключення із актового запису про народження дитини. Зазначив, що один лише цей факт безумовно свідчить про дійсне відношення відповідача до своєї дитини та пояснює серед іншого його самоусунення від прийняття участі у вихованні дитини та допомозі у її утриманні, тим більше з урахуванням стану її здоров`я, що потребує від батьків ще більшої уваги та турботи. Вважає, що цей факт свідчить також про те, що проблемна дитина-інвалід не була потрібна відповідачу ще відтоді. З початку війни, а саме, з 07.03.2022 року, позивач виїхала за межі України, мешкає в Австрії, дитина повністю знаходиться на її утриманні та вихованні. Відповідач також у кінці березня-початку квітня 2022 р. виїхав за межі України (в Ірландію) скориставшись для цього, окрім свідоцтв про народження двох дітей від другого шлюбу, ще й свідоцтвом про народження дитини від першого шлюбу, тобто дочки позивача та відповідача. З того часу від жодного разу не відвідав дочку в Австрії, хоча для цього у нього не було і немає в теперішній час жодних обмежень. Більш того, весь цей час він навіть не скористався можливістю спілкування з нею за допомогою мобільного ауді-відео-зв`язку. Вважає, відповідач не надав жодного доказу, який би підтвердив факт його участі у вихованні доньки та його бажанні спілкуватися з нею. Участь у вихованні не обмежується виплатою аліментів на її утримання. Також відповідач не надав жодних доказів того, що його колишня дружина чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою. Факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне не відворотних наслідків, оскільки, не позбавляє особу права спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав (а.с.74-77). Тому просить позбавити батьківських прав відповідача по відношенню до дитини ОСОБА_4 .

12.04.2024 року представником відповідача подано до суду письмовий відзив на позовну заяву про позбавлення батьківських прав, в якому зазначає, що позовні вимоги вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Так, у позовній заяві позивач вказує, що «весь час» донька проживає з нею та її чоловіком від другого шлюбу, ОСОБА_5 (шлюб укладено 26.05.2017 року). Проте, рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22.02.2024 року шлюб між позивачем та її другим чоловіком розірвано. Рішенням за вказаним позовом встановлено, що сторони з 07.03.2022 року не підтримують фактичних шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, кожен з них живе своїм життям. Позовна заява позивача до відповідача про позбавлення батьківських прав до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеського області надійшла 09.02.2023 року, майже через рік після того, як друга сім`я позивача розпалась. Зазначила, що у 2015 р. на розгляд заяви органу опіки та піклування відповідач не з`явився, оскільки з вересня 2014 року відповідач був прийнятий до лав Збройних Сил України, а протягом 2015 року ОСОБА_2 брав участь у складі сил та засобів сектору «М», з метою виконання службових (бойових) завдань. Починаючи з липня 2022 року, за відповідачем заборгованості по сплаті аліментів немає. Стосовно ненадання додаткових коштів на утримання дитини зазначає, що відповідач не має значного прибутку та фінансових заощаджень, але від надання допомоги своїй дитині жодного разу не відмовлявся, а ось позивач до нього із цим питанням і не зверталась. Єдиний раз, коди позивач звернулась за фінансовою допомогою, було у серпні 2022 року задля покупки дитині мобільного телефону. Позивач запевняла, що придбавши дитині телефон, вона надасть відповідачу контактний номер телефону дитини і він нарешті зможе поспілкуватися з донькою. ОСОБА_2 кошти у розмірі 5000,00 грн. перевів, але ні він, ні члени його родини номер телефону так і не отримали. Під час розгляду питання щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої доньки, відповідачем дійсно було подано зустрічну позовну заяву про виключення із актового запису народження дитини відомостей про батька. Але це пояснюється тим, що при кожній сварці позивач повторювала, що це, начебто, не дитина відповідача, таким чином, провокуючи його на необдуманий крок. Відповідач і досі жалкує про цей вчинок та не пишається ним тощо (а.с.106-107).

Додатковими письмовими поясненнями представник відповідача зазначила, що ОСОБА_2 службу у ЗСУ завершив у 2018 р. у зв`язку із завершенням дії контракту, тому факти дезертирства відсутні, підставою у 2015 р. його звернення до органу опіки і піклування про встановлення порядку участі у вихованні стало постійне змінювання позивачкою своїх місць проживання, існування випадків, зокрема, коли дитина взагалі залишалась із чужими людьми, поки позивачка займалась своїми справами, сам факт проведення спеціальних досліджень на батьківство не є нічим протизаконним і нічиї інтереси при цьому порушені не були, щодо не взяття участі у вихованні та житті дитини, вважає, що позивачка сама створює перешкоди своєю принциповою поведінкою, штучно створюючи конфлікт та нагнітання сімейної обстановки, відповідач позбавлений контакту з дитиною, її номером телефону, адресою проживання, позбавлений можливості елементарно відправити подарунок дитині, стосовно несплати додаткових витрат на утримання дитини через стан здоров`я, то відповідач не відмовляється брати участь у них, але він має право знати, яка сума і куди ця сума буде направлена, а тому він чекає на висновки лікарів та рецепти на ліки, половину яких він готовий сплачувати. Крім того, зазначила, що можливо в часи ранньої юності відповідач й допускав різні помилки (були проблеми зі сплати аліментів), йшов і відповідь позивачки на принцип, але протягом останніх років аліменти сплачуються своєчасно, батько бажає спілкуватись із донькою, брати участь у її житті (а.с.146-147).

У судових засіданнях представник відповідача суду зазначала, зокрема, і 14.11.2024 р., що відповідач вже не має заборгованості зі сплати аліментів, а, навпаки, є переплата на 4759 грн., готов надавати допомогу і брати участь у вихованні, позивачка з додатковими вимогами про утримання ніколи не зверталась, відповідач хотів би познайомити своїх двох інших дітей із донькою, подарував би подарунки, але позивачка ігнорує його звернення на побачення, зазначила, що відповідачу фактично не відомо місце проживання позивачки із дитиною. Крім того, як їй відомо, позивачка навмисно ухиляється від спілкування відповідача із дитиною, що вбачається з переписки у певних месенджерах відповідача і позивачки тощо. Надала 14.11.2024 р. суду копію письмового звернення ОСОБА_2 до представника позивачки ОСОБА_1 , в якому зазначає, що ОСОБА_1 у переписці вигадує безліч підстав уникнути зустрічі дочки із ним. На пропозицію позивачки побачитись з донькою в Україні зазначив, що з 11.11.2024 року по 16.11.2024 року він не має можливості приїхати в Україну. Це пов`язано з його перебуванням у іншій країні, відсутністю прямого авіасполучення із Україною, складного маршруту, який займе час не тільки для прильоту, а й планування, оформлення відпустки за місцем роботи тощо. Зазначені дати не були ні з ким узгоджені, позивачка за декілька днів свідомо уникала відповідей на його повідомлення, а лист надійшов лише 11.11.2024 р., поїздка раптово сталася акурат під судове засідання, що має відбутися 14.11.2024 року о 15:00 год., все це наводить його на роздуми про спеціально сплановану ситуацію з метою очорнити його як батька та виставити перед судом непринадно. Зокрема, до таких висновків він прийшов після їх листування із позивачем 04.07.2024 року у месенджері Viber. Жодного повідомлення щодо можливої зустрічі з Дашею в Ізмаїлі влітку та на початку осені він так і не отримав. Хоча чекав. Фактичне повідомлення його про приїзд дитини на малу батьківщину на короткий строк без попередження свідчить про чинення перешкод у спілкуванні з донькою з боку матері. Якщо минулого разу позивач готувалась до поїздки більше ніж за місяць, то цього разу також приїхала не раптом. Він готовий поступатися своїми інтересами задля участі у вихованні та житті доньки, але це не говорить про можливі приниження з боку колишньої жінки, яка ставить нереальні до виконання умови. Він готовий зустрічатися з донькою та брати участь у її вихованні. А тому запрошує ОСОБА_6 провести зимові канікули у нього вдома, де він зараз живе, в Ірландії, у м. Голвей. Також готовий зустрітись з донькою і в Австрії, і в Україні (всі спекуляції щодо його можливого ухилення від мобілізації є нісенітницею, адже всі військово-облікові документи оновлені, а відстрочка надавалась у рамках законодавства).

Представник позивача суду у судових засіданнях суду пояснив, що за усі 12 (дванадцять) років відповідач бачив дитину лише 3 рази, при чому, хвору дитину, останній раз - у 2017 чи 2018 році, і зразу ж через декілька годин повернув дитину матері, за час знаходження дитини в Австрії, починаючи з 2022 року, і по сьогоднішній день, відповідач жодного разу не приїхав до доньки, перебуваючи в ОСОБА_7 . Вважає, що батько повинен не тільки мати бажання чимось допомагати, а і вчиняти реальні дії, і не тільки за зобов`язаннями зі сплати аліментів в розмірі від доходу. Адреса місця проживання позивачки не приховується, зокрема, адреса її мешкання зазначена у довідці про реєстрацію за місцем проживання доньки в Австрії від 21.03.2022 р., що міститься в матеріалах справи і подавалась разом із позовом. На запитання суду повідомив, що позивачка вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення батьківських прав відповідача, щоб встановити справедливість та позбавити у майбутньому відповідача права вимоги допомоги від доньки.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в.о. начальника служби у справах дітей раніше подавала заяву про розгляд справу у відсутність представника, вирішити справу в інтересах дитини та врахувати висновок органу опіки та піклування від 22.05.2023 р. (а.с.48, 148).

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зістаттею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини восьмоїстатті 7 СК Українирегулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертоюстатті 155 СК Українибатьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Устатті 7 СК Українивизначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами першою-третьоюстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст.164 СК України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що підтверджуєтьсяповторним свідоцтвомпро народженнясерії НОМЕР_1 ,виданим Відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану реєстраційноїслужби Ізмаїльськогоміськрайонного управлінняюстиції вОдеській області 19.03.2015 року, актовий запис № 42 (ас.10).

Шлюб, укладений між позиваем та відповідачем розірвано рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.05.2016 року. (а.с.11).

Відповідно до корінця медичного висновку № 13 про дитинуінваліда віком до 18 років від 28.08.2020 року, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Кривоозерський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має вроджену патологію головного мозку, епілепсію (а.с.20).

Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 17.09.2015 року про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання малолітньої дитини визначено разом з матір`ю ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14). З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради про участь у вихованні дитини та усуненні перешкод у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що 20.10.2015 року ОСОБА_2 звернувся до служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради із заявою щодо надання висновку про участь у вихованні та усуненні перешкод у спілкуванні із малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до акту обстеження № 128 від 20.10.2015 року, ОСОБА_8 проживає разом з малолітньою донькою за адресою: АДРЕСА_1 . Для дитини створені належні умови для проживання та виховання. Між матір`ю та дитиною існує емоційний зв`язок. ОСОБА_8 піклується про дитину, приділяє їй належну увагу. 10.11.2015 року питання надання висновку про участь у вихованні та усуненні перешкод у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було винесене на засідання комісії з питань захисту прав дитини Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області. На засідання з`явилась мати дитини. Батько, ОСОБА_2 , на засідання не з`явився, повідомлений належним чином. Батьку було визначено порядок спілкування з дитиною.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.10.2016 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 25.11.2015 року до 20.12.2029 року, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про оспорювання батьківства, виключення із актового запису про народження дитини відмовлено (а.с.16).

Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментам, складеного Головним державним виконавцем Відділу ДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції з лютого 2017 р. по листопад 2018 р, з січня 2019 р. по червень 2019 р., з серпня 2019 р. і по червень 2022 р. відповідач мав постійну заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітньої дитини на користь позивачки, станом на квітень 2021 р. заборгованість зі сплати аліментів складала 26715,41 грн. (а.с.18-19).

07.08.2020 року старшим державним виконавцем Степановим М.О. на адресу ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , направлено повідомлення про внесення відомостей про нього, як боржника, до Єдиного реєстру боржників (а.с.84).

11.08.2020 року постановою державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Степановим М.О. було встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у виїзді за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів (а.с.80, зворот).

Постановою державного виконавця від 11.08.2020 року, ВП № 52841589, ОСОБА_2 встановлено тимчасове обмеження у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів (а.с.81, зворот).

11.08.2020 року постановою державного виконавця встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а.с.82, зворот).

Постановою державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Степановим М.О. від 11.08.2020 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів (а.с.83, зворот).

Лише з липня 2022 р. відповідач за ОСОБА_2 рахується переплата зі сплати аліментів у певних розмірах: 6150.13 грн., 2 60813 грн. тощо (а.с.19).

Як вбачаєтьсяз наданогоорганом опікита піклуваннявиконавчого комітетуІзмаїльської міськоїради Ізмаїльськогорайону Одеськоїобласті висновкувід 22.05.2023р.з питання доцільності позбавлення батьківськихправ ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько, ОСОБА_2 , має бажання бачити доньку та брати участь у її житті. ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої дитини, вважає себе гарним батьком, заборгованості з виплати аліментів не має, бажає продовжувати допомагати доньці надалі. Члени комісії вважають позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоцільним (а.с.38-39).

Відповідно до частин п`ятої-шостоїстатті 19 СК Україниорган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, суд вважає, що висновок органу опіки та піклування від 22.05.2023 р. не достатньо повний і обґрунтований.

Судом не встановлено, що відповідач піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей, виявляє інтерес до її внутрішнього світу, створює умови для отримання нею освіти, взагалі підтримує необхідний зв`язок батька із дитиною.

Положеннямистатей 77-80 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Так, у своєму листі, поданому до суду 14.11.2024 р. відповідач ОСОБА_2 зазначив, що у листуванні із позивачкою у месенджері 04.07.2024 р. він черговий раз просив поспілкуватись із донькою та побачитись в Австрії, але позивачкою йому було відмовлено.

Проте, на запитання суду представник відповідача не змогла сказати, коли ще і коли саме відповідач до 04.07.2024 р. звертався із проханням, бажанням про спілкування та зустріч із дитиною.

Доказів відповідного листування відповідача із позивачем, навіть і 04.07.2024 р., у підтвердження бажання відповідача спілкуватись із дитиною, зустрітись, - суду надано не було.

Крім того, дійсно, з довідки про реєстрацію за місцем проживання від 21.03.2022 року, вбачається, що основне місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є АДРЕСА_3 (а.с.21).

Як підтвердила представник відповідача у судовому засіданні 14.11.2024р., до виїзду у 2022 р. за кордон відповідач останні декілька років із донькою не бачився, не бачився з донькою і після виїзду за кордон.

Пояснення представника відповідача у судовому засіданні, що відповідач «готовий допомагати і не відмовляється» від надання допомоги, суд не може прийняти, як належне піклування і виховання батьком дитини.

Суд прийняв до уваги, що з часу припинення фактичних шлюбних відносин відповідач не проживав із малолітньою донькою однією сем`єю, з 2022 р. проживає за межами України та з вказаного часу не брав та не бере участі у вихованні дитини, не піклується про неї, її фізичний, духовний та моральний розвиток, протягом не забезпечував матеріально, не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду і лікування, як складову частину виховання. Відповідач був обізнаний про наявний встановлений діагноз, однак не вживав заходів на забезпечення догляду за дитиною.

Допитані у судовому засіданні 18.03.2024 р. свідки суду надали наступні показання.

ОСОБА_9 зазначила, що знає позивачку з 2013 р., після розлучення з ОСОБА_10 переїхала до Одеси, знає, що ОСОБА_11 жодного разу не вітав дитину із днем народження, на лікування матеріально не допомагав ОСОБА_12 , у ОСОБА_12 ще одна дитина є - ОСОБА_13 , її хресник.

Свідок ОСОБА_14 суду надала покази, що вона вчителька у школі-інтернаті. Знає, що донька ОСОБА_12 та ОСОБА_11 народилась хворою, позивачка і відповідач прожили разом недовго, ОСОБА_12 тягнула все на собі, ОСОБА_11 не допомагав, потім ОСОБА_12 переїхала до Одеси до своїх сестер, особо зустрічей ОСОБА_11 із ОСОБА_15 не було, ОСОБА_11 сплачував аліменти, оскільки Служба примушувала, ОСОБА_16 він практично не знає. Якось він бачився з ОСОБА_15 , купив їй йогурт, попросив побути з нею трохи, потім зателефонував, попросив забрати ОСОБА_16 .

Не спростовують встановлені судом обставин і показання допитаних судом 03.07.2024 р. свідків: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , рідних сестер відповідача ОСОБА_2 .

Так, ОСОБА_17 суду повідомила, що вона, як сестра, брала участь у їх сімейних питаннях, на п`ятому місяці вагітності позивачці повідомили про хворобу дитини, вона відмовилась робити аборт. Коли ОСОБА_19 було три роки, вони остаточно посварились і ОСОБА_12 позивачка поїхала з дитиною до хресної. ОСОБА_11 потім повідомили, що ОСОБА_12 живе в Одесі, а дочка із хресною. Він заперечував, що дитина була у хресної. Знає, що брат декілька разів зустрічався в Одесі з дитиною, позивачка давала ОСОБА_16 потім до дому ОСОБА_11 . Зазначила, що їй відомо, що ОСОБА_11 купив дитині телефон, проте, спілкування із нею у нього так і відсутнє. Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем було передано 5000 грн. на придбання телефону. Він не припускав, що після його виїзду за кордон ОСОБА_12 може подати такий позов до суду. Підтвердила, що у відповідача народилось ще двоє дітей. Знає, що ОСОБА_11 хотів би зробити для ОСОБА_19 більше, після виїзду за кордон на початку війни, до України більше не повертався.

ОСОБА_18 суду повідомила, що вона хоче, щоб ОСОБА_11 спілкувався з дочкою, проте, знає, що ОСОБА_12 не дозволяє йому спілкуватись із дитиною. Від брата знає, що ОСОБА_12 спочатку давала змогу бачитись із дитиною, потім перестала, аліменти сплачує своєчасно, ОСОБА_12 ніколи не зверталась за ліками для ОСОБА_20 , який розмір аліментів відповідач має сплачувати на дитину, їй не відомо, що брату встановлювали заборону на виїзд за кордон через накопичення заборгованості зі сплати аліментів, вона не знає.

Отже, судом не встановлено обставин, що відповідач бажає спілкування, турботи над донькою, сумує за нею тощо, свідок ОСОБА_18 не в повній мірі обізнана про обставини, що склались між позивачем, відповідачем та дитиною.

Тобто, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку, скасує лише правовий зв`язок між ним та донькою, оскільки фактичний духовний зв`язок між батьком та дитиною відсутній.

Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду, за наявності певних підстав, з позовом про поновлення батьківських прав.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст..ст. 18,19, 27 Конвенції про права дитини ст.ст.7, 155, 164-166 СК України, ст.ст.11-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити батьківськихправ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації фізичної особи: АДРЕСА_2 ), відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області 19.03.2015 року, актовий запис № 42).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Суддя: (підпис)В.Н.Баннікова

З огригіналом згідно: Н.В.Баннікова