Постанова

від 28.11.2024 по справі 332/3547/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 28.11.2024 Справа № 332/3547/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №332/3547/24 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібна О.М.

Провадження №22-ц/807/2251/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28листопада 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 у періодз 2004року по2021рік працюваву шкідливихумовах нанаступних підприємствах: Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», стаж 12 років, 08 місяців; Приватне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив», стаж 02 роки 04 місяців. Отже, загальний стаж роботи ОСОБА_1 на вказаних вище підприємствах складає 15 років.

15 листопада 2021 року ОСОБА_1 звільнився з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» за ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), наразі не працює.

Умови праці на підприємстві відповідача (на робочому місці) не відповідали безпечним стандартам. ОСОБА_1 відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06.03.2024 року, № 10/227, виданого ДУ «Інститут медицинипраці іменіЮ.І.Кундієва Національноїакадемії медичних наук України», встановлені професійні захворювання:хронічна радикулопатія шийнаС6,С7праворуч тапопереково-крижоваL5,S1праворуч встадії затихаючого загострення зпомірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічнимта больовимсиндромами;хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватістьз легкимступенем зниженняслуху (2ст.)за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;хронічний бронхіт2ст.,фаза затихаючогозагострення,прикореневий пневмофіброз,ЛН 2ст.(другогост.).

За змістом Акту розслідуванняпричин виникненняхронічного професійного захворювання від22 березня 2024року (ФормаП-4),професійні захворюваннявиникли узв`язкуз тривалимперіодом роботив умовахвпливу шкідливихфакторів наПАТ «Запоріжсталь»та ПрАТ«Запоріжвогнетрив».Останнім місцемроботи,за якимскладено данийакт,є ПрАТ«Запоріжвогнетрив».

Довідкою Міністерства охорони здоров`я України про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААГ №825174 від 10 червня 2024 року позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності, позивачу встановлена третя група інвалідності строком до 01 червня 2026 року.

Завдану йому моральну шкоду оцінює у 60 000,00 грн та вважає, що саме така сума, буде адекватною тій моральній шкоді, яка була спричинена в результаті професійного захворювання, а також достатньою і справедливою для хоча б часткового відновлення фізичного здоров`я і приведення його морального стану в норму.

Позивач вважає встановленим безумовний причинний зв`язок між виникненням у нього професійних захворювань та, як наслідок цього, втратою працездатності на 60%, встановлення ІІІ групи інвалідності й роботою на підприємствах відповідачів. За таких обставин йому має бути відшкодована моральна шкода, завдана ушкодженням здоров`я, з урахуванням процентної складової від загального стажу роботи позивача на підприємствах відповідачів: 84,44% на ПАТ «Запоріжсталь»,що вгрошовому еквівалентіскладає 50664грн та 15,56% на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», що в грошовому еквіваленті складає 9336 грн.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив суд з урахуванням часу роботи на підприємствах відповідачів, стягнути з Публічного акціонерноготовариства «Запорізькийметалургійний комбінат«Запоріжсталь» 50664грн,з Приватногоакціонерного товариства«Запоріжвогнетрив» 9336грн на його користь, як відшкодування завданої моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати на правову допомогу (розмір якої надалі буде визначено та підтверджено відповідними доказами).

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, 50664,00 гривень одноразово.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, 9336,00 гривень одноразово.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 , 2500,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь ОСОБА_1 , 2500,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині про стягнення витрат на правничу допомогу залишено без задоволення.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 1022,74 гривні.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь держави судовий збір у розмірі 188,46 гривень.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2024 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 моральної коди у сумі 50 664,00 грн, 2500,00 грн витрат на правничу допомогу та стягнення на користь держави 1022,74 грн судового збору, в іншій частині вказане рішення суду залишити без змін.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що підприємство ПАТ «Запоріжсталь» не було останнім місцем роботи позивача, де були шкідливі фактори виробничого середовища та умови для виникнення профзахворювання. Законодавством передбачено, що визначення підприємства, яке винне у виникненні хронічного профзахворювання особи, здійснюється не судом під час розгляду справи про стягнення моральної шкоди і не комісією з розслідування хронічного професійного захворювання (далі ХПЗ) на етапі розслідування його причин, а здійснюється саме лікувально-експертною комісією Спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я. Також критерії пропорційності стажу роботи для розподілення між роботодавцями вини у ХЗП особи та суми моральної шкоди законодавством не передбачено. Позивач при працевлаштуванні до ПАТ «Запоріжсталь» проходив медичний огляд, за висновками якого він буз здоровий, придатний до роботи, професійних захворювань не виявлено. Звільнився за власним бажанням 10 травня 2017 року, після звільнення у період з 10 травня 2017 року по 18 березня 2019 року працював у ТОВ «Запорізька хендлінгова компанія», а потім у період з 02 липня 2019 року по 15 листопада 2021 року працював на ПрАТ «Запоріжвогнетрив». Окрім того, зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що після 23 травня 2020 року після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у подальшому законодавстві», суми, які сплачуються особі на відшкодування моральної шкоди є об`єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Отже, судом вирішено питання щодо стягнення суми моральної шкоди без урахування утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що свідчить про те, що судом було зобов`язано відповідача здійснити виплату доходу позивачеві без виконання визначеної Податковим кодексом України функції податкового агента, яка полягає в тому, що виплата доходу можлива лише з утриманням податку і за рахунок особи, що його отримує. Сума відшкодування моральної шкоди визначена позивачем та стягнута судом занадто завищена і не відповідає критеріям розумності та справедливості, про які йдеться в статті 23 ЦК України.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Біліченко О.О. зазначає, що під часрозгляду справисудом першоїінстанції наданоналежну правовуоцінку правовідносинам,що склалисяміж сторонамиу справі,з`ясовано їхправову природута якнаслідок ухваленообгрунтоване тазаконне рішення,а доводиапеляційної скаргиє безпідставнимита необгрунтованими.В зв`язкуз наведеним,просить апеляційнускаргу залишитибез задоволення,а рішеннясуду першоїінстанції беззмін. Просить стягнути з ПАТ «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 понесені ним внаслідок апеляційного оскарження судового рішення витрати на правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст.369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 90840 грн (відповідно до Закону України«Про Державнийбюджет на2024рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 30 = 90840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 60000,00 грн, оскаржується в частині 50664,00 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п. 1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч.4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів звертає увагу, що переглядає рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2024 року в частині, що стосується задоволено частини позовних вимог до ПАТ «Запоріжсталь» про визначення суми моральної шкоди щодо оподаткування, як того просить скаржник.

В іншій частині рішення суд першої інстанції не переглядається та не оскаржується.

Згідно з п.1 ч.1ст.374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходячи із характеру отриманих позивачем захворювань, внаслідок яких він, будучи до цього працездатним чоловіком, визнаний інвалідом третьої групи з втратою 60% професійної працездатності, характеру, глибини і обсягу фізичних та душевних страждань, яких ОСОБА_1 постійно зазнає у зв`язку з хронічними професійними хворобами, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, прийшов висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди виходячи з пропорційності є сума 50664,00 гривень одноразово і саме така сума є достатньою виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням трудового стажу на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 12 років 08 місяців указаних шкідливих умовах.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 2004року по2021рік працюваву шкідливихумовах нанаступних підприємствах: Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», стаж 12 років 08 місяців; Приватне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив», стаж 02 роки 04 місяців. Отже, загальний стаж роботи ОСОБА_1 на вказаних вище підприємствах складає 15 років, що підтверджується копією Трудової книжки серії НОМЕР_1 . Наказом ПрАТ «Запоріжвогнетрив» від 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 був звільнений на підставі ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) (а.с.28-33).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії (ЛЕК) про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» за № 10/227 від 06 березня 2024 року, у ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: хронічна радикулопатія шийна С6, С7 праворуч та попереково-крижова L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (2 ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН 2 ст. (другого ст.).

Обґрунтуванням для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко-функціональних обстежень; динаміка захворювань, їх розвиток в період роботи в шкідливих умовах праці; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці ОСОБА_1 від 26 січня 2024 року, згідно з якою хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів: (фізичне навантаження, робоча поза, вимушені нахили тулуба), параметри яких перевищували допустимі величини; шуму, рівень якого перевищував ГДР; пилу, концентрація якого перевищувала ГДК; професійний маршрут (стаж шкідливих умовах праці - 15 років). Протипоказана робота в умовах впливу фізичних навантажень, пилу, токсичних та подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату, інтенсивного шуму. Повідомлення пронаявність впершевиявленого хронічногопрофесійного захворювання №171 від 06 березня 2024 року, висновок надано на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії від 06 березня 2024 року за №10/227 (а.с.18).

Вищезазначене також підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 № 10/227 від 06 березня 2024 року (а.с.21-12).

Як зазначено в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 березня 2024 року, встановлено позивачу діагноз: Хронічна радикулопатія шийнаС6,С7праворуч тапопереково-крижоваL5,S1праворуч встадії затихаючогозагострення зпомірним статико-динамічними порушеннями,м`язово-тонічнимта больовимсиндромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватістьз легкимступенем зниженняслуху (2ст.)за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючогозагострення,прикореневий пневмофіброз,ЛН 2 ст. (другого ст.). Дата надходження повідомлення про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) до територіального органу Держпраці 11 березня 2024 року. Дата встановлення остаточного діагнозу 06 березня 2024 року. Відповідно до цього акту, хвороба виникла внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів.

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25 березня 2024 року причиною виникнення отриманих Позивачем професійних захворювань є наявність на його робочих місцях на ПАТ «Запоріжсталь» (стаж 12 років, 08 місяців), ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (стаж 02 роки, 04 місяців) - шкідливих виробничих факторів (перелік яких визначено в пункті 17,18 цього Акту) (а.с.34-42).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 825174 від 10 червня 2024 року, ОСОБА_1 встановлено первинно третю групу інвалідності, причина інвалідності: професійне захворювання. Протипоказана важка фізична праця, стато-динамічні навантаження, рекомендовано «Д» нагляд у профпатолога, невролога, пульмонолога, сімейного лікаря, лор (а.с.11,17).

Згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серія 12 ААА № 125522 від 10 червня 2024 року - ступінь втрати професійної працездатності Позивача складає 60 (шістдесят) % (а.с.19).

10 червня 2024 року ОСОБА_1 встановлена Індивідуальна програма реабілітації інваліда №911 (а.с.24-28).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю Українивстановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рн/2004 констатує, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

За змістом ч.ч.1-3ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 за час перебування з відповідачами в трудових правовідносинах під час тривалого виконання роботи в ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» через перевищення впливу шкідливих виробничих факторів, отримала ряд професійних захворювань, в результаті чого йому 06 березня 2024 року встановлена третя група інвалідності із втратою професійної працездатності 60%, строком до 01 червня 2026 року.

Колегія суддів, перевіривши надані сторонами докази, вважає доведеним факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я під час виконання трудових обов`язків, відповідальність за що покладається на відповідачів ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».

Факт встановлення професійних захворювань позивачу ОСОБА_1 внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах праці на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» фактично не спростовано відповідачем.

Медичний висновок щодо встановлення професійних захворювань позивачу та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання підприємствами на час перегляду справи в апеляційному порядку є чинними.

Причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу. Доводи відповідача про те, що позивач був обізнаний із шкідливими умовами праці, добровільно погодився на них, під час роботи на підприємстві на стан здоров`я не скаржився, за результатами періодичних медичних оглядів визнавався придатним для роботи за професією, фактично приховував погіршення стану свого здоров`я, чим сприяв настанню більш тяжких наслідків, апеляційним судом відхиляються через те, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов`язок дбати про своє здоров`я жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку виконувати вимоги ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.

Визнання позивача придатним для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і, відповідно, відповідальність підприємств за шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я.

Матеріали справи містять письмові докази про те, що ОСОБА_1 має ряд хронічних захворювань, зокрема основне: Хронічна радикулопатія шийнаС6,С7праворуч тапопереково-крижоваL5,S1праворуч встадії затихаючогозагострення зпомірним статико-динамічними порушеннями,м`язово-тонічнимта больовимсиндромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватістьз легкимступенем зниженняслуху (2ст.)за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючогозагострення,прикореневий пневмофіброз,ЛН 2 ст. (другого ст.). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 березня 2024 року (Форма П-4): дата встановлення остаточного діагнозу за вказаними вище професійними захворюваннями 06 березня 2024 року. Відповідно до цього акту, хвороба виникла внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів на робочих місцях на ПАТ «Запоріжсталь», ПрАТ «Запоріжвогнетрив». Зі змісту довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №825174 від 10 червня 2024 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності: професійне захворювання». Зі змісту довідки серії 12 ААА № 125522 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності позивача склала 60%.

Вищевказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Твердження апеляційної скарги про відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди судова колегія вважає неприйнятними, оскільки вони об`єктивно спростовуються встановленими вище обставинами.

Визначаючи розмір моральної шкоди, відповідно до ст. 23 ЦК України, судом першої інстанції обґрунтовано враховано характер порушення прав позивача, ушкодження здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, глибину фізичних і моральних страждань позивача, погіршення його здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, характер отриманих ним захворювань, внаслідок яких він, будучи до цього працездатним чоловіком у віці 51 рік визнаний інвалідом третьої групи з втратою 55% професійної працездатності. Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд враховував, що на підставі медичних документів, складених у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями позивачем, останньому була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються надалі (хронічні професійні захворювання тривають) його нормальні життєві процеси. Отримане професійне захворювання спричиняє ОСОБА_1 як фізичний біль, так і моральні страждання, оскільки і біль і страждання є невід`ємні одне від одного. Моральна шкода, завдана ОСОБА_1 , в результаті професійного захворювання, є сукупністю тих моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками, як фізичні страждання, пов`язані з перенесенням сильного та виснажливого фізичного болю, що пов`язаний із професійним захворюванням, і якого позивачу вже ніколи не позбутися, моральні переживання за подальших стан свого здоров`я; переживання, пов`язані з пережитим відчуттям незадоволеності, оскільки своїм часом позивач розпоряджатися в повній мірі не може у зв`язку із необхідністю проходити тривалий курс лікування, приймати ліки.

Названі обставини свідчать про істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

При визначені розміру моральної шкоди не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.

Колегія суддів зауважує, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу.

ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця соціально-динамічні навантаження, не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і, відповідно, відповідальність підприємств за шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я.

Вищевказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд першої інстанції обгрунтовано вважав необхідним стягнути з відповідача ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50 664,00 грн, розподіливши її пропорційно до його стажу роботи на вказаному підприємстві.

Твердження апеляційної скарги про відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди судова колегія вважає неприйнятними, оскільки вони об`єктивно спростовуються встановленими вище обставинами.

Посилання ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» в апеляційній скарзі на обізнаність позивача про стан здоров`я, свідоме приховування позивачем та погіршення його дійсного стану, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми морально шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб із зазначеної суми, що є порушенням принципу законності не заслуговують на увагу, оскільки 02 липня 2024 року у «Відзив на позовну заяву» відповідачем порушувалось зазначене питання, а суд першої інстанції у рішенні надав йому мотивоване обґрунтування.

Слід зауважити, що відповідно до підпункту а) пп.164.2.14 пункту 162.2 ст. 162 Податкового кодексу України до загального місячного річного) оподаткування доходу платника податків включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я. А отже, заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, а тому вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження його здоров`я на виробництві.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження №61-18490 св21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При ухваленні рішення судом першої інстанції враховано приписи п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження №61-18490 св21).

Доводи апелянта про те, що саме ПрАТ «Запоріжвогнетрив» і є підприємством, на якому саме і виникло зазначене у ОСОБА_1 професійне захворювання, яке й повинно нести відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, є безпідставними з огляду на наступне. Так, згідно Медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання від 06 березня 2024 року, № 10/227 підґрунтям для встановлення професійної категорії захворювання явилась динаміка захворювань, їх розвиток в період роботи в шкідливих умовах праці, інформація про умови праці. Отже, виходячи з комплексного аналізу зазначених документів, а саме медичного висновку ЛЕК, трудової книжки ОСОБА_1 , акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) Форми П-4, - можна дійти висновку, що професійні захворювання ОСОБА_1 отримав під час роботи як на ПАТ «Запоріжсталь», так і на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», оскільки на обох підприємствах наявні шкідливі умови праці. Вказані ПАТ «Запоріжсталь» обставини про те, що Акт складався саме за участю ПрАТ «Запоріжвогнетрив», а на адресу ПАТ «Запоріжсталь» не було направлено повідомлення у порядку вимог ст. 101 ПКМУ №337 жодним чином не підтверджує судження ПАТ «Запоріжсталь», що нібито саме ПрАТ «Запоріжвогнетрив» і є підприємством, на якому саме і виникло значне професійне захворювання, а ПАТ «Запоріжсталь» не є особою, яка несе відповідальність за заподіяну ОСОБА_1 моральну шкоду. Колегія суддів зазначає, що комісія з розслідування, яка складає Акт Форми П-4 встановлює причини виникнення професійного захворювання. Пунктом 18 цього Акту встановлено, що причиною виникнення отриманих ОСОБА_1 професійних захворювань є наявність на його робочих місцях на ПАТ «Запоріжсталь», ПрАТ «Запоріжвогнетрив» шкідливих виробничих факторів, перелік яких визначено в пункті 18 цього Акту-важкість праці, шум, хімічні фактори.

Стосовно стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» в розмірі 2 500,00 гривень, які були присудженні до стягнення, з яким не погоджується відповідач, колегія зазначає наступне.

Згіднозі ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3ст. 137 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 3ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульованоГлавою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема,стаття 903 Цивільного кодексу Українипередбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу Українирегулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положеньстатті 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно дост. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22) зазначено, що: «при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини».

За приписамистатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.

Згідно зістаттею 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено статтями76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статей79,80 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи питання про стягнення з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на правничу допомогу встановлено, що в межах цієї справи позивач отримував правову допомогу адвоката Біліченко О.О. та сплатив за супроводження в суді першої інстанції 13 000,00 грн, а в суді апеляційної інстанції 3000,00 гривень.

Вказані обставини підтверджуються Договором про надання правової допомоги б/н від 16 червня 2024 року, Ордером серії АР №1162429 від 16 червня 2024 року, Актом приймання виконаних робіт/послуг №1 від 12 травня 2024 року (за договором про надання правової допомоги від 16 червня 2024 року) на суму 13 000,00 грн, з них: 1) вивчення первісних матеріалів та юридичні консультації з приводу предмету спору 16.06.2024 року 2000,00 грн; 2) складання позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 16.06.2024 року 3000,00 грн; 3) вивчення «Відзиву на позовну заяву» від ПАТ «Запоріжсталь» (фіксована оплата за один документ 1000,00 грн); 4) складання Відповіді на «Відзив на позовну заяву» від ПАТ «Запоріжсталь» (фіксована оплата) 2000 грн; 5) вивчення Відзиву на позовну заяву» від ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (фіксована оплата за один документ) 1000 грн; 6) складання Відповіді на «Відзив на позовну заяву» від ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (фіксована оплата) 2000 грн; 7) представництво інтересів Клієнта в Заводському районному суді м. Запоріжжя в одному судовому засіданні (фіксована оплата за участь в одному судовому засіданні) 2000 грн; Квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 12 травня 2024 року на суму 13000 грн (а.с.96-98).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги стосовно витрат, стягнутих на користь ОСОБА_1 на правничу допомогу, апеляційний суд вважає їх безпідставними та не обґрунтованими зважаючи на норми права викладені вище, надані докази застосувавши принципи розумності та справедливості, прийшов до вірного висновку стягнувши з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 2 500,00 гривень.

Окрім того, 12 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Біліченко О.О. подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив стягнути з апелянта на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, які складаються з: вивчення апеляційної скарги та складання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 206-211).

Вирішуючи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Біліченка О.О. про стягнення з апелянта на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, враховуючи заперечення ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» щодо стягнення витрат на правничу допомоги в зазначеній адвокатом сумі, колегія суддів ураховуючи складність та конкретні обставини справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, необхідність дотримання критерію співмірності та розумності розміру понесених стороною витрат, реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, встановлені обставини, надані позивачем докази, приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження підлягають стягненню з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 в розмірі 2000, 00 грн.

Зі справи вбачається, що суд належно дослідив і проаналізував надані сторонами письмові докази, і зробив висновок, який повністю відповідає обставинам справи.

Доводи приведені в апеляційній скарзі є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування або зміни немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови повинен зазначити про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга апеляційним судом залишена без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст.367,368,369,374,375,381-384,390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 28 листопада 2024 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кочеткова І.В.