Постанова

від 28.11.2024 по справі 456/1966/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №456/1966/24 Головуючий у 1 інстанції:Бораковський В. М.

Провадження №22-ц/811/1370/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Стрийводоканал» на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі судді Бораковського В.М. від 18 квітня 2024 року у справі за заявою Комунального підприємства «Стрийводоканал» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 квітня 2024 року у видачі судового наказу відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржило Комунальне підприємство «Стрийводоканал».

В апеляційній скарзі просять скасувати ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 квітня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до

Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Зазначають, що нормами статті163ЦПК Українипередбачено формуі змістзаяви провидачу судовогонаказу. Зокрема,ч.3вказаної статтівизначено вичерпнийперелік документів,які додаються до заяви про видачу судового наказу, а саме: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Окрім цього, частиною 4 передбачено, що якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі. Положеннями частини 5-7 статті 43 ЦПК України визначено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Таким чином, у змісті вказаних норм статті 43 ЦПК України відсутні положення, які б поширювалися на заяву про видачу судового наказу. Окрім цього, норми статті 169 ЦПК України, а саме частинами першою та другою передбачено, що після видачі судового наказу, суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Отже, вважає, що на зазначені норми цивільно процесуального законодавства судом першої інстанції уваги звернуто не було, обов`язок надіслання копії заяви про видачу судового наказу разом з копіями доданих до неї документів покладено саме на суд після видачі судового наказу, а не на заявника одночасно з поданням такої заяви, у зв`язку з чим було прийнято передчасне рішення про відмову у видачі судового наказу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів заяви про видачу судового наказу, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. ст.161, 165, 167, 260, 261 ЦПК України та відмовляючи у видачі судового наказу, виходив з того, що заява провидачу судовогонаказу заформою ізмістом повиннавідповідати вимогам,передбачених статтею163ЦПК України.Відповідно допункту 1частини 1ст.165ЦПК Українисуддя відмовляєу видачісудового наказу,якщо заяваподана зпорушеннями вимогстатті 163цього Кодексу.Згідно звимогами частини2ст.167ЦПК Україниза результатамирозгляду заявипро видачусудового наказусуд видаєсудовий наказабо постановляєухвалу провідмову увидачі судовогонаказу.Поданою заявоюпро усуненнянедоліків заявникне виконавухвалу судувід 11.04.2024року,не усунувнедоліки поданоїзаяви провидачу судовогонаказу,тому такане відповідаєвимогам статті163ЦПК України.Крім цьогозаяві заявникзазначає зареєстрованемісце проживанняборжника: АДРЕСА_1 .Адресоюотримання заявникомпослуг такожвказано: АДРЕСА_1 .Однак,відповідно доотриманої судомінформації зЄдиного державногодемографічного реєструзареєстроване місцепроживання боржника АДРЕСА_2 .Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви Комунального підприємства «Стрийводоканал» про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 7 162,01 грн. та судових витрат у сумі 242,24 грн., слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, обставини, які суд вважав встановленими не доведені.

09.04.2024 року Комунальне підприємство «Стрийводоканал» звернулось в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 7162,01 грн. та судового збору у розмірі 242,24 грн.

11.04.2024 року судом залишено заяву без руху, оскільки заву подано до суду через систему «Електронний суд», тобто в електронній формі. Однак, при цьому, не виконано ч.1 ст.177 ЦПК України та не додано до заяви докази надсилання заявником на адресу боржника копії заяви та копій всіх доданих до неї документів листом з описом вкладення. Суд зазначив, що направлення копії позовної заяви на електронну адресу відповідача не є належним виконанням вимог ч.1 ст.177 ЦПК України.

Відмовляючи увидачі судовогонаказу,суд першоїінстанції виходивз того,що томутака невідповідає вимогамстатті 163ЦПК України.Крім цьогозаяві заявникзазначає зареєстроване місцепроживання боржника: АДРЕСА_1 .Адресоюотримання заявникомпослуг такожвказано: АДРЕСА_1 .Однак, відповідно до отриманої судом інформації з Єдиного державного демографічного реєстру зареєстроване місце проживання боржника АДРЕСА_2

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком місцевого суду з наступних підстав.

Звернення стягувача КП «Стрийводоканал» до суду із заявою про видачу судового наказу здійснено 09.04.2024 року в електронній формі за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Положеннями статті 129 Конституції України визначені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Так, за положеннями частини 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Розділ II ЦПК України «Наказне провадження» передбачає можливість звернення особи, якій належить право вимоги, а також органів та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі статтею 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, серед іншого, якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до приписів частин 1-3 статті 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Отже, положення статті 163 ЦПК України не містять обов`язку заявника при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надавати докази надсилання таких матеріалів боржнику.

При цьому, як передбачено вимогами частини 1 статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:

1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;

2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;

3) наявні обставини, передбачені частиною 1 статті 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою;

4) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

5) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;

6) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;

7) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Відсутність обов`язку заявника за приписами статті 163 ЦПК України при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надавати докази надсилання таких матеріалів боржнику, виключають можливість відмови судді у видачі судового наказу з підстав подання заяви з порушення вимог статті 163 ЦПК України за пунктом першим частини 1 статті 165 ЦПК України.

Безпідставним є тлумачення судом першої інстанції зазначеного обов`язку заявника, виходячи з норм частиною 1 статті 177 ЦПК України регулюються загальні вимоги щодо форми та змісту виключно позовної заяви та документів, що додаються до неї.

Разом із тим, вказана процесуальна норма (частина 1 статті 177 ЦПК України) не стосується та не регулює питання подачі саме заяви про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, в наказному проваджені.

Вказані процесуальні правовідносини регулюються розділом II ЦПК України «Наказне провадження», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ, а тому до заяв про видачу судового наказу, де особа, якій належить право вимоги ініціює видачу судового наказу, застосовуються визначені положення наказного провадження.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20, від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20, від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц, 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц, від 27 жовтня 2021 року у справі № 713/1971/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц.

Відповідно до приписів частини 2 статті 169 ЦПК України законодавець передбачив, що одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Отже, зазначеною нормою процесуального права щодо розгляду справ наказного провадження, передбачено процесуальний порядок, за яким саме на суд покладено обов`язок надіслати боржнику копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами одночасно з надсиланням копії судового наказу.

Тобто, враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, через порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відмову у видачі судового наказу, ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 квітня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну Комунального підприємства «Стрийводоканал» задовольнити.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 квітня 2024 року скасувати,а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2024 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра