Постанова

від 20.11.2024 по справі 686/5639/13-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/5639/13-ц

Провадження № 22-ц/4820/2114/24

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Демчук В.М.

за участю заявника ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/5639/13 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2024 року (суддя Продан Б.Г.) про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та його представника, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2013 року, в межах розгляду цивільної справи №686/5639/13 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, забезпечено позов шляхом накладення арешту на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2013 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 01.09.2011 б/н в сумі 594 309 грн 84 коп та 3 441 грн 00 коп судового збору.

В вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про скасування вжитих заходів забезпечення позову, в якому зазначав, що він є власником частини перукарні з надбудованим ІІ поверхом та частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а інша частина вказаної земельної ділянка, яка належала ОСОБА_4 , 12.03.2013 перейшла у власність ОСОБА_5 .

Заявник посилається на те, що він не має можливості розпорядитися своєю власністю, адже у вересні 2024 року дізнався про те, що на частину земельної ділянки, власником якої до 12.03.2013 була ОСОБА_4 , міськрайонним судом без належних на те законних підстав 21.03.2013 накладено арешт. А тому ОСОБА_1 просив суд скасувати заходи забезпечення позову арешт земельної ділянки, площею 0,0052 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0015, що розташована по АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , відповідно до ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2013 року у справі №686/5639/13, номер запису про обтяження 521205 від 02.04.2013.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2024 року клопотання ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із цією ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Зазначає, що міськрайонним судом не взято до уваги, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єктів нерухомого майна №394681044 від 12.09.2024 існує арешт нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,0052 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0015, що розташована по АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , що накладений ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2013 року. Проте такі заходи забезпечення позову не могли бути вжиті судом, оскільки станом на 21.03.2013 ОСОБА_4 не була власником зазначеної нерухомості.

Також, ОСОБА_1 посилається на помилковість зазначення міськрайонним судом щодо його права на звернення до суду із позовною заявою про звільнення майна з-під арешту, адже будь-якого спору про право не існує, будь-яка юридична або фізична особа не оспорює право власності заявника, оскільки йому правомірно належить частина земельної ділянки площею 0,0052 га., кадастровий номер 6810100000:01:006:0015, що розташована по АДРЕСА_1 та на належну йому земельної ділянки арешт не накладався.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Борсук В.А. підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Інші учасники справи до суду не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявник не є учасником справи №686/5639/13, а тому у нього відсутні підстави для звернення із відповідним клопотанням.

Колегія суддів погоджується із таким висновком міськрайонного суду, адже він відповідає вимогам процесуального законодавства.

Так, за загальним правилом заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (частина 1 статті 158 ЦПК України).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №607/15533/17, від 27 січня 2021 року у справі №757/9023/18-ц і які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом, слідує, що «із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що заявник ОСОБА_1 не є учасником цивільної справи №686/5639/13, в межах якої судом було застосовано заходи забезпечення позову. А тому висновок міськрайонного суду про те, що у ОСОБА_1 відсутні підстави для звернення до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову відповідає вимогам закону.

І, з огляду на наведене, безпідставними є твердження ОСОБА_1 , що викладені в апеляційній скарзі, про незаконність оскаржуваної ухвали суду.

Також, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції факту неналежності частини земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:01:006:0015 ОСОБА_4 , як відповідачці, на час вжиття міськрайонним судом 21.03.2013 заходів забезпечення позову у справі №686/5639/13 не впливають на законність саме оскаржуваної ухвали, адже інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про зняття арешту з такого майна. І позов про зняття арешту з майна (або звільнення майна з-під арешту) може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Разом з тим, суд першої інстанції помилково в мотивувальній частині роз`яснив ОСОБА_1 щодо саме його права на звернення до суду із позовом про звільнення майна від арешту, хоча мав на увазі саме право власника частини земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:01:006:0015, на яку 21.03.2013 накладено арешт, на звернення до суду із таким позовом. Однак, таке процесуальне порушення не призвело до невірного вирішення клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 27 листопада 2024 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай