Ухвала

від 28.11.2024 по справі 731/590/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 731/590/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/940/24 Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

28 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю сторін кримінального провадження

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника адвоката ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відео конференції із захисником, з використанням її власних технічних засобів, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 296, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.13 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Дегтярі Срібнянського району Чернігівської області, громадянину України, учаснику бойових дій в зоні проведення АТО, одруженому, зареєстрованому та проживаючому по АДРЕСА_1 , продовжений строк тримання під вартою до 06 січня 2025 року включно.

Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав на те, що розгляд кримінального провадження не завершений, а підстав для скасування запобіжного заходу або заміни його на більш м`який суд не встановив, ризики, які були враховані під час обрання міри запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, пом`якшити запобіжний захід. Аргументує тим, що необхідність зміни запобіжного заходу обумовлена тим, що відповідно до клопотання командира В/ч НОМЕР_1 за №1851 від 11 вересня 2024 року, є нагальна необхідність в його військовій спеціальності під час введеного в країні воєнного стану. В 2014 році він сумлінно виконував свій обов`язок по захисту суверенітету та територіальної цілісності Держави, що підтверджується відповідними довідками.

В неправомірному обвинувальному акті від 28.12.2019, яким йому інкриміновані такі обвинувачення, які суперечать юридичному праву та здоровому глузду, вказані статті кримінального закону, які справді не входять до переліку дозволених, які надають можливість проходження військової служби по мобілізації, відповідно до ст. 616 КПК України. Однак, дане обмеження законодавцем встановлено з метою запобігання потраплянню кримінальної злочинності до лав ЗСУ. При цьому, дозволив відповідно до частин 1, 5 ст. 17 КПК мати таку можливість особам, які не визнані винними, в тому числі й тим, які перебувають як у статусі підозрюваного, так і в статусі обвинуваченого.

Просить врахувати п`ятирічний розгляд справи, стадію судового розгляду, що потерпілі і свідки допитані, а також те, що в судових засіданнях свідченнями самих потерпілих підтверджено відсутність будь-якої небезпеки для них з його боку, а також той факт, що під час обраного щодо нього запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту ним були виконані всі обов`язки, покладені судом в 2023 році. При цьому, будь-які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики відсутні.

Звертає увагу на постійне порушення вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді клопотань про продовження строку запобіжного заходу. Так, ним не було отримано клопотання про продовження запобіжного заходу від Чернігівської обласної прокуратури, яка не має до нього, як до громадянина, ніякого відношення, оскільки нею йому не було висунуто ніякого обвинувального акту.

Під час судового розгляду клопотання, судом були порушені вимог КПК України, в тому числі й статті 184 цього Закону. Так, не було ознайомлення з клопотанням про продовження запобіжного заходу, не було доказу отримання клопотання розписки, порушено строки отримання клопотання.

При цьому, його клопотання про зміну запобіжного заходу від 08.11.2024 взагалі не було розглянуто, що є порушенням ст. 201 КПК України.

Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, вказали на відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України та відсутність обставин, які б виправдовували подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, просили колегію суддів змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, прокурора, яка заперечувала проти доводів сторони захисту, звернула увагу на тяжкість обвинувачення, характер діянь у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , наслідки, які наступили від цих діянь у вигляді смерті потерпілої та спричинення шкоди здоров`ю іншим потерпілим та збитків державній установі, що унеможливлює обрання більш м`якого запобіжного заходу, як про це просить сторона захисту, дослідивши матеріали провадження в електронному вигляді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.

Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу. Проте, це не означає, що прокурор і суд дублюють повністю положення процесуального закону, які застосовуються під час досудового розслідування, враховують особливості судового розгляду кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 , окрім іншого, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.13 ч. 2 ст. 115 КК України, що згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, за найтяжчий з яких передбачено покарання в тому числі й у виді довічного позбавлення волі.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Ризик це ймовірність того, що підозрюваний/обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на потерпілих чи свідків.

Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного/обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний/обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд вірно врахував, що кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, судовий розгляд триває, отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання ризик про можливість ОСОБА_6 ухилитися від суду, є достатньо обґрунтованим.

Аналіз змісту пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення та хронології, які відбувались 04 вересня 2019 року за його участі дають підстави вважати, що обвинувачений за незначний проміжок часу вчинив серію злочинів щодо кількох осіб, які не мають між собою логічного зв`язку, вбивши при цьому жінку похилого віку з обмеженими можливостями, яка за своїм фізичним станом не могла чинити йому опір, за відсутності будь-якого приводу чи провокації з її боку, що дає підстави стверджувати про існування реального ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення і можливості його переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, що значно підвищує ступінь його ризику для суспільства та окремих його громадян.

Факт допиту свідків та потерпілих не дає підстав вважати про зникнення заявлених стороною обвинувачення ризиків, адже судовий розгляд не завершений, а тому не виключається можливість їх повторного допиту. Отже, існування вказаних ризиків щодо можливості впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих залишається реальним та зберігатиметься до завершення судового розгляду, з огляду на позицію сторони захисту та раніше поданих заяв від представника потерпілої та потерпілої ОСОБА_9 які заявляли про погрози з боку обвинуваченого, передані через його матір.

Відповідно до пункту 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується в тому числі й у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, наслідком якого стала смерть людини, інші потерпілі отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, отже, саме цим виправдовується відповідний відступ, коли інтереси суспільства переважають над правами і свободами окремого громадянина, задля зменшення можливості обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення та довести, що за кримінально карні діяння особа може понести справедливе покарання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Наявність вказаних прокурором ризиків була підтверджена під час обрання ОСОБА_6 міри запобіжного заходу в ході досудового слідства та продовження строку тримання під вартою під час судового розгляду, а також в ході вирішення питання про заміну запобіжного заходу з нічного домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою прокурор не має доводити наявність всіх вказаних раніше ним ризиків, в той же час він має довести, що раніше заявлені ризики не зменшилися та не зникли. При цьому, сторона захисту має довести протилежне факт зменшення раніше заявлених ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого або зникнення встановлених ризиків.

Апеляційна скарга ОСОБА_6 та висловлені стороною захисту доводи під час апеляційного розгляду не містять ні об`єктивно підтверджених відомостей, ні доказів того, що заявлені стороною обвинувачення ризики, наявність яких була встановлена під час обрання запобіжного заходу та його продовження під час досудового розслідування, судового розгляду, зменшилися або зникли з плином часу.

Судовий розгляд не завершений, не допитані ще два свідки з боку сторони захисту, судовий розгляд призначений на 6 та 19 грудня 2024 року. Саме після дослідження усіх обставин та доказів у кримінальному провадженні може бути вирішене питання щодо обґрунтованості та допустимості доказів кожної зі сторін у кримінальному провадженні, надано їм оцінку та прийнято рішення про обставини, які вони доводять чи навпаки спростовують обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вимоги про вручення обвинуваченому копії клопотання про продовження строку тримання під вартою вказана норма Закону не містить.

При цьому, суд розглянув клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який, як він про це заявляв клопотання перед судом але підстав для його задоволення не встановив, адже жодних нових обставин обвинуваченим або заявником зазначено не було заявлені стороною обвинувачення ризики не спростовані, не зникли та не зменшилися, при тому. що раніше судом вже було звернуто агу на те, що таким ризикам неможливо запобігти шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Інші питання під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою слідчим суддею, судом не вирішуються. В тому числі не вирішується питання щодо скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу або зміни запобіжного заходу з інших підстав, в порядку визначеному ст. 616 КПК України.

Вимагаючи від суду надати йому можливість повернутися на військову службу з тих підстав, що його військова спеціальність зараз дуже необхідна в лавах Збройних сил України, обвинувачений ОСОБА_6 залишив поза увагою ту обставину, що законодавцем в даному випадку чітко визначений алгоритм дій, після виконання яких можливий розгляд такого клопотання. Більш того, за клопотанням обвинуваченого суд такі клопотання не розглядає.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 616 КПК України у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258 - 258-6, частиною четвертою статті 286-1 , статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Тобто, вирішення такого клопотання можливе виключно за клопотанням прокурора, а не сторони захисту, як безпідставно вважає апелянт та намагається переконати колегію суддів в тому, що судом були допущені порушення вимог кримінального процесуального законодавства, в той час, як саме стороною захисту не дотримано вимог ч. 1 ст. 616 КПК України, у разі, коли обвинувачений має намір бути призваним на військову службу.

Отже, всі наведені стороною захисту обставини були враховані судом, але вони не спростовують тих встановлених обставин та даних про особу обвинуваченого, які ставлять під сумнів виконання ОСОБА_6 всіх покладених на нього процесуальних обов`язків при обранні більш м`якого запобіжного заходу.

Посилання обвинуваченого на те, що він під час розгляду справи судом в Черкаській області перебував під нічним домашнім арештом і загрози ні потерпілим, ні свідкам, не створював, не можуть слугувати підставою для пом`якшення запобіжного заходу, оскільки підсудність справи була змінена і її повернуто в Чернігівську область через невиправдане зволікання її розгляду та неявку учасників кримінального провадження.

При продовженні строку тримання під вартою, коли перевіряється доведеність чи недоведеність обвинувачення судом першої інстанції, робити висновки про доведеність винуватості, правильність кваліфікації інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, апеляційний суд не має права, оскільки це буде прямим втручанням в розгляд кримінального провадження судом першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 листопада 2024 року про продовження обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 296, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.13 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 строків тримання під вартою, без змін.

Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12