Ухвала

від 19.12.2024 по справі 731/590/19

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-кп/742/201/24

Єдиний унікальний № 731/590/19

УХВАЛА

19 грудня 2024 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокатки ОСОБА_7 , провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки розгляд кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019270000000417 від 04.09.2019 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 296, п.13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України, -

У С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.296, п.13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на даний час продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_6 , у черговий раз, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт та перебування його за місцем реєстрації, яке підтримала його захисниця ОСОБА_7 мотивуючи невірною кваліфікацією за ч.2 ст.115 КК України; він не порушував попередній запобіжний захід у вигляді домашнього арешту; був працевлаштований; вся справа проти нього сфабрикована неіснуючою прокуратурою.

Вирішуючи заявлені клопотання колегія суддів дійшла наступного висновку.

За змістом ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Відповідно до ч.1 ст.616 КПК України, у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихстаттями 152-156-1,258-258-6,частиною четвертоюстатті 286-1,статтею 348Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно зпідпунктом 1пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_6 , в черговий раз, ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.11.2024 продовжено запобіжний захід - тримання підвартою безвизначення заставина строк60діб,а саме,до 06січня 2025року.

Ухвали суду першої інстанці, неодноразово були переглянуті Чернігівським апеляційним судом, який своїми ухвалами, підтвердив запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно з яким тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченим злочину, можливість незаконного впливу на свідків, які ще судом не допитані, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які може бути призначене довічне позбавлення волі. На даній стадії процесу суд не вправі вирішувати правильність висунутого обвинувачення та кваліфікацію злочинів. Тому суд вважає, що обвинувачений усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, в разі доведеності його винуватості, може переховуваится від суду.

Колегія суддівтакож враховуєспосіб тахарактер вчиненнякримінальних правопорушень,за якимипред`явлено обвинувачення,і зурахуванням вищенаведенихобставин уїх сукупності,вважає, що обраний та продовжений запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, повинен мати місце і надалі через відсутність правових підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, враховуючи при цьому наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зникли та продовжують існувати і на даний час.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики зменшились, або ж відпали, на даний час не встановлено, тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на більш м`який - відсутні, застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить запобігання вищезазначеним ризикам.

З огляду на викладене, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого підлягає задоволенню, а тому в задоволенні клопотання сторони захисту, яке не підтверджене будь-якими доказами, слід відмовити.

Керуючись ст. 177-178, 183 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.296, п.13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України, продовжитизапобіжний захід у виглядітримання під вартою без визначення застави на строк 60 діб тобто, до 16 лютого 2025року.

У клопотанні обвинуваченого ОСОБА_6 , підтриманого захисницею - адвокаткою ОСОБА_7 , про зміну запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику ДУ "Чернігівський слідчий ізолятор".

Повний текст ухвали буде проголошено23 грудня 2024 року о 16 год 20 хв.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом семи днів з моменту проголошення повного тексту даної ухвали.

Суддя ОСОБА_8

Судді: ОСОБА_9

ОСОБА_10