Рішення

від 21.11.2024 по справі 500/6534/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6534/24

21 листопада 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з врахуванням особливостей, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчі провадження №66345104 та №76284953 відкрито з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/11389/18, який виданий 16.07.2021. Позивач вказує, що у межах виконавчого провадження №76284953 стягується з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 206544,06 грн, а у виконавчому провадженні №76298884 стягується основна винагорода приватного виконавця у розмірі 206288,41 грн, то ОСОБА_1 22.10.2024 сплатив різницю у розмірі 255,66 грн та надав Відповідачу докази такої сплати (копії заяви від 28.10.2024 з відміткою про отримання та квитанції додаються). Тобто, отримавши 16.10.2024 від Позивача заяву від 16.10.24 про закінчення виконавчого провадження №76284953, а також 28.10.24 докази сплати різниці, Відповідачу стало достеменно відомо, що приватним виконавцем стягується з Позивача основна винагорода приватного виконавця за тим самим виконавчим документом (виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду №607/11389/18 від 16.07.2021) за яким Відповідачем стягується виконавчий збір у провадженні №76284953.

Однак, всупереч вимогам закону та судовій практиці Відповідачем вказану законну вимогу Позивача про закінчення виконавчого провадження №76284953 проігноровано, виконавче провадження №76284953 не закінчено, що свідчить про неправомірну бездіяльність Відповідача у вигляді незакінчення виконавчого провадження №76284953.

У Відомостях про виконавче провадження ВП №76284953 (дата отримання 31.10.2024 13:53) зазначено стан виконавчого провадження: відкрито (роздруківка додається). Наведені обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суддею одноособово, з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України. Відповідно до статей 268-269 КАС України встановлено відповідачу - строк до 04.11.2024 для подання відзиву на позовну заяву.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що висновки, які викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому, адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи. Так, позивач посилається на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 по справі №320/6215/19, відповідно до якої розглядалася справа про визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди. Просить врахувати, що на дату подачі відзиву у державного виконавця відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження з будь-яких підстав передбачених ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Відділ погоджується з доводами позивача, про те, що стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати, та є надмірним тягарем на боржника. Водночас, позивачем не надано доказів сплати основної винагороди приватного виконавця, що могло б свідчити про подвійне стягнення, або ж бути підставою для прийняття державним виконавцем рішення про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 13.11.2024, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, відкладено розгляд справи на 21.11.2024 о 10:45 год. для надання представнику відповідача можливості ознайомитись з відповіддю на відзив.

13.11.2024 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату і місце розгляду справи. Причини неявки суд не повідомили.

Згідно п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.3 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на виконанні в Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження ВП №76284953, яке відкрите на підставі постанови №66345104 від 02.10.2024 про стягнення виконавчого збору.

Виконавче провадження ВП №66345104 було відкрите з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/11389/18 виданий 16.07.2021 (копія виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/11389/18 від 16.07.2021, роздруківка з АСВП постанови від 05.08.2021 №66345104 про відкриття виконавчого провадження додаються).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 28.07.2022 у справі №607/11389/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109985157) замінено стягувана Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Спектрум Ессетс» (код ЄДРПОУ 43285992) на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні № 66345104 за виконавчим листом № 607/11389/18, який виданий 16.07.2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Спектрум Ессетс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 49837,80 дол США, що еквівалентно 1300143,11 грн та судовий збір 9751,07 грн.

Враховуючи, що стягувачем було подано заяву про повернення виконавчого документу, то Відповідачем винесено постанову від 02.10.2024 № 66345104 про повернення виконавчого документу стягувану (роздруківка з АСВП постанови від 02.10.2024 №66345104 про повернення виконавчого документу стягувану додається), а постанову №66345104 від 02.10.2024 про стягнення виконавчого збору (роздруківка з АСВП постанови від 02.10.2024 №66345104 про стягнення виконавчого збору додається) було виведено 11.10.2024 в окреме провадження №76284953.

Так, 11.10.2024 Відповідачем відкрито виконавче провадження № 76284953 (роздруківка з АСВП постанови від 11.10.2024 № 76284953 про відкриття виконавчого провадження додається) з примусового виконання постанови №66345104 від 02.10.2024 про стягнення виконавчого збору в сумі 206544,06 грн.

У подальшому, на підставі виконавчого листа у справі №607/11389/18, який виданий 16.07.2021 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, приватним виконавцем Виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Р.В. 15.10.2024 відкрито виконавче провадження ВП №76298884 (роздруківка з АСВП постанови від 15.10.2024 №76298884 про відкриття виконавчого провадження додається).

Отже, виконавчі провадження №66345104 та №76298884 відкрито з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/11389/18, який виданий 16.07.2021.

У межах виконавчого провадження №76298884 приватним виконавцем винесено 15.10.2024 постанову про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 206288,41 грн (роздруківка з АСВП постанови від 15.10.2024 №76298884 про стягнення з боржника основної винагороди).

Тобто, на даний час відбувається одночасне стягнення з Позивача виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця, що призводить до подвійного стягнення за одним і тим самим виконавчим документом, а тому Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив закінчити виконавче провадження № 76284953 про стягнення з нього виконавчого збору.

Так, Позивачем 16.10.2024 подано заяву від 16.10.24 про закінчення виконавчого провадження №76284953 від 11.10.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 206544,06 грн.

Вказану заяву Позивача про закінчення виконавчого провадження Відповідачем проігноровано, виконавче провадження №76284953 не закінчено.

Враховуючи, що у виконавчому провадженні №76284953 стягується з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 206544,06 грн, а у виконавчому провадженні №76298884 стягується основна винагорода приватного виконавця у розмірі 206288,41 грн, то ОСОБА_1 22.10.2024 сплатив різницю у розмірі 255,66 грн та надав Відповідачу докази такої сплати.

Тобто, отримавши 16.10.2024 від Позивача заяву від 16.10.24 про закінчення виконавчого провадження №76284953, а також 28.10.24 докази сплати різниці, Відповідачу стало достеменно відомо, що приватним виконавцем стягується з Позивача основна винагорода приватного виконавця за тим самим виконавчим документом (виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду №607/11389/18 від 16.07.2021) за яким Відповідачем стягується виконавчий збір у провадженні №76284953.

Однак всупереч вимогам закону та судовій практиці Відповідачем вказану законну вимогу Позивача про закінчення виконавчого провадження №76284953 проігноровано, виконавче провадження №76284953 не закінчено, що свідчить про неправомірну бездіяльність Відповідача у вигляді незакінчення виконавчого провадження №76284953.

У Відомостях про виконавче провадження ВП №76284953 (дата отримання 31.10.2024 13:53) зазначено стан виконавчого провадження: відкрито.

Однак, оскільки відповідачем виконавче провадження №76284953 не закінчено, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у вигляді незакінчення виконавчого провадження №76284953, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною восьмою статті 27 цього Закону встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Статтею 45 Закону №1404-VIII визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з приписами частин першої - п`ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1403-VIII) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону №1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08.09.2016 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.

Пунктом 19 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Матеріалами справи підтверджено, що за одним і тим же виконавчим документом, а саме: виконавчим листом №607/11389/18 від 16.07.2021, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, здійснюється стягнення з позивача як виконавчого збору, так і основної винагороди приватного виконавця.

Суд зазначає, що основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча і є за своєю суттю формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону №1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення.

Слід зазначити, що Верховний Суд, вирішуючи питання щодо подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа, у постанові від 13.04.2023 у справі №160/695/22 висловив наступну правову позицію.

Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення із боржників виконавчого збору та основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа. З одного боку, Закон №1404-VIII не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям. З іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні у державного виконавця.

Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення беззаперечно тягне за собою додаткові витрати. Вказана обставина може розглядатися як накладання непропорційного та надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

Верховний Суд у вищевказаній постанові від 13.04.2023 зазначив, що з-поміж учасників виконавчого провадження в рамках спірних правовідносин у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання саме боржник перебуває у найбільш уразливому становищі, якого зобов`язано сплатити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.

При цьому, Верховний Суд наголосив, що питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа є несправедливим з огляду на те, що стягнення виконавчого збору чи основної винагороди одночасно як таких, є неприпустимим. Тобто у контексті вирішення адміністративного спору Верховний Суд дійшов висновку, що з точки зору дотримання засад виконавчого провадження, передбачених зокрема пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII, справедливим може бути лише стягнення однієї з указаних сум.

Розв`язуючи це питання, Верховний Суд повторно зазначив, що законодавство про виконавче провадження не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

Водночас, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Отже, Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі №160/695/22 дійшов висновку, що для розв`язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України), до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII.

Застосування частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин дає підстави зробити такий висновок:

у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

Застосування аналогії закону дозволяє також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі №320/6215/19.

За наведених обставин, враховуючи в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 та від 13.04.2023 у справі №160/695/22, суд вважає, що оскільки приватним виконавцем Виконавчого округу Тернопільської області Бачинською І.М. 11.10.2024 відкрито виконавче провадження ВП №76284953 з виконання виконавчого листа №607/11389/18 від 16.07.2021 виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області та стягується з ОСОБА_1 основна винагорода приватного виконавця у визначеному законом розмірі, то підстави для подальшого стягнення з позивача суми виконавчого збору, який стягнутий в межах виконання цього ж виконавчого документа, - відсутні.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повинен був закінчити виконавче провадження №76284953 щодо виконання постанови №66345104 від 02.10.2024 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору на підставі частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII.

Однак, доказів закінчення вказаного виконавчого провадження сторонами не представлено, а судом не здобуту.

Також, сторонами не представлено, а судом не здобуто доказів того, що за результатом розгляду заяви позивача від 16.10.2024 у якій він просив закінчити виконавче провадження №76284953 про стягнення виконавчого збору, - відповідачем прийнято будь-яке рішення.

Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №342/158/17 від 17.04.2019 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, з огляду на що з метою належного та ефективного захисту прав позивача позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження №76284953, зобов`язання закінчити вказане виконавче провадження на підставі частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII.

Саме на такий спосіб захисту порушених прав позивача, як належний та ефективний, вказав Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у вигляді незакінчення виконавчого провадження №76284953 щодо виконання постанови №66345104 від 02.10.2024 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 206544,06 грн.

Зобов`язати Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчити виконавче провадження №76284953 щодо виконання постанови №66345104 від 02.10.2024 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 206544,06 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 25 листопада 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження/місце проживання: вул. Острозького князя, 14,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46006 код ЄДРПОУ/РНОКПП 45000236).

Головуючий суддяПодлісна І.М.