Рішення

від 27.11.2024 по справі 520/11749/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 листопада 2024 року справа №520/11749/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (вул.Промислова, буд.1, с. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ: 33010822) до Державної митної служба України (вул.Дегтярівська, 11-г, м.Київ, 04119, код ЄДРПОУ: 3115923), Львівської митниці (вул.Костюшка, буд.1, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343)про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило :

- визнати протиправними рішення про відмову у митному оформленні (у пропуску через митний кордон) Львівської митниці з причин, зазначених у Картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2022 року № UА209060/2022/000519 та від 08.09.2022 року № UА209060/2022/000521 та скасувати їх.

- визнати протиправним рішення Державної митної служби України щодо залишення без задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО- ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»», яке зазначено у листі №08-3/16-01/13/7072 від 30.11.2022 та скасувати його.

Ухвалою суду від 26.12.2023р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 р. через звільнення судді Зоркіної Ю.В. з посади, суддею у справі визначено суддю Григорова Д.В.

Ухвалою суду від 12.08.2024р. справу прийнято до розгляду суддею Григоровим Д.В.

Представником Львівської митниці було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній, посилаючись на безпідставність позовних вимог та вважаючи оскаржувані картки відмови цілком обґрунтованими та законними, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представником Державної митної служби України було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній, посилаючись на безпідставність позовних вимог та вважаючи що рішення про результати розгляду скарги, прийняте Державною митною службою України в процедурі адміністративного оскарження рішень не породжує у позивача певних прав чи обов`язків, а отже і не є таким, що створює юридичних наслідків для позивача, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він підтвердив раніше викладену правову позицію та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст.262 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" з 10.06.2004р. зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа та йому присвоєно ідентифікаційний код 33010822, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності за КВЕД є: 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

З метою ввезення на митну територію України товарів на адресу ТОВ "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА", до митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці для митного контролю подано попередню митну декларацію типу ІМ ЕЕ № UA100380/2022/361345 від 06.09.2022р. з документами: міжнародна транспортна накладна CMR № 5922/2 від 05.09.2022, рахунок-фактура № 150 від 12.07.2022, відвантажувальна специфікація № 150 від 12.07.2022р., та попередню митну декларацію № UA100380/2022/361356 від 06.09.2022р. з документами: міжнародна транспортна накладна CMR № 50922/ХХ від 05.09.2022; рахунок-фактура № 1045 від 19.07.2022; відвантажувальна специфікація № 1045 від 19.07.2022.

Вважаючи, що товари заявлені до митного оформлення у вказаних митних деклараціях не підлягають пропуску на митну територію України з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №426 від 09.04.2022 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» посадовими особами Львівської митниці було прийнято картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209060/2022/000519 від 07.09.2022р. та №UA209060/2022/000521 від 08.09.2022р.

Приймаючи зазначені картки відмови, відповідач виходив з того, що товар, зазначений в митних деклараціях не підлягає пропуску на митну територію України відповідно до ПКМУ № 426 від 09.04.2022р. «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації», а саме заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорт товарів з Російської Федерації.

Не погоджуючись із вказаним, позивачем у порядку, визначеному главою 4 МК України до Держмитслужби подано скаргу від 05.10.2022р. № 9198 про протиправні дії посадових осіб Львівської митниці, згідно якої останній просив визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2022р. №UА209060/2022/000519 та від 08.09.2022р. №UА209060/2022/000521.

Держмитслужбою 11.11.2022 р. позивачу було направлено запит за № 08-3/16-01/13/6547 про надання документів та інформації, що містять відомості про країну відправлення (експорту) товарів, зокрема, транспортні (перевізні) документи, копію митної декларації країни відправлення (експорту), інші документи за власним бажанням.

18.11.2022р. на вказаний запит позивачем листом за № 10969 надано копії: міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 12.07.2022р. № 12/07-150 та від 19.07.2022р. № 19/07-85-1045; копії перших аркушів митних декларацій країни відправлення (експорту) від 12.07.2022р. № 06641/120722/0035538 та від 19.07.2022р. № 06641/190722/0036280.

За результатами розгляду скарги та додатково наданих документів, Держмитслужбою прийнято рішення від 30.11.2022р. № 08-3/16-01/13/7072, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані картки відмови без змін.

Не погодившись з вказаними діями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 Митного кодексу України визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.

Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України (ч. 1 ст. 318 МК України).

Частиною 4 статті 318 МК України передбачено, що митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України (ч. 1 ст. 198 МКУ).

Разом з тим, ч.3 ст.198 МК України визначено, що якщо за умовами перевезення митне оформлення товарів у повному обсязі здійснюється не в місці перетину митного кордону, а перевезення здійснюється із зміною транспортного засобу у пункті пропуску через державний кордон України, митному органу у пункті пропуску через державний кордон України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Відповідно до пункту 6 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451 «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» під час митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів митні органи у пунктах пропуску здійснюють, у тому числі, контроль за дотриманням вимог законодавства, якими встановлено заборони або обмеження стосовно переміщення автомобільних транспортних засобів і окремих товарів через митних кордон України, а також прийняття рішення щодо пропуску або відмови у пропуску автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України.

Відповідно до пункту 16 Технологічної схеми за результатами митного контролю митні органи приймають одне з таких рішень про: проведення митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів відповідно до вимог законодавства і заявленого митного режиму та надання дозволу на їх пропуск через митний кордон України; пропуск або відмову в пропуску та митному оформленні автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України та повернення їх на територію суміжної держави; затримання автомобільних транспортних засобів і товарів для передачі на склад митного органу для зберігання.

Разом з тим, пунктом 20 Технологічної схеми передбачено, що за наявності обґрунтованих причин посадова особа митного органу на будь-якому етапі митного контролю може відмовити в митному оформленні чи пропуску автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України. У цьому разі митний орган зобов`язаний видати заінтересованій особі картку відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні товарів і транспортних засобів комерційного призначення (із зазначенням причин) в порядку, встановленому Мінфіном.

Згідно з ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що в оскаржуваних картках відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не зазначено, які саме умови (вимоги) Митного кодексу України порушені, проте суд зазначає, що в оскаржуваних картках відмови, посадовими особами Львівської митниці чітко вказано причини прийнятого рішення про відмову у пропуску товарів на митну територію України із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2022 р. № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації», а саме: заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації.

Як передбачено ч. 2 ст. 256 МК України, у рішенні про відмову у митному оформленні зазначено причини неможливості здійснення пропуску товарів на митну територію України через встановлення актом Кабінету Міністрів України заборони на ввезення товарів в режимі імпорту з Російської Федерації. В той же час, оскільки зазначеним актом встановлено заборону на ввезення товарів з Росії в режимі імпорту, в оскаржуваних картках відмови, роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів не наводилось.

Стосовно доводів позивача, що постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 09.04.2022р. «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» забороняється саме ввезення товарів з території російської федерації, а не походженням товару з Російської Федерації, з посиланням на лист Міністерства економіки України № 4431-07/18273-03 від 27.04.2022р., суд зазначає, що 09.04.2022 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №426, якою ввів повну заборону (ембарго) на ввезення на територію України товарів з країни-агресора Російської Федерації. Вказана заборона поширюється виключно на товари, що ввозяться в митному режимі імпорту. Слід зазначити, що у вказаній постанові не зазначено про те, що заборона на ввезення товарів з Російської Федерації поширюється виключно на товари, що ввозяться саме з території Російської Федерації. Загальновідомим є те, що в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації щодо України, з 24.02.2022р. усі пункти пропуску, через які здійснювалися торгівельні потоки по всій лінії державного кордону України із Російською Федерацією не працюють. Митні органи, розташовані по всій лінії державного контролю не здійснюють функції та повноваження.

Відтак, ввезення товарів безпосередньо з території Російської Федерації, починаючи з 24.02.2022р. не здійснюється, що вказує на безпідставність тверджень позивача про те, що зазначеною постановою введено заборону на ввезення товарів з Російської Федерації безпосередньо з її території.

В той же час, саме постановою № 426, введено заборону на ввезення усіх товарів з російської федерації на митну територію України, незалежно від країни походження таких товарів.

Разом з тим, листом Міністерства економіки України № 4431-07/18273-03 від 27.04.2022р. зазначено, що вказаною Постановою № 426 заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з РФ.

Відтак, зазначена постанова №426 містить лише одну умову за якої діє заборона на ввезення товарів з Російської Федерації, а саме: що товари ввозяться в митному режимі імпорту, та не містить умови про те, що заборона на ввезення товарів поширюється лише на товари, які безпосередньо ввозяться з території Російської Федерації.

Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України №1147 від 30.12.2015р. «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації» не охоплювала товари, які ввозилися з російської федерації, однак не були включені до переліку заборонених товарів, та товари, які ввозилися з Російської Федерації та були включені до переліку заборонених товарів, але які походили з інших країн.

Також, позивач зазначає про те, що відповідно до вимог пункту 1 постанови № 1147 від 30.12.2015р. «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації» визначено, що у разі коли відповідно до положень Митного кодексу України та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, митні формальності не передбачають здійснення в пунктах пропуску через державний кордон України перевірки країни походження товарів, такі митні формальності здійснюються в митних органах призначення.

Проте, суд з такими доводами позивача не погоджується та звертає увагу на те, що Львівська митниця не здійснювала перевірку походження товарів, які переміщувалися в пункті пропуску «Рава-Руська Гребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, оскільки відомості про країну походження товарів були зазначені безпосередньо позивачем у митних деклараціях № UA100380/2022/361345 та UA100380/2022/361356 від 06.09.2022р.

Відтак, під час здійснення митного контролю в пункті пропуску, відомості про країну походження товарів посадовими особами митниці не ставилися під сумнів, оскільки такі відомості були зазначені позивачем.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову. При цьому суд вважає, що відповідачами у повній мірі належними та доказами доведено законність і обгрунтованість оскаржуваних рішень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 КАС України, згідно якої підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров