Постанова

від 07.02.2025 по справі 520/11749/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Григоров Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 р. Справа № 520/11749/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/11749/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА"

до Львівської митниці , Державної митної служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (далі - позивач, ТОВ "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач1), Державної митної служби України (далі - відповідач2), в якому просило суд:

- визнати протиправними рішення про відмову у митному оформленні (у пропуску через митний кордон) Львівської митниці з причин, зазначених у Картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2022 року № UА209060/2022/000519 та від 08.09.2022 року № UА209060/2022/000521 та скасувати їх.

- визнати протиправним рішення Державної митної служби України щодо залишення без задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО- ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»», яке зазначено у листі №08-3/16-01/13/7072 від 30.11.2022 та скасувати його.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про повне задоволення його позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що Постановою №426 заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації, отже, вище вказаною постановою забороняється саме ввезення товарів з території Російської Федерації, а не походженням товару з Російської Федерації. Вказав, що позивач оплативши товар до прийняття Постанови №426 мав правомірні очікування на здійснення розмитнення товару на території України та подальше розпорядження ним у своїй господарській діяльності.

Львівська митниця надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №520/11749/24 залишити без змін.

Державна митна служба України не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" з 10.06.2004 зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа та йому присвоєно ідентифікаційний код 33010822, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності за КВЕД є: 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

З метою ввезення на митну територію України товарів на адресу ТОВ "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА", до митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці для митного контролю подано попередню митну декларацію типу ІМ ЕЕ № UA100380/2022/361345 від 06.09.2022 із наступними документами: міжнародна транспортна накладна CMR № 5922/2 від 05.09.2022, рахунок-фактура № 150 від 12.07.2022, відвантажувальна специфікація № 150 від 12.07.2022, а також попередню митну декларацію № UA100380/2022/361356 від 06.09.2022 із наступними документами: міжнародна транспортна накладна CMR № 50922/ХХ від 05.09.2022; рахунок-фактура № 1045 від 19.07.2022; відвантажувальна специфікація № 1045 від 19.07.2022.

Вважаючи, що товари заявлені до митного оформлення у вказаних митних деклараціях не підлягають пропуску на митну територію України з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №426 від 09.04.2022 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» посадовими особами Львівської митниці було прийнято картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209060/2022/000519 від 07.09.2022 та №UA209060/2022/000521 від 08.09.2022.

Приймаючи зазначені картки відмови, Львівська митниця виходила з того, що товар, зазначений в митних деклараціях не підлягає пропуску на митну територію України відповідно до Постанови КМУ № 426 від 09.04.2022 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації», якою заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорт товарів з Російської Федерації.

Не погоджуючись із вказаним, позивач у порядку, визначеному главою 4 МК України подав скаргу до Держмитслужби від 05.10.2022 № 9198 про протиправні дії посадових осіб Львівської митниці, згідно якої останній просив визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2022 №UА209060/2022/000519 та від 08.09.2022р. №UА209060/2022/000521.

11.11.2022 Держмитслужба направила позивачу запит 08-3/16-01/13/6547 про надання документів та інформації, що містять відомості про країну відправлення (експорту) товарів, зокрема, транспортні (перевізні) документи, копію митної декларації країни відправлення (експорту), інші документи за власним бажанням.

18.11.2022 на вказаний запит позивач листом за № 10969 надав копії: міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 12.07.2022 № 12/07-150 та від 19.07.2022 № 19/07-85-1045; копії перших аркушів митних декларацій країни відправлення (експорту) від 12.07.2022 № 06641/120722/0035538 та від 19.07.2022 № 06641/190722/0036280.

За результатами розгляду скарги та додатково наданих документів, Держмитслужбою прийнято рішення від 30.11.2022 № 08-3/16-01/13/7072, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані картки відмови без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 09.04.2022 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №426, якою ввів повну заборону (ембарго) на ввезення на територію України товарів з країни-агресора Російської Федерації, вказана заборона поширюється виключно на товари, що ввозяться в митному режимі імпорту та не містить умови про те, що заборона на ввезення товарів поширюється лише на товари, які безпосередньо ввозяться з території Російської Федерації.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 Митного кодексу України визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.

Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України (ч. 1 ст. 318 МК України).

Частиною 4 статті 318 МК України передбачено, що митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України (ч. 1 ст. 198 МКУ).

Разом з тим, ч.3 ст.198 МК України визначено, що якщо за умовами перевезення митне оформлення товарів у повному обсязі здійснюється не в місці перетину митного кордону, а перевезення здійснюється із зміною транспортного засобу у пункті пропуску через державний кордон України, митному органу у пункті пропуску через державний кордон України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451 затверджено, зокрема, Типову технологічну схему здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон (далі - Типова технологічна схема), яка визначає відповідно до Митного кодексу України послідовність дій посадових осіб митних органів під час здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів і товарів, що переміщуються ними через митний кордон України (далі - автомобільні транспортні засоби і товари), у пунктах пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон (далі - пункти пропуску) (пункт 1 Типової технологічної схеми).

Відповідно до пункту 6 Типової технологічної схеми під час митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів митні органи у пунктах пропуску здійснюють, у тому числі, контроль за дотриманням вимог законодавства, якими встановлено заборони або обмеження стосовно переміщення автомобільних транспортних засобів і окремих товарів через митних кордон України, а також прийняття рішення щодо пропуску або відмови у пропуску автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України.

Відповідно до пункту 16 Технологічної схеми за результатами митного контролю митні органи приймають одне з таких рішень про: проведення митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів відповідно до вимог законодавства і заявленого митного режиму та надання дозволу на їх пропуск через митний кордон України; пропуск або відмову в пропуску та митному оформленні автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України та повернення їх на територію суміжної держави; затримання автомобільних транспортних засобів і товарів для передачі на склад митного органу для зберігання.

Разом з тим, пунктом 20 Технологічної схеми передбачено, що за наявності обґрунтованих причин посадова особа митного органу на будь-якому етапі митного контролю може відмовити в митному оформленні чи пропуску автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України. У цьому разі митний орган зобов`язаний видати заінтересованій особі картку відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні товарів і транспортних засобів комерційного призначення (із зазначенням причин) в порядку, встановленому Мінфіном.

Згідно з ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Судовим розглядом встановлено, що в оскаржуваних картках відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення посадовими особами Львівської митниці вказано, що причинами прийнятого рішення про відмову у пропуску товарів на митну територію України є прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2022 № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації», якою заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації.

Колегія суддів зазначає, що 09.04.2022 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №426 "Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації щодо України відповідно до ч. 11 ст. 29 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", якою заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації.

Тобто, на виконання вимог ст. 265 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні Львівською митницею зазначено причини неможливості здійснення пропуску товарів на митну територію України саме через встановлення актом Кабінету Міністрів України заборони на ввезення товарів в режимі імпорту з Російської Федерації.

Стосовно доводів позивача, що постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 09.04.2022 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» забороняється саме ввезення товарів з території Російської Федерації, а не походженням товару з Російської Федерації, з посиланням на лист Міністерства економіки України № 4431-07/18273-03 від 27.04.2022р., колегія суддів зазначає, що постановою від 09.04.2022 № 426 Кабінет Міністрів України ввів повну заборону (ембарго) на ввезення на територію України товарів з країни-агресора Російської Федерації. Вказана заборона поширюється на товари, що ввозяться в митному режимі імпорту.

Слід зазначити, що у вказаній постанові не зазначено про те, що заборона на ввезення товарів з Російської Федерації поширюється виключно на товари, що ввозяться саме з території Російської Федерації, а заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації щодо України.

Загальновідомим є те, що в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації щодо України, з 24.02.2022 усі пункти пропуску, через які здійснювалися торгівельні потоки по всій лінії державного кордону України із Російською Федерацією не працюють. Митні органи, розташовані по всій лінії державного контролю не здійснюють функції та повноваження.

Відтак, ввезення товарів безпосередньо з території Російської Федерації, починаючи з 24.02.2022 не здійснюється, що вказує на безпідставність тверджень позивача про те, що зазначеною постановою введено заборону на ввезення товарів з Російської Федерації безпосередньо з її території.

Разом з тим, у листі Міністерства економіки України № 4431-07/18273-03 від 27.04.2022 також зазначено, що вказаною Постановою № 426 заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації.

Відтак, Постанова №426 містить лише одну умову за якої діє заборона на ввезення товарів з Російської Федерації, а саме: що товари ввозяться в митному режимі імпорту, та не містить умови про те, що заборона на ввезення товарів поширюється лише на товари, які безпосередньо ввозяться з території Російської Федерації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відомості про країну походження товарів були зазначені безпосередньо позивачем у митних деклараціях № UA100380/2022/361345 та UA100380/2022/361356 від 06.09.2022, відтак, відомості про країну походження товарів посадовими особами митниці не ставилися під сумнів, оскільки такі відомості були зазначені позивачем.

В той же час, оскільки постановою від 09.04.2022 № 426 встановлено заборону на ввезення товарів з Російської Федерації в режимі імпорту, тому в оскаржуваних картках відмови, роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів не наводилось.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову, оскільки відповідачами у повній мірі належними доказами доведено законність і обгрунтованість оскаржуваних рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обгрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 по справі № 520/11749/22 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий