Постанова

від 28.11.2024 по справі 420/33993/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33993/24

Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю.М., Шеметенко Л.П.

за участі секретаря Алексєєвої Н.М.

представника ГУ ДПС в Одеській області Грушка В. В.

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі за заявою Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР СТЕПУ» про підтвердження обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна (в порядку статті 283 КАС України)

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

01.11.2024 Головне управління ДПС в Одеській області (надалі - ГУ ДПС в Одеській області) звернулося до суду першої інстанції з заявою, в якій просило підтвердити обґрунтованість рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР СТЕПУ» (далі ТОВ «ДАР СТЕПУ») згідно з рішенням начальника ГУ ДПС в Одеській області від 31.10.2024.

Наведена заява була обґрунтована підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, якою унормовано, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Як заявив представник, керівник ТОВ «ДАР СТЕПУ» протиправно відмовив посадовим особам контролюючого органу в допуску до проведення фактичної перевірки, незважаючи на те, що були законодавчо визначені підстави для її проведення.

Далі, зі змісту заяви випливає, що відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, виконуючим обов`язки ГУ ДПС в Одеській області було прийнято рішення від 31.10.2024 (16 год.23 хв) про застосування умовного адміністративного арешту платника податків, в особі ТОВ «ДАР СТЕПУ», обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року, ухваленого за результатом розгляду справи в особливому провадженні, в задоволенні заяви ГУ ДПС в Одеській області було відмовлено.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, керуючись приписами Податкового кодексу України, статтею 8 Закону України «Про звернення громадян» дійшов таких висновків.

Зокрема, суд установив, що в наказі про проведення фактичної перевірки, в якості підстави її проведення, зазначено - отримання податкової інформації.

З`ясовуючи, яка інформація була отримана контролюючим органом суд першої інстанції указав, що це звернення від 25.09.2024 №Анонім/168/Е3, тобто анонімне звернення.

Проаналізувавши наведені документи, суд відзначив, що контролюючий орган не повинен був брати до уваги анонімне звернення особи про реалізацію ТОВ «ДАР СТЕПУ» матеріальних цінностей без застосування реєстраторів розрахункових операцій, адже відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян», анонімні звернення взагалі не підлягають розгляду. На думку суду, таке порушення, з боку контролюючого органу, виключає застосування до платника податків такого виняткового способу забезпечення виконання його обов`язку, як адміністративний арешт майна.

За таких встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в уповноваженій особі ТОВ «ДАР СТЕПУ» були законні підстави для відмови в допуску працівників ГУ ДПС в Одеській області для проведення фактичної перевірки, а застосування умовного адміністративного арешту є необґрунтованим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим ГУ ДПС в Одеській області в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Не погоджуючись з доводом суду першої інстанції про те, що анонімне звернення не може бути предметом розгляду суб`єкта владних повноважень, а тим паче підставою для застосування такого виняткового способу забезпечення виконання його обов`язку, як адміністративний арешт майна, скаржник зауважує таке.

На його думку, положення Закону України «Про звернення громадян» дають підстави для висновку, що питання прийняття та розгляду заяви або повернення такої заяви в даному спорі, є правом податкового органу. Скаржник вважає, що контролюючий орган, отримавши інформацію про можливе порушення податкового законодавства, обґрунтовано прийняв рішення про проведення перевірки наведених в ній фактів.

Також представник ГУ ДПС в Одеській області звертає увагу суду апеляційної інстанції про ігнорування судом першої інстанції частини 4 статті 23 Закону України «Про інформацію» та рішення Конституційного суду України у справі №18/203-97 де надається тлумачення даної норми.

Зокрема, у наведеному рішенні Конституційний суд України зазначив, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, як указав Конституційний суд України, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров`я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

З вищевикладеного скаржник висновує, що право на анонімність передбачено Законом та самою Конституцією.

Доводом апеляції є також помилковість висновків суду першої інстанції, що в наказі про проведення фактичної перевірки зазначено в якості підстави її проведення - отримання податкової інформації, тобто підпункт 80.2.2 пункту 8.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Представник ГУ ДПС в Одеській області стверджує, що в наказі про проведення фактичної перевірки ТОВ «ДАР СТЕПУ» від 21.10.2024 № 10707-п в якості підстави для її проведення являється підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

У суді апеляційної інстанції представник ГУ ДПС в Одеській області підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити.

Представник ТОВ «ДАР СТЕПУ» до судового засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, повідомлений належним чином про місце, день та час судового засідання.

Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи.

ТОВ «ДАР СТЕПУ» перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області.

Основним видом діяльності відповідно до витягу є 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових, насіння олійних культур.

Податкова адреса: Одеська область, Ананьївський район, с. Долинське, вул. Свято- Успенська , буд.2.

Суб`єкт господарювання знаходиться на загальній системі оподаткування.

Зі змісту доповідної записки начальника Управління податкового аудиту ГУ ДПС в Одеській області на адресу керівника, випливає прохання дозволити провести фактичну перевірку ТОВ «ДАР СТЕПУ» у зв`язку з тим, що до відділу фактичних перевірок Управління аудиту надійшло звернення від 25.09.2024 № Анонім/168/Е3.

Відповідно до скріншоту з електронної пошти, невстановлена особа просить провести фактичну перевірку у зв`язку з тим, що працівники ТОВ «ДАР СТЕПУ» реалізують готову продукцію за готівку.

На підставі підпунктів 191.1.4, 191.1.8 пункту 19-1.1 статті 19-1, статті 20, підпунктів 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ГУ ДПС в Одеській області прийняло наказ від 21.10.2024 № 10707 -п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ДАР СТЕПУ» .

Відповідно до змісту наказу метою фактичної перевірки, є здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підставою для видання цього наказу є: надходження податкової інформації, що свідчить про можливі порушення реалізації товарно-матеріальних цінностей без застосування реєстратора розрахункових операцій.

21.10.2024 посадовим особам ГУ ДПС в Одеській області були виписані направлення на перевірку за № 21045 та № 21044, а 28.10.2024, останні здійснили вихід з метою проведення фактичної перевіркиТОВ «ДАР СТЕПУ» за адресою: Одеська область, Ананіївський район, с. Долинське, вул. Свято-Успенська, буд.2.

Посадовими особами було пред`явлено службові посвідчення та надано копію наказу та направлення на перевірку директору підприємства ОСОБА_1 , який відмовив посадовим особам Головного управління ДПС в Одеській області у допуску до проведення фактичної перевірки.

Посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено 29.10.2024 о 13 год. 40 хв. акт відмови від допуску до перевірки.

31.10.2024 о 16 год. 23 хв. виконуючий обов`язки начальника ГУ ДПС в Одеській області Микола Бородюк прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ДАР СТЕПУ».

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутись до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України унормовує, що органи державної податкової служби мають право проводити у тому числі і фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами пункту 80.1. статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї підстав, які перелічені у пункті 80.2. статті 80 Податкового кодексу України.

Так підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює таку підставу для проведення фактичної перевірки як письмове звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

Статтею 81 Податкового кодексу України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Так, відповідно до пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

У цьому контексті, системний та цільовий способи тлумачення викладених норм дозволяє дійти висновку , шо що платник податків має право відмовити у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки виключно у випадках, що передбачені пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Положеннями підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з приписами пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно з пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

З приписами пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає, передусім слід надати відповідь на питання чи може анонімне звернення покупця (споживача), про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, бути підставою для призначення та проведення фактичної перевірки.

Для вирішення цього питання колегія суддів звертається до «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР)

Статтею 5 вказаного Закону встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених статті.

Стаття 8 Закону №393/96-ВР унормовує, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Висновуючи з наведених норм, слід вважати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у ГУ ДПС в Одеській області правових підстав для призначення та проведення фактичної перевірки, а відтак і для застосування умовного адміністративного арешту ТОВ «ДАР СТЕПУ».

Довід представника ГУ ДПС в Одеській області про застосування до спірних правовідносин частини 4 статті 23 Закону України «Про інформацію», яка забороняє розголошувати конфіденційну інформацію про особу без її попередньої згоди, крім випадків визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини, колегія суддів вважає недоречним, адже Закон України «Про звернення громадян» та Закон України «Про інформацію» регулюють різні правовідносини.

На переконання суду апеляційної інстанції Закон України «Про інформацію», мета якого забезпечення доступу кожного до інформації, не може бути застосований до спірних правовідносин.

Оцінюючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в розрізі доводів апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, у разі дотримання судом першої інстанції наведених вимог адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

За результатами апеляційного перегляду даної справи розподіл судових витрат не проводиться.

Стаття 272 КАС України встановлює особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ.

Частина 3 статті даної статті унормовує, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції розглянута апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатом розгляду справи, визначеної статтею 283 КАС України, відсутні підстави для касаційного оскарження, ухваленої постанови.

Керуючись статтями 272, 283, 308, 310, 316, 322, 325, КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі за заявою Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР СТЕПУ» про підтвердження обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко