Постанова

від 28.11.2024 по справі 580/3754/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3754/24 Суддя першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Костюк Л.О.,

суддів Аліменка В.О., Бужак Н.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Смілянська Хлодня» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження, м. Черкаси, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Смілянська Хлодня» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Смілянська Хлодня» (далі - Позивач, ТОВ «Завод Смілянська Хлодня») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2024 №1927/23-00-07-08-01.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено порушення підприємством граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів, встановлених Національним банком України, що свідчить про правомірність спірного індивідуального акта. Крім того, суд підкреслив, що порушення мали місце поза межами періоду незаконного заволодіння територією ТОВ «Завод Смілянська Хлодня» невідомими особами. Окремо суд зауважив на правильності проведеного відповідачем розрахунку пені, оскільки порядок митного оформлення визначається Митним кодексом України, а не Законом України «Про валюту і валютні операції».

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, всупереч висновків суду, незаконне заволодіння територією ТОВ «Завод Смілянська Хлодня» невідомими особами зумовило неможливість надання підприємством на запит ГУ ДПС у Черкаській області документів, а не вчинення порушення у сфері зовнішньоекономічних розрахунків. Наголошує, що судом не враховано відсутність вини позивача у такому порушенні. Підкреслює на неправильному та врозріз судовій практиці визначенні судом моменту вчинення експортної операції. Окремо зауважує, що судом не надано оцінки посиланням позивача на протиправність призначення і проведення перевірки, а також повторного застосування санкцій за одне й те ж саме порушення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 15.08.2024.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Черкаській області просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що суд правильно вказав на відповідності проведених розрахунків пені нормам матеріального права. Підкреслює, що до перевірки не було надано документи, які законодавцем визначені як підстави для зупинення нарахування пені. Зауважує, що порушення строків розрахунків має місце незалежно від дати перетину товарами митного кордону. Звертає увагу, що нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не залежить від вини платника, а нарахування пені у спірному випадку здійснювалося за інші, ніж у межах попередньої перевірки, періоди.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 продовжено строк розгляду справи та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що працівниками ГУ ДПС у Черкаській області у січні 2024 року на підставі наказу від 18.12.2023 №2208-п відповідно до пп. 19-1.1.4 п.19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 розд. І, пп. 69.2-1 п. 69 підзрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням податкової інформації Національного банку України, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження валютної виручки за експортними операціями (доведені листами ДПС України від 02.10.2023 №24652/7/99-00-07-05-02-07 та від 03.11.2023 №27629/7/99-00-07-05-01-07), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Завод Смілянська Хлодня» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по контракту від 02.05.2022 №020522 (за період з 24.08.2023 по 15.11.2023).

У ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Завод Смілянська Хлодня» ч. ч. 1-2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» з урахуванням 14-2 постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (із змінами та доповненнями), стосовно порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів, встановлених Національним банком України, за експортним контрактом, укладеним з FRESHFORST Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (Польща) від 02.05.2022 №020522, в розмірі в розмірі 11 682,10 євро на 1 день, в розмірі 3 317,90 євро на 1 день, в розмірі 14 351,10 євро на 2 дні, в розмірі 648,90 євро на 2 дні, в розмірі 10 000,00 євро на 7 днів, в розмірі 5 000,00 євро на 9 днів, в розмірі 1 020,27 євро на 13 днів, в розмірі 15 187,50 євро на 13 днів, в розмірі 18 792,23 євро на 13 днів, в розмірі 1 867,10 євро на 16 днів, в розмірі 10 000,00 євро на 6 днів, в розмірі 5 041,74 євро на 7 дні, в розмірі 4 958,26 євро на 4 днів, в розмірі 10 000,00 євро на 7 днів, в розмірі 1 241,74 євро на 19 днів, в розмірі 16 200,00 євро на 19 днів, в розмірі 16 200,00 євро на 19 днів, в розмірі 16 200,00 євро на 18 днів, в розмірі 16 200,00 євро на 18 днів.

Висновки перевірки зафіксовані в акті від 26.01.2024 №846/23-00-07-08-01/40817035 та в установленому порядку позивачем не оскаржувалися.

На підставі викладених в акті перевірки висновків контролюючим органом 20.02.2024 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №1927/23-00-07-08-01, яким за порушення ч. ч. 1-2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» з урахуванням 14-2 постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (із змінами та доповненнями), стосовно порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів, встановлених Національним банком України, позивачу нараховано пеню на загальну суму 242 687,52 грн за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 19-1, 20, 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. ст. 4, 248, 255 Митного кодексу України (далі - МК України), ст. ст. 3, 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон), Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі - Положення №5), Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7 (далі - Інструкція №7), а також Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 (далі - Положення №450), суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріали справи підтверджують правомірність нарахування пені за порушення у сфері ЗЕД та правильність проведених її розрахунків.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку та збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права й обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту і валютні операції».

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Колегія суддів зауважує, що Національному банку України надані повноваження встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. На виконання закріплених у законі повноважень Національний банк України пунктом 14-2 постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (із змінами та доповненнями) встановив, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Матеріали справи свідчать, що, за висновком контролюючого органу, позивачем порушено граничні строки розрахунків за операціями з експорту товарів, встановлених Національним банком України, за експортним контрактом, укладеним з FRESHFROST Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (Польща) від 02.05.2022 №020522, а саме:

1. у розмірі 11 682,10 євро на 1 день;

2. у розмірі 3 317,90 євро на 1 день;

3. у розмірі 14 351,10 євро на 2 дні;

4. у розмірі 648,90 євро на 2 дні;

5. у розмірі 10 000,00 євро на 7 днів;

6. у розмірі 5 000,00 євро на 9 днів;

7. у розмірі 1 020,27 євро на 13 днів;

8. у розмірі 15 187,50 євро на 13 днів;

9. у розмірі 18 792,23 євро на 13 днів;

10. у розмірі 1 867,10 євро на 16 днів;

11. у розмірі 10 000,00 євро на 6 днів;

12. у розмірі 5 041,74 євро на 7 дні;

13. у розмірі 4 958,26 євро на 4 днів;

14. у розмірі 10 000,00 євро на 7 днів;

15. у розмірі 1 241,74 євро на 19 днів;

16. у розмірі 16 200,00 євро на 19 днів;

17. у розмірі 16 200,00 євро на 19 днів;

18. у розмірі 16 200,00 євро на 18 днів;

19. у розмірі 16 200,00 євро на 18 днів.

З приводу наведених вище розрахунків порушених строків колегія суддів зазначає, що у наведених вище пунктах 1-14 знайшли своє відображення несвоєчасні здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за митними деклараціями, які були предметом перевірки у вересні 2023 року, однак щодо періоду, який попередньою перевіркою не охоплювався. За таких обставин є правомірним нарахування пені на загальну суму 98 794,38 грн за несвоєчасні розрахунки за експортований згідно митних декларацій від 30.12.2022 №UA902050000/2022/502772, від 30.12.2022 №UA902050000/2022/502775, від 05.01.2023 №UA902050000/2022/500024, від 05.01.2023 №UA902050000/2022/500025, від 22.02.2023 №UA902050000/2022/500312, від 23.02.2023 №UA902050000/2022/500500313, від 17.03.2023 №23UA902050500487. Викладеним, у свою чергу, спростовується посилання апелянта на подвійне притягнення останнього до відповідальності, оскільки предметом проведеної у січні 2024 року перевірки є інші періоди ніж ті, що охоплювалися попередньою перевіркою.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що, як було зазначено вище, положення Закону пов`язують початок обчислення такого строку з днем митного оформлення продукції, що експортується.

Відповідач, як свідчать матеріали справи та з яким погодився суд першої інстанції, вважає таким днем дату виписки митної декларації.

Разом з тим, позивач звертає увагу на те, що після оформлення митних декларацій експортований товар знаходився на території України ще декілька днів до моменту перетину кордону, а тому відсутні підстави для висновку, що експортна операція була завершена саме в момент оформлення митної декларації.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що Закон України «Про валюту і валютні операції» не передбачає тлумачення терміну день митного оформлення продукції, що експортується. Це питання регулюється митним та валютним законодавством.

При цьому, згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Оскільки після оформлення митних декларацій позивачем експортований товар знаходився на території України ще декілька днів до моменту перетину кордону, то відсутні підстави для висновку, що експортна операція була завершена саме в момент оформлення митних декларацій.

Так, Верховний Суд, аналізуючи положення нормативно-правових актів, які регулюють питання нарахування пені за порушення експортно-імпортних операцій, у постанові від 27.02.2018 у справі № П/811/2370/15 дійшов висновку, що моментом вчинення експортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування ст. 1, 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України, а отже, саме з цієї дати має брати початок відліку встановленого законом строку валютного контролю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № П/811/72/16.

Отже, визначальним є саме момент фізичного перетину товаром митного кордону держави. Експортований товар вважається таким, що вивезений з митної території України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення митної декларації.

Таким чином, доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, що визначальним для висновку про наявність порушення строку повернення валютної виручки є дата оформлення митної декларації, колегія суддів вважає помилковими, оскільки моментом вчинення імпортної (експортної) операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статті 13 Закону «Про валюту і валютні операції» є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про валюту і валютні операції» та Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, який був чинний раніше і регулював відповідні правовідносини, однаково регулюють дату початку відліку строку для зарахування валютної виручки при здійсненні розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Верховний Суд у подальшому не відступав від своєї правової позиції про визначення моменту вчинення експортної операції для застосування відповідальності за несвоєчасне надходження валютної виручки.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач обрахував строки розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, починаючи з дати оформлення митних декларацій, а саме: у розмірі 1 241,74 євро на 19 днів (МД №23UA902050500493U1); у розмірі 16 200,00 євро на 19 днів (МД №23UA902050500498U1); у розмірі 16 200,00 євро на 19 днів (МД №23UA902050500500U1); у розмірі 16 200,00 євро на 18 днів (МД №23UA902050500505U1); у розмірі 16 200,00 євро на 18 днів (МД №23UA902050500507U1).

Проте відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному інформаційному веб-порталі «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» Державної митної служби за посиланням https://cabinet.customs.gov.ua/ccdcheck, дата перетину кордону, тобто дата здійснення експорту товару не відповідає даті оформлення митної декларації, оскільки товар знаходився на митній території України ще декілька днів (від 6 до 8 днів).

За наведеного правозастосування норм Закону та встановлених обставин а саме затримки розрахунків становить: у розмірі 1 241,74 євро на 13 днів (МД №23UA902050500493U1); у розмірі 16 200,00 євро на 13 днів (МД №23UA902050500498U1); у розмірі 16 200,00 євро на 11 днів (МД №23UA902050500500U1); у розмірі 16 200,00 євро на 12 днів (МД №23UA902050500505U1); у розмірі 16 200,00 євро на 12 днів (МД №23UA902050500507U1).

Таким чином, нарахована спірним податковим повідомленням-рішенням пеня за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях щодо пунктів 15-19 наведеного вище судом розрахунку, підлягає зменшенню на 49 958,28 грн, а відтак оскаржуваний індивідуальний акт від 20.02.2024 №1927/23-00-07-08-01 визнанню протиправним і скасуванню у цій сумі.

З приводу доводів апеляційної скарги про відсутність вини позивача у такому порушенні, судова колегія зазначає, що Законом України «Про валюту і валютні операції» у частинах 6-7 статті 13 передбачено випадки, за наявності яких зупиняється перебіг строку та нарахування пені. Водночас доказів існування таких обставин на час проведення перевірки та оформленні її результатів позивачем не надано. У свою чергу вказаний Закон не оперує поняттям «вина» при нарахуванні пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Щодо посилання апелянта на те, що судом не надано оцінки доводам позивача на протиправність призначення і проведення перевірки, колегія суддів зауважує, що аналіз змісту позовної заяви свідчить, що такої підстави позову ТОВ «Завод Смілянська Хлодня» не зазначалося.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище помилковість визначення відповідачем початкового періоду нарахування пені, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Черкаського окружного адміністративного суду про необґрунтованість позовних вимог у повному обсязі, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ГУ ДПС у Черкаській області на користь ТОВ «Завод Смілянська Хлодня» витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в сумі 1 648,99 грн, у тому числі в сумі 749,54 грн, сплачених згідно платіжних інструкцій від 08.04.2024 №67 та від 23.04.2024 №90 за подання позовної заяви, в сумі 899,45 грн, сплаченій згідно платіжної інструкції від 25.07.2024 №5602 за подання апеляційної скарги (з урахуванням приписів ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» щодо коефіцієнту 0,8) пропорційно до задоволених позовних вимог (20,59 %).

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Смілянська Хлодня» - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Черкаській області податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2024 року №1927/23-00-07-08-01 в частині нарахованої пені в сумі 49 958 гривень 28 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235; код ЄДРПОУ ВП 44131663) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Смілянська Хлодня» (20731, Черкаська обл., Черкаський р-н., сел. Холоднянське, вул. Отамановського Валентина, 24-Б, код ЄДРПОУ 40817035) витрати, пов`язані із сплатою судового збору, в сумі 1 648 (одна тисяча шістсот сорок місім) гривень 99 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Л.О. Костюк

Судді В.О. Аліменко

Н.П. Бужак

Повний текст постанови складено та підписано 28 листопада 2024 року.