Постанова

від 28.11.2024 по справі 320/9920/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/9920/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Парненко В.С., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідачі, Ліквідаційна комісія ГУ МВС, МВС України) в якому просив:

- визнати дії Ліквідаційної комісії ГУ МВС в частині неповного оформлення ОСОБА_1 висновку про виплату одноразової грошової допомоги за 85% розміром втраченої професійної працездатності протиправними;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС повністю оформити Висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за встановленим 85% розміром втраченої професійної працездатності, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму встановленого Законом для працездатних осіб на 22.08.2019 року, дату встановлення 85% розміру втрати професійної працездатності та направити документи визначені пунктами 6, 7 та 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року для прийняття МВС України одного із рішень визначеного пунктом 9 цього Порядку;

- визнати протиправними дії МВС України в частині повернення документів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги за встановленим 85% розміром втрати професійної працездатності, захворювання пов`язано з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, без прийняття одного із двох рішень, визначених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівнику міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року;

- зобов`язати МВС України за поданими Ліквідаційною комісією ГУ МВС документами на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за встановленим 85% розміром втраченої професійної працездатності, захворювання пов`язано з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, прийняти одне із рішень визначених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності, втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року значений позов задоволено частково.

Визнано дії Міністерства внутрішніх справ України в частині повернення документів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги за встановленим 85% розміром втрати професійної працездатності, захворювання пов`язано з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, без прийняття одного із двох рішень, визначених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівнику міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року протиправними.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України, за поданими Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, документами на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за встановленим 85% розміром втраченої професійної працездатності, захворювання пов`язано з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, прийняти одне із рішень визначених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності, втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року;

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач - МВС України, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в Головному управлінні МВС України в Київській області, з якого останній, згідно з наказом ГУ МВС України в Київській області №52 від 29.04.1998 р. звільнений зі служби за станом здоров`я.

Під час проходження служби в ОВС позивач виконував службові обов`язки визначені Законом «Про міліцію» по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, приймаючи безпосередню участь.

Постановою окружної військово-лікарської комісії №-II від 24.02.1998 р. отримані захворювання пов`язані з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.13).

Додатково за Свідоцтвом про хворобу №187 від 17.04.1998 р. військово-лікарської комісії, отримані захворювання пов`язані з проходженням служби в ОВС.

Відповідно до довідки про результати втрати професійної працездатності у відсотках серія 2-18 МАБ №0133 від 29.06.1998 р. втрата працездатності ОСОБА_1 склала 70 відсотків. Страхових виплат з підстави втрати працездатності у відсотках не отримував.

Обласною спеціалізованою МСЕК 22.08.2019 року встановлено більш вищу втрату працездатності у відсотках - 85 відсотків.

У зв`язку з неотримання одноразової грошової допомоги за втратою працездатності в розмірі 70% та збільшення відсотків втрати працездатності до 85%, 04.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги (далі по тексту - ОГД), у зв`язку із втратою професійної працездатності 85%.

Ліквідаційна комісія ГУ МВС відмовила у складанні Висновку на виплату грошової одноразової допомоги та направленню його з іншими доданими документами до МВС України для прийняття одного із рішень, визначених пунктом 9 Порядку 850.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 по справі №320/5098/20 зобов`язано Ліквідаційну комісію ГУ МВС скласти та надіслати до МВС України Висновок щодо наявності підстав для виплати позивачу ОГД, разом із заявою та доданими до неї документами.

На виконання рішення суду, яке набрало законну силу, Ліквідаційна комісія ГУ МВС прийняла Висновок та разом з іншими документами направила до МВС України для прийняття одного із рішень, які визначені пунктом 9 Порядку 850.

Натомість, вказані документи МВС України повернула до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області без прийняття рішення, визначеного пунктом 9 Порядку 850.

Вважаючи протиправними дії МВС України щодо неприйняття одного з двох рішень, передбачених пунктом 9 Порядку 850, а також дії Ліквідаційної комісії ГУ МВС в частині неповного оформлення Висновку про виплату одноразової грошової допомоги за 85% розміром втраченої професійної працездатності, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що МВС зобов`язано, за поданими Ліквідаційною комісією ГУ МВС документами на призначення одноразової грошової допомоги позивача, за встановленим 85% розміром втраченої професійної працездатності, прийняти одне із рішень визначених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності, втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, приписами частини 6 статті 23 Закону №565-XII передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1991 року № 565-XII (далі - Закон України №565-ХІІ) та Порядку № 850 пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон України № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон України № 565-XII.

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України №565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України № 580-VIII.

До набрання чинності Законом України № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.

На реалізацію вимог статті 23 Закону України №565-XII Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2015 року ухвалив постанову №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі по тексту - Порядок № 850), що визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).

Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що п. 9 Порядку № 850 носить імперативний характер, яким встановлено обов`язок МВС прийняти одне із двох можливих рішень: або про призначення грошової допомоги, або про відмову у призначенні грошової допомоги, із зазначенням мотивів такої відмови.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення щодо призначення чи відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги не приймалося, а матеріали були повернуті МВС України до Ліквідаційної комісії МВС.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не прийнято рішення за результатами розгляду заяви щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , згідно з пунктом 9 Порядку №850, то має місце протиправна бездіяльність МВС України.

При цьому, суд апеляційної інстанції не надає правову оцінку наявності або відсутності підстав для прийняття позитивного чи негативного рішення щодо призначення ОГД позивачу, за результатами розгляду відповідного питання, оскільки повернення відповідних документів на доопрацювання не узгоджується з приписами вищевказаних положень законодавства.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій Ліквідаційної комісії ГУ МВС в частині неповного оформлення Висновку про виплату одноразової грошової допомоги за 85% розміром втраченої професійної працездатності протиправними, суд апеляційної інстанції не надає правову оцінку, оскільки позивач не є апелянтом у даній справі.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладені правові норми та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши обставини справи та доводи сторін, що відповідач, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано та незаконно.

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

О.В. Карпушова

Повний текст виготовлено 28.11.2024 року