Постанова

від 28.11.2024 по справі 560/5294/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5294/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

28 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства "Принцип" до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2024 року позивач, - ПМП "Принцип", звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 27.03.2024 № ПШ069667.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2024 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2024, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, приватне мале підприємство "Принцип" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 06.07.1995. Основним видом діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

09.09.2019 між позивачем та ОСОБА_1 укладений нотаріально посвідчений договір оренди транспортного засобу, відповідно до пункту 1.1 якого ОСОБА_1 передає, а позивач бере у тимчасове платне користування автомобіль марки Мерседес-бенс 814, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

03.03.2023 позивач уклав з ФОП ОСОБА_2 договір надання послуг з перевезення вантажу, умовами якого передбачено, що виконавець надає послуги з перевезення вантажу власними силами на транспортному засобі замовника (пункту 2.1.1); замовник погоджує з виконавцем графік кількості і термінів послуг, що надаються (пункт 2.2.1); замовник оплачує послуги виконавця на підставі актів приймання передачі наданих послуг (пункт 3.3). На підтвердження оплати послуг з перевезення позивач надав копії платіжних інструкцій та рахунків на оплату послуг.

29.02.2024 відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області проведена рейдова перевірка додержання законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів вантажів автомобільним транспортом. В акті №052429, складеному за результатами перевірки, службові особи відповідача вказали, що ОСОБА_2 - водій транспортного засобу, який перебуває в оренді ПМП «Принцип» здійснював внутрішні вантажні перевезення за маршрутом м. Кам`янець-Подільський - Хмельницький; транспортний засіб обладнаний аналоговим тахографом діючим та перевіреним. У водія відсутній щоденний реєстраційний листок обліку режимів праці та відпочинку (тахокарти) за 26.02.2024, 25.02.2024, 17.02.2024, 18.02.2024, 19.02.2024, бланк підтвердження діяльності водія за відповідні дні роботи та документи на вантаж (ТТН або інший документ на вантаж).

На підставі акту перевірки від 29.02.2024 №052429 відповідач прийняв постанову від 27.03.2024 №ПШ 069667 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи постанову від 27.03.2024 №ПШ 069667 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону №2344-III.

Суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, є автомобільний перевізник.

ФОП ОСОБА_2 , вказаний в акті рейдової перевірки як водій, особисто здійснював перевезення вантажу позивача на підставі укладеного договору про надання послуг з перевезення, не надав до перевірки належним чином заповнені щоденні реєстраційні листи обліку робочого часу за 26.02.2024, 25.02.2024, 17.02.2024, 18.02.2024, 19.02.2024, бланк підтвердження діяльності водія за відповідні дні роботи, які відповідно до статті 48 Закону № 2344-III, пункту 6.1 Положення №340 та пункту 3.3. Інструкції №385 повинен мати водій.

Відповідач не спростував той факт, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, який відбувся 27.03.2024, позивач надав на розгляд комісії зокрема договір про перевезення вантажу від 03.03.2023, укладений з ФОП ОСОБА_2 .

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач володів інформацією щодо автомобільного перевізника.

У спірних правовідносинах під час перевірки на дорозі транспортний засіб використовувався ФОП ОСОБА_2 , який надавав позивачу послуги з перевезення відповідно до договору від 03.03.2023. Вказаний договір є чинним, недійсним не визнавався, тому суд першої інстанції вважає, що саме ФОП ОСОБА_2 є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ в межах спірних правовідносин, а не позивач.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна постанова від 27.03.2024 №ПШ069667 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог статті 43 Закону № 2344-ІІІ застосована до неуповноваженої особи (автомобільного перевізника) у спірних правовідносинах.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Згідно з ст.5 ЗУ "Про автомобільний транспорт" основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст.6 ЗУ "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відтак, саме на органи Укртрансбезпеки покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Також, згідно з ч.2 ст.49 ЗУ "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно з ст.52 Закону № 2344-III автомобільний перевізник має право:

відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;

відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;

одержувати відшкодування від замовника, якщо транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника.

Автомобільний перевізник зобов`язаний:

при укладанні договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом передбачати для свого персоналу встановлені законодавством умови праці та відпочинку;

забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення;

відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України Про транспортно-експедиторську діяльність, Про транзит вантажів, інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (статті 33 Закону № 2344-III).

Як вбачається з матеріалів справи позивача було притягнуто до відповідальності за порушення ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" (з підстав відсутності у водія щоденного реєстраційного листка обліку режимів праці та відпочинку (тахокарти) за 26.02.2024, 25.02.2024, 17.02.2024, 18.02.2024, 19.02.2024, бланку підтвердження діяльності водія за відповідні дні роботи та документи на вантаж (ТТН або інший документ на вантаж), що вказано в Акті проведення перевірки №052429 від 29.02.2024) та накладено санкцію за абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт".

Разом з тим, позивач зазначає, що ОСОБА_2 не є водієм ПМП "Принцип", а є фізичною особою-підприємцем та надає послуги з перевезення за цивільно-правовим договором. Крім того, позивач вказав, що переміщення товару для власних потреб не потребує наявність ТТН.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Цей документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

Також, колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки та розгляду справи відповідач повинен встановити всі обставини, які призвели до порушення вимог законодавства.

В свою чергу, відповідачем не встановлено в яких відносинах (трудових, договірних чи інших) перебувають ФОП ОСОБА_2 та ПМП "Принцип".

Щодо керування транспортним засобом водієм ОСОБА_2 , колегія суддів також зазначає, що ст.16 ЗУ "Про дорожній рух" передбачає право власнику автомобіля, або водію довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування.

При цьому, факт передачі такого транспортного засобу в користування може бути підтверджено наявністю відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, та в даному випадку, як встановлено з матеріалів справи, 03.03.2023 позивач уклав з ФОП ОСОБА_2 договір надання послуг з перевезення вантажу, умовами якого передбачено, що виконавець надає послуги з перевезення вантажу власними силами на транспортному засобі замовника (пункту 2.1.1); замовник погоджує з виконавцем графік кількості і термінів послуг, що надаються (пункт 2.2.1); замовник оплачує послуги виконавця на підставі актів приймання передачі наданих послуг (пункт 3.3).

На підтвердження оплати послуг з перевезення позивач надав копії платіжних інструкцій та рахунків на оплату послуг.

Також, як вбачається з матеріалів справи, а саме тахокарти (а.с.34) ОСОБА_2 29.02.2024 здійснював перевезення з Кам`янець-Подільська в Хмельницький.

В свою чергу, жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що дане перевезення є внутрішнім перевезенням або перевезенням для власних потреб позивачем не надано.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до ст. 51-1 Закону № 2344-III вантажовідправник зобов`язаний: вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім`я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством; надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію.

Як зазначалось вище, згідно з ст.49 вказаного Закону водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам.

Враховуючи вказані обставини, в сукупності, в даному випадку водій ОСОБА_2 є вантажоперевізником, оскільки уклав договір з ПМП "Принцип" про надання послуг з перевезення вантажу (а.с.14-15).

В свою чергу, як вже вказувалось судом згідно з абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, порушення в межах ст.48 та санкція в межах абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" мали бути застосовані саме до ФОП ОСОБА_2 , оскільки в даних відносинах саме він є вантажоперевізником. А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірна постанова від 27.03.2024 №ПШ069667 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог статті 43 Закону № 2344-ІІІ застосована до неуповноваженої особи (автомобільного перевізника) у спірних правовідносинах.

Інші доводи апелянта (відповідача) фактично дублюють його твердження зазначенні в відзиві на адміністративний позов та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням вказаного вище, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, та спростовуються встановленими обставинами і доказами в справі.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.