Постанова

від 28.11.2024 по справі 915/1197/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/1197/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2024 (суддя С.М. Коваль, м.Миколаїв) про передачу на розгляд іншого суду матеріалів справи №915/1197/24

за позовом Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд»

про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2021 № 256/2273/а та стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 37897,07грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд», в якій просило:

1)визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду №2 від 15.08.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2021 №256/2273/а, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» та Комунальним некомерційним підприємством «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради;

2)визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду №3 від 19.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2021 №256/2273/а, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» та Комунальним некомерційним підприємством «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради;

3)визнати недійсною додаткову угоду №4 від 13.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2021 №256/2273/а, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» та Комунальним некомерційним підприємством «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради, в частині пункту 3 щодо зменшення ціни (суми) договору на 1452631,42 грн та викладення пункту 5.2. договору в наступній редакції: «Загальна ціна (сума) цього Договору становить 1351485,58 грн., в тому числі ПДВ 225247,60 грн»;

4)визнати недійсною додаткову угоду №5 від 21.11.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2021 №256/2273/а, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» та Комунальним некомерційним підприємством «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради, в частині пункту 1 щодо зменшення ціни (суми) договору на 26364,20 грн та викладення пункту 2.1. договору в наступній редакції: «Загальна сума Договору становить 1325121,38 грн, в тому числі ПДВ 220853,56 грн»;

5)стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» на користь Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради 37897,07 грн зайво сплачених коштів, а також 12112,00 грн судових витрат по сплаті судового збору та 7000,00грн витрат на правничу допомогу адвоката за ведення справи в Господарському суді Миколаївської області (господарському суді 1 інстанції).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2024 матеріали справи №915/1197/24 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2021 №256/2273/а та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 37897,07 грн передано в електронній формі за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Київської області.

Постановляючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідний спір не стосується нерухомого майна, через що до нього не застосовуються правила виключної підсудності, встановлені частиною третьою статті 30 Господарського процесуального кодексу України, а отже, компетентний господарський суд за цим позовом має визначатися за загальними правилами визначення територіальної юрисдикції (підсудності), встановленими статтею 27 Господарського процесуального кодексу України. В той же час, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позову місцезнаходженням відповідача є: вул. Київська, 34-А, Борщагівка, с.Софіївська, Бучанський район, Київська область, з огляду на що матеріали справи підлягають передачі на розгляд Господарському суду Київської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись із прийнятою ухвалою суду, Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для розгляду до Господарського суду Миколаївської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

За доводами скаржника, судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги той факт, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, а відтак, у відповідності до вимог частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України має розглядатись господарським судом за місцезнаходженням цього майна.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 09.10.2024 за вх.№3788/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2024 про передачу на розгляд іншого суду матеріалів справи №915/1197/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/1197/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

28.10.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2024 про передачу на розгляд іншого суду матеріалів справи №915/1197/24.

З огляду на те, що Комунальним некомерційним підприємством «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради оскаржується ухвала, якою передано справу на розгляд іншого суду (пункт 8 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України), перегляд оскаржуваного судового рішення за апеляційною скаргою вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Окрім того, зазначеною ухвалою від 04.11.2024 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» строк до 18.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Відповідач не скористався передбаченим частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України правом на надання відзиву на апеляційну скаргу, що згідно із частиною третьою вказаної статті не перешкоджає перегляду оскаржуваної суду першої інстанції.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 Господарського процесуального кодексу України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 Господарського процесуального кодексу України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 Господарського процесуального кодексу України).

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.

Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність, норма статті 27 Господарського процесуального кодексу України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.

Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких Господарський процесуальний кодекс України встановлює інший вид підсудності.

За деякими категоріями справ в силу специфіки предмету спору чи суб`єктного складу в таких справах процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ.

Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27-29 Господарського процесуального кодексу України.

У разі конкуренції правил підсудності повинні застосовуватися правила виключної підсудності.

Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини третьої якої спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) зазначила, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Так, предметом позову у цій справі є визнання недійсними додаткових угод до договору, укладеного на постачання електричної енергії на об`єкти позивача (очисні споруди, насосна, харчоблок, головний корпус, головний корпус-резерв, морг), які розташовані за адресою: вул. Веселинівська, 4, селище Надбузьке, Миколаївський район, Миколаївська область, та повернення коштів, зайво сплачених за електроенергію, спожиту на об`єктах, розташованих за відповідною адресою.

Таким чином, спір у цій справі є спором з приводу нерухомого майна позивача у Миколаївській області, на який здійснювалось постачання електричної енергії згідно договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2021 №256/2273/а, до якого у подальшому були внесені зміни в частині підвищення ціни згідно додаткових угод, про визнання недійсними яких та про стягнення надмірно сплачених коштів за якими заявлено позовні вимоги, тобто спором, що в розумінні Господарського процесуального кодексу України виник з приводу нерухомого майна, а відтак, як абсолютно обґрунтовано зазначає скаржник, на нього поширюються правила виключної підсудності, передбачені частиною третьою статті 30 Господарського процесуального кодексу України і розглядатися він має господарським судом за місцезнаходженням нерухомого майна, а саме, Господарським судом Миколаївської області, а не Господарським судом Київської області.

З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд Господарського суду Київської області є такою, що ухвалена з порушенням правил територіальної юрисдикції.

За приписами пункту 4 частини першої статті 280 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на те, що позов у даній справі позивачем подано до Господарського суду Миколаївської області з дотриманням правил підсудності і, як наслідок, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для передання його на розгляд до іншого суду, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2024 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи №915/1197/24 до Господарського суду Миколаївської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, а справа направляється на розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради задовольнити, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2024 про передачу на розгляд іншого суду матеріалів справи №915/1197/24 - скасувати.

Матеріали справи №915/1197/24 передати на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Текст постанови складено 28.11.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран